Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №717/1039/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/1039/26

Номер провадження2-а/717/46/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кудиби З. І.,

секретаря судового засідання Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, в якому просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № R524397 від 07 травня 2026 року, прийняту ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою позивача було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;

- адміністративну справу відносно позивача закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

26 травня 2026 року ухвалою суду провадження у справі було відкрито, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано від відповідача копії всіх матеріалів справи для належного ознайомлення з обставинами, що мають юридичне значення для прийняття рішення.

01 червня 2026 року відповідач подав письмовий відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на законність постанови та на те, що її прийнято у межах повноважень, наданих законом.

До відзиву відповідачем долучено копії документів, на підставі яких позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач зазначає, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач вказує, що копію постанови № R524397 від 07 травня 2026 року отримав лише 14 травня 2026 року разом із листом ІНФОРМАЦІЯ_4 №1151/4485 від 08 травня 2026 року.

Згідно з вказаною постановою, тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало твердження відповідача про те, що позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені у повістці, чим нібито порушив вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Разом з тим позивач стверджує, що жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 він не отримував, від її отримання не відмовлявся та не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ТЦК та СП.

Позивач зазначає, що місце його проживання та реєстрації не змінювалося з 19 липня 2000 року, що підтверджується паспортом громадянина України та витягом з реєстру територіальної громади. При цьому відповідачем не надано належних доказів направлення та вручення повістки у спосіб, передбачений пунктом 34 Порядку № 560, а саме рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Крім того, позивач вказує, що 29 квітня 2026 року щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення № 608, в якому зазначено, що розгляд справи призначено на 10 годину 11 травня 2026 року. Однак фактично справу було розглянуто 07 травня 2026 року та винесено постанову № R524397 без його участі та без належного повідомлення про зміну дати розгляду справи.

На думку позивача, такі дії відповідача призвели до порушення його права на захист, гарантованого статтею 268 КУпАП, оскільки він був позбавлений можливості бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази та користуватися правничою допомогою.

Позивач також зазначає, що має інвалідність ІІІ групи з 2021 року та відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає примусовій мобілізації. Крім того, до моменту направлення спірної повістки ним були уточнені персональні та військово-облікові дані, отримано військово-обліковий документ та оформлено відстрочку від мобілізації.

Позивач звертає увагу на те, що відповідачем не було забезпечено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, зокрема не перевірено факт належного вручення повістки, не встановлено обізнаність позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП, а також не враховано обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Крім того, позивач вказує, що сама по собі наявність протоколу про адміністративне правопорушення та винесеної постанови не може свідчити про доведеність його вини без належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, позивач вважає, що у його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а постанова № R524397 від 07 травня 2026 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі — закриттю.

У поданому відзиві ІНФОРМАЦІЯ_5 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що постанова № R524397 від 07 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є законною, обґрунтованою та прийнятою в межах наданих законом повноважень.

На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, та зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови зазначені вимоги були дотримані.

Відповідач також звертає увагу на те, що на території України діє правовий режим воєнного стану, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, а також триває загальна мобілізація, оголошена Указом Президента України №69/2022, у зв`язку з чим в Україні діє особливий період.

Посилаючись на положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, відповідач зазначає, що військовозобов`язані зобов`язані з`являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки та місця, зазначені у повістках.

Відповідач вказує, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як зазначено у відзиві, через автоматизовану інформаційно-комунікаційну систему «Оберіг» було сформовано повістку про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних, яка в подальшому була передана до АТ «Укрпошта» для друку та надсилання адресату.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 у визначені повісткою дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився, про причини неявки не повідомив та у подальшому до територіального центру комплектування та соціальної підтримки також не прибував.

Крім того, відповідач посилається на положення пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, відповідно до яких належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного може бути, зокрема, відмітка поштового оператора про відсутність особи за зареєстрованим місцем проживання або про відмову від отримання поштового відправлення.

Також відповідач зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення № 608 від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 було роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП, та повідомлено про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

На переконання відповідача, неявка ОСОБА_1 за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки свідчить про порушення ним вимог абзацу третього частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

З огляду на викладене відповідач вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частин першої-третьої та десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, а військовий обов`язок встановлюється з метою забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані виконувати правила військового обліку та прибувати за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у випадках та порядку, визначених законом.

Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки та місця, зазначені у повістках.

Також пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, встановлено обов`язок військовозобов`язаних з`являтися за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці.

Разом із тим реалізація такого обов`язку безпосередньо пов`язана із належним повідомленням особи про відповідний виклик.

Пунктом 41 зазначеного Порядку визначено перелік належних доказів оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статей 72, 77 Кодексу адміністративного судочинства України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 245, 251, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно забезпечувати всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, а висновок про винуватість особи має ґрунтуватися виключно на належних та допустимих доказах.

Судом встановлено, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R524397 від 07 травня 2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач визначив неявку останнього за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом із тим, досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що належних та беззаперечних доказів вручення позивачу повістки або його ознайомлення із її змістом відповідачем суду не надано.

