Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №501/2924/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4196/26

Справа № 501/2924/25

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Коновалова В.А.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жосан Тетяни Юріївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 18 липня 2025 року

по цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з боржника ОСОБА_1 ,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

02.07.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 01.02.2022.

Короткий зміст судового рішення

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 18 липня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 18 липня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 , а тому вважав, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги

Не погодившись частково із вказаною ухвалою, Жосан Тетяна Юріївна, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" звернулась з апеляційною скаргою за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Одеського апеляційного суду та просила ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неправомірно застосовано ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України без врахування пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зазначали, що при винесенні ухвали суд першої інстанції не застосував положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Закону України Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», що підлягали застосуванню до правовідносин що виникли.

Щодо явки сторін

Сторони були повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання, в судове засідання сторони не з`явились, клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено зі змісту поданої заяви та доданих до неї документів, заборгованість боржника виникла за період з 01.01.2022 по 01.02.2022, в той час як із заявою про видачу судового наказу заявник звернувся до суду 02.07.2025, що підтверджується вхідним штампом суду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що заявником пропущено строк позовної давності, передбачений ч.1 ст.257 ЦК України.

Помилково суд першої інстанції вважав, що є підстави застосування положень ч.1 ст.165 ЦПК України, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина третя статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Судовою колегією встановлено, що між ТОВ «ООЕК» та побутовим споживачем ОСОБА_1 укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання електроенергії.

В період з січня 2022 року по лютий 2022 року Боржник фактично спожив електричну енергію, в кількості 3257 кВт.год на суму 5603,81 грн., що підтверджується Листом АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про обсяги споживання електричної енергії, засвідченим електронним підписом у відповідності до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги».

У зв`язку з наявністю у Боржника заборгованості за спожиту електричну енергію, підтверджену належними та достатніми доказами, 27.06.2025 року ТОВ «ООЕК» було направлено до Чорноморського міського суду Одеської області заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Відповідно до доданого до заяви про видачу судового наказу розрахунку, заявлена ТОВ «ООЕК» до стягнення заборгованість виникла за період з січня 2022 року по лютий 2022 року , а інфляційні витрати у розмірі 938,64 грн. та 3% річних у розмірі 239,04 грн. були нараховані з 01.01.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким доповнений Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину .

Відповідно до п. 2 ч. 3 Закону України №2120-XI розділ "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 19, згідно з яким у період воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому його було неодноразово продовжено та наразі строк дії воєнного стану в Україні продовжений та не скасований на момент звернення ТОВ «ООЕК» з заявою про видачу судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги, а тому судова колегія зазначає, що строк загальної позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, в межах якого обчислюється строк позовної давності при зверненні до суду, був спочатку продовжений на підставі Закону України №540-IX, а в подальшому та на момент звернення із заявою до суду – зупинений на підставі Закону України №2120-XI, а тому ТОВ «ООЕК» звернулося до суду із даною заявою про видачу судового наказу в межах встановленого строку позовної давності.

Крім того, судом першої інстанції не враховано правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 року у справі №679/1136/21 , а саме: «Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктивного складу правовідносин. У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини. З вищенаведенного вбачається, що положення ст. 257 ЦК України з урахуванням вимог п. 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджуються на всіх учасників цивільних правовідносин, зокрема і на юридичних осіб».

Також, у вищевказаній постанові Верховного Суду зазначено, що інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та у період ведення воєнного стану, цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, у даній справі підлягають застосуванню пункти 12, 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України щодо продовження строків позовної давності.

Судова колегія наголошує, що за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Зокрема, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Також, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав на момент звернення з такою заявою.

Крім того, судова колегія бере до уваги правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 відповідно до якої встановлено, що звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02.04.2017 по 01.01.2024, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

З огляду на вищезазначене, можна зробити висновки, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, яка виникла за період січня 2022 року, як станом на дату подачі ТОВ «ООЕК» заяви про видачу судового наказу по справі № 501/2924/25, так і станом на момент звернення із заявою про видачу судового наказу не сплинув.

Досліджене судовою колегією свідчить про те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було застосовано положення ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України без врахування пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №903/602/24 від 02.07.2025 р. та постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 у постанові по справі № 679/1136/21

Суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання про відмову у видачі судового наказу, зробив поспішні висновки, а такі висновки суду першої є передчасними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вищезазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки ухвалу постановлено не у відповідності до вимог процесуального права.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Жосан Тетяни Юріївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" є обґрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Жосан Тетяни Юріївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" – задовольнити.

Ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 18 липня 2025 року- скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова