Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №380/1060/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Брильовський Р.М.

15 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1060/26 пров. № А/857/25346/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 380/1060/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2026р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі — 804 782,88 грн;

- зобов`язати нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі — 804 782,88 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2026р. позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 ..

При цьому, суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 (при В/Ч НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі - 168 286,30 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44.

У решті позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, а саме щодо суми та проведеного розрахунку апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Крім того, не погоджуючись із прийнятим рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

15.06.2026р. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі № 380/1060/26– без змін.

Позивач подав заяву про виправлення описки у рішенні суд 23 березня 2026 року у справі № 380/1060/26.

Заява обґрунтована тим, що при нарахування середнього заробітку, помилково не враховано основні складові грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військове звання та надбавку за вислугу років, які підлягають включенню до бази розрахунку середньоденного грошового забезпечення. Згідно довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2025р. №748 загальна сума грошового забезпечення позивача за листопад–грудень 2022 року становить 88 934,71 грн. Враховуючи 61 календарний день у зазначеному періоді, середньоденний розмір грошового забезпечення складає 1 457,94 грн. З огляду на те, що період затримки розрахунку при звільненні з 01.01.2023р. - 01.07.2023р. становить 184 календарні дні, сума середнього грошового забезпечення за цей час підлягає визначенню у розмірі 268 260,96 грн. Тому, просить виплавити описку у математичних обрахунках.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026р. у задоволенні заяви про виправлення описки у судовому рішенні в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії судом відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026р скасувати та прийняти нову якою заяву про виправлення описки задовольнити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.3 ст.3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 253 КАС України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Тобто, за вимогами вказаної статті помилки у тексті судового рішення, які зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Відповідно до п.19 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", у разі якщо питання про внесення виправлень вирішено позитивно, суд у резолютивній частині відповідної ухвали викладає: нову редакцію тієї частини ухвали, яка була викладена з помилкою; доповнення, у разі пропуску певного слова чи цифри.

В п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі),суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Аналогічне положення мститься в п.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення".

Верховний Суд, в рамках справи№ 369/8367/16-ц, провадження № 61-10808св18 від 14 січня 2019 року (ЄДРСРУ № 79161749) зауважив, що суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

Крім того, виходячи з позиції Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України у справі №6-788цс16 від 22.02.2017р.), суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився.

Отже, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Суд зазначає, що описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Помилки можуть бути виправлені в ухвалі або в постанові суду незалежно від того, чи набрало воно законної сили і чи воно виконане. Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна

Таким чином, вищевказана норма не дозволяє під виглядом виправлення недоліків судового рішення вносити будь-які зміни до його змісту, зокрема змінювати висновки та мотиви судового рішення .

З огляду на викладене та встановлені обставини, апеляційний суд вважає що порушення судом першої інстанції норм процесуального права стосовно розгляду питання виправлення описки не вплинуло на розгляд справи по суті, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 380/1060/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель