Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №160/5492/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 160/5492/26

№ 2-а/183/34/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Дубовенко І.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и в :

Представник позивача - адвокат Слизовська Марина Юріївна звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 записів наступного змісту: Вас розшукує ТЦК, порушення військового обліку. ТЦК та СП 18.02.2026 року звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не прибув за повісткою до ТЦК та СП.

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів записи наступного змісту щодо ОСОБА_1 : Вас розшукує ТЦК, порушення військового обліку. ТЦК та СП 18.02.2026 року звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не прибув за повісткою до ТЦК та СП.

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України з приводу доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити повідомлення відповідному органу Національній поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оновивши електронний військово-обліковий документ через застосунок «Резерв +» ОСОБА_1 з`ясував, що у вказаному документі міститься інформація про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся до Національної поліції України, щоб доставити його для складання протоколу. Причина: Не прибув за повісткою до ТЦК та СП. Отже, з огляду на дані, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та військово обліковому документі « Резерв +», позивач є таким, що порушив правила військового обліку. Не погоджуючись з внесенням ІНФОРМАЦІЯ_7 відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, на адресу відповідача був направлений адвокатський запит, яким запитана інформація та докази притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП. Крім того, порушене питання щодо виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 шляхом виключення інформації щодо порушення ним Правил військового обліку та повідомлення Національної поліції України про його доставлення. Зі змісту відповіді ІНФОРМАЦІЯ_8 від 27.02.2026 року № 203/353 вбачається, що відомості про направлення ІНФОРМАЦІЯ_7 звернення до Національної поліції про доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення є достовірними, оскільки таке звернення направлялося. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався та до адміністративно відповідальності за вчинене, як на думку відповідача, правопорушення він не притягався.

Позивач не погоджується з внесенням відповідачем відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку, тому як на адресу проживання ОСОБА_1 не надходила повістка від ІНФОРМАЦІЯ_9 . Крім того, повістка не вручалася ОСОБА_1 особисто у передбаченому чинним законодавством України порядку. Відповідачем на адвокатський запит не надано доказів поштового відправлення ОСОБА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 з описом вкладення, поштового повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» або акту про відмову позивача в отриманні повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Враховуючи викладене, відповідачем протиправно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку. Крім того, на теперішній час ОСОБА_1 не викликався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для розгляду адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності. ІНФОРМАЦІЯ_10 постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не виносилося. Проте, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів міститься запис про порушення ним правил військового обліку та про звернення 10.01.2026 року ТЦК та СП до Національної поліції України, щоб доставити ОСОБА_1 для складання протоколу.

Також, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності, протоколи та постанови відносно нього не складалися; не був притягнутий будь-яким ТЦК до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210, 210-1 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Оскільки факту притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210, 210-1 КУпАП немає, тому відомості до Реєстру внесені безпідставно.

Внесення до Реєстру даних про ОСОБА_1 призвело до порушення його прав, оскільки до Національної поліції надсилалося звернення уповноваженими особами про доставлення його за вчинення ним правопорушення передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення». При цьому факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення» немає, оскільки протокол або постанова не складалися, факт притягнення до відповідальності відсутній.

А тому дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 є протиправними. Та відповідача необхідно зобов`язати виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку

Крім того, ні КУпАП, ні Законом не встановлено підстав та процесу здійснення розшуку осіб, які порушують правила військового обліку або законодавство про мобілізацію.

Відтак, за відсутності складеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідача не було підстав для внесення даних до відповідного реєстру про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та притягнення його до відповідальності.

Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку. Натомість, Національна поліція здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також забезпечує внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абз. 5 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Відтак, звернення відповідача до органів Національної поліції для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення не знаходить свого логічного обґрунтування та пояснення.

З урахуванням відсутності щодо ОСОБА_1 постанови про вчинення адміністративного правопорушення, відповідачем протиправно вчинено дії щодо внесення інформації про нього до системи ІПНП як про «особу, яка можливо вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Також зазначає, що позивачем понесені витрати на оплату судового збору та правову допомогу, які просить стягнути на його користь.

Відповідачем на адресу суду направлений відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача з огляду на наступне. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 25.04.2026 було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_11 та він був призваний на військову службу по мобілізації 25.04.2026. Будь-які інші докази в заперечення позову надати не виявляється можливим у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 обліковується у вищезазначеному ІНФОРМАЦІЯ_11 . Військовослужбовець ОСОБА_1 , повністю виконав свій військовий обов`язок, призваний по мобілізації до Збройних Сил України, не є порушником правил військового обліку. У зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації, Відповідач вважає, що предмет та суть спірних правовідносин втратили свою актуальність. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У зв`язку із чим ІНФОРМАЦІЯ_7 категорично заперечує проти стягнення в межах судових витрат суми витрат на правову допомогу адвоката, враховуючи таке: Позовна заява не містить належного обґрунтування позовних вимог, ані правового, ані фактичного, відсутні посилання на докази порушення, про яке заявляє позивач, наведено положення законодавства, які не регулюють спірні відносини, обсяг та зміст тексту позову свідчить про формальне ставлення до його складання. До позовної заяви не додано жодних доказів обґрунтування суми витрат на правову допомогу адвоката. Заявлена сума витрат на правову допомогу адвоката явно не відповідає кількості та якості наданих послуг, а також не співмірна з предметом позову. З цих причин вимога відшкодувати витрати на професійну правову допомогу адвоката у справі, ініційованій незрозуміло з якою метою та щодо не існуючих обставин - завідомо безпідставна, а заявлена до відшкодування сума витрат неспівмірна зі значенням предмету спору (та ще й не існуючого) для Позивача (права та інтереси якого не порушені і не були порушеними). Судові витрати покласти на позивача (у т.ч. відмовити у стягненні витрат на професійну правову допомогу адвоката).

Постановленою суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду ухвалою від 10 березня 2026 року адміністративну справу передано до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі в порядку письмового провадження. Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву. Роз`яснено сторонам право подати клопотання про проведення розгляду справи з повідомленням сторін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши підстави позову, матеріали справи, доводи у їх сукупності, суд приходить на таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у Військово-обліковому документі «Резерв+» міститься наступна інформація, зокрема: «Сформовано:» - «06.03.2026, 07:25»; «Порушення правил військового обліку»; « ОСОБА_1 », «дата народження ІНФОРМАЦІЯ_12 ; «Категорія обліку» - «Військовозобов`язаний»; «Підстава зняття/виключення:» - «-»; «Відстрочка до» - «-»; «Тип відстрочки» - «-»; «ТЦК та СП» - « ІНФОРМАЦІЯ_7 »; «Звання» - «Солдат. Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву» «Постанова ВЛК» - «Придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, 03, охорони»; «Дата ВЛК» - «08.07.2024»; «Номер в реєстрі Оберіг» - «010320231425287900048»; «ВОС» - «999097»; «Адреса проживання» - « АДРЕСА_1 »; «Телефон» - « НОМЕР_1 »; «Email» - «ІНФОРМАЦІЯ_14»; «Дата уточнення даних» - «25.12.2024»; «Причина звернення до Нацполіції» - «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП»; «Дата звернення» - «18.02.2026».

Листом від 27.02.2026 №203/353 ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянутий адвокатський запит в інтересах позивача, та повідомлено, що: «Відомості про порушення правил військового обліку» не належить до переліків відомостей Реєстру, визначених у ст.ст. 7,8 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», у зв`язку з чим до Реєстру не вносяться, тому «виправити» такі відомості «шляхом виключення інформації про порушення правил військового обліку» немає технічної можливості. Водночас відомості про направлення ІНФОРМАЦІЯ_7 звернення до Національної поліції про доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення є достовірними, оскільки таке звернення направлялося. Тому виправлення цих відомостей не може бути здійснене. Направлення повідомлення до Національної поліції про відсутність підстав для доставлення особи для складання протоколу про адміністративне правопорушення належить до дискреційних повноважень ТЦК та СП й вирішується не на підставі дискусій, а на підставі фактичних обставин. З даних Реєстру вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, щодо якого підлягає складанню протокол, але ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 не з`являється, чим перешкоджає складанню протоколу про адміністративне правопорушення, тому ІНФОРМАЦІЯ_7 вважає, що підстави для його доставлення поліцією є в наявності. Ваш запит не містить інформації про поважні причини неявки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Тому під час загальної мобілізації мотиви неявки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 є завідомо недобросовісними та спрямовані на намагання ухилитися від виконання обов`язку із захисту Вітчизни, передбачено ост. 65 Конституції України. У зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_7 як державний орган не має можливості виконати вимоги, що сприяють порушенню правопорядку.

До адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідачем не притягувався.

Вважаючи дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції від 17.01.2025).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст.1 Закону №2232-XII).

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період Верховна Рада України 11 квітня 2024 року прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року №2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов`язаним, що підтверджується військово-обліковим документом Резерв +.

Правові підстави та порядок здійснення оповіщення військовозобов`язаних осіб засобами потового зв`язку передбачені п.34 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560, відповідно до якого повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Перелік випадків, коли військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщений про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового встановлено п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560.

Так, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, але не виключно: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Суд зазначає, що обов`язок військовозобов`язаних осіб з`являтись за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки передбачено, зокрема, абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1 та 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції від 01.01.2025) громадяни зобов`язані, зокрема, але не виключно: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Поважні причини неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці встановлені ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

04.05.2024 року набув чинності Закон України № 3621-IX, який скасував статус «обмежено придатний» та визначив поняття тільки придатність, «часткову» придатність та непридатність до несення служби. Цей документ передбачає низку змін для військових та військовозобов`язаних, які мають цей статус. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни № 3621-IX громадяни, які наразі мають статут «обмежено придатний», повинні повторно пройти ВЛК протягом 9 місяців, тобто до 4 лютого 2025 року (в подальшому термін проходження ВЛК було продовжено до 05.06.2025 (Закон України від 12.02.2025 № 4235-IX)).

Позивач 08.07.2024 пройшов ВЛК, а також уточнив дані 25.12.2024.

В обґрунтування підстав для внесення запису про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та звернення до Нацполіції відповідачем на адвокатський запит повідомлено, що позивач є порушником військового обліку з такої причини: неприбуття за викликом до ТЦК та СІП за повісткою.

Отже, внесення до Реєстру відомостей щодо позивача у вигляді запису «Порушення правил військового обліку» відбулось через неприбуття останнього за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, що зазначені у повістці.

Суд критично оцінює такі дії відповідача у спірних правовідносинах з наступного.

Порядком №560 чітко визначено, що виклик громадян до відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. При цьому, якщо повістка про виклик надсилається засобами поштового зв`язку, то обов`язково рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання, зазначену військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів того, що позивачу було належним чином направлено повістку, а також відсутні документи, що в своїй сукупності підтверджують таке направлення (повідомлення Укрпошти про вручення рекомендованого поштового відправлення, опис вкладення, фіскальний чек вказаного відправлення) саме на адресу місце проживання позивача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень законодавець покладає обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів того, що відповідач здійснював виклик позивача у відповідності до вимог Порядку № 560.

Тож, відповідачем не доведений факт порушення позивачем правил військового обліку (неявки за повісткою), який був підставою для внесення відомостей до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку.

Враховуючи наведене, у відповідача були відсутні законні підстави для внесення до Реєстру даних відомостей щодо позивача у вигляді запису «Порушення правил військового обліку».

Крім того, з матеріалів справи не вбачається притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

Пунктом 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).

Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Отже, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Зважаючи, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаних до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.

Верховний Суд у своїй постанові від 07.05.2021 у справі №824/1164/18-а (адміністративне провадження №К/9901/33093/19), сформував таку позицію щодо застосування права: «…З системного аналізу наведених правових норм КУпАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП…».

Однак, доказів притягнення до адміністративної відповідальності позивача за порушення правил військового обліку відповідачем не надано.

Відтак, за відсутності складеної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідача не було підстав для внесення даних до відповідного реєстру про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та притягнення його до відповідальності (порушення правил військового обліку).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо:

визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) записів наступного змісту: Вас розшукує ТЦК, порушення військового обліку. ТЦК та СП 18.02.2026 року звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України з приводу доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо інших вимог позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, то суд приходить до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 25.04.2026 було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_11 та він був призваний на військову службу за мобілізацією 25.04.2026 року. Будь-які інші докази в заперечення позову надати не виявляється можливим у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 обліковується у вищезазначеному ІНФОРМАЦІЯ_11 . Військовослужбовець ОСОБА_1 , повністю виконав свій військовий обов`язок, призваний по мобілізації до Збройних Сил України, не є порушником правил військового обліку.

Аналіз вищевказаного переконує суд в тому, що немає підстав для задоволення вимог позивача щодо:

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів записи наступного змісту щодо ОСОБА_1 : Вас розшукує ТЦК, порушення військового обліку. ТЦК та СП 18.02.2026 року звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити повідомлення відповідному органу Національній поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

А тому в іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Беручи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: договір про надання правової допомоги від 30.01.2026 року, розрахунок обсягу та вартості послуг від 30.01.2026; акт виконаних робіт від 08.03.2026 року; квитанцію про оплату послуг адвоката від серії ААІ № 354935.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 та додаткових постановах від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21, від 03.12.2023 у справі № 420/329/21.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 у справі №540/5794/21.

У постанові від 11.03.2025 у справі №260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таким чином, обов`язковою підставою для застосування судом критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, передбачених частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, є подання іншою стороною обґрунтованого заперечення щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд встановив, відповідачем подавались заперечення щодо заявлених витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та заперечення відповідача, суд вважає належним і достатнім способом відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу є стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4000 грн понесених витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1064,96 грн.

Отже, судовий збір у розмірі 532,48 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 , пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 записів наступного змісту: Вас розшукує ТЦК, порушення військового обліку. ТЦК та СП 18.02.2026 року звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України з приводу доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; юридична адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя І.Г.Дубовенко