Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №210/4478/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/468/26 Справа № 210/4478/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Рiг апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 (далі-прокурора), на вирок Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.06.2025р., яким обвинуваченого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Інгулець Криворізького району Дніпропетровської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим за ч. 1 ст. 129 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на шість місяців, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначено обвинуваченому покарання у виді обмеження волі строком шість місяців п`ять днів.

за участю прокурора ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_9

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним вироком суду першої інстанції обвинуваченого ОСОБА_10 визнано винуватим за ч. 1 ст. 129 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на шість місяців. Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, призначено покарання за сукупністю вироків приєднавши частково до покарання, призначеного цим вироком, невідбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.04.2025р., застосувавши правила п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, у виді обмеженні волі строком на п`ять днів та призначено остаточно покарання у виді обмеження волі строком шість місяців п`ять днів..

Вирок суду першої інстанції оскаржено прокурором, який не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності винуватості обвинуваченого, правильності кваліфікації його дій, не погодився із призначеним обвинуваченому покаранням у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальніть, оскільки судом призначено більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, та в мотивувальній частині вироку при призначенні покарання не враховано положення ч.1 ст.71 КК України;

-зазначає, що судом першої інстанції не врахував положення ч.ч.1,2 ст.61 КК України щодо строків призначення покарання у виді обмеження волі і невірно призначив обвинуваченому покарання у виді шести місяців п`яти днів обмеження, тобто більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, без посилання на положення ст.69 КК України. Відповідно до ч.2 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно, відповідно до вимог ст. 71 КК України якщо засуджений після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, 21.04.2025р. вироком ОСОБА_11 (на т.ч. Металургійного) районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_7 визнано виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначено покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт. Вирок Дніпровського апеляційного суду від 02.08.2023р. в частині призначення покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00грн., призначено виконувати самостійно. Згідно матеріалів кримінального провадження на час ухвалення вироку станом на 20.06.2025р. обвинуваченим сплачено лише частину призначеного штрафу у розмірі 119000грн. однак в частині призначення покарання у виді штрафу, яке виконується самостійно за вироком Дніпровського апеляційного суду від 02.08.2023р., у вироку Металургійного районного суду м.Кривого Рогу від 26.06.2025р не зазначено, у мотивувальній та резолютивній частині вироку при призначенні покарання не враховано положення ч.1 ст.71 КК України, застосовано до обвинуваченого більш м`яке покарання, ніж передбачено заканом, не враховано покарання у виді штрафу за вироком Дніпровського апеляційного суду від 02.08.2023р., у зв`язку з чим вирок в частині призначеного покарання підлягає скасуванню із ухваленням нового вироку;

-прохає оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на один рік. Відповідно до ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання частково невідбутого покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.04.2025р., призначити остаточно ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на один рік п`ять днів. Вирок Дніпровського апеляційного суду від 02.08.2023р. за ч.2 ст.389 КК України в частині призначення покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. виконувати самостійно.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, прохав скасувати вирок в частині призначеного покарання, позиції обвинуваченого та його захисника, які заперечували протии задоволення апеляційної скарги прокурора, прохали вирок суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваним вироком суду першої інстанції обвинуваченого визнано винуватим в тому, що він 08.06.2025р. приблизно о 12год.00хв. знаходячись навпроти під`їзду № 3 буд. АДРЕСА_2 , де також в цей час знаходився потерпілий ОСОБА_12 .

Між потерпілим та обвинуваченим виник словесний конфлікт, в ході якого у обвинуваченого виник умисел на погрозу вбивством потерпілому.

Для надання своїм погрозам ознак реальності, обвинувачений, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи наслідки свого протиправного діяння та бажаючи їх настання, з надягнутої на ньому, через плече, чоловічої сумки зі штучної шкіри чорного кольору, своєю правою рукою, дістав предмет схожий на складний ніж, який розклав, відкрито його демонструючи та погрожуючи його застосуванням проти потерпілого для позбавлення його життя, після чого почав рухатися в напрямку потерпілого.

Своєю агресивною поведінкою, яка супроводжувались виказуванням погроз вбивством, а також діями, які виражались у триманні в руках предмета, схожого на ніж, обвинувачений створив усі умови реального сприйняття потерпілим погроз вбивством з його боку. Зазначені погрози вбивством потерпілий сприймав, як реальні.

Таким чином обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.129 КК України, а саме - «погрозу вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози».

Вирок оскаржений прокурором в частині призначення покарання, фактичні обставини справи, кваліфікація вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, доведеність його винуватості в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому вирок відповідно до вимог ст. 404 КПК України переглядається в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції за оскаржуваним вироком обвинуваченому за ч.1 ст.129 КК України призначено покарання покарання у виді обмеження волі строком на шість місяців п`ять днів.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений також був засуджений вироком Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.04.2025р., за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 200 (двохсот) годин та відповідно ч.1 ст.71, п.4 ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарання за оскаржуваним вироком та вироком Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 21.04.2025р. обвинуваченому остаточно призначено покарання у виді обмеження волі строком на шість місяців п`ять днів.

Відповідно до ч.2 ст.61 КК України покарання у виді обмеження волі встановлюється на строк від одного до п`яти років.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що всупереч вимогам ч.2 ст.61 КК України суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання за ч.1 ст.129 КК України у виді обмеження волі на строк шість місяців, оскільки мінімальний строк покарання у виді обмеження волі не може бути меншим, ніж один рік.

Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачений був засуджений вироком Дніпровського апеляційного суду від 02.08.2023р. за ч.2 ст.389 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), та на час ухвалення оскаржуваного вироку обвинувачений сплатив частково штраф у розмірі 11900грн., що не було враховано судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому остаточного покарання за оскаржуваним вироком.

Відповідно до ч. 3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Враховуючи наведене вище доводи апеляційної скарги прокурора, про призначення обвинуваченому покарання з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальніть, оскільки судом призначено більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, та в мотивувальній частині вироку при призначенні покарання не враховано положення ч.1 ст.71 КК України, скасування оскаржуваного вироку в частині призначеного покарання та ухвалення в цій частині нового вироку, яким обвинуваченого визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на один рік; відповідно до ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання частково невідбутого покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.04.2025р., призначити остаточно обвинуваченому покарання у виді обмеження волі строком на один рік п`ять днів; вирок Дніпровського апеляційного суду від 02.08.2023р. за ч.2 ст.389 КК України в частині призначення покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. виконувати самостійно, є обгрунтованими та підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначення обвинуваченому покарання з ухваленням судом апеляційної інстанції в цій частині свого вироку.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 405, 407, 420 КПК України колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.06.2025р., яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 1 ст. 129 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на шість місяців, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначено обвинуваченому покарання у виді обмеження волі строком шість місяців п`ять днів задовольнити.

Вирок Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.06.2025р., яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 1 ст. 129 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на шість місяців, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначено обвинуваченому покарання у виді обмеження волі строком шість місяців п`ять днів скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити свій вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_7 вважати засудженим за ч. 1 ст. 129 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України з урахуванням вимог ст. 72 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за оскаржуваним вироком невідбутої обвинуваченим частини покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.04.2025р., призначити остаточно обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на один рік п`ять днів.

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 02.08.2023р., яким обвинувачений засуджений за ч.2 ст.389 КК України в частині призначення покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн., виконувати самостійно.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили після його проголошення, та може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою у той самий строк з дня отримання його копії.

Судді