Постанова від 05 червня 2026 р. у справі №521/1740/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3141/26

Справа № 521/1740/25

Головуючий у першій інстанції Громік Д.Д.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя — Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді – Лозко Ю.П., Коновалова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2025 року, постановлена у складі судді Громіка Д.Д., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу та поворот виконання судового наказу по справі №521/1740/25 від 04.02.2025 року , виданого Хаджибейським районним судом м. Одеси за заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про видачу судового наказу стосовно стягенння ОСОБА_1 суми боргу за поставлену теплову енергію,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст судового рішення, що оскаржується

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу та поворот виконання судового наказу, виданого Хаджибейським районним судом м. Одеси 04.02.2025 року - повернуто заявнику, оскільки ОСОБА_1 в заяві про скасування судового наказу зазначає, що про наявність облікованої заборгованості вона дізналась лише після списання коштів з її карткового рахунку, а саме 31.10.2025р.

Отже, про судовий наказ заявниця дізналась 31.10.2025 року, про що свідчить надана заявницею копія платіжної інструкції 25407РВNКІ00f9а20001 від 31.10.2025р., де призначення платежу: стягнення; за ВП № 79479847; з виконання виконавчого документу; судовий наказ; № 521/1740/25; виданий; 12.09.2025; документ видав; Малиновський районний суд м. Одеси.-на осн.док.ВК №251031РВМКІ000000063906, то 15-ти денний строк для подання заяви про скасування судового наказу від 04.02.2025р. закінчився 17.11.2025 року, в той час як із заявою про скасування зазначеного судового наказу остання звернулась 24.11.2025 року.

Будь-яких доказів поважності пропуску строку суду не надала, на підставі чого суд вважає невиправданим поновлення процесуального строку без наявності доказів про поважність його пропуску, оскільки таке поновлення призводило б до порушення принципів цивільного судочинства, зловживання процесуальними правами, затягування судового розгляду, нехтування принципом правової визначеності, тобто поваги до остаточного рішення суду.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, суд не знаходить підстав для її задоволення, оскільки жодних поважних причин пропуску такого строку не встановлено, а отже заява про скасування судового наказу та поворот виконання судового наказу підлягає поверненню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду від 26 листопада 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування скарги посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у поновленні строку на подання заяви про скасування судового наказу та повернув таку заяву, оскільки заявниця не отримувала копію судового наказу та додані до нього документи, а про існування наказу дізналася лише після примусового списання коштів з рахунку у межах виконавчого провадження.

Зазначає, що суд помилково обчислив строк на подання заяви про скасування судового наказу з моменту списання коштів, тоді як відповідно до статей 169, 170, 272 ЦПК України перебіг такого строку починається з дня вручення боржнику копії судового наказу. При цьому суд не встановив факту належного вручення судового наказу та не послався на будь-які докази його отримання заявником.

Також вказує, що після отримання інформації про стягнення коштів вживала заходів для з`ясування підстав виникнення заборгованості та збору доказів, зокрема звернулася до КП «ТМО» для проведення обстеження квартири та отримання акту відключення від системи централізованого опалення, що свідчить про добросовісність її дій та відсутність зловживання процесуальними правами.

Крім того, посилається на те, що надмірно формальний підхід суду до застосування процесуальних норм призвів до необґрунтованого обмеження її права на доступ до суду та ефективний судовий захист, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Явка сторін в судове засідання

Заявниця з`явилась до судового засідання та надала свої пояснення по справі, інші учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи до суду не з`явились, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи відповідно до ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, заявницю, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).

Частиною третьою статті 19 ЦПК України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Порядок здійснення наказного провадження у цивільних справах та процесуальні норми видачі судового наказу та його скасування врегульовано розділом ІІ «Наказне провадження» ЦПК України.

Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19)).

Відповідно до частин другої статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

По справі встановлено, що 04 лютого 2025 року Малиновським районним судом м. Одеси виданий судовий наказу у цивільній справі №521/1740/25 за заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про видачу судового наказу стосовно стягнення ОСОБА_1 суми боргу за поставлену теплову енергію.

