Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №752/12221/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12221/24

Провадження № 2/752/469/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

12 червня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

позивача- ОСОБА_1

представника позивача- ОСОБА_2

представників відповідача - Захарова Д.М., Сальнікова Ю.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до SAVE THE CHILDREN SNTERNATIONAL в особі Відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації «Представництво Сейв зе Чілдрен Інтернешнл в Україні» про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить стягнути з відповідача:

1) 33 364, 65 грн компенсації в розмірі середнього заробітку за невикористані дні відпочинку за дні донації крові та дні відпочинку після донації;

2) 4 370 769, 15 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

3) 30 000, 00 грн в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що з 01лютого до 24 жовтня 2023 року перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді старшого радника з питань взаємодії з Урядом відповідно до трудового контракту від 02 лютого 2023 року.

Додатковою угодою від 01 квітня 2023 року був встановлений розмір його заробітної плати 2 578, 94 долари США, в тому числі ПДФО 18% та військовий збір 1,5%.

Він є активним донором крові і під час дії трудового договору 03 травня, 10 липня та 12 вересня 2023 року здійснював донацію крові.

03 травня 2023 року після донації крові на роботу не вийшов.

10 липня та 12 вересня 2023 року за погодженням з керівництвом був залучений до роботи та звернувся з заявами про приєднання цих днів до основної відпустки.

Крім того, виявив бажання приєднати дні відпочику після дня донації до основної відпустки, про що повідомив роботодавця заявами від 10 липня, 12 вересня та 23 жовтня 2023 року.

Він є особою з інвалідністю 3 групи, а тому тривалість його відпустки складає 26 календарних днів.

23 жовтня 2023 року він був звільнений з роботи, однак письмовий розрахунок сум, нарахованих йому при звільненні, йому видано не було.

У зв`язку з цим він двічі, 27 жовтня 2023 року та 24 січня 2024 року звертався до відповідача з заявою про надання розрахунку і лише 07 березня 2024 року отримав відповідь, до якої був долучений письмовий розрахунок-відомість про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При звільненні відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено компенсацію у розмірі середнього заробітку за невикористані дні відпочинку за 2 дні донації крові 10 липня та 12 вересня 2023 року та 3 дні відпочинку після донації 04 травня, 11 липня та 13 вересня 2023 року.

Виходячи з заробітної плати за два останні місяці перед звільненням за серпень та вересень 2023 року просить стягнути з відповідача 33 364, 65 грн компенсації за невикористані дні відпочинку за дні донації крові та дні відпочинку після донації в кількості 5 днів, які він забажав приєднати до основної щорічної відпустки.

З урахуванням того, що КЗпП України не врегульовано питання виплати працівнику грошової компенсації за невикористані дні відпочинку вважає, що в даному випадку має бути застосована аналогія права, а саме стаття 83 КЗпП України та стаття 24 Закону України « Про відпустки».

З урахуванням цього та вимог статей 116, 117 КЗпП України, невиплати йому всіх належних сум у день звільненні, з відповідача підлягає стягненню 4 370 769, 15 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 24 жовтня 2023 року до 23 квітня 2024 року.

Враховуючи порушення його трудових прав відповідачем, у тому числі як донора, необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя з урахуванням наведених у позові соціальних цінностей, в тому числі фізичної підготовки організму, проходження додаткового медичного обстеження для реалізації після звільнення свого права донора та здійснення донації крові, що є однією із складових заподіяної моральної шкоди, просить стягнути в її відшкодування 30 000, 00 грн.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 10 червня 2024 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачці копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позов.

26 липня 2024 року відповвдач подав відзив, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що з точки зору закону компенсації підлягають невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки певних категорій громадян.

Таким чином, невикористані дні відпочинку після донації крвоі не підлягають компенсації.

Зазначив, що позивачу повністю оплачувалися дні донації крові та наступні робочі дні відпочинку після донації.

Відповідач не звертався з заявами про надання йому днів відпочику в зв`язку з донацією крові, тобто не скористався совїм правом на отримання додатково оплачуваних днів відпочинку.

Крім того, в листі від 24 листопада 2023 року позивач був повідмолений про готовність виплатити 17 246, 62 грн після опродаткування середнього заробітку за 5 днів, однак позивач відмовився від вказаної виплати.

З урахуванням цього вважає, що вимоги закону щодо позивача, як донора, були виконані.

При звільненні позивач просив перерахувати кількість днів відпустки, а саме надання 5 днів відпочинку та виплатити коомпенсацію 13-ї зарплати.

В день звільнення 24 жовтня 2024 року з позивачем був проведений повний розрахунок. Оскільки позивач відмовився поставит підпис у наказі про звільнення, був складений відповідний Акт.

24 листопада 2023 року на заяву позивача йому було направлено копію наказу про звільнення та інформацію про нараховані та виплачені суми при звільненні з розшифровкою.

24 січня 2024 року було отримано ще одного листа позивача, в якому він черговий раз не погоджувався з кількістю днів щорічної відпустки.

06 березня позивачу повторно була надана відповідь з копією наказу про звільнення та інформацією про нараховні суми при звільненні.

Вважає також, що позивач пропустив строк для зверенння до суду, а тому просить у позові відмовити.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали.

Представники відповідача протии позову заперечували з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

В преамбулі до Закону України « Про відпустки» зазначено, що цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Так, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України « Про відпустки» тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Судом встановлено, що позивач на підставі строкового трудового договору №01/02-2023/10 від 01 лютого 2023 року, укладеного з Відокремленим підрозділом іноземної неурядової організації «Представництво Сейв зе Чілдрен Інтернешнл в Україні» був прийнятий на роботу на посаду старшого радника з питань взаємодії з Урядом.

Термін дії договору з 01 лютого 2023 року до 24 жовтня 2023 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору розмір заробітної плати був встановлений у сумі 2 366.00 доларів США.

01 квітня 2023 року між сторонами була укладена Додаткова угода до договору, якою був встановлений розмір заробітної плати позивача в сумі 2 578, 94 долари США, в тому числі ПДФО 18% та військовий збір 1,5%.

Наказом №319-к від 19 жовтня 2023 року позивач був звільнений з займаної посади 24 жовтня 2023 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України в зв`язку з закінченням строку дії трудового договору.

( т.1, а.с. 26 - 29; 33; 88 - 90 )

Встановлено також та не спростовується відповідачем, позивач є донором крові.

03 травня 2023 року, 10 липня 2023 року та 12 вересня 2023 року позивач здійснював донацію крові.

В день донації 03 травня 2023 року позивач скористався своїм правом на відпочинок.

Сторонами не заперечується, що в день донації 10 липня 2023 року та 12 вересня 2023 року позивач був залучений до роботи.

Заявами від 10 липня 2023 року та 12 вересня 2023 року позивач просив приєднати 2 дні відпочинку до щорічної відпустки.

( т.1, а.с. 30 - 33; 131; 133 )

З матеріалів справи вбачається, що при звільненні позивачу було компенсовано 8 днів щорічної відпустки за відпрацьований час.

При цьому представником відповідача в відзиві зазначено про оплату позивачу як днів донації крові, так і наступних днів для відпочинку після донації.

Даних обставин позивач та його представник не спростовували.

Гарантії для донорів врегульовано статтею 124 КЗпП України, відповідно до якої у дні медичного обстеження та донації крові та/або компонентів крові особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності, із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу.

Такій особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу.

За бажанням такої особи цей день приєднується до щорічної відпустки.

Діяльність із заготівлі і тестування донорської крові та компонентів крові незалежно від їх кінцевого призначення, із переробки, зберігання, транспортування, розподілу та реалізації донорської крові та компонентів крові, призначених для трансфузії визначено Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові».

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону ( на момент виникнення спірних правовідносин ) у день донації особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

Такій особі особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу.

За бажанням такої особи цей день приєднується до щорічної відпустки.

У разі якщо за погодженням із керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день безоплатної донації крові та/або компонентів крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням середнього заробітку.

Підставою для звільнення від роботи, навчання або служби відповідно до цієї статті є довідка, видана донору за місцем медичного обстеження чи донації крові та/або компонентів крові за формою та в порядку, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Тобто, зданої норми закону випливає, що після кожного дня здавання крові та (або) її компонентів донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку.

За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня здавання крові чи її компонентів.

У разі, коли за погодженням з керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день здавання крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку.

Таким чином, у зв`язку із залученням до роботи в день донації крові 10 липня та 12 вересня 2023 року позивачу мав бути наданий інший день відпочинку, а не приєднання цих днів до щорічної відпустки.

Види відпусток визначено статтею 4 Закону України «Про відпустки», а саме:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Статтею 9 Закону визначено порядок обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, а статтею 24 Закону врегульовано виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Тобто, Законом України «Про відпустки» не передбачено такого виду відпустки, як відпустка замість іншого дня відпочинку, передбаченого Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», як і не передбачено їх компенсації в порядку Закону України «Про відпустки».

Таким же чином роз`яснюється дане питання в листі Міністерства праці та соціальної політики України №76/13/133-11 від 06 квітня 2011 року.

Крім того, за змістом статті 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» дні відпочинку після дня донації крові можуть бути приєднані до щорічної відпустки.

Тобто, дні відпочинку, які можуть бути приєднані до щорічної відпустки, не вважаються самою відпусткою, які, відповідно до вимог Закону України «Про відпустки», підлягають оплаті.

Це випливає з аналізу самого Закону України « Про відпустки».

Таким чином, жодним нормативним актом не передбачено, що гарантований законом день відпочинку після донації крові, а також сам день донації при залученні працівника до роботи, може вважатися днем відпустки

З урахуванням цього суд приходить до висновку про правильність проведеного з позивачем розрахунку при звільненні.

Згідно з частиною 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Суд вважає за необхідне зазначити, що питання донації крові та гарантії донорів крові чітко врегульовано статтею 124 КЗпП України та Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові».

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11, на яку посилається позивач, зазначила про необхідність застосування інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права), однак у справі з дещо іншим предметом справи.

Інший предмет спору був предметом розгляду Верховного Суду і в інших зазначених позивачем справах, у яких існувала необхідність застосування аналогії закону.

З урахуванням цього, суд вважає безпідставними посилання позивача на необхідність застосування аналогії закону при вирішенні даної справи.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З урахуванням приведеного вище, повного розрахунку з позивачем у день його звільнення та відсутності підстав для висновку, що день донації крові та день відпочинку в зв`язку з донацією крові в разі їх приєднання до щорічної відпустки, є самою відпусткою в розумінні вимог Закону України «Про відпустки», які підлягають оплаті, і в цій частині твердження позивача є безпідставними.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що трудові права позивача з боку відповідача порушені не були, а тому підстави для задоволення позову відстуні.

Керуючись статтями 3, 23, 24, 83, 115, 116, 117, 124, 233, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про відпустки», Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до SAVE THE CHILDREN SNTERNATIONAL в особі відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації «Представництво Сейв зе Чілдрен Інтернешнл в Україні» про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: К.В.Машкевич