Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №346/5098/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5098/25

Провадження № 2/346/422/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Третьякової І.В.

за участю секретаря Гжибовського А.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Довган О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Коломия цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Коломийського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції у Коломийському районі Івано-Франківської області, треті особи Головне Управління ДПС в Івано-Франківській області, Приватний нотаріус Галайчук Оксана Лук`янівна, про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

06.10.2025 позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, накладеного на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яке належало за життя ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження №6731035 та було зареєстровано Коломийською міською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна 05.03.2008 року на підставі постанови Коломийського міського відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №6443385 від 28.02.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вироком Городенківського районного суду від 16.11.2007 року по справі №1-123/2007 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України і призначено покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю. На виконання вироку суду державним виконавцем Коломийського міського відділу ДВС Коцабою Т.М. на підставі виконавчого листа 1-123 від 16.11.2007 року постановою ВП №6443385 28.02.2008 було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3 , а саме на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_3 , після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . Співвласником інших часток вказаної квартири є позивачка. 25.03.2025 вона звернулася до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О.Л. із заявою про видачу свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті сина. Однак нотаріусом було відмовлено, так як зареєстровано арешт нерухомого майна підставі постанови державного виконавця про арешт майна в рамках виконавчого провадження №6443385. У витягу з виконавчого провадження зазначено, що виконавчий лист повернуто стягувачу, як підстава повернення зазначено - стягувач відмовився, майно боржника не реалізоване під час виконання рішення.

Позивачка зазначає, що на даний час пройшов строк давності виконання додаткового покарання за вироком суду, виконавче провадження закрито, а наявний арешт майна порушує право власності позивача на спадкове майно, яке підлягає захисту у заявлений спосіб шляхом припинення дії відповідних обтяжень.

Ухвалою від 07.10.2025 відкрито загальне позовне провадження в даній цивільній справі, витребувано з Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріали виконавчого провадження №6443385 від 28.02.2008р.

Відзив на позовну заяву не надходив.

21.10.2025 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову, а саме Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в яких зазначено, що підставою для накладення обтяження на майно ОСОБА_3 , зокрема 1/3 квартири по АДРЕСА_2 , став вирок Городенківського районного суду за кримінальною справою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 . З посиланням на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 01.02.2021 в справі №127/21463/19, вважає, що питання щодо скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження, вирішується тільки відповідно до норм кримінального судочинства. Крім того, зазначає, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області, як територіальний орган Державної податкової служби України є контролюючим органом, що забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Івано-Франківської області. Основними завданнями органу є забезпечення реалізації державної податкової політики, здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та законодавства щодо інших питань, контроль за дотриманням яких покладено на ДПС. Податковим кодексом України, крім іншого, визначено функції контролюючих органів, зокрема: організовують роботу з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилоченого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства (ст.1911.23). Отже з переліку завдань, передбачених Податковим кодексом України немає заходів щодо здійснення контролюючим органом щодо розпорядження конфіскованим майном в межах кримінального провадження. У зв`язку із відсутністю порушеного права з боку Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в даній справі, просить закрити провадження за справою за позовом ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.04.2026 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити із зазначених в позовній заяві підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи ГУ ДПС України в Івано-Франківській області Довган О.В., заперечила проти позову, підтримала надані письмові пояснення.

Третя особа Приватний нотаріус Галайчук О.Л. в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Суд встановив, що вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16.11.2007 року ОСОБА_3 засуджено за ч.5 ст.185, ч.2 ст.15 ч.5 ст.185 КК України та призначено остаточне покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна (а.с.11-13)

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.11.1998 року квартира за адресою АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності (в рівних частках) ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.15)

З Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_3 є власником 1/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_2 , на яку накладено арешт на підставі постанови державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби про арешт всього майна ВП №6443385 від 28.02.2008 (а.с.17)

Згідно даних АСВП вбачається, що виконавче провадження №6443385 відкрито 28.02.2008 державним виконавцем міського відділу ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції на підставі виконавчого листа №1-123 від 16.11.2007 року, виданого Городенківським районним судом, щодо конфіскації майна належного ОСОБА_3 . Боржником у виконавчому провадженні зазначений ОСОБА_3 , стягувач – держава. 28.02.2008 року постановою державного виконавця накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Постановою державного виконавця від 12.03.2011 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення. (а.с.16)

У листі Коломийський відділ ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області від 15.10.2025 року №25.7-14/112767, на виконання ухвали Коломийського міськрайонного суду від 07.10.2025 про витребування доказів, повідомив, що виконавче провадження №6443385, відкрите на підставі виконавчого листа №1-123, виданого 16.11.2007 Городенківським районним судом про конфіскацію майна, належного ОСОБА_3 , завершено 12.03.2011 на підставі п. 3 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (чинного на час прийняття рішення) та передане до архіву. Оскільки строк зберігання виконавчого провадження закінчився, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, вказане виконавче провадження знищено. На підтвердження знищення виконавчого провадження, долучено розпорядження начальника ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції від 10.01.2015 №03-03/1 про знищення виконавчих проваджень, акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 15.01.2015 та перелік виконавчих документів, що підлягають знищенню, серед яких під номером 59 зазначено «Виконавчий лист Городенківського районного суду №1-123 від 16.11.2007, боржник - ОСОБА_3 , стягувач - держава, характер стягнення – конфіскація всього майна, на 17 аркушах (а.с.29-31, 34-37)

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Коломийським відділом ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис №137 (а.с.10)

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Галайчук О.Л. від 25.03.2025 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 . Нотаріус відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через наявний арешт нерухомого майна, накладений міським відділом державної виконавчої служби в ВП №6443385 28.02.2008 на все майно ОСОБА_3 (а.с.14)

На звернення ОСОБА_2 до Коломийського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції у Коломийському районі Івано-Франківської області про зняття арешту з майна ОСОБА_3 останню повідомлено листом від 28.09.2023 про те, що оскільки вона не є стороною виконавчого провадження зняти арешт з майна боржника неможливо (а.с.18)

Предметом розгляду цієї справи є зняття арешту з нерухомого майна, а саме з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , який накладений постановою державного виконавця Коломийського ДВС від 28.02.2008 року у виконавчому провадженні №6443385, щодо виконання виконавчого листа про конфіскацію майна засудженого, як кримінального покарання після закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 52 КК України, додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 КК України).

Статтею 48 КВК України передбачено, що суд, який постановив вирок, який передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини перша, третя статті 49 КВК України).

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999(далі Закон) (в редакції станом на час виникнення правовідносин) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема на підставі виконавчого листа.

Відповідно до ст.57 Закону Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ст.62 Закону Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.(ч.1) У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної

уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (ч.6). У разі якщо стягувач у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення,

виконавчий документ повертається стягувачу без виконання (ч.7)

Відповідно до ст.64 Закону майно, що підлягає конфіскації, вилучається. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Порядок подальшого розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному статтею 62 цього Закону, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.30 Закону державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49

цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.49 Закону виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред`явив виконавчий документ до виконання.

Відповідно до ст.50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ст.60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт,належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта осподарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у п.78 постанови від 14 травня 2025 року у справі №2/1522/11652/11 вказала, що нормою пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 01.11.2022) визначено, що у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

З матеріалів справи встановлено, що виконавче провадження №6443385 від 28.02.2008 щодо виконання вироку суду в частині конфіскації майна засудженого ОСОБА_3 завершено у зв`язку із поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п.3.ч.1 ст.47 Закону, у зв`язку із відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення. Арешт, накладений постановою державного виконавця на майно боржника, не знятий, матеріали виконавчого провадження знищені.

Позивачка звернулась з позовом до суду, оскільки порушено її право власності, як єдиної спадкоємиці, на спадкове майно, на яке накладено арешт, і вона не може вільно користуватися та розпоряджатися цим майном.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст.316 Цивільного кодексуУкраїни правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» N 5 від 03.06.2016р., позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Суд не бере до уваги, посилання представника ГУ ДПС в Івано-Франківській області на те, що питання скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження вирішується тільки відповідно до вимог норм кримінального судочинства, і як наслідок необхідність закриття провадження в даній справі, оскільки таке твердження не відповідає вимогам закону та судовій практиці. Так, в п.21.1 Постанови від 30.06.2020 в справі 727/2878/19 Велика палата Верховного Суду зазначила, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

В даній справі арешт на майно був накладений державним виконавцем під час виконання вироку суду в частині додаткового покарання конфіскації майна. Позивачка не є учасником даного кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок від 16.11.2007р.,) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року. Тому цей спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що на час розгляду справи у суді відсутні підстави для збереження обтяжень на майно, через закінчення виконавчого провадження щодо конфіскації майна та знищення виконавчого провадження, враховуючи, що виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду неможливо, у зв`язку із смертю засудженого та спливом строків давності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.15, 316,321, 391 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.48,49 КВК України ст. ст. 12, 13,15 81, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Коломийського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції у Коломийському районі Івано-Франківської області про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, накладеного на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яке належало за життя ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження №6731035 та було зареєстровано Коломийською міською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна 05.03.2008 року на підставі постанови Коломийського міського відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №6443385 від 28.02.2008 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне рішення складено 12.06.2026 року.

Суддя: Третьякова І. В.