Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №299/2097/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2097/26

Номер провадження 2/299/1034/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15.06.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий - суддя Леньо В.В., секретар судового засідання Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Виноградів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

11.05.2026 позивач подав до суду вказаний позов через Електронний суд.

Просить суд стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором №03.11.2025-100000411 від 03.11.2025 у розмірі 10800 грн.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що 03.11.2025 між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір №03.11.2025-100000411 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Позивач направив відповідачу одноразовий ідентифікатор на номер телефону, зазначений відповідачем у анкеті в особистому кабінеті. Відповідач ввів ідентифікатор. Відповідно до умов Кредитного договору, позивач надає відповідачу грошові кошти у розмірі 3000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Строк кредитування – 140 днів з дати надання. Дата повернення кредиту 22.03.2026. Процентна ставка фіксована незмінна – 1% за один день користування, яка застосовується протягом всього строку кредитування. Комісія за надання кредиту (плата за надання кредиту) – 20% від суми кредиту та становить 600 грн. Спосіб надання кредиту – перерахування на рахунок споживача за реквізитами платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Позивач виконав зобов`язання за договором. Позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн. Позичальник порушив грошове зобов`язання, не виконує належним чином.

Станом на дату подання позову заборгованість за Договором кредиту складає 10800 грн, з яких: 3000 грн заборгованість за тілом кредиту, 4200 грн заборгованість за процентами, заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту у сумі 600 грн, нараховані проценти річних на підставі ст.625 ЦК України у сумі 3000 грн.

Відзив не подано.

Позивач додав до позовної заяви підтвердження про направлення позовної заяви із додатками відповідачу на адресу реєстрації його проживання, поштове відправлення із описом вкладення із зазначенням номеру відправлення.

Справа розглядається у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача та відповідач не з`явилися.

Позивач подав письмову заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач не з`явився. Причин неявки суду не повідомлено. Заяв не надходило. Судова повістка вручена.

Тому, відповідно до порядку, встановленого ст.ст. 280-282 ЦПК України суд, враховуючи, що позивач не заперечує щодо такого вирішення справи, провів заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що 03.11.2025 відповідач уклав із ТОВ «Споживчий центр» Договір кредиту №03.11.2025-100000411. Кредитний договір складає: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка кредитного договору від 03.11.2025 №03.11.2025-100000411, Відповідь позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору №03.11.2025-100000411, Інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 .

Договір укладено та підписано у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Кредитного договору, позивач надає відповідачу грошові кошти у розмірі 3000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Строк кредитування – 140 днів з дати надання. Дата повернення кредиту 22.03.2026. Процентна ставка фіксована незмінна – 1% за один день користування, яка застосовується протягом всього строку кредитування. Комісія за надання кредиту (плата за надання кредиту) – 20% від суми кредиту та становить 600 грн. Спосіб надання кредиту – перерахування на рахунок споживача за реквізитами платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Позивач виконав зобов`язання за договором. Позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн строком на 140 днів шляхом перерахування суми кредиту на картку, вказану споживачем у Заявці та в умовах Договору. Переказ на карту підтверджено Інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішне перерахування грошових коштів 03.11.2025 на суму 3000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua – 909809092, призначення платежу: Видача за договором кредиту №03.11.2025-100000411.

Позичальник порушив грошове зобов`язання, не повернув кредит, не сплатив проценти. Станом на дату подання позову заборгованість за Договором кредиту складає 10800 грн, з яких: 3000 грн заборгованість за тілом кредиту, 4200 грн заборгованість за процентами, заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту у сумі 600 грн, нараховані проценти річних на підставі ст.625 ЦК України у сумі 3000 грн.

Досліджені в ході судового розгляду наявні у справі докази на переконання суду у своїй сукупності є достатніми для підтвердження тієї обставини, що відповідач уклав із позивачем Договір кредиту №03.11.2025-100000411, на підставі якого позивач здійснив безготівковий переказ кредитних коштів у сумі 3000 грн на вказаний у договорі картковий рахунок, а Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами, комісію. Достовірність цих доказів не викликає у суду сумнівів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тому, позов у частині грошової вимоги про стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суд перевірив відповідність закону умов договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії (за надання кредиту), та дійшов наступного висновку.

Пунктом 7 Заявки, що є невід`ємною частиною Договору, встановлено обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту: «7. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія", економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 20% від суми Кредиту та дорівнює 600 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.».

Економічною сутністю Комісії за пунктом 7 є плата за надання кредиту. Тобто, ця комісія не є платою за додаткові чи супутні послуги кредитодавця або платою за користування кредитними коштами.

Суд враховує, що відповідно до статті 1054 ЦК України надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором. При цьому плата за користування кредитом вже визначена сторонами у формі процентів за користування кредитом.

Отже, за змістом умов Договору комісія фактично встановлена не за окрему самостійну послугу, надану позичальнику, а за саме надання кредиту, тобто за виконання кредитодавцем власного основного договірного обов`язку.

Позивач не надав суду доказів того, що спірна комісія є оплатою конкретної додаткової чи супутньої послуги, яка замовлялась або фактично надавалась відповідачу окремо від самого кредитування. Так само позивач не навів переконливого обґрунтування самостійної економічної природи цього платежу, відмінної від процентів за користування кредитом.

Суд враховує, що одночасне встановлення плати за користування коштами у виді процентів за користування кредитом та додаткової одноразової комісії за саме надання кредиту, має ознаки покладення на споживача додаткового фінансового тягаря понад плату за користування кредитом, встановлення дублюючої плати за надання кредиту та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживача з огляду на співвідношення розміру комісії та суми кредиту, розміру процентів за користування кредитом.

Сам по собі факт погодження позичальником умов договору не виключає обов`язку суду перевірити зміст таких умов на відповідність принципам добросовісності, розумності та справедливості у сфері споживчого кредитування.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з абз.4 ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Оскільки відповідно до ч.5 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», положення договору, визнане несправедливим, є оспорюваним, а відповідач не заперечив його дійсність на підставах, встановлених законом, то вимогу позову про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту, встановленою пунктом 7 Заявки, слід задоволити.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача проценти річних на підставі ст.625 ЦК України. З цього приводу суд вирішив наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Ця норма Цивільного кодексу України має однозначний зміст, поширює свою дію на кредитні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору у даній справі, норма, передбачена нормативно-правовим актом-Кодексом має перевагу перед нормами у Законах, тому суд її застосовує і вирішує, що вимога про стягнення процентів річних на підставі ст.625 ЦК України у сумі 3000 грн задоволенню не підлягає.

У зв`язку із частковим задоволення позову судові витрати позивача слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог позову.

За подання позовної заяви майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Позов задоволено на 72,22 %. З відповідача слід стягнути 1922,84 грн витрат позивача на сплату судового збору.

Позивач подав заяву, що докази понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн та витрат на надсилання стороні відповідача позовної заяви у сумі 160 грн будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Про понесення інших судових витрат не заявив, документів не подав.

На підставі викладеного, згідно ст.ст.19, 27, 83, 175, 274-275 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №03.11.2025-100000411 від 03.11.2025 року у розмірі 7800 грн (сім тисяч вісімсот гривень), в тому числі 3000 грн за тілом кредиту, 4200 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 600 грн заборгованості за комісією за надання кредиту, та судові витрати, понесені позивачем, у розмірі 1922,84 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять дві гривні 84 коп).

У задоволенні вимог позову у іншій частині – відмовити.

Відповідач може подати до суду, який розглянув справу, заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду або протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

Головуючий Леньо В. В.