Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №461/2956/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2956/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі головуючого судді Мироненко Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Позовні вимоги.

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що 13.09.2008 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції про що зроблений актовий запис №2669.

Вказує, що під час шлюбу у неї з відповідачем народилось двоє дітей, а саме, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначила, що станом на момент звернення до суду з даним позовом діти перебувають на повному утриманні позивачки. Відповідач не бере участі у їх вихованні та належному забезпеченні, а його матеріальна допомога обмежується лише періодичними грошовими переказами.

Оскільки позивачці складно самостійно забезпечувати належний рівень утримання дітей, вона вважає, що сплата відповідачем аліментів у розмірі 12 000 грн на кожну дитину забезпечить справедливий та рівний розподіл обов`язку щодо їх утримання між батьками. З огляду на викладені обставини та керуючись статтями 28, 174, 175 ЦПК України, а також статтями 141, 150, 180–184 СК України, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рух справи в суді.

Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція сторін по справі.

Повідомлення позивача про розгляд справи здійснювалось шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження на адресу місця проживання зазначеного у позові.

Повідомлення відповідача здійснювалось шляхом надсилання копії позову та ухвали про відкриття провадження на адресу, зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідно до відповіді з єдиного державного демографічного реєстру. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 сформував правовий висновок про те, що наявна в матеріалах справи довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем – ОСОБА_2 міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, про що 27.03.2014 року складено відповідний актовий запис № 2660 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

За час перебування у шлюбі у сторін народилася спільні діти, а саме:

- донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції;

- донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають за адресою АДРЕСА_1 .

З наданого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 295,6 кв.м., житловою площею 80,4 кв. м.; гаража, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 19,5 кв. м.; квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 142,1 кв. м., житловою площею 92,5 кв. м.; а також квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_5 , загальною площею 60,5 кв. м, яка перебуває у спільній частковій власності відповідача.

Крім того, відповідно до інформації Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській областях за відповідачем станом на 27.03.2026 року зареєстровані транспортні засоби, а саме:

- в ТСЦ № 4641 РСЦ ГЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях 30.11.2023 зареєстрований транспортний засіб «Одисей» 7.11 (причіп), 2019 року випуску, на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу укладеного у суб?єкта господарювання ТОВ «Форестал Плюс» від 29.11.2023 № 8066/23/011229;

- в ТСЦ № 4649 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській областях 07.06.2024 зареєстрований транспортний засіб Volkswagen E-golf, 2020 року випуску, на підставі договору купівлі - продажу транспортного засобу укладеного у суб?єкта господарювання ТОВ «Авто Хантер» від 21.03.2024 №21/03/24/03.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Мотиви прийняття рішення судом.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України законодавчо встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з положень ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Таким чином, судовий (спірний) спосіб виконання обов`язку утримувати дитину, тобто стягнення аліментів на підставі рішення суду, є можливим у разі відсутності домовленості (договору) між батьками про сплату аліментів.

Виходячи з положень статей 181, 182 Сімейного кодексу України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов`язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При визначенні розміру аліментів на утримання дітей, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що малолітні діти проживають разом з матір`ю, перебувають на її утриманні, відповідно до вимог сімейного законодавства мають право на отримання матеріальної допомоги з боку своїх батьків.

Відповідач ОСОБА_2 , батько дітей, є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.

Водночас, при вирішенні спору щодо стягнення аліментів на дитину, суд враховує що незалежно від того, проживають батьки дітей разом чи окремо, незалежно від характеру їх взаємовідносин, але той з батьків, який проживає окремо від дітей, зобов`язаний допомагати утримувати їх і забезпечувати належні умови проживання та виховання, створювати обстановку для гармонійного розвитку. І той факт, що відповідач проживає окремо, не звільняє його від обов`язку утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ним повноліття. Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд керується загальним принципом забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Аналізуючи вимоги позивача, суд вважає їх частково необґрунтованими через відсутність доказів регулярних витрат у розмірі 12 000 грн на кожну дитину, що значно перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Позивачкою не надано належних, допустимих та достатніх доказів понесення регулярних щомісячних витрат на утримання дітей у зазначеному розмірі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень частини другої та третьої статі 183 Сімейного кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватись до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Як вже згадано вище, при вирішенні позову суд також враховує майновий стан відповідача, який є особою працездатного віку, у матеріалах справи відсутні докази про його інші аліментні зобов`язання та утримання ним осіб. Вказана інформація відповідачем не спростована. У той же час позивачем не доведено наявність можливості у відповідача сплачувати аліменти понад мінімальний рекомендований розмір (прожитковий мінімум для дитини відповідного віку).

Станом на день ухвалення рішення суду донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла 13 років, а донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 8 років. Прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень 00 копійок. Участь кожного з батьків на утримання дітей є рівною. Тому розмір щомісячного утримання кожної дитини становитиме 7024 гривні 00 копійок (3512,00 х 2). Ці грошові кошти є достатніми для утримання дітей, зокрема для забезпечення їх харчуванням та одягом. Позивач не надала до суду належних та допустимих доказів того, що на утримання дітей витрачається близько 44000 грн. щомісяця. Заявляючи позовні вимоги про стягнення аліментів в загальному розмірі 12000 грн. на кожну дитину, позивачем до позовної заяви не було додано взагалі жодних доказів того, що такий розмір аліментів є дійсно необхідним, а наявність зареєстрованого за відповідачем права власності на рухоме та нерухоме майно не є достатньою підставою для збільшення розміру аліментів на утримання кожної дитини до 12000 грн.

Крім того, у разі стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання кожної дитини в розмірі 12000 гривень 00 копійок загальний розмір грошової суми, яка щомісячно буде утримуватись з доходу відповідача, становитиме 24000 гривень 00 копійок (12000,00 х 2). В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 щомісячно отримує заробіток в такому розмірі, який би забезпечив утримання самого відповідача після стягнення аліментів у вказаному розмірі.

Враховуючи ті обставини, що батьки проживають окремо, діти проживають з матір`ю, зважаючи на об`єктивну потребу неповнолітньої дитини у забезпеченні належного матеріального утримання, суд дійшов висновку, що позов про стягнення аліментів слід задоволити частково. Відтак, з відповідача підлягають до стягнення аліменти на неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 3512 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу наступне, інші витрати, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, їх хворобами тощо), відносяться до додаткових витрат, передбачених ст.185 СК України, які не входять до складу аліментів та стягуються окремо.

Згідно ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, у зв`язку з чим суд присуджує до сплати аліментів відповідачу, починаючи з 20.04.2026 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 772 грн. 09 коп. пропорційно задоволеним позовним вимогам (7024 грн. (задоволені позовні вимоги)/12000 грн. (позовні вимоги) х 1331, 20 =772, 09 грн.) за вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат за подання позову про стягнення аліментів на утримання дитини.

Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3512 гривень 00 копійок, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня пред`явлення позову, а саме з 20 квітня 2026 року, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3512 гривень 00 копійок, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня пред`явлення позову, а саме з 20 квітня 2026 року, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 772, 09 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 .

Головуючий суддя Мироненко Л.Д.