Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №338/1731/25 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1731/25

Провадження №1-кп/338/60/26

12 червня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю : секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження № 12025091120000170 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бабче Богородчанського (тепер - Івано-Франківського) району Івано-Франківської області, зареєстрованої та проживаючої на АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, офіційно працевлаштованої медичною сестрою КНП «Солотвинська лікарня» Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, раніше не судимої, громадянки України, за ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 вчинила завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, вчинене з корисливих мотивів, а також завідомо неправдиве показання потерпілого, надане органу, що здійснює досудове розслідування, вчинене з корисливих мотивів.

Кримінальні правопорушення скоєно за таких обставин.

ОСОБА_5 упродовж 2021-2022 років здійснила оформлення в окремих фінансових установах кредитних договорів (мікрокредитів), частину з яких погасила.

На початку 2025 року у ОСОБА_5 перед фінансовими установами ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», ТОВ «ІНФІНАНС», ТОВ «Європейська Кредитна Група», ТОВ «АВІРА ГРУП», ТОВ «ІНВЕСТРУМ», ТОВ «МІЛОАН», ТОВ «ФІНТАРЕТ», ТОВ «ГОУФІНГО», ТОВ «ФК КІФ», ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», ТОВ «СМАРТІВЕЙ ЮКРЕЙН», ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «СОС КРЕДИТ», ТОВ «КОМБІ», ТОВ «СС ЛОУН», ТОВ «МІСТЕР КЕШ», ТОВ «ФК ФОРЗА», ТОВ «ГЛОБАЛ КРЕДИТ», ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТАЛ»,ТОВ «ІРБІС», ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ТОВ ФК «АЛЕКСКРЕДИТ», ТОВ ФК «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», виникли непогашені боргові зобов`язання тіла мікрокредитів та нарахованих процентів.

З метою уникнення погашення боргів, в перших числах лютого 2025 року ОСОБА_5 вирішила звернутись в органи поліції із завідомо неправдивими заявами про нібито заволодіння шахрайським способом невідомими особами її коштами, шляхом незаконного оформлення у згаданих фінансових установах на її ім`я кредитних договорів.

Так, 13.02.2025 ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні Відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в області (далі - відділення поліції № 2), діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою уникнення матеріальних витрат щодо виконання кредитних зобов`язань перед фінансовими установами, заздалегідь підготувала письмову заяву про нібито вчинення щодо неї невідомими особами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України.

У поданій заяві ОСОБА_5 повідомила, що в період з 23.11.2021 по 27.01.2022 невідомі особи, використовуючи її анкетні дані та маючи доступ до її власного банківського рахунку, здійснили онлайн-кредитування у 23 мікрофінансових організаціях (МФО), чим їй спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 397 655 гривень 26 копійок.

В той же день заяву ОСОБА_5 зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події) відділення поліції № 2 за №2235 від 13.02.2025.

У подальшому, 03.03.2025 слідчим СВ відділення поліції № 2 за заявою ОСОБА_5 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження під № 12025091120000032 від 03.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки). Згідно з ч. 5 ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.

За результатами проведеного досудового розслідування факт скоєння шахрайських дій стосовно ОСОБА_6 не знайшов свого підтвердження. Відомостей, які б свідчили про вчинення в період з 23.11.2021 по 27.01.2022 шахрайських дій відносно ОСОБА_5 не здобуто, грошові кошти, які надходили від мікрофінансових організацій на банківську картку № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк», належали самій ОСОБА_5 , і остання самостійно розпоряджалася коштами в сумі 397655 грн на власний розсуд.

Згідно з випискою АТ КБ «ПриватБанк» стосовно руху коштів на банківській картці ОСОБА_5 , остання провела низку безготівкових платежів у торговельних закладах, зокрема: Супермаркет "СIЛЬПО", Iвано-Франкiвськ, вул. Мазепи, буд.168; Магазин Медстиль, Iвано-Франкiвськ, вул. Мазепи, буд.7; Аптека «Здорова Родина», Солотвин, вул.Грушевського, буд.17Б; а також здійснила 13 операцій зі зняття готівки у банкоматах на загальну суму 36853 грн, розташованих за адресами: відділення банку, смт.Богородчани, вул. Шевченка, буд. 54; відділення банку, м Івано-Франківськ, вул. Коновальця, буд. 130/3; Магазин "Марися", смт. Солотвин, вул. Грушевського, буд. 19.

При цьому, АТ КБ «ПриватБанк» надано підтверджуючі матеріали, в тому числі фотознімки з камер відеоспостереження банкоматів, згідно з якими ОСОБА_5 особисто виконувала відповідні операції зі зняття готівки. Крім того, зафіксовані за рахунком ОСОБА_5 покупки у спеціалізованих магазинах медичного одягу, що узгоджуються з її професійною діяльністю у закладі охорони здоров`я.

Крім цього, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025091120000032 у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на завідомо неправдиве показання потерпілого.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, з метою введення в оману органу досудового розслідування, близько 13 год 20 хв 05.03.2025 за викликом прибула до слідчого у кримінальному провадженні - слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 ОСОБА_7 та погодилася надати показання у статусі потерпілої у кримінальному провадженні № 12025091120000032 від 03.03.2025.

В період часу з 13 год 20 хв по 14 год 40 хв ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні відділення поліції № 2, під час її допиту як потерпілої у кримінальному провадженні №12025091120000032 від 03.03.2025 за ч.4 ст. 190 КК України, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, надала слідчому слідчого відділення відділення поліції № 2 ОСОБА_7 , який проводив її допит, завідомо неправдиві показання про те, що у період з 23.11.2021 по 27.01.2022 року на її банківський рахунок № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк» без її відома відбувалися зарахування кредитних коштів з вище зазначених кредитних онлайн установ, після чого дані грошові кошти без її участі переводилися на невідомі банківські картки, внаслідок чого ОСОБА_5 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 397655,2 грн.

При цьому, ОСОБА_5 , з метою уникнення матеріальних витрат щодо виконання кредитних зобов`язань перед вищевказаними фінансовими установами, повідомила, що жодних кредитів у цих МФО не оформляла та до операцій із власною банківською картою не причетна, хоча в період з 23.11.2021 по 27.01.2022 з використанням власних фінансових абонентських номерів ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , власної банківської картки № НОМЕР_1 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» та своїх анкетних даних, здійснила онлайн кредитування у 23 фінансових установах, а отриманими грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд.

У судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383 та ч. 2 ст. 384 КК України, визнала повністю та підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті.

Пояснила, що упродовж 2021-2022 років оформляла кредити у різних фінансових установах через складне матеріальне становище. На той час мала невисоку заробітну плату, виплата якої нерідко затримувалася, на її утриманні перебували двоє неповнолітніх дітей, вона допомагала батькам пенсійного віку та перестарілій бабусі, а її батько є особою з інвалідністю ІІ групи. Через значний розмір кредитної заборгованості та неможливість її своєчасного погашення, перебуваючи у розпачі, вона звернулася до поліції із неправдивою заявою про вчинення щодо неї шахрайства та в подальшому надала неправдиві показання під час досудового розслідування. Також повідомила, що на даний час працює, поступово погашає кредитну заборгованість із заробітної плати та після оформлення останнього кредиту нових кредитних договорів не укладала.

У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо її не карати. Не заперечує встановлених досудовим розслідуванням фактичних обставин та погоджується з недоцільністю дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд переконався у добровільності та істинності позиції обвинуваченої і роз`яснив їй наслідки застосування такого порядку судового розгляду.

За таких обставин суд вважає вину ОСОБА_5 доведеною повністю, а її дії кваліфікує за ч. 2 ст. 383 КК України як завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, вчинене з корисливих мотивів, а також за ч. 2 ст. 384 КК України як завідомо неправдиве показання потерпілого, надане органу, що здійснює досудове розслідування, вчинене з корисливих мотивів.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Суд також враховує, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду та має на меті не лише кару, а й виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 вчинила два умисні нетяжкі злочини, які посягають на встановлений порядок здійснення правосуддя та нормальну діяльність органів досудового розслідування.

Разом з тим, оцінюючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого, суд враховує, що кримінальні правопорушення не були пов`язані із застосуванням насильства, не спричинили шкоди життю чи здоров`ю осіб, потерпілих у кримінальному провадженні немає, цивільний позов не заявлявся.

Суд також враховує конкретні мотиви поведінки обвинуваченої, яка пояснила, що вчинила кримінальні правопорушення у зв`язку зі складним матеріальним та сімейним становищем: мала невисоку заробітну плату, виплата якої затримувалася, на її утриманні перебували двоє неповнолітніх дітей, вона допомагала двом батькам пенсійного віку та перестарілій бабусі, а її батько є особою з інвалідністю ІІ групи. Хоча наведені обставини не виправдовують її протиправної поведінки, вони характеризують причини та умови, за яких обвинувачена прийняла неправомірне рішення, і мають значення для індивідуалізації покарання.

Дані про особу ОСОБА_5 суд оцінює як такі, що загалом позитивно її характеризують. Вона раніше не судима, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштована медичною сестрою у закладі охорони здоров`я, має соціальні зв`язки, надає допомогу близьким родичам похилого віку.

Суд бере до уваги і поведінку обвинуваченої після вчинення кримінальних правопорушень. У судовому засіданні вона свою вину визнала повністю, фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорювала, надала послідовні пояснення щодо причин своєї поведінки, висловила щире каяття та критичне ставлення до вчиненого. Також повідомила, що надалі нових кредитів не оформляла, а наявну кредитну заборгованість поступово погашає із заробітної плати.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке проявилося у повному визнанні вини, усвідомленні протиправності своєї поведінки, жалю з приводу вчиненого та готовності нести кримінальне покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

За інформацією досудової доповіді, складеної уповноваженим органом з питань пробації, ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення та рівень небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як середній, а її виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкцій інкримінованих злочинів у виді позбавлення волі. Однак, на переконання суду, виправлення обвинуваченої можливе без реального відбування покарання, оскільки її особа, поведінка після вчинення кримінальних правопорушень, наявність постійної роботи, міцних соціальних зв`язків, утриманців, відсутність попередніх судимостей, повне визнання вини та щире каяття свідчать про те, що призначення покарання з реальним його відбуванням не є необхідним для досягнення мети покарання.

За таких обставин суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі за кожне кримінальне правопорушення окремо, а остаточне покарання визначити за правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, після чого на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України суд вважає обґрунтованим, оскільки вона засуджується до покарання у виді позбавлення волі, яке не перевищує п`яти років, не вчинила корупційного кримінального правопорушення, кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, кримінального правопорушення проти безпеки дорожнього руху у стані сп`яніння, а також відсутні інші законодавчі заборони для звільнення її від відбування покарання з випробуванням.

На переконання суду, встановлення іспитового строку та покладення на обвинувачену передбачених ст. 76 КК України обов`язків буде достатнім для здійснення належного контролю за її поведінкою, сприятиме її виправленню та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Призначення саме такого покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої під час досудового розслідування не обирався. Підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченої слід стягнути процесуальні витрати на проведення судових експертиз.

Керуючись ст.370, 373, 374 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України, та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 383 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 384 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази : документи та оптичні носії інформації (DVD-R диски) відповідно до постанов слідчого слідчого відділу відділення поліції № 2 (селище Богородчани) - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення Івано-Франківським НДЕКЦ МВС України судових експертиз № СЕ-19/109-25/7438-ФП від 15.07.2025 року; № СЕ-19/109-25/7440-ФП від 15.07.2025 року; № СЕ-19/109-25/7437-ФП від 10.07.2025 року; № СЕ-19/109-25/7436-ФП від 10.07.2025 року у загальному розмірі 42787,20 грн.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурор.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1