Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №336/9279/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/9279/25

Провадження №: 2/336/546/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 16 червня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.

за участю секретаря Тимошенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник ОСОБА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, Міністерства Оборони України, ОСОБА_3 (представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2025 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Коломоєць Ірина Василівна, до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, Міністерства Оборони України, ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з травня 2023 року перебувала в стосунках з ОСОБА_6 , а з січня 2024 року почали спільно проживати як чоловік та дружина. Спільно проживали в орендованому житлі, мали спільний бюджет, вели спільний побут, мали спільні зобов`язання, разом проводили дозвілля. ОСОБА_6 довіреністю надав позивачці повноваження розпоряджатися всіма своїми коштами та заробітною платнею. На роботу в магазин АТБ, позивачку влаштував ОСОБА_6 , за місцем їх проживання в Шевченківському районі м. Запоріжжя, після переїзду з м. Одеса. Військову службу ОСОБА_6 відбував в м. Запоріжжя, після переведення з Одеси, інколи виїжджав на передову. За час спільного проживання позивачки з ОСОБА_6 , для нього було придбано автомобіль, на якому вони щоденно їздили з роботи на роботу. Автомобіль було придбано на ім`я позивачки, однак для ОСОБА_6 , так як у ОСОБА_1 відсутні права водія. З 07 по 21 жовтня 2024 року ОСОБА_6 перебував вдома у відпустці, та після повернення на службу з 23 жовтня 2024року, під час захисту Батьківщини, - зник безвісти на Донецькому напрямку. Через відсутність офіційного шлюбу, позивачка не має можливості реалізувати свої права на інформацію про ОСОБА_6 та на отримання грошових коштів, тому звернулась до суду.

Просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, починаючи з січня 2024 року по жовтень 2024 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 1 жовтня 2025 року вирішено:

«Відкрити провадження у справі за вищевказаною позовною заявою та призначити справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Визначити дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання з повідомленням учасників справи (без їх виклику):

19.11.2025 року о 10-00 год. у залі судових засідань № 10 Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (вул. Чарівна, 117-а) та роз`яснити учасникам справи, що їх явка у призначене підготовче судове засідання є не обов`язковою».

21.10.2025 відповідач - Міністерство оборони України в особі представника Літвін Сергія Миколайовича, надав відзив на позов, просив провести судове засідання без їх участі та відмовити у позовних вимогах до Міноборони.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2026 вирішено:

«Закрити підготовче провадження та призначити вищевказану справу до судового розгляду по суті».

Від сторони відповідача ОСОБА_3 надійшли письмі заперечення проти позову, за змістом яких відповідач просилавідмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Так, на думку відповідача ОСОБА_3 надані позивачем докази жодним чином не підтверджуються факту проживання ОСОБА_1 разом з її сином, наявністю між ними прав та обов`язків притаманних подружжю, а підстави, на які посилається позивач, не є такими, з якими закон пов`язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. За своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини. Долучені позивачем до матеріалів справи фотокартки з спільним зображенням ОСОБА_6 , проведення дозвілля, відпочинку та спільного проживання, скріншоти їх переписки, можуть лише свідчити про епізодичні зустрічі, приятельські чи неформальні стосунки з ОСОБА_6 і на думку відповідача жодним чином не можуть доводити сталості та серйозності їх відносин як подружжя. Самі лише підстави на які посилається позивач не є тими вагомими фактами, з якими чинне законодавство пов`язує з поняття «шлюб». Долучені до матеріалів справи в якості підтвердження факту про встановлення якого просить ОСОБА_1 , а саме довіреність, завірена Акціонерним товариством «А- БАНК» якою ОСОБА_6 довірив ОСОБА_1 право знімати готівку, подавати та підписувати документи на видачу його готівкових коштів, а також договір на придбання транспортного засобу від 28.08.2024р. з додатками, на імя позивачки - Daewoo Nubira 1998р року випуску, державний номер НОМЕР_2 , який був придбаний для користування ОСОБА_6 під час виконання службових обовязків, так як ОСОБА_1 не має посвідчення водія також на думку відповідача не є достатніми доказами які підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Відповідач вважає, що сама по собі довіреність на право знімати готівку не доводить наявність спільних прав та обов`язків, спільного побуду чи взаємної турботи. З долученого до матеріалів справи договору купівлі-продажу транспортного засобу «Daewoo Nubira» 1998р року випуску вбачається, що позивач виступає єдиним покупцем автомобіля. Інформація про особу ОСОБА_6 як сторони угоди, співвласника, платника коштів, користувача тощо в договорі відсутня. Відтак, вказаний договір купівлі - продажу підтверджує лише особисту приватну власність позивача на даний транспортний засіб та не підтверджує факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 .

У судовому засіданні сторона позивача наполягла на позові з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні в режимі відеоконфернеції зі своїми представниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проти позову заперечили з викладених вище підстав.

Відповідач - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлявся про розгляд справи у передбаченому законом порядку, однак у судові засідання не з`являвся, відзив не надав.

Суд, вислухавши сторони та допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванню обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені судом, зокрема проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 5).

З урахуванням положень частини 4 статті 315 ЦПК України, якщо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу пов`язано зі спором про право, вимога про встановлення такого факту розглядається у позовному провадженні.

Згідно із частинами 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім`ї, передбачені статтею 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов`язків.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків.

Саме лише встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.

При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Конституційним Судом України у рішенні від 3 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини і громадянина, суд оцінює докази згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки «таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів» (справа «Бочаров проти України» рішення від 17 березня 2011 року, заява № 21037/05, §45; «Федорченко та Лозенко проти України», рішення від 20 вересня 2012 року, заява № 387/03, §53).

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.

Так, згідно матеріаплів справи, 24 березня 2023 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 91, зараховано ОСОБА_6 в списки особового складу частини, солдатом, який прибув для проходження військової служби із військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ).

Згідно виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, виданої Державним підприємством «Український національний центр розбудови миру» за вих. № 08-06/16246 від 27.03.2026р., - інформація про ОСОБА_6 відсутня.

Згідно витяга з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 30.03.2026р., виданого Міністерством внутрішніх справ України, ОСОБА_6 зник безвісти на території бойових дій, дата набуття статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин - 05 листопада 2024р.

27 березня 2026 року, державним підприємством "Український національний центр розбудови миру" за вих. № № 08-06/16246 від 27.03.2026 надано повідомлення, що інформації від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до НІБ не надходила.

Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно актового запису про шлюб № 77 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Лутугинському району та місту Сєвєродонецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_9 .

12 червня 2025 року Управлінням державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області, за вихідним номером 2306/06.10-01-31 надано повідомлення про те, що перевіркою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відносно ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , актових записів про шлюб, розірвання шлюбу, народження дітей - не виявлено.

28 лютого 2024 року договором купівлі продажу транспортного засобу, ОСОБА_1 придбала транспортний засіб Daewoo Nubira синього кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , про що складено акт приймання-передачі транспортного засобу.

13 червня 2024 року між ОСОБА_10 , та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 укладено договір оренди приміщення в АДРЕСА_2 , на строк до 31 грудня 2024 року.

18 червня 2024 року за заявою приєднання № 883201 ОСОБА_6 приєднався до публічного договору про надання телекомунікаційних послуг, за адресою: АДРЕСА_2 , з присвоєнням особового рахунку № НОМЕР_5 .

09 жовтня 2024 року ОСОБА_6 надав довіреність на ім`я ОСОБА_1 бути довіреною особою з питань що пов`язані з видачою грошових коштів з поточного рахунку відкритого на його ім`я в АТ «А-БАНК», в тому числі уповноважив подавати та підписувати документи на видачу готівки, знімати готівку в національній валюті та іноземних валютах через операційну касу банку. Довіреність підписана в мобільному застосунку ABank24, та засвідчена кваліфікованим електронним підписом заступника голови правління банку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що з червня по жовтень 2024р. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 орендували в неї квартиру АДРЕСА_3 , проживали там в двох. При укладення договору оренди, орендарі вказали. Неодноразово була в їх помешканні, бачила що вони проживають сім`єю як подружжя, вели спільний побут, разом готували їжу, за квартиру розраховувались з спільного бюджету - коли складалися готовікою обидва, коли з картки ОСОБА_1 чи ОСОБА_6 . Багато разів бачила їх разом біля їх будинку на вулиці, вони тримались за руки, обіймались, ОСОБА_6 з любов`ю та турботою ставився до ОСОБА_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що була керівником ОСОБА_1 в магазині АТБ в м. Запоріжжя в Шевченківському районі. Вказала, що в грудні 2023 в магазин АТБ прийшов ОСОБА_6 , та зазначив, що хоче, щоб його дружина ОСОБА_1 працювала в їх магазині, так як вона переїжджає з Одеси у Запоріжжя. З січня 2024 року ОСОБА_1 почала працювати в її магазині та разом з ОСОБА_6 , почали її підвозити на роботу, та з роботи додому - у зміни, які співпадали. Часто разом пили каву. За час спільного спілкування, ОСОБА_6 ставився до ОСОБА_1 як до дружини, разом купували продукти - коли за кошти ОСОБА_1 , коли за кошти ОСОБА_6 , обговорювали побутові теми, планували вихідні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомив, що разом з ОСОБА_6 проходив військову службу. Взимку 2024 року ОСОБА_6 йому повідомив, що до нього з Одеси приїздить дружина ОСОБА_1 та він їй шукає роботу. Спочатку вони разом проживали в Заводському районі Запоріжжя, а потім в Шевченківському. Вказав, що ОСОБА_6 часто йому розповідав за ОСОБА_1 , що хоче назбирати грошей та одружитись з нею. Інколи вони з Запоріжжя виїжджали на позиції, а більшість днів знаходились на службі в місті, з графіком роботи з ранку до вечора. Коли бачив ОСОБА_1 та ОСОБА_6 разом, вони виглядали як родина, обіймались. Також повідомив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 купили авто синього кольору для своєї сім`ї - купляла саме ОСОБА_1 . ОСОБА_6 її возив щодня на роботу та з роботи додому. Також, ОСОБА_6 йому розповідав, що зарплатню він відправляє ОСОБА_1 на побутові потреби.

В судовому засіданні, відповідачка ОСОБА_3 додатково повідомила, що спілкувалась з позивачкою за допомогою месенджерів, скріншоти яких додані до позову, доки вона не подала позов до суду.

У Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» термін «близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин» вживаються в такому значенні: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місце перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884, визначено що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у особи, яка проживала однією сім`єю з військовослужбовцем, який зник безвісти, певних прав, зокрема права, подання заяви про розшук особи, отримання інформації про хід та результати розшуку.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Наведені висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; покази свідків; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та інше.

Аналізуючи подані до суду докази, як окремо кожен, так і в сукупності між собою, з урахуванням стандарту більшої переконливості суд дійшов висновку, що позивачем до суду надані належні, допустимі та достатні докази, які в своїй сукупності та кожен окремо доводять факти, викладені в позові, на підтвердження вимог позивача, а відповідачем не надано належних доказів на спростування викладених ним обставин.

Так, позивачем була надана сукупність доказів, як-то перелічені вище письмові докази, показання допитаних судом свідків, які є послідовними, логічними, узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи, зокрема, фотоматеріалами та скрін-шотами листування позивача з ОСОБА_6 та матір`ю останнього, кожен із яких сам по собі не може мати вирішальне значення, проте в сукупності надають суду підстави прийти до висновку про наявність у відносинах позивача та ОСОБА_6 таких ознак сім`ї, як наявність спільного побуту, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування - наявності у ОСОБА_6 та позивача взаємних сімейних прав та обов`язків, а саме таких стосунків, що що притаманні подружжю, у період з січня 2024 року по жовтень 2024 року.

Разом з тим, суд зазначає, що тимчасове роздільне проживання позивача та ОСОБА_6 поважних причин (у зв`язку з воєнним станом, роботою, військовою службою тощо) не перериває періоду їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 144, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 (представник ОСОБА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, Міністерства Оборони України, ОСОБА_3 (представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з січня 2024 року, по жовтень 2024 року.

Роз`яснити, що датою ухвалення рішення суду є дата складення повного судового рішення, що зазначена у вступній частині цього рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін