Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №175/9329/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/9329/26

Провадження № 3-зв/175/6/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" червня 2026 р. с-ще Слобожанське

15 червня 2026 року суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Войтух О.М., розглянувши заяву головуючої судді Озерянської Жанни Миколаївни про самовідвід по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122-3 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Озерянської Ж.М. знаходиться на розгляді справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122-3 КУпАП.

Головуюча суддя Озерянська Ж.М. подала заяву про самовідвід, посилаючись на те, що нею одночасно з зазначеною справою про адміністративне правопорушення також в порядку цивільного судочинства розглядається справа №175/6364/26 за позовною заявою ОСОБА_2 , який фактично є потерпілим у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 і витребувані адвокатом докази можуть стати доказами в цивільній справі №175/6364/26 .

В зв`язку з вищевикладеним суддя Озерянська Ж.М. для усунення сумнівів щодо неупередженості судді та невідповідності Бангалорським принципам поведінки судді, на підставі п.4 ч. 1 ст. 75 КПК України заявила собі самовідвід у справі №175/9329/26.

Перевіривши матеріали справи та заяву, суддя приходить до наступного висновку.

Кодекс України про адміністративні правопорушення фактично не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або суддею самовідвід, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід), однак суд вважає, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону і розгляд заяви про відвід необхідно провести за правилами, закріпленими в КПК України.

Положеннями ст. 75 КПК України визначено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Крім того у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою. Вказаний перелік підстав для відводу судді є вичерпним.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі Гаусшильдт проти Данії , Мироненко і Мартиненко проти України зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Гаусшильдт проти Данії вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України ).

Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення ЄСПЛ у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), п. 58).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75 – 79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Так, доводи заяви судді Озерянської Ж.М. про самовідвід відносно того, що є обставини, які можуть викликати сумніви в її об`єктивності та неупередженості при розгляді справи про адміністративне правопорушення, є необгрунтованими, враховуючи наступне.

У справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122-3 КУпАП та у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Веснянка» Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації – різний суб`єктний склад учасників та різний предмет спору. Так, у справі про адміністративне правопорушення підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122-3 КУпАП є ненадання інформації та документів на адвокатський запит щодо порядку оплати праці голови Миколаївської сульської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в той час як предметом спору у цивільній справі є захист честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2 . При цьому у зазначеній цивільній справі ОСОБА_1 не є ні відповідачем, ні третьою особою.

Крім того, матеріли справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містять будь-яких клопотань адвоката про витребування доказів, а отже відсутні підстави вважати, що витребувані адвокатом докази у справі про адміністративне правопорушення можуть стати доказами у цивільній справі.

Отже, судом під час судового розгляду заяви про самовідвід не виявлено будь-яких об`єктивних даних, які б викликали сумніви в неупередженості судді Озерянської Ж.М. і унеможливлювали винесення нею законного та обґрунтованого судового рішення у вказаній вище справі про адміністративне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, оскільки обставин, які б дійсно могли викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, не виявлено, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого самовідводу і вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про самовідвід судді Озерянської Ж.М.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 75-76, 81 КПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про самовідвід судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Озерянської Жанни Миколаївни у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122-3 КУпАП - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Войтух