Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №642/1238/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

12 червня 2026 року

Справа № 642/1238/26

Провадження № 2/642/968/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Цибульської С.В.,

за участю секретаря судового засідання Бочарової Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за борговою розпискою від 08.06.2024 у розмірі 5000 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 08 червня 2024 року до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_2 задля отримання грошових коштів для своїх особистих потреб. 08 жовтня 2024 року між позивачем та відповідачем був укладений усний договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 5000 тисяч американських доларів, а відповідач зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у строк до 18 червня 2026 року. Проценти та інші зобов`язання матеріального характеру за договором відсутні. Фактом підтвердження укладеного усного правочину стала боргова розписка, написана власноручно ОСОБА_2 без тиску як з боку позивача, так і третіх осіб. За змістом вказаної розписки вона складена з метою підтвердження боргових зобов?язань, які виникли у відповідача перед позивачем та містить інформацію про отримання ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 5000 доларів США та зобов`язання їх повернення до 18 червня 2024 року. Така розписка підтверджує як факт укладення між позивачем та відповідачем договору позики, а також отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5000 доларів США. В період з 18 червня 2024 року по теперішній час відповідачем не сплачено жодної грошової суми в рахунок погашення заборгованості за укладеним договором позики від 08 червня 2024 року. При цьому відповідач категорично відмовляється від особистої зустрічі із позивачем, уникає спілкування телефонним та електронним зв`язком. У зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач вимушений звернутися до суду для захисту своїх порушених матеріальних прав та інтересів.

Ухвалою суду від 25.02.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов, витребувано позивача оригінал боргової розписки від 08.06.2024.

23.04.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Литовченка С.І. надійшов оригінал боргової розписки від 08.06.2024.

Позивач та його представник не надавали суду клопотань про розгляд справи в загальному порядку або в спрощеному порядку з викликом сторін, в позові не зазначили, що заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, направлені відповідачу за місцем його реєстрації. Відповідач відзиву не подав.

Оскільки відповідачем у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За таких обставин відповідно до ст. 280 ЦПК України суд розглянув справу в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору, відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином, відзиву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Судом встановлено, що 08.06.2024 ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000 доларів США та взяв на себе зобов`язання повернути грошові кошти у вказаному розмірі у строк до 18.06.2024, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 08.06.2024, оригінал якої наданий суду позивачем.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями статті 1047 ЦК України, вказано, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 12.09.2019 у справі №604/1038/16-ц, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічні по суті висновки містяться й у постанові Верховного Суду України від 26.09.2018 у справі № 483/1953/16-ц.

Так, відповідно до вказаних висновків Верховного Суду України, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні також виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі, якщо складається боргова розписка, то це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово "позика", адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом України у постанові від 13.12.2017 у справі № 6-996цс17, і у подальшому підтверджений Верховним Судом у постановах: від 05.09.2018 у справі № 756/8630/14-ц, від 08.04.2021 у справі № 500/1755/17 та від 16.02.2022 у справі № 520/19325/18.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 545 ЦК України встановлено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Як встановлено судом, розписка, яка є в матеріалах даної справи, містить дату її складання, підтвердження факту отримання грошових коштів (в борг) в конкретно визначеній сумі та зобов`язання щодо їх повернення, а також строк користування такими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання взятого на себе ОСОБА_2 зобов`язання за борговою розпискою, водночас оригінал такої розписки на момент розгляду цієї справи судом знаходився у позивача.

Як вже було зазначено судом наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що зазначена розписка є належним письмовим доказом укладення між позивачем та відповідачем договору позики в указаній в ній сумі. Вона підтверджує як його укладення, так і умови договору, суму позики, дату отримання коштів в борг, зобов`язання їх повернення у визначений строк, а також засвідчує отримання відповідачем (боржником) від кредитора (позивача) вказаної грошової суми. Розписка також підтверджує право позивача вимагати від відповідача повернення суми боргу, і обов`язок відповідача виплатити позивачу зазначену суму боргу.

Враховуючи вказане, а також те, що відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять відомостей на підтвердження виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задовольняються у повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою від 08.06.2024 у розмірі 5000 (п`яти тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2154 (дві тисячі сто п`ятдесят чотири) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення суду складено 12.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА