Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №757/26054/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26054/26-ц

пр. 2-о-268/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.,

заявника: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року заявники звернулися до Печерського районного суду м. Києва зі спільною заявою в порядку окремого провадження, про розірвання шлюбу подружжя.

У своїй заяві зазначили, що шлюб між ними був зареєстрований 16 липня 2016 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1551.

У шлюбі у заявників народилася спільна неповнолітня дитина: син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана обставина підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, 12 липня 2017 року, про що в книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за №3424.

Спільне життя між сторонами не склалося. Спільне господарство сторони не ведуть. Між сторонами досягнуто згоди стосовно місця проживання, участі у вихованні та утриманні спільної дитини.

Сторони погодили, що після розірвання шлюбу неповнолітня дитина проживатиме разом із матір`ю. Батько братиме участь у вихованні дитини. За взаємною домовленістю сторін дитина перебуватиме з батьком кожного понеділка та вівторка, а також через тиждень у неділю, з правом перебування за місцем проживання батька. Зазначений порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною встановлений за взаємною згодою сторін, спору з цього приводу не існує.

У судовому засіданні заявники заяву підтримали, просили її задовольнити та розірвати шлюб між ними. Підтвердили обставини, викладені у заяві, та зазначили.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка (ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України).

Частиною 3 ст. 109 СК України зазначено, що суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною третьою, четвертою ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За частиною другою вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб».

Положеннями статті 12 Конвенції проголошено, що чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст.ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.

Судом встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі заявників, примирення подружжя та збереження шлюбно-сімейних стосунків між заявниками неможливе і суперечить інтересам подружжя та дитини.

Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 16 липня 2016 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві (актовий запис № 1551).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Між заявниками досягнуто згоди стосовно місця проживання, участі у вихованні та утриманні спільної дитини.

Суд вважає обґрунтованими причини, що спонукали заявників на розірвання шлюбу, подальше спільне життя подружжя та збереження сім`ї стали неможливими і суперечить їх інтересам, що в силу ч. 2 ст. 112 СК України є підставою для розірвання шлюбу.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 52, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 56, 109, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1-19, 293, 294, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт: НОМЕР_3 , виданий 24.02.2020), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , паспорт: НОМЕР_4 , виданий 11.06.2022) про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, що зареєстрований 16 липня 2016 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві (актовий запис № 1551), між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу змінити прізвище ОСОБА_1 на її дошлюбне прізвище - « ОСОБА_1 ».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. Вовк