Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №211/877/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/132/26 Справа № 211/877/25 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Ванкевич О.Ю. розглянувши апеляційну скаргу захисника Верхуші Я.О. на постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 16.01.2025 року о 21 год. 13 хв., водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом « RENAULT MEGANE SCENIC» номерний знак НОМЕР_1 в м. Кривому Розі у Довгинцівському районі по вулиці Вартових Неба, 28, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу DRAGER ALCOTEST 6820 ARHK-0124, результат 0,78 проміле, тест 1271. З результатом огляду згодна, чим порушила п.2.9а Правил дорожнього руху України.

Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 605 гривень 60 копійок.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Верхуша Я.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова суду є передчасною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки висновки про вину особи зроблені без належного та повного дослідження доказів. Вказує, що відсутні належні підстави для зупинки транспортного засобу, при цьому поліцейські не повідомили конкретну причину зупинки, а відповідні обставини не зафіксовані у матеріалах справи. Зазначає, що працівниками поліції порушено процедуру огляду на стан сп`яніння, зокрема не роз`яснено право проходження огляду в медичному закладі, не з`ясовано позицію щодо згоди з результатами тесту, що вплинуло на права особи. Вказує, що відсутні докази належного інформування особи про її права під час проведення огляду, а сам протокол складено з порушеннями, що викликає сумніви у достовірності та об`єктивності доказів. Зазначає, що суд не розглянув подані клопотання, зокрема щодо виклику свідка, а також розглянув справу за відсутності захисника та особи, не надавши можливості реалізувати право на захист. Вважає, що суд не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, допустив порушення принципу змагальності та права на справедливий суд. Вказує, що докази у справі є неналежними та недостатніми, а також отриманими з порушенням встановленого порядку, що не дозволяє вважати вину доведеною. Зазначає, що висновок суду про наявність складу адміністративного правопорушення є необґрунтованим, а всі сумніви щодо доведеності вини мають тлумачитися на користь особи. Просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі. Згідно наявного відеозапису на ньому зафіксовано факт керування, виявлення та озвучення ознаків спяніння, продуття з результатом 0,78 промілля. Щодо доводів апеляцйногої скарги крім іншого слід звзначити, що в акті є підпис про згоду з результатом огляду, крім того у протоколі чітко прописано, що водій був згоден з результатом. Поліцейський ознайомив водія з фаболою протоколу та про його згоду з результатом, ніяких зауважень водій не зазначив, що насправді він не був згоден з результатом огляду. А тому доводи апелянта про «Зазначає, що працівниками поліції порушено процедуру огляду на стан сп`яніння, зокрема не роз`яснено право проходження огляду в медичному закладі, не з`ясовано позицію щодо згоди з результатами тесту, що вплинуло на права особи.» є безпідставними.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, суд апеляційної інстанції, вважає апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 222767 від 16.01.2025 року, рапортом, результатом проведення тесту з використанням приладу Drager Alcotest 6820 ARHК 0124 тест № 1271, результат 0,78 ‰, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських та іншими матеріалами.

З наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається рух транспортного засобу «RENAULT MEGANE SCENIC», номерний знак НОМЕР_1 , та його подальша зупинка працівниками поліції. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 перебувала на місці водія зупиненого транспортного засобу. У ході спілкування поліцейськими їй було повідомлено про наявність ознак алкогольного сп`яніння, на що вона зазначила, що алкоголь не вживала, однак у зв`язку із тиском вжила настоянку.

На пропозицію поліцейських ОСОБА_1 погодилася пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» шляхом продування. Результат огляду склав 0,78 ‰. З відеозапису також вбачається, що проти результату тесту ОСОБА_1 не заперечувала, а інспектором поліції її було повідомлено, що за результатом тестування відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення.

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних підстав для зупинки транспортного засобу та неповідомлення ОСОБА_1 конкретної причини зупинки є безпідставними та не спростовують факту вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання визнання дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу протиправними як окремого управлінського рішення не є предметом розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Водночас суд у межах даного провадження оцінює допустимість та належність доказів, отриманих у ході такого втручання, а також перевіряє, чи підтверджують матеріали справи факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

З наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається рух транспортного засобу його подальша зупинка працівниками поліції, зафіксовано виявлення ознак алкогольного сп`яніння, проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу та результат такого огляду.

Апеляційний суд зазначає, що самі по собі доводи захисника щодо законності чи незаконності зупинки транспортного засобу працівниками поліції не приймаються до уваги як підстава для скасування постанови, оскільки вказане не є предметом розгляду даної справи. Особа не позбавлена права оскаржити дії працівників поліції в порядку адміністративного судочинства або звернутися до правоохоронних органів у разі наявності ознак кримінального правопорушення.

При цьому за наявними матеріалами справи, досліджені апеляційним судом докази є належними, допустимими та узгодженими між собою.

Апеляційний суд також враховує, що Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому указами Президента України дію воєнного стану продовжено.

Працівники поліції повинні діяти в межах Закону України «Про Національну поліцію», оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.

Доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції процедури огляду на стан сп`яніння, зокрема про нероз`яснення права проходження огляду в медичному закладі та нез`ясування позиції щодо згоди з результатами тесту, є необґрунтованими.