Позивач послідовно зазначав як у позовній заяві, так і під час розгляду справи, що повістки не отримував, від її отримання не відмовлявся, а місце його реєстрації та проживання не змінювалося з 19 липня 2000 року.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копію паспорта громадянина України та витяг з реєстру територіальної громади.

Водночас відповідачем не подано належних доказів того, що повістка була вручена ОСОБА_1 особисто, що останній був ознайомлений із її змістом або що він свідомо ухилявся від її отримання.

Сам факт формування повістки через автоматизовану систему «Оберіг» та її подальшого направлення до оператора поштового зв`язку не свідчить про належне повідомлення особи про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП недостатньо встановити лише факт виготовлення або відправлення повістки.

Обов`язковому доведенню підлягає факт належного повідомлення особи про дату, час та місце явки.

Саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести, що особа була належним чином повідомлена про відповідний виклик.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач був обізнаний про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у дату, зазначену у повістці.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено один із обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, а саме факт належного повідомлення особи про виклик.

Крім того, судом встановлено істотні порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, які самі по собі є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Окрім недоведеності факту належного повідомлення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, судом встановлено істотні порушення відповідачем процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката, а також брати участь у розгляді справи.

Зазначена норма передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За відсутності такої особи справа може бути розглянута лише за умови наявності достовірних даних про її своєчасне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 277-2 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна бути повідомлена про дату і місце розгляду справи не пізніше як за три доби до її розгляду.

Згідно зі статтею 278 КУпАП посадова особа при підготовці до розгляду справи зобов`язана перевірити, чи були належним чином повідомлені особи, які беруть участь у справі.

Як убачається з матеріалів справи, 29 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 608.

Зі змісту зазначеного протоколу встановлено, що позивача було повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 годині 11 травня 2026 року.

Водночас оскаржувану постанову № R524397 винесено 07 травня 2026 року, тобто раніше дати розгляду справи, яка була визначена у протоколі про адміністративне правопорушення та доведена до відома позивача.

Матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що ОСОБА_1 було повідомлено про зміну дати розгляду справи та перенесення її з 11 травня 2026 року на 07 травня 2026 року.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивача було повідомлено про нову дату розгляду справи не пізніше ніж за три доби до її проведення.

Отже, на момент винесення постанови відповідач не мав правових підстав вважати, що позивач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

За таких обставин ОСОБА_1 був фактично позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 268 КУпАП, зокрема право бути присутнім при розгляді справи, надати свої пояснення щодо обставин справи, подати докази на свій захист, заявити клопотання та скористатися професійною правничою допомогою.

Суд звертає увагу, що право особи на участь у розгляді справи є однією з основних процесуальних гарантій справедливого адміністративного провадження.

Недотримання цього права призводить до істотного порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та ставить під сумнів законність прийнятого рішення.

Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а дійшов висновку, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи про дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є самостійною та безумовною підставою для визнання постанови неправомірною та її скасування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі №642/1199/24, на яку посилається позивач.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було допущено істотне порушення вимог статей 268, 277-2 та 278 КУпАП, яке саме по собі є достатньою підставою для скасування постанови № R524397 від 07 травня 2026 року.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови не було належним чином враховано всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю III групи, що підтверджується наданими суду документами.

Також судом встановлено, що позивач до моменту формування та направлення спірної повістки уточнив свої військово-облікові дані, отримав військово-обліковий документ та має діючу відстрочку від мобілізації.

Зазначені обставини прямо зазначалися позивачем у позовній заяві та підтверджувалися письмовими доказами, однак будь-яких відомостей про їх дослідження або оцінку при винесенні постанови № R524397 матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи зобов`язана з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, перевірити наявні докази та встановити, чи дійсно особа вчинила адміністративне правопорушення.

Проте зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що фактично висновок про винуватість ОСОБА_1 був зроблений виключно на підставі твердження про його неявку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки без належної перевірки обставин вручення повістки, причин неявки та інших істотних обставин справи.

За таких умов суд приходить до висновку, що відповідачем не було забезпечено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, як цього вимагають статті 245 та 280 КУпАП.

Більше того, у сукупності встановлені судом обставини свідчать про відсутність належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 всіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Для притягнення особи до відповідальності за вказаною нормою необхідно встановити:

1.наявність визначеного законом обов`язку з`явитися за викликом;

2.належне повідомлення особи про такий виклик;

3.невиконання цього обов`язку без поважних причин;

4.наявність вини особи у формі умислу або необережності.

У даній справі відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт належного повідомлення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не доведено належного повідомлення про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За відсутності доказів належного повідомлення особи неможливо дійти обґрунтованого висновку про наявність у її діях вини, оскільки особа не може бути визнана винною у невиконанні обов`язку, про існування якого вона не була належним чином повідомлена.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірність оскаржуваної постанови та не підтвердив належними і допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

У зв`язку з наведеним постанова № R524397 від 07 травня 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю у зв`язку з відсутністю в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 139, 241–246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 245, 251, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення — задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № R524397 від 07 травня 2026 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП — у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у діях ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних коштів ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано апеляційним судом, набирає законної сили після: повернення апеляційної скарги; відмови у відкритті або закриття апеляційного провадження; прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 червня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи відсутній.

Суддя Кудиба З. І.