Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №161/23235/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 161/23235/25 пров. № А/857/5227/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання: Василюк В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2026 року (суддя Філюк Т.М., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 161/23235/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, та просив скасувати постанову серії БАД № 758359 від 18 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 122 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на те, що оскаржуване судове рішення прийнято на підставі: неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2026 року у справі № 161/23235/25. Ухвалити судове рішення, яким: Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 758359 від 10 жовтня 2025 року за порушення вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП, визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зокрема зазначає, що до постанови про адміністративне правопорушення не додано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Разом з цим, під час розгляду встановлення наявності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення лише за постановою про накладення адміністративного притягнення неможливо, інші докази до зазначеної постанови не додані. Зазначає, що він не керував транспортним засобом Audi Q7, а за кермом перебував – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ., тел.: НОМЕР_1 , який може підтвердити вищезазначені обставини. Окрім того, зазначає, що жодного порушення правил розташування т. з. на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, та здійснення виїзду на призначений для зустрічного руху бік дороги не зафіксовано, у матеріалах справи такі докази відсутні. Зазначає, що до суду першої інстанції було долучено відеозапис представником відповідача (докази якого долучені до суду в порушення норм процесуального права), на якому чітко видно, що поліцейські не зупиняють транспортний засіб позивача, як це зазначено у всіх процесуальних документах (тобто факт зупинки відсутній), та й не вбачається жодного із правопорушень нібито вчинених позивачем: порушення правил розташування т. з. на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, та здійснення виїзду на призначений для зустрічного руху бік дороги. Окрім того, при винесенні рішення судом першої інстанції не було враховано свідчення свідка - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був допитаний, та стверджував, що саме він був за кермом т. з. Ауді, а не позивач.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задоволити.

Представник відповідача, в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

За змістом оскаржуваної постанови встановлено, що ОСОБА_1 18 жовтня 2025 року о 23.18 годині керуючи т.з. Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_2 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, порушив правила розташування транспортного засобу на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, чим порушив п.п.8.5.1 та 11.4 ПДР України. ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122, ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.

ОСОБА_1 не погодившись з оскаржуваною постановою Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції звернувся в суд з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, про очевидність вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП та ч.2 ст.122 КУпАП, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому постанова серії БАД № 758359 від 18 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч.2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень є законною та не підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Як визначено п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" , що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції. До основних повноважень поліції, відповідно до покладених на неї завдань, крім інших, належить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. п. 1.1-1.5 Правил дорожнього руху України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як визначено п. 8.5.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил

Згідно п.11.4 Правил дорожнього руху України на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Положеннями частини 1 ст. 122 КУпАП, передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, як вже було зазначено, що за змістом оскаржуваної постанови встановлено, що ОСОБА_1 18 жовтня 2025 року о 23.18 годині керуючи т.з. Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_2 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, порушив правила розташування транспортного засобу на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, чим порушив п.п.8.5.1 та 11.4 ПДР України. ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122, ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з відеореєстратора патрульного автомобіля від 18.10.2025 підтверджується факт порушень водієм т.з. Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_2 п.п.8.5.1 та 11.4 Правил дорожнього руху України.

Щодо доводів позивача про те, що він не був водієм транспортного засобу, що транспортним засобом керувала інша особа