Відповідно до супровідного листа суду від 14.02.205 вказаний судовий наказ було направлено на адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 , проте матеріали справи не містять будь яких повідомлень про отримання вказаного повідомлення.(а.с.10)

24.11.2025 боржник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила поновити пропущений строк на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, та скасувати вказаний судовий наказ.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що про судовий наказ заявниця дізналась 31.10.2025 року, про що свідчить надана заявницею копія платіжної інструкції 25407РВNКІ00f9а20001 від 31.10.2025р., де призначення платежу: стягнення; за ВП № 79479847; з виконання виконавчого документу; судовий наказ; № 521/1740/25; виданий; 12.09.2025; документ видав; Малиновський районний суд м. Одеси.-на осн.док.ВК №251031РВМКІ000000063906, то 15-ти денний строк для подання заяви про скасування судового наказу від 04.02.2025р. закінчився 17.11.2025 року, в той час як із заявою про скасування зазначеного судового наказу остання звернулась 24.11.2025 року.

Будь-яких доказів поважності пропуску строку суду не надала, на підставі чого суд вважає невиправданим поновлення процесуального строку без наявності доказів про поважність його пропуску, оскільки таке поновлення призводило б до порушення принципів цивільного судочинства, зловживання процесуальними правами, затягування судового розгляду, нехтування принципом правової визначеності, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Відтак клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу суд визнав необґрунтованим, у зв`язку чим повернув заяву про скасування судового наказу заявнику.

Таких висновків суд дійшов всупереч фактичних обставин справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення вказаного питання.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року).

Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України.

У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23)).

Статтею 169 ЦПК України встановлено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету – рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.

Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до ст..272 цього Кодексу.

Отже, процесуальним законодавством, передбачено надсилання судового рішення у паперовій формі шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2025 за вих №521/1740/25/6090/2025 рекомендованим поштовим відправленням судом першої інстанції направлялася копія судового наказу від 04.02.2025 № 521/1740/25 боржнику ОСОБА_1 за зареєстрованою в установленому порядку адресою її місця проживання.

Таким чином, відповідно до супровідного листа від 14.02.2025 року копію судового наказу було лише направлено боржнику, однак саме по собі направлення судового рішення не є доказом його вручення. Відомості про вручення поштового відправлення або його повернення до суду в матеріалах справи відсутні

Порушуючи питання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, заявник посилалася на те, вона не знала про існування цього судового наказу до моменту списання коштів та на день подання заяви про його скасування копію наказу не отримувала, що суд першої інстанції належним чином не перевірив.

Відповідно до частини першої статті 170 чинного ЦПК України перебіг строку на подання боржником заяви про скасування судового наказу починається з дня отримання (вручення) йому копії судового наказу та доданих до неї документів, встановлення дати отримання боржником ОСОБА_1 копії судового наказу має істотне значення для вирішення питання чи пропущено ним встановлений законом процесуальний строк та чи підлягає такий строк поновленню.

За правилами частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, питання прийнятності заяви боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу залежить від встановлення перебігу строку, визначеного законом для подання боржником такої заяви.

Відсутність належного повідомлення боржника про судове рішення може становити втручання у право особи на доступ до суду та справедливий судовий розгляд.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів дати отримання боржником ОСОБА_1 копії судового наказу, тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску боржником строку подання заяви про скасування судового наказу та, як наслідок, безпідставно повернув таку заяву заявникові.

Колегія суддів також звертає увагу, що суд першої інстанції, відмовляючи у поновленні строку на подання заяви про скасування судового наказу, фактично не встановив обставин, з якими процесуальний закон пов`язує початок перебігу такого строку.

Сам по собі факт отримання заявником інформації про існування боргу не свідчить про вручення боржнику копії судового наказу та доданих до нього документів у порядку, передбаченому статтями 169, 170, 272 ЦПК України.

Ототожнення судом першої інстанції моменту, коли особа дізналася про існування судового наказу, з моментом вручення такого наказу суперечить наведеним нормам процесуального права, оскільки закон пов`язує початок перебігу строку на подання заяви про скасування судового наказу саме з належним врученням його копії боржнику.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримала не лише копію судового наказу, а й копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами, що є обов`язковою процесуальною гарантією реалізації боржником права на подання мотивованої заяви про скасування судового наказу.

За відсутності доказів вручення боржнику копії судового наказу та доданих до нього документів висновок про пропуск строку на звернення із заявою про його скасування є передчасним та таким, що не ґрунтується на встановлених обставинах справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження її розгляду до Хаджибейського районного суду м. Одеси.

При цьому колегія суддів зауважує, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням її права на справедливий суд.

Керуючись ст. ст.367,368,374,379,381,382 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2025 року - скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий В.В. Кострицький

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко