Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №641/8131/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/743/2026 Справа № 641/8131/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючої судді Василенко О.Я.,

за участю секретаря судового засідання Кривенко А.Г.,

представника відповідача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя,

установив:

До Слобідського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , в якій позивач просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_3 , зареєстрований 17.03.2018 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківської області, актовий запис № 646; залишити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю — ОСОБА_2 ; визнати спільним майном подружжя автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 139 133,52 грн.; визнати за позивачем право власності на частину вартості автомобіля, тобто 69 566,76 грн; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 69 566,76 грн, за частку у спільному майні; судові витрати стягнути з відповідача.

29.10.2025 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить розірвати шлюб; визнати спільним майном подружжя автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 139 133,52 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 69 566,76 грн, за частку у спільному майні; судові витрати стягнути з відповідача.

Крім того, 30.03.2026 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просила прийняти уточнення в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію за частку у спільному майні подружжя у розмірі ринкової вартості автомобіля станом на дату подання позовної заяви до суду.

Позовна заява, з урахуванням її уточнення, мотивована тим, що 17.03.2018 сторони уклали шлюб, який зареєстрований у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківської області, актовий запис № 646. У шлюбі у подружжя народилась дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як зазначає позивач, сімейні відносини фактично припинені з січня 2022 року, спільне господарство не ведеться, спільний бюджет відсутній. Позивач вважає, що відновлення сімейних стосунків неможливе через різні погляди на життя та відсутність взаєморозуміння. Враховуючи, що позивач та відповідачем не проживають однією сім`єю, не підтримують сімейні відносини як подружжя подальше спільне життя із збереженням шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них. У період шлюбу 03.08.2021 сторонами був придбаний легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю згідно з ринковою оцінкою 3351 доларів США - еквівалент за середнім банківським курсом 139 133,52 грн. Автомобіль зареєстрований на ім`я відповідача, проте був придбаний за спільні кошти подружжя, що відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України є спільною сумісною власністю подружжя. У зв`язку з неможливістю подальшого спільного користування автомобілем просила стягнути з відповідача грошову компенсацію за частку у спільному майні подружжя у розмірі ринкової вартості автомобіля станом на день подання позовної заяви.

13.01.2026 від представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти позовної заяви, вважає обставини, викладені в ній, не відповідають дійсності, а саме щодо фактичного припинення шлюбних відносин. Зазначив, що сімейні відносини припинились з ініціативи позивача у 2023 році, просив розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в іншій частині позовних вимог відмовити.

13.01.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві. Зазначила, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував, що автомобіль придбаний за особисті кошти чи отриманий у дар, або набутий до шлюбу. Просила позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025 справа розподілена судді Василенко О.Я.

Ухвалою судді від 28.10.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін для усунення недоліків.

29.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 31.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні 12.02.2026 представник відповідача заявив клопотання, в якому повідомив суд, що в подальшому будуть надані письмові пояснення матері відповідача щодо спору.

16.02.2036 від позивача надійшли заперечення на клопотання представника позивача щодо долучення до матеріалів справи пояснень матері відповідача, в якому вона вважає зазначене клопотання необґрунтованим, недоцільним та таким, що спрямоване на затягування розгляду справи. Вказує, що пояснення цього свідка є неналежним доказом у цій справі, оскільки пояснення матері відповідача мають зацікавлений характер.

30.03.2026 від позивача надійшло клопотання про визнання доказу недопустимим, в якому просила виключити з числа доказів пояснення матері відповідача - ОСОБА_5 , як такого що викликає сумніви.

30.03.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

09.03.2026 до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи без його участі та додатком до неї надав пояснення ОСОБА_5

09.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, та заперечення позивача про долучення доказів.

Ухвалою суду від 07.05.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась своєчасно та належним чином, через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розглядати справу без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином, через канцелярію суду надійшла заява, в якій відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує, в іншій частині позову просив відмовити, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача- ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує. Зауважив, що шлюбні відносини між сторонами припинились з 2025 року, а не з 2022 року, як вказує позивач. Позивач почала проживати разом із дитиною окремо від відповідача, проте гроші на оренду квартири надавав їй ОСОБА_3 , грошові кошти відповідач перераховував на карту позивача та надавав готівкою. Щодо поділу майна представник зазначає, що спірний автомобіль був придбаний за кошти, які позичила відповідачу його бабуся, цей борг був частково повернутий. Автомобіль був проданий через Територіальний сервісний центр МВС. Позивач не реалізувала своє право на заборону відчуження транспортного засобу. Крім того, відповідач ОСОБА_3 працює слюсарем по ремонту автомобілів, має спеціальні знання та навички стосовно автомобілів та їхнього стану, за його твердженнями технічний стан спірного транспортного засобу на момент його продажу не був задовільним та потребував грошових коштів для ремонту, не співрозмірним щодо його вартості. Вважає, що калькуляція щодо вартості автомобіля, надана позивачем, не є коректною. Оцінку вартості автомобіля має право робити ліцензований експерт.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Суд встановив, що 17 березня 2018 року сторони уклали шлюб, який був зареєстрований Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківської області, актовий запис № 646, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 (а.с.11).

