Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №240/24306/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року

м. Київ

справа № 240/24306/24

адміністративне провадження № К/990/12645/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 (колегія суддів у складі головуючого судді Боровицького О.А., суддів Курка О.П., Ватаманюка Р.В.) у справі №240/24306/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирбуррозвідка" про стягнення заборгованості.

I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У грудні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач, Управління, орган Пенсійного фонду) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирбуррозвідка" (далі - відповідач, Товариство), в якому просило стягнути заборгованість із сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, яка виникла за період з листопада 2020 року по жовтень 2024 року, в загальній сумі 462842,54 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог послалося на те, що Товариство не дотрималося порядку відшкодування витрат Пенсійному фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з листопада 2020 року по жовтень 2024 року, в загальній сумі 462842,54 грн, яка добровільно не сплачена Товариством та підлягає стягненню в судовому порядку.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство зареєстроване в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

4. Згідно з даними позивача за відповідачем числиться заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в частині доставки пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з листопада 2020 року по жовтень 2024 року, в загальній сумі 462842,54 грн. Ця заборгованість підтверджується відповідним розрахунком, який міститься в матеріалах справи, та розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилалися Управлінням на адресу Товариства.

5. Заборгованість відповідач у добровільному порядку не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 14.05.2025 позов задовольнив.

7. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства на користь органу Пенсійного фонду заборгованості по виплаті та доставці пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до вимог приписів частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статей 2, 4 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пункту 6.1 Інструкції відповідач зобов`язаний відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

8. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.03.2026 апеляційну скаргу Товариства задовольнив, скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2025, провадження у справі закрив згідно з пунктом 3 частини першої статті 315, частиною першою статті 319, пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України з тих підстав, що є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

9. Підставою для закриття провадження у цій справі слугували висновки суду апеляційної інстанції про те, що сума у розмірі 368514,53 грн вже була предметом дослідження у справах №240/7339/23, №240/24306/24 і на виконання судових рішень у наведених справах сума заборгованості погашена в повному обсязі.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

10. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2025.

11. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, які передбачають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 238 КАС України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постановах від 24.07.2024 у справі №340/807/21, від 05.12.2019 у справі №826/3678/16, від 05.06.2024 у справі №640/28352/20, щодо підстав для закриття провадження у справі та тотожності спорів, які виникли між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

12. Також у якості підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник покликається на частини другу і третю статті 353 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та не дослідив зібрані у справі докази, відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.

13. Позивач у касаційній скарзі наполягає на тому, що заборгованість, яка є предметом розгляду у цій справі, не є тотожною заборгованості, яка була предметом розгляду у справі №240/7339/23. Скаржник доводить, що у цій справі вирішується питання щодо стягнення заборгованості по виплаті і доставці пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у сумі 462842,54 грн за періоди: грудень 2018 року, січень, червень, вересень 2020 року та з листопада 2020 року по жовтень 2024 року. Однак у справі №240/7339/23 вирішувалось питання щодо стягнення заборгованості по виплаті і доставці пільгових пенсій у розмірі 368514,53 грн за періоди: грудень 2018 року, січень, червень, вересень 2020 року та з листопада 2020 року по лютий 2023 року.

14. У касаційній скарзі скаржник окрім наведеного покликається на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа становить значний суспільний інтерес, та має виняткове значення для позивача, оскільки невиконання законодавства України, шляхом не перерахування коштів в державний і місцевий бюджет, затримує відрахування до Пенсійного фонду України, порушує інтереси держави в галузі пенсійного забезпечення незахищених верств населення: пенсіонерів, людей похилого віку, недоотримання суми пенсії є прямим порушенням права на вільне володіння, користування та розпорядження майном передбаченим статтею 41 Конституції України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.

16. Предметом цієї справи є стягнення заборгованості по виплаті і доставці пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV, у редакції, чинній на час розгляду спірних правовідносин) визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частин 2 і 3 статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини 2 статті 114 цього Закону, до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;

за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пунктів 2-8 частини 2 статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини 3 статті 114 цього Закону.

У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

19. Абзацом 3 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2 - 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

20. Пунктом 1 статті 4 цього ж Закону визначено, що на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.

21. Абзацами 1 та 3 пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 (далі - Інструкція №21-1, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ та призначених відповідно до частини 2 статті 114 Закону №1058-IV: особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2 - 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи (пункт 6.2 Інструкції №21-1).

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій (пункт 6.4 Інструкції №21-1).

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пункт 6.7 Інструкції №21-1).

22. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що такими прямо визначено обов`язок підприємств стосовно повноти та своєчасності відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, єдиною підставою для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1, №2, та повідомлення про направлення та вручення розрахунку.

23. Таким чином, у силу приписів частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статей 2, 4 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пункту 6.1 Інструкції №21-1 відповідач зобов`язаний відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

24. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у строк визначений судом Товариством не сплачена, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

25. Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у цій справі, виходив з того, що заявлена до стягнення у цьому позові сума заборгованості сплачена Товариством на виконання рішення суду у справі №240/7339/23.

26. Суд апеляційної інстанцій, ухвалюючи постанову, дійшов висновку, що станом на 25.10.2024 сума заборгованості Товариства за період з листопада 2020 по жовтень 2024 перед органом Пенсійного фонду становить 462842,54 грн, однак сума заборгованості у розмірі 368514,53 грн (286193,72 грн + 82320,81 грн) вже були предметом судового дослідження у справі №240/7339/23.

27. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, дійшовши до такого висновку не дослідив, не перевірив і не проаналізував розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2 - 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

28. Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у цій справі, не встановив і не дослідив на підставі розрахунків на дату подання цього позову, яка саме сума заборгованості і за який період була сплачена Товариством на виконання рішення суду у справі №240/7339/23 і яку суму позивач заявив до стягнення у цьому позові та за який період.

29. З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення у цій справі суму заборгованості на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з листопада 2020 року по жовтень 2024 року, в загальній сумі 462842,54 грн, разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що предметом розгляду у справі №240/7339/23 була сума заборгованості із відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, яка виникла за період грудень 2018, січень, червень, вересень 2020 та з листопада 2020 року по лютий 2023, в розмірі 368514,53 грн.

30. Суд апеляційної інстанції не дослідив правові підстави виникнення заборгованості із відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, яка виникла за період з березня 2023 року по жовтень 2024 року і не перевірив відповідні розрахунки органу Пенсійного фонду.

31. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у цій справі з підстав того, що є рішення, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки належним чином не встановив предмет позову і фактичні обставини у цій справі.

32. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.07.2024 у справі №340/807/21, від 05.12.2019 у справі №826/3678/16, від 05.06.2024 у справі №640/28352/20, оскільки ці висновки сформульовані за різного предмету спору, правового регулювання та фактичних обставин у справах.

На відміну від цієї справи, у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, вирішувалось питання правомірності податкових повідомлень-рішень податкового органу. Водночас у цій справі вирішується питання щодо стягнення органом Пенсійного фонду заборгованості із відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

33. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в справі.

34. Обов`язок суду встановити обставини справи при розгляді позову випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

35. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Результат такого дослідження має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 246 КАС України.

36. При наданні оцінки наданим сторонами доказам підлягають врахуванню приписи частин першої та другої статті 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

37. У межах цієї справи суд апеляційної інстанції не дотримався обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки усім доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення та порушивши правила офіційного з`ясування обставин справи, з огляду на що не були з достовірністю встановлені обставини справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

38. За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

39. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

40. Верховний Суд не може визнати законним і обґрунтованим постанову суду апеляційної інстанції, оскільки не встановлення предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

41. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

42. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права в частині встановлення обставин і дослідження доказів, а тому Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення цієї справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №240/24306/24 скасувати, справу №240/24306/24 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя В.М. Кравчук