Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №260/7351/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/7351/25 пров. № А/857/21279/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря Березюка Д.О.,

представника апелянта Борсенка О.В.,

представника відповідач Савицького С.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року (ухвалене головуючим – суддею Скраль Т.В. о 10 год. 48 хв. у м. Ужгород, повне судове рішення складено 10 березня 2026 року) у справі № 260/7351/25 за адміністративним позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №9618/07-16-04-03/03344326 від 04.07.2025 винесене Головним управлінням ДПС у Закарпатській області.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що зазначення у податковому повідомленні – рішення норми п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка не є підставою для юридичної відповідальності позивача свідчить про протиправність спірного рішення. Звертає увагу, що посилання відповідачем у податковому повідомленні – рішенні на неправильну норму Закону не є формальним недоліком, оскільки відповідач свідомо застосував цю норму обгартовуючи це її редакцією діючою на час прийняття іншого податкового повідомлення – рішення. Застосований відповідачем темпоральний порядок застосування норм не передбачений Податковим кодексом України та є неправомірним.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 позов в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також в силу покладеного на нього обов`язку частиною 2 статті 77 КАС України довів правомірність свого рішення.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що га день винесення спірного податкового повідомлення-рішення пунктом 126.1 ст. 126 ПК України встановлено відповідальність за неподання або подання податкової інформації банками, іншими фінансовими установами, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей з порушенням строку, визначеного цим Кодексом, контролюючим органам. Позивач не є спеціальним суб`єктом з переліку осіб зазначених у п. 126.1 ст. 126 ПК України, не вчиняв дій передбачених диспозицією цієї статті та не підлягає відповідальності за цією нормою.

Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків визначено, що обов`язковим реквізитом ППР є зазначення у ньому нормативної підстави - посилання на норму Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків.

Зазначення у спірному податковому повідомленні - рішенні норми п. 126.1 ст. 126 ПК України, яка не є підставою для юридичної відповідальності позивача свідчить про протиправність спірного рішення.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 20.09.2012 за результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Ужгороді складено акт № 2384/15-02 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки», яким встановлено порушення Комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» вимог пункту 203.2 статті 203 ПК України, оскільки порушено строки сплати (перерахування) податку на додану вартість за квітень 2012 року, відповідно до рішення ОДПС про розстрочення податкового боргу №18 від 29.03.2012, рішення суду про розстрочення № 2а-1662/10 від 20.01.2012, (а.с. 47-49).

На підставі проведеної податковим органом перевірки прийнято податкові повідомлення – рішення від 10.10.2012:

№0005101640/1835/15-02/03344326/5677, яким застосувало 24 553,00 грн. штрафу (10 відсотків з 245 530,00 грн. ПДВ, сплаченого із затримкою до 30 календарних днів), (а.с. 49-50);

№0005091640/1834/15-02/03344326/5676, яким застосувало 318 999,01 грн. штрафу (20 відсотків з 1 594 994,99 грн. ПДВ, сплаченого із затримкою більше 30 календарних днів), (а.с. 50-51).

20.11.2024 рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 2а-0770/3166/12 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ № 0005091640 від 10.10.2012 в частині нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату штрафної санкції у сумі 5 425 грн. із датою нарахування 03.06.2011.

09.04.2025 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-0770/3166/12 апеляційні скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» та Головного управління ДПС у Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.11..2024 у справі №2а-0770/3166/12 – без змін.

04.07.2025 Головним управління ДПС у Закарпатській області, відповідно до акта перевірки № 2384/15-02 від 20.09.2012 із врахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.11.2024, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі № 2а-0770/3166/12, прийнято податкове повідомлення – рішення № 9618/07- 16-04-03/03344326 від 04.07.2025 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 317 914,01 грн, (а.с. 7-8).

21.07.2025 Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно – каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернулося до Державної податкової служби України із скаргою , в якій просило скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення №9618/07-16-04-03/03344326 від 04.07.2025 винесене Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, (а.с. 18-19).

14.08.2025 Державна податкова служба України прийняла рішення № 23617/6/99-00-06-03-01-06 про залишення скарги без розгляду, (а.с. 20).

Вважаючи протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Станом на 10.10.2012 пункт 126.1 статті 126 ПК України передбачав наступне: «у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/ або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.»

Разом з цим, станом на 04.07.2025 пунктом 126.1 ст. 126 ПК України встановлено відповідальність за неподання або подання податкової інформації банками, іншими фінансовими установами, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей з порушенням строку, визначеного цим Кодексом, контролюючим органам.

З огляду на зазначене вище, можна виснувати, що пункт 126.1 ст. 126 ПК України з плином часу зазнав зміни.

Так, основні доводи позивача/апелянта зводяться виключно до того, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення застосовано неправильну норму та відповідно не підлягає відповідальності за цією нормою.

Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків визначено, що обов`язковим реквізитом ППР є зазначення у ньому нормативної підстави - посилання на норму Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків.

Згідно пункту 7 розділу ІІ Порядку накладенням контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 №124/28254 передбачено якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку, наданої відповідними підрозділами контролюючого органу, до функцій яких належить розгляд скарг в адміністративному порядку та/або супроводження справ у судах, складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства.

20.11.2024 рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 2а-0770/3166/12 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення ДПІ в м. Ужгороді № 0005091640 від 10.10.2012 в частині нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату штрафної санкції у сумі 5425 грн із датою нарахування 03.06.2011. В решті позовних вимог-відмовлено.

У справі № 2а -0770/3166/12 суд виходив із того, що 14.06.2014 Львівський апеляційний адміністративний суд розглянувши апеляційні скарги державної податкової інспекції в м.Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби та комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 в адміністративній справі № 2a-0770/3074/12 виніс постанову, в якій зазначив наступне:

«Визнаючи незаконними дії ДПІ у м.Ужгороді по нарахуванню штрафної санкції за несвоєчасну сплату штрафної санкції у сумі 5425,00 грн. із датою нарахування 03.06.11 року (додаток № 1 до акта № 2384/15-2 від 20.09.2012 р.), суд першої інстанції правомірно визначив, що це є сума штрафу, самостійно нарахованого платником податків у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно із уточнюючим розрахунком від 03.06.2012 року податкових зобов`язань з ПДВ за квітень 2011 року, тому нарахування штрафної санкції податковим органом не передбачено нормами ПК України і суперечить вимогам статті 126 ПК України.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим визнання протиправними дій ДПІ у м.Ужгороді по складанню додатка до акта № 2384/15-2 від 20.09.2012 року «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки» – розрахунка штрафних санкцій в частині нарахування штрафної санкції в розмірі, що перевищує 1 гривню за кожне порушення податкового законодавства, здійснене в період до 30.06.2011 року, тобто в частині порушення вимог пункту 7 розділу 10 XX ПК України.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як видно із матеріалів справи, позивачем були подані податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 336359,00 грн. та за квітень 2011 року на суму 307411,00 грн. 31 травня 2011 року ним же було подано уточнюючий розрахунок, згідно якого загальна сума зобов`язань з ПДВ за квітень 2011 року складала 107411,00 грн.; на той час за позивачем рахувався податковий борг в сумі 1332221 грн., тому сума, на яку було зменшено податкове зобов`язання платником, у відповідності до вимог пункту 87.9 статті 87 ПК України, була зарахована в погашення частини податкового боргу згідно податкових декларацій з податку на додану вартість.

Вказані податкові зобов`язання підприємством своєчасно погашені не були. Згідно із актом перевірки № 1616/15-2 штрафні санкції були нараховані із сум, що були погашені за цими деклараціями в період з 14.03.2012 року по 30.07.2012 року, а відповідно до акта перевірки № 2384/15-2 штрафні санкції були нараховані із суми, що були погашені за цими ж деклараціями в період з 08.08.2012 року по 04.09.2012 року.

Оскільки сплата податкових зобов`язань відбулася поза межами періоду, визначеного пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX ПК України, застосування штрафних санкцій податковим органом було проведено правомірно.»

Відтак, відповідно до акта перевірки №2384/15-02 від 20.09.2012 із врахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.11.2024, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №2а-0770/3166/12, застосовується редакція закону, що діяла на момент вчинення правопорушення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє твердження суду першої інстанції, що пункт 126.1 статті 126 ПК України був викладений податковим органом правильно, тобто у редакції, чинній на час прийняття податкового повідомлення-рішення №0005091640/1834/15-02/03344326/5676: від 10.10.2012 «У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/ або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.».

Ба більше, суд звертає увагу на те, що законодавець змінив номер статті 126 п.126.1 ПК України на 124 п.124.1 ПК України, однак залишив порядок і умови застосування.

З огляду на встановлені обставини справи, підстав для скасування податкового повідомлення - рішення №9618/07-16-04-03/03344326 яким на підставі п. 126.1 ст.126 ПК України (у редакції чинній на час прийняття податкового повідомлення- рішення) застосовано 317914,01 грн штрафної санкції за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) – немає.

Щодо факту винесення судового нового рішення податкового рішення - повідомлення від 04.07.2025, то суд вважає такі дії відповідача правомірними, оскільки первинне рішення було скасовано судом, а нове видано на виконання судового рішення у справі № 2а -0770/3166/12 з урахуванням його висновків. При цьому, судом не встановлено порушення процедури при винесенні акту перевірки.

Щодо наслідків адміністративного оскарження, то позивач звернувся до ДПС України із скаргою від 21.07.2025 №1432 у якій просив скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення №9618/07-16-04 03/03344326 від 04.07.2025 винесене Головним управлінням ДПС у Закарпатській області. Рішенням від 14.08.2025 № 23617/6/99-00-06-03-01-06 ДПС України залишила без розгляду скаргу від 21.07.2025 № 1432 на ППР ГУ ДПС у Закарпатській області від 04.07.2025 № 9618/07-16-04-03/03344326 та повернула її.

Пунктом 56.8 ст. 56 ПК України визначено, що 56.8. контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку. Абзацом другим п. 56.9 ст. 56 ПК України визначено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20 денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що скарга позивача на податкове повідомлення - рішення отримана ДПС України 28.07.2025, відповідь на таку скаргу сформовано 14.08.2025, (а.с.20). Згідно трекінгу Укрпошти виїхало із відділення м. Київ 15.08.2025 ( а.с.23), а тому відповідь на таке звернення надано у строк, визначений законом. При цьому позивач у місячний термін після процедури адміністративного оскарження звернувся до суду з даним позовом, тобто 18.09.2025.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі № 260/7351/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року