У цьому шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина – ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 (а.с.12).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів 03.08.2021 зареєстровано право власності на автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 1998 року випуску, за ОСОБА_3 . Отже, вказаний автомобіль придбано відповідачем в період шлюбу.

На підтвердження ринкової вартості автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 1998 року випуску, позивач надала скриншоти екранів платформ інтернет –продажу вживаних автомобілів з порівнянням пропозицій аналогічних за моделлю, маркою та роком випуску, та калькулятори розрахунку вартості такого автомобіля. Середня ринкова вартість становить 3351 доларів США.

Представником відповідача надано суду копію письмових пояснень матері відповідача – ОСОБА_5 , в яких вона повідомляє суд, що автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_1 , був придбаний у 2021 році її сином на гроші, які йому надала матір ОСОБА_5 – ОСОБА_6 зі своїх заощаджень в сумі 3000 доларів з подлаьшим поверненням коштів частинами. Вона померла від ковіду 08.12.2021.

Відповідно до наданої представником відповідача копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 28.10.2025 №6341/2025/5707804, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , відповідач здійснив продаж спірного автомобіля ОСОБА_7 , ціна транспортного засобу за домовленістю сторін визначена 30000 (тридцять тисяч) грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За приписом статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини другої статті 36 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України.

У частині першій статті 104 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є неможливим та право на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу одним із подружжя гарантується державою та забороною примушування до збереження шлюбних відносин (ст. 56 СК України).

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Отже, враховуючи конкретні обставини справи, стосунки які склалися у подружжя, позицію відповідача, який визнає позовні вимоги в частині розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження родини стали неможливими та суперечить інтересам подружжя, що має вагоме значення, в зв`язку з чим позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

З огляду на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо поділу майна подружжя суд зазначає таке.

Суд встановив, що згідно з витягом Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішні справ щодо зареєстрованих транспортних засобів, автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_1 був придбаний 03.08.2021, тобто в період перебування подружжя у шлюбі.

Вказаний транспортний засіб був зареєстрований на відповідача ОСОБА_3 (а.с.15).

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою, третьою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1, 2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України).

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між сторонами було зареєстровано 17 березня 2018 року, спірний автомобіль придбано 03 серпня 2021 року, під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, право на яке сторони мають у рівних частках. Згідно із договором купівлі-продажу ОСОБА_3 продав спірний автомобіль 28 жовтня 2025 року ОСОБА_7 за 30000 грн (а.с.134).

Судом встановлено, що спірний автомобіль набутий сторонами за час шлюбу, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу відповідачем не спростована, а тому вказане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між колишнім подружжям в спосіб, визначений позивачем.

При цьому відповідачем не заперечується, що даний автомобіль був ним відчужений без письмової згоди на те позивача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Отже, суд виходить із того, що спірний автомобіль набутий сторонами у шлюбі за спільні кошти, є спільною сумісною власністю подружжя, відповідач розпорядився ним на власний розсуд без згоди позивача, а тому позивач має право на 1/2 грошової компенсації вартості спірного транспортного засобу.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про те, що грошові кошти на придбання спірного автомобіля були надані бабусею відповідача, оскільки самі лише письмові пояснення третьої особи (матері відповідача), без надання підтверджуючих документів, не є належними та достатніми доказами. Будь-яких інших належним та достовірних доказів цій обставині суду не надано. Крім того, як зазначає представник відповідача, грошові кошти були надані ОСОБА_6 з подальшим їх поверненням частинами, в період перебуванні сторін у шлюбі. Тобто, вказані грошові кошти не можуть бути визнані особистим майном відповідача, оскільки за нормами СК Украни вважають такими, що позичені в інтересах сім`ї.

Вартість даного автомобіля на час подання позовної заяви визначена на підставі аналізу ринкової вартості подібного автомобіля визначений позивачем. В свою чергу відповідачем даний факт жодним чином не спростовано, іншого висновку оцінювача, спеціаліста чи експерта на його спростування сторонами суду надано не було, клопотань про призначення відповідної судової експертизи суду також не заявлялось.

Доводи відповідача про те, що технічний стан автомобіля на момент продажу не був задовільним та потребував грошових коштів для ремонту, не спів розмірним щодо його вартості в цілому, не заслуговують на увагу, оскільки вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.

Водночас, позивач просить стягнути вартості автомобіля саме на день подання позовної заяви.

Так, позивачем було надано дані калькулятору розрахунок вартості автомобіля, згідно з яким ринкова вартість автомобіля станом на день подання позовної заяви 22.10.2025 становить 3351 доларів США, що еквівалентно за середнім банківським курсом 139 133,52 грн.

Судом було перевірено запропонований позивачем розрахунок ринкової вартості автомобіля на день подання позовної заяви і суд погоджується з ним.

Сайт: (https://minfin.com.ua/ua/currency/converter/?date=23-10-2025&val1=3351&val2=148951.95).

Отже, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частки вартості спірного автомобіля, що складає 69566,76 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 5, 13, 76-83, 141, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 17.03.2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківської області, актовий запис № 646.

Визнати спільним майном подружжя автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 139 133,52 грн.

Стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі ринкової вартості автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , що становить 69 566,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Сторони по справі

Позивач ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя О.Я.Василенко