Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №367/3280/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№367/3280/26

Провадження № 2/938/371/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківськоїобласті в складі

головуючого судді Чекан Н.М.

з участю секретаря судового засідання Александрової А.О.

представника позивача адвоката Григоренко Ю.В., який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів,

представника відповідача адвоката Козлюка М.В., який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

До Верховинського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 18.03.2026 року поступили матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовну заяву обгрунтовано тим, що 18.10.2019 року між сторонами зареєстровано шлюб Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що складено актовий запис №437. Спочатку сімейне життя складалося нормально, проте з часом шлюбні відносини поступового погіршувалися. Будучи старшим солдатом військової частини оперативно-тактичного з`єднання 1-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 13.10.2020 року по теперішній час, позивач потрапив у полон агресора – Російської Федерації, де перебував із 17.05.2022 року до 15.01.2025 року, тобто фактично 20 місяців. Після повернення з полону в їх відносинах із відповідачем взагалі відсутні порозуміння та повага, що спричинено різними поглядами на принципи устрою сім`ї, визначення обов`язків подружжя, правилами проживання однією сім`єю. Шлюб між ними є лише формальним, оскільки особисті відносини між ними припинилися і вони не проживають однією сім`єю. Позивач вважає, що продовжувати такі шлюбні відносини немає сенсу. Збереження шлюбу протирічить інтересам подружжя. Під час дії воєнного стану та у зв`язку із службою відповідач не може прибувати до суду за місцем реєстрації відповідача.

Оскільки спори між судами про підсудність не допускаються (ч.1 ст.32 ЦПК України, то ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Під час розгляду справи сторонами не оспрювалося питання щодо підсудності розгляду справи Верховинському районному суду Івано-Франківської області.

Від представника відповідача до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому він просив об`єднати в одне провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (справа №367/3280/26 у Верховинському районному суді Івано-Франківської області) та позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (справа №369/5844/26 в Києва-Святошинському районному суді Київської області) про розірвання шлюбу та розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , та гр. ОСОБА_1 . Відзив мотивовано тим, що не відповідають дійсності твердження відповідача про те, що «після повернення з полону у наших відносинах із відповідачем взагалі відсутні порозуміння та повага... Шлюб між нами є лише формальним, оскільки відносини між Позивачем та Відповідачем припинились і ми не проживаємо однією сім`єю вже більше року після повернення Позивача з полону». Відповідач чекала на ОСОБА_1 з полону з надією на щасливе спільне життя, проте після звільнення з полону подружжя жило в злагоді недовго, через декілька місяців позивач почав систематично знущатись та наносити тілесні ушкодження ОСОБА_2 . Разом подружжя прожило тільки до 21.09.2025 року. Надалі 22.09.2025 року відповідач вирішила фактично розірвати дані відносити через систематичні побиття з боку позивача та переїхала в Запорізьку обл., м. Запоріжжя до батьків. Дані обставини підтверджують фактичне розірвання лише 7 місяців назад, а не 32 місяці назад, як зазначає позивач у своїй позовній заяві. Позивачем умисно зазначаються невірні дати фактичного розірвання шлюбу, бо в сторін також наявна судова справа щодо поділу спільного майна, яке позивач таким чином намагається зробити як придбане на момент фактично розірваних відносин, використавши під час розгляду справи про поділ майна отримане рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області у справі №367/3280/26. Відповідно до вище викладеного, відповідач також хоче розірвати шлюбні відносини з позивачем, про що було зазначено під час переговорів між нею, адвокатом Козлюком Максимом Васильовичем та ОСОБА_1 , проте позитивної відповіді на дану пропозицію представником отримано не було. Враховуючи дану відмову ОСОБА_2 була вимушена подати позовну заяву до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. На момент подання відзиву справа за позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу ще перебуває в Києво-Святошинському районному суді Київської області за №369/5844/26, що підтверджується відповіддю Києво-Святошинського районного суду Київської області за вих. №02-04/41/2026 від 27.04.2026 р. на адвокатський запит ОСОБА_4 . До відзиву долучено повідомлення надане на ім`я адвоката Козлюка М.В. від 14.04.2026 року №11-03-14038/26 про початок досудового розслідування ТУ ДБР у м. Києві у кримінальному провадженні внесеному до ЄДДР №62026100120000216 від 13.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, витяг з ЄРДР кримінального провадження №62026100120000216 від 13.04.2026 року, копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.04.2026 року про передачу матеріалів позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.

Надалі від представника відповідача до суду поступило клопотання про об`єднання в одне провадження справи №367/3280/26, яка знаходиться у провадженні Верховинського районного суду Івано-Франківської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та справи №369/5844/26, яка знаходиться у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Присвоїти об`єднаному провадженню номер справи №367/3280/26. Клопотання обгрунтовано тим, до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу у справі №369/5844/26. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.04.2026 року матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу – передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28.05.2026 року відкрито провадження у справі №369/5844/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Предметом позову виступає розірвання шлюбу в обох справах. За наведеного, об`єднання справи №367/3280/26 про розірвання шлюбу, яка знаходиться в Верховинському районному суді Івано-Франківської області та справи №369/5844/26 про розірвання шлюбу, яка знаходиться в Голосіївському районному суді міста Києва є доцільним, оскільки: вимоги стосуються одних і тих самих сторін; предметом обох спорів виступає розірвання шлюбу - це дозволить вирішити питання в одному процесі, що відповідає принципам процесуальної економії; об`єднання справ сприятиме швидкому, всебічному та об`єктивному розгляду, а також унеможливить ухвалення суперечливих рішень. До клопотання долучено ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва у справі №369/5844/26 про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Представник відповідача підтримав раніше подане клопотання про об`єднання цивільних справ в одне провадження та просив його задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання сторони відповідача про об`єднання вищевказаних справ.

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 року, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого процесуального документа, відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про об`єднання в одне провадження справи №367/3280/26, яка знаходиться у провадженні Верховинського районного суду Івано-Франківської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та справи №369/5844/26, яка знаходиться у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, оскільки відповідно до ч.2 ст.188 ЦПК України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задоволити з підстав наведених у ньому, вказавши що позовна заява ОСОБА_1 подана раніше ніж позовна заява ОСОБА_2 , а тому слід розглянути саме справу яка перебуває у провадженні Верховинського суду Івано-Франківської області, оскільки від Голосівського районного суду позивач не отримував жодних документів, та у разі розірвання шлюбу Верховинським судом Івано-Франківської області про це ним буде зазаначено у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував щодо розірвання шлюбу.

Враховуючи вищевказане, заслухавши думки представників сторін, вивчивши матеріали даної справи, суд приходить до такого висновку.

Право на звернення до суду закріплено у Конституції України, відповідно до ст. 124 якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коженмає право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодойого прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого протии нього кримінального обвинувачення.

У ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст.64 КонституціїУкраїни право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно з вимогами ст. ст.77,81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу сімейних відносин щодо припинення шлюбу.

Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 18.10.2019 року у Дніпровському районному у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що складено актовий запис №437, що стверджується свідоцтвом про шлюб від 18.10.2019 року серії НОМЕР_1 (а.с.15).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України від 17.02.2026 року №1641 (а.с.9), виданої старшому солдату ОСОБА_1 із зазначенням того, що він дійсно проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 оперативно-тактичного з`єднання -1-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 13.10.2020 року по даний час.

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України від 17.01.2025 року №1331, яка видана старшому солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 17.05.2022 року до 15.01.2025 року перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України (а.с. 8)

Згідно зі ст.112 Сімейного Кодексу (далі - СК) України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За змістомст.55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст. 56 СК).

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб.

На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач та відповідач не бажають зберегти їх сім`ю та наполягають на розлученні, суд не може покласти на них обов`язок збереження сім`ї при наявності категоричного заперечення цього.

Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

У позовній заяві представником позивача зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми правничої допомоги за надання професійної правничої допомоги адвокатом Григоренко Ю.В. по підготовці справи до розгляду, складання, подання позовної заяви та представництво інтересів позивача в суді першої інстанції складає 10 000 гривень. Документи, які підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів з моменту прийняття відповідного рішення суду.

Стороною позивача у судовому засіданні наполягала на вирішенні питання щодо розподілу сплаченого судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, то слід стягнути з нього на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а також позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову через електронний суд із врахуванняи коефіцієнта 0,8, що становить 532,48 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 110-112, 113 СК України, ст. ст. 133, 141, 258-259, 263-265, 282 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Шлюб, зареєстрований 18.10.2019 року Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що складено актовий запис №437, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% відсотків судового збору, що становить 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок, сплаченого 06.03.2026 року згідно з квитанцією №2522-6096-5436-7195.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ЧЕКАН