Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №452/1577/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1577/26

Провадження № 2/452/1414/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

із участю: секретаря Кафтан О.Ю.,

розглянувши у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у підготовчому засіданні в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Самбірської міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Представник-адвокат Бобак О.Б. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулась із зазначеною заявою до суду посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 – чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке відкрилась спадщина становить, в тому числі, об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 24.10.2001р. Будучи спадкоємцями майна померлого за законом, позивачі звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадкове майно; нотаріус їм роз`яснив, що не може видати свідоцтво про право на спадщину на зазначений незакінчений будівництвом житловий будинок, оскільки державна реєстрація права власності на вищезгадане майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, а отже ОСОБА_3 не набув права власності на зазначене нерухоме майно та рекомендовано за захистом права як спадкоємця звернутись до суду. Оскільки іншого порядку переходу такого права власності немає, позивачі просять судовим рішенням визнати їх власниками по частці кожного щодо об`єкту незавершеного будівництва (житлового будинку) по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

До суду позивачі та їх представник не з`явились, остання подала заяву в якій просила задовольнити позовні вимоги, а розгляд справи провести без їх участі; представник відповідача Самбірської міської ради Львівської області до суду не прибув, подав заяву, де проти позову не заперечував та просив розглядати справу без його участі.

Встановивши дійсні обставини справи, суд уважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав:

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , вказане підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.03.2021р. За даними договору дарування, укладеного 24.10.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Копистянським Ю.Р., зареєстрованого в реєстрі за №1641, ОСОБА_3 набув у власність незакінчений будівництвом будинок, що розташований у АДРЕСА_1 , готовністю 81 відсоток. Із п. 5 даного договору право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок, що відчужується виникає у обдарованого, тобто ОСОБА_3 , з моменту нотаріального посвідчення цього договору. У п. 11 договору вказано, що цей договір підлягав реєстрації в Самбірському міжміському бюро технічної інвентаризації після закінчення будівництва будинку.

Із довідки Самбірського МБТІ №1967 від 13.10.2025р. відомо, що згідно записів у реєстрових книгах та матеріалах інвентаризаційних справ Самбірського МБТІ житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 незареєстрований. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.03.2026р. (інформація в реєстрі з 01.01.2013 року) відомо, що за параметрами пошуку нерухомого майна: АДРЕСА_1 відомості про зареєстроване нерухоме майно відсутні.

Правова норма статті 128 Цивільного кодексу Української РСР визначала, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Цивільний кодекс України, який введений в дію з 01.01.2004р. змінив підхід до визначення моменту виникнення права власності на нерухоме майно. Так, відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

03.08.2004р. набрав чинності Закон України від 01.07.2004р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сферою регулювання якого є відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості. Згідно із визначенням державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяження - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Нормами ст. 4 Закону №1952-IV було встановлено принцип обов`язковості державної реєстрації прав, за яким обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

У постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, ОСОБА_3 , згідно договору дарування 24.10.2001 року набув у власність незакінчений будівництвом будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , готовністю 81 відсоток і на той час не мав обов`язку провести державну реєстрацію прав. Це майно входить до складу його спадщини, право на яку мають позивачі по частині кожен.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2020 у справі №910/6644/18 зазначено, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку визначених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Оскільки як установлено судом визнання відповідачем позову не суперечить закону та із його звернення, а також із поданих позивачами даних не встановлено підстав, що порушують права, свободи чи інтереси інших осіб; позивачі звернулися до суду із таким спором, бо іншого порядку переходу такого права власності немає і такий є законним на підставі наведених вище норм і наявних у справі доказів, а тому такий позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 200, 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , власниками по частці кожного об`єкту незавершеного будівництва (житлового будинку) по АДРЕСА_1 , - в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Суддя