Апеляційним судом встановлено, що огляд ОСОБА_1 проводився на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу DRAGER ALCOTEST 6820 ARHK-0124, результат тесту №1271 склав 0,78 проміле. Вказані обставини підтверджуються результатом проведення тесту, протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду та відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 погодилася пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», продування здійснила добровільно, після отримання результату 0,78 ‰ не висловлювала заперечень щодо такого результату та не заявляла про незгоду з ним. В акті огляду на стан алкогольного сп`яніння наявний підпис ОСОБА_1 про згоду з результатом огляду. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водій була згодна з результатом огляду.

Відеозапис також не містить даних про те, що ОСОБА_1 заперечувала проти проведення огляду на місці зупинки, не погоджувалася з результатом тестування або просила направити її для проходження огляду до закладу охорони здоров`я. Після ознайомлення з фабулою протоколу та зазначенням у ньому відомостей про згоду з результатом огляду будь-яких зауважень про те, що вона фактично не погоджується з результатом тесту, ОСОБА_1 не зазначила.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено з порушенням вимог ст.266 КУпАП або Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Підстави для направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я виникали б у разі її відмови від проходження огляду на місці або незгоди з його результатами, однак таких обставин матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол складено з порушеннями, а докази викликають сумніви у достовірності та об`єктивності, є безпідставними.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №222767 від 16.01.2025 року містить відомості про дату, час, місце та суть адміністративного правопорушення, дані особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, посилання на порушення п.2.9а Правил дорожнього руху України, а також відомості про проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та його результат. Зміст протоколу узгоджується з іншими матеріалами справи, зокрема з результатом тесту, актом огляду, рапортом та відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.

Стороною захисту не наведено конкретних порушень при складанні протоколу, які б впливали на правильність встановлення фактичних обставин справи або тягнули недопустимість доказів. Самі по собі твердження про формальний характер дій поліцейських не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було належним чином забезпечено право на захист у зв`язку з розглядом справи за відсутності особи та її захисника.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та її захисник Верхуша Я.О. повідомлялися про розгляд справи. Справа неодноразово призначалася до судового розгляду: 05.02.2025 року, 12.03.2025 року, 01.05.2025 року, 11.06.2025 року та 16.09.2025 року. ОСОБА_1 у судові засідання не з`являлася, а захисник неодноразово звертався з клопотаннями про відкладення судових засідань.

Апеляційним судом також встановлено, що 12.03.2025 року захисник ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами адміністративної справи, а отже мав достатній час для формування правової позиції та реалізації захисту ОСОБА_1 . Крім того, за клопотанням захисника до суду було викликано свідка інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 2 ППП у м. Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області ДПП Леміш І.І., однак ОСОБА_1 та її захисник у судове засідання не з`явилися.

За таких обставин розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її захисника не свідчить про порушення права на захист, оскільки особа та її захисник були обізнані про провадження, мали можливість ознайомитися з матеріалами справи, подати клопотання, надати докази та взяти участь у судовому розгляді. Повторне неприбуття сторони захисту за наявності належного повідомлення не може бути безумовною підставою для подальшого відкладення розгляду справи, особливо з урахуванням строків розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не розглянув клопотання про виклик свідка, спростовуються матеріалами справи, оскільки за клопотанням захисника свідка інспектора Леміш І.І. було викликано до суду. Водночас сторона захисту, яка наполягала на необхідності допиту цього свідка, у судове засідання не з`явилася, що унеможливило реалізацію нею права ставити запитання свідкові з причин, які залежали саме від процесуальної поведінки сторони захисту.

Доводи про порушення принципу змагальності та права на справедливий суд також не знайшли свого підтвердження. Апеляційним судом не встановлено, що суд першої інстанції самостійно змінював фабулу правопорушення, виходив за межі протоколу про адміністративне правопорушення або перебирав на себе функцію сторони обвинувачення. Висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на тих доказах, які були надані до суду разом із матеріалами адміністративної справи, а саме протоколі, рапорті, результаті огляду за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, акті огляду, відеозаписі з нагрудних камер поліцейських та інших матеріалах.

Посилання захисника на практику Європейського суду з прав людини та критерій доведення «поза розумним сумнівом» не спростовують правильності висновків у цій справі, оскільки сукупність досліджених доказів є достатньо чіткою, послідовною та узгодженою між собою. Докази у справі взаємно доповнюють один одного, підтверджують факт керування транспортним засобом, наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння, добровільне проходження огляду на місці зупинки, результат огляду 0,78 ‰ та відсутність заперечень ОСОБА_1 щодо такого результату.

Доводи апеляційної скарги про неналежність, недопустимість та недостатність доказів фактично зводяться до незгоди захисника з оцінкою доказів та до припущень про можливі порушення з боку працівників поліції, однак такі твердження не підтверджені матеріалами справи та не спростовують встановлених фактичних обставин.

За результатами апеляційного перегляду встановлено, що в матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази для висновку про те, що 16.01.2025 року о 21 год. 13 хв. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «RENAULT MEGANE SCENIC», номерний знак НОМЕР_1 , у м. Кривому Розі у Довгинцівському районі по вулиці Вартових Неба, 28, в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила п.2.9а Правил дорожнього руху України.

Твердження захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованими, оскільки об`єктивна сторона правопорушення підтверджена фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, встановленим у передбаченому законом порядку.

Підстав для закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП апеляційним судом не встановлено, оскільки подія та склад адміністративного правопорушення підтверджені матеріалами справи.

Дії, вчинені ОСОБА_1 є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження. Такі твердження апелянта суд розцінює як спробу уникнути адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого встановлена вина ОСОБА_1 .

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Верхуші Я.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя