Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №758/16234/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/16234/25

3/758/1151/26

Категорія 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №458661 від 19.09.2025 р., 19 серпня 2025 року о 15 годині 00 хвилин, у м. Києві, по проспекту Європейського Союзу, (Правди), водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Hyundai», моделі «Sonata», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що автомобіль HYUNDAI SONATA (держ. номер НОМЕР_2 ), який належить його батьку, на момент події не був заведений, він у той день не керував ним, а лише перебував у салоні, очікуючи водія. Намірів керувати транспортним засобом він не мав. Він не перебував у стані сп`яніння, не проходив медичного огляду.

Водієм автомобіля був його друг - ОСОБА_2 . Пояснення на місці події він надавав, однак у зв`язку з неправомірними, як на його думку, діями працівників поліції, їх погроз щодо евакуації автомобіля, погодився на те, що він був водієм, хоча це й не відповідало дійсності.

Звертав увагу, що в протоколі зазначено різні дати - 19.09.2025 та 19.08.2025, що свідчить про технічну помилку. Вважає, що постанова є необґрунтованою та винесена з порушенням процесуальних норм, не визнає своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, вважає, що відсутній факт керування ним транспортним засобом; відсутні докази, що він мав ознаки стану сп`яніння. Крім того повідомив, що він дійсно сказав: «так приїхав я, чесно скажу», тому що не був впевнений щодо стану військово-облікових документів у його друзів, і таким чином не хотів їх «підставити». Також надав роздруковані квитанції про вчинення ним двох послідовних розрахункових операцій в ТРЦ «Ретровіль» із зазначенням на них часу 14:33 та 14:37.

Допитаний в судовому засіданні працівник патрульної поліції ОСОБА_3 пояснив, що під час патрулювання поблизу ТРЦ «Ретровіль» він побачив на відстані близько 100-150 метрів, як автомобіль заїхав на місце для паркування осіб з інвалідністю. За кермом перебував водій: особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Спочатку заперечував, вказував на знайомого, вони не бачили, щоб хтось виходив із автомобіля та рухався в бік ТРЦ, ніхто не приходив до автомобіля за час поки вони перебували поряд із ним. З моменту виявлення автомобіля і до моменту зупинки транспортний засіб перебував у його полі зору.

Допитаний в судовому засіданні працівник патрульної поліції ОСОБА_4 показав, що під час патрулювання біля ТРЦ «Ретровіль» працівники поліції виявляли порушення правил паркування на місцях, призначених для осіб з інвалідністю. Вони побачили на відстані приблизно 12 метрів, як автомобіль Hyundai заїхав на місце для осіб з інвалідністю.

Патрульні одразу зупинилися біля автомобіля та встановили, що за кермом перебував ОСОБА_1 . За словами поліцейського, поведінка останнього була нервовою, у нього тремтіли руки.

Після спілкування з ним працівники поліції запропонували пройти огляд у лікаря-нарколога, однак він відмовився. Зазначив, що до моменту зупинки ніхто не встиг вийти з транспортного засобу, а водій перебував у салоні один. Ознаки наркотичного сп`яніння встановлені після того, як особа вийшла з автомобіля.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що товаришує з ОСОБА_1 близько десяти років. За його словами, автомобіль Hyundai належить батькові ОСОБА_1 . Він стверджував, що саме він керував автомобілем під час поїздки до ТРЦ «Ретровіль», оскільки ОСОБА_1 не має права керування транспортними засобами через позбавлення такого права за вироком суду. Як пояснив свідок, поїздку запланували заздалегідь з метою здачі каблучки, оскільки дівчина ОСОБА_1 не погодилась на пропозицію з ним одружитися.

Повідомив, що він підійшов до ОСОБА_1 пішки, після чого вони сіли до автомобіля та поїхали до іншого друга ОСОБА_5 , потім утрьох вирушили до ТРЦ «Ретровіль».

Після прибуття ОСОБА_1 пішов до ювелірного магазину, а він разом із ОСОБА_5 прогулювався торговельним центром. Приблизно через 40 хвилин вони повернулися до автомобіля та побачили біля нього патрульний автомобіль і ОСОБА_1 . Він здивувався, разом з ОСОБА_5 підійшли до автомобіля, патрульні сиділи в своєму автомобілі, спитали у ОСОБА_1 чи щось сталось, на що ОСОБА_1 повідомив їм, що працівники поліції склали щодо нього протокол через те, що він перебував на водійському сидінні, хоча лише сів до автомобіля, щоб покурити.

ОСОБА_2 зазначив, що не намагався повідомити працівників поліції про те, що саме він керував автомобілем, оскільки вони вже поїхали.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що знайомий із ОСОБА_1 із дитинства. За його словами, близько 14:00 домовились поїхати до ТРЦ «Ретровіль», за ним заїхали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобілі Hyundai Sonata.

За кермом перебував ОСОБА_2 . Він стверджував, що ОСОБА_2 керував автомобілем протягом усієї поїздки до ТРЦ «Ретровіль» та саме він припаркував транспортний засіб на місці для осіб з інвалідністю, оскільки інших вільних місць не було.

Зазначив, що після паркування він разом із ОСОБА_2 попрямував до торговельного центру, тоді як ОСОБА_1 залишився біля автомобіля. Приблизно через 30 хвилин вони повернулися та побачили, як від автомобіля від`їжджає службовий автомобіль патрульної поліції. ОСОБА_1 повідомив їм, що під час його перебування на водійському сидінні до нього підійшли працівники поліції та звинуватили його в керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння.

Вони обурились, однак вирішили, що оскаржувати дії немає сенсу, а якщо буде треба, то нададуть пояснення в суді.

Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 27 (абз. 3,4) постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із подальшими змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а сформульовано правовий висновок про те, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.

Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, зокрема за порушення вимог пункту 2.5 ПДР, є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов`язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Водночас ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. При цьому, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.5 яких зобов`язано водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.

Згідно протоколу серії ЕПР1 №458661 від 19.09.2025 р., 19 серпня 2025 року о 15 годині 00 хвилин, у м. Києві, по проспекту Європейського Союзу, (Правди), водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Hyundai», моделі «Sonata», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Однак, наявний у матеріалах справи відеозапис із нагрудної камери поліцейського, який досліджений судом, неможливо визнати у якості належного доказу на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки на вказаному відеозаписі момент зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не зафіксований.

З відеозапису вбачається, що працівник патрульної поліції підходить до транспортного засобу, який знаходиться в нерухомому стані за кермом якого, перебуває ОСОБА_1 та пояснив причину перевірки документів та вказав, що він запаркований на місці для інвалідів.

Під час спілкування з ОСОБА_1 працівником патрульної поліції виявлено ознаки наркотичного сп`яніння. На 14:03 поліцейський запитує: «Коли останній раз вживали амфетамін?», на що ОСОБА_1 відповідає: «Роки 3 назад». На 15:00 поліцейський запитує: «Бажаєте проїхати в медичний заклад?», а ОСОБА_1 відповідає: «Так, хорошо».

На 18:13 поліцейський ще раз запитує: «Бажаєте проїхати в медичний заклад?», а ОСОБА_1 відповідає: «Ні, не хочу». На 18:20 поліцейський роз`яснює, що за відмову складають протокол. На 19:17 ОСОБА_1 роз`яснюють, що фіксують відмову та пояснюють права та обов`язки. На 49:30 ОСОБА_1 повідомив: «Ладно, приїхав я, чесно кажу».

В подальшому під час судового розгляду, ОСОБА_1 заперечив факт керування транспортним засобом, а вказану фразу пояснив, тим, що на 50 хвилину спілкування з поліцейськими вже втомився їм пояснювати, що він не керував транспортним засобом.

Таким чином, указаний відеозапис не містить ані тверджень ОСОБА_1 про те, що він керував транспортним засобом, ані заперечень указаного факту, при цьому працівниками поліції не надано жодного доказу, що підтверджував би вказаний факт або спростовував версію ОСОБА_1 , що була ним одразу повідомлена та змінена лише на 49 хвилині спілкування.

Щодо заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом та пропозиції пройти огляд, варто зазначити, наступне.

Як вбачається з оглянутого відеозапису, долученого до матеріалів справи, на відеозаписі не зафіксовано факт керування транспортним засобом або факт зупинки транспортного засобу, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 , однак це не може беззаперечно свідчити про відсутність складу порушення, оскільки факт керування особою автомобілем може підтверджуватись або спростовуватись сукупністю інших доказів, наявних в матеріалах справи.

Варто зазначати, що під час спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, він спочатку оспорив факт керування ним транспортним засобом, вказавши, що керував батько, а потім вказав, що керував друг. При цьому, він так само на 49:30 відеозапису повідомив: «Ладно, приїхав я, чесно кажу». Тобто, працівники поліції вже під час складання протоколу мали неоднозначну позицію, підтвердження або спростування якої потребувала збирання належних і достатніх доказів у частині факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зауважень про те, що він не керував транспортним засобом не вказав, оскільки взагалі відмовився від вчинення будь-яких записів у протоколі. Крім цього, суд зауважує, що на момент розгляду справи в суді, а саме станом на червень 2026 року ОСОБА_1 не оскаржував дії працівників поліції та матеріали справи дійсно не містять таких доказів оскарження у встановленому законом порядку дій працівників поліції під час складання останніми протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та відповідно проведеного службового розслідування, висновки якого могли би спростувати факт керування транспортним засобом. У той же час, він не зобов`язаний подавати відповідні скарги та це є його правом у залежності від обраного способу захисту.

Оскільки прямих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом до матеріалів справи не долучено, а ОСОБА_1 у судовому засіданні категорично заперечував цей факт, судом вжито заходи щодо виклику та допиту свідків події.

Разом з тим, показання поліцейських ОСОБА_3 та ОСОБА_4 містять істотні суперечності щодо обставин безпосереднього спостереження за транспортним засобом.

Так, ОСОБА_3 пояснив, що побачив автомобіль на відстані близько 100-150 метрів, тоді як ОСОБА_4 зазначив, що транспортний засіб був помічений приблизно за 12 метрів.

Водночас свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 надали послідовні показання щодо того, що автомобілем під час поїздки до ТРЦ «Ретровіль» керував саме ОСОБА_2 . Обидва свідки підтвердили, що саме він перебував за кермом протягом усієї поїздки та здійснив паркування транспортного засобу. Їхні показання є логічними, взаємопов`язаними та не містять істотних внутрішніх суперечностей.

Також суд враховує надані ОСОБА_1 квитанції з ТРЦ «Ретровіль» із зазначенням часу 14:33 та 14:37, які підтверджують його перебування у приміщенні торговельного центру за 23 хвилини до події. Зазначені документи узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про те, що після прибуття до ТРЦ ОСОБА_1 відвідував ювелірний магазин, тоді як вони перебували в інших частинах торговельного центру. Наведені докази не спростовані та свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо встановлених у протоколі обставин керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , оскільки доказів того, що в період з 14:37 по 15:00 він особисто керував транспортним засобом суду не надано.

Таким чином, належних доказів того, що ОСОБА_1 19 вересня 2025 року о о 15 годині 00 хвилин, у м. Києві, по проспекту Європейського Союзу, (Правди), керував автомобілем марки «Hyundai», моделі «Sonata», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №458661 від 19.09.2025 не надано і при розгляді справи не встановлено. Виконання ОСОБА_1 функції водія транспортного засобу марки «Hyundai», моделі «Sonata», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , не підтверджена належними та допустимими доказами. Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту ( рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом » ( рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» ( Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно приписів ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відсутність в справі беззаперечних доказів факту керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані наркотичного сп`яніння або яка відмовилась від проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції виключає можливість притягнення її до відповідальності за ст.130 КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової - доведення факту керування транспортним засобом. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, з досліджених відеозаписів із нагрудних камер поліцейських не встановлено доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Наведене вказує на неналежність відеозапису як доказу вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а інших доказів суду не надано.

Вищенаведені обставини дозволяють зробити висновок про те, що матеріали справи не містять і під час розгляду справи не встановлено та не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. У справі«Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи. У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам«Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Приймаючи до уваги наведене та відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

Керуючись ч. 1 ст.130, 247, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст.7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Суддя О. О. Денисов