Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №337/2099/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 15.06.2026 Справа № 337/2099/24

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 337/2099/24 Пр. № 22-ц/807/1133/26 Головуючий у 1 інстанції: Котляр А.М. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 року у справі за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року КОНЦЕРН «МТМ» звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.2-12), в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у період 01.05.2022 – 31.01.2024 в розмірі 46009,46 грн, та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 75 площею 155,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 . 01 листопада 2021 року між КОНЦЕРНОМ «МТМ» та ОСОБА_1 укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 75. Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії типу «SONOMETR 2000» заводський № 418504Y387, про що зазначено в рахунках за надані послуги. Відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку. Нежитлове приміщення Відповідача не оснащене розподільчим (індивідуальним) приладом обліку теплової енергії. Враховуючи знаходження приміщення в багатоквартирному будинку, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, вказане приміщення є опалювальним. На виконання пункту 5 Договору Позивач надавав послугу з постачання теплової енергії Відповідачу в нежитлове приміщення № 75, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за період: травень 2022 р. - січень 2024 р. на загальну суму 46009,46 грн, сплачено відповідачем – 00,00 грн., що підтверджується також розрахунком суми грошової заборгованості, який додається до цього позову.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Котляра А.М. (а.с.21). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.25) провадження у цій справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2026 року (а.с.31-33) позов КОНЦЕРНУ «МТМ» у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за житлово-комунальні послуги за індивідуальним договором № 74200571 від 01.11.2021 за період з 01.05.2022 по 31.01.2024 у розмірі 46009,46 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2026 року (а.с.63-65) в порядку задовлення заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції у цій справі скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 року (а.с. 102-103) позов КОНЦЕРНУ «МТМ» у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.05.2022 по 31.01.2024 у розмірі 46009,46 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а всього 48431, 86 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника Каплун О.Б. у своїй апеляційній скарзі (а.с. 108-116) просив рішення суду першої інстанції скасувати.

В автоматизованому порядку 26.03.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А., Трофимову Д.А. (а.с.135). Ухвалою апеляційного суду від 27.03.2026 року (а.с.136) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 02.04.2026 року (а.с.139). Ухвалою апеляційного суду вищезазначену апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків (а.с.140), які було уснунуто у встановлено апеляційним судом строк (а.с.142-146). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 13.04.2026 року (а.с.147), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.148). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3328,00 грн. * 30 = 99840,00 грн., у цій справі ціна позову 46009,46 грн. (а.с. 2), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

КОНЦЕРН «МТМ» подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі (а.с.154-168).

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, у період з з 11.06.2026 року по 12.06.2026 року включно суддя - член колегії Трофимова Д.А. перебувала у нетривалій відпустці, яка не давала права її заміни у цій справі в автоматизованому порядку іншим суддею (а.с.172).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника Каплун О.Б. у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов КОНЦЕРНУ «МТМ» у цій справі, керувався ст. ст. 526, 530, 541, 611, 629 ЦК України, ст. 263-265 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення №75 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна копія (а.с.17-18).

01 листопада 2021 року між КОНЦЕРНОМ «МТМ» та ОСОБА_1 укладений типовий індивідуальний договір №74200571 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №75.

Згідно з розрахунком основного боргу за договором №74200571 на вказане нежитлове приміщення, заборгованість за послуги постачання теплової енергії за період з травня 2022 року по січень 2024 року становить 46009,46 грн. (а.с.19).

Житловий будинок по АДРЕСА_1 обладнаний комерційними приладами обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення ОСОБА_1 знаходиться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 та обладнане розподільним приладом обліку теплової енергії.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України "Про теплопостачання".

Відповідно до вимог ч. 6 статті 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-УІІІ, послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових.

Згідно з ч. 4 статті 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-УІІІ, з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутись будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Частиною 5 статті 13 даного ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Судом першої інстанцїі правильно встановлено, що споживач ОСОБА_1 неналежним чином виконує зобов`язання з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення) перед позивачем КОНЦЕРНОМ «МТМ», у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 46009,46 грн.

Твердження відповідача щодо наявності у спірному приміщенні лічильника є неспроможними, оскільки відповідач не довів, що він передавав відповідні покази лічильника уповноваженим особам КОНЦЕРНУ «МТМ». Так само відповідач не спростував належними і допустимими доказами розмір вказаної заборгованості.

Позивачем були надані акти приймання в експлуатацію приладу комерційного обліку теплової енергії (ОСББ «РУБАНА 13» - а.с. 88 зворот, 93 - 95).

Позивачем надано докази поставки теплоносія в нежитлове приміщення відповідача у вигляді Актів перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії (ОСББ «РУБАНА 13» - а.с. 88 зворот – 89, 90 зворот - 91 зворот 92 зворот, 95 зворот-97) та Актів зняття показань приладу обліку за спірний період з травня 2022 року по січень 2024 року (а.с. 89 зворот, 91 зворот).

Також ці докази підтверджують фактичний відпуск відповідачу теплової енергії щомісяця за спірний період.

Позивачем надана детальна інформація нарахувань за послуги з опалення споживачу ОСОБА_1 (а.с. 85-87).

Суд першої інстанцїі дійшов правильного висновку, що вищевказані помісячні нарахування оплати за фактично надані позивачем відповідачу комунальні послуги обґрунтовані та проводилися відповідно до діючого законодавства.

Житловий будинок по АДРЕСА_1 обладнаний комерційними приладами обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення ОСОБА_1 знаходиться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 та обладнане розподільним приладом обліку теплової енергії.

Таким чином, споживачу у житловому будинку з власним розподільчим приладом обліку опалення нараховується ЗБП (загально-будинкові потреби), а також Гкал спожиті згідно свого власного приладу обліку або у разі, якщо Гкал по приладу менші, ніж мінімальна частка питомого споживання (50%), споживачу донараховується – мінімальна частка.

Загальна сума нарахувань приміщення споживача ОСОБА_1 , за послугу постачання теплової енергії умовно-змінної, умовно-постійної частини тарифу та абонентської плати за період з травня 2022р. по січень 2024р. складає: 46009,48 грн. з ПДВ, а саме: Умовно-змінна: 30615,72 грн. Умовно-постійна: 14919,76 грн. Абонентська плата: 474,00 грн.

Суд прещшої інстанції дійшов правильного висновку, що інші аргументи представника сторонни відповідача у цій справі є необґрунтованими та неприйнятними, та такими, що не впливають на правильність вирішення справи.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за надані послуги з постачання теплової енергії за спірний період у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд першої інстанцїі дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача у цій справі підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що фактично дублюють доводи його заперечень проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

І хоча, в силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист ОСОБА_1 здійснює у цій справі на свій розсуд. Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України).

В силу вимог ст. 319 ч. 4 ЦК України власність зобов`язує.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування сторони відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів суду першої інстанції в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

Оскільки, не можуть бути доказами, передбаченими ст. 367 ч. 3 ЦПК України, надані апеляційному суду повторно докази, а саме: - план, - витяг, - договір купівлі-продажу (а.с.124-127), які вже були предметом дослідження в суді першої інстанції у цій справі (копії а.с. 70-72) та яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Решта доказів з датою видачі до ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції у цій справі, надані стороною відповідача вперше лише апеляційному суду, а саме: паспорт громадянина України ОСОБА_1 з датою видачі від 2018 року, копія - а.с. 120-121, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 03.03.1998 року, копія – а.с.122, довідка про реєстрацію місця проживання особи відповідача з 16.02.2018 року по теперішній час в м. Одеса, копія – а.с.123) можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного розгляду цієї справи апеляційним судом в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача.

Проте, цими доказами, які фактично підтверджують лише конкретні персональні дані відповідача у цій справі (дату і місце народження, номер, серію, дату паспорту відповідача, орган та дату видачі останнього, РНОКПП відповідача), не спростовуються правильно встановлені судом першої інстанції обставини цієї справи та правильні висновки суду першої інстанції у цій справі. Крім того, довідка про реєстрацію відповідача без дати у м. Одеса з 16.02.2018 року, додана до його апеляційної скарги у цій справі фактично дублює зміст довідки із датою у суі першої інстанції (а.с.23).

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Також, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України, було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, або ж його зміни.

Окрім цього, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова апеляційним судом складена 15.06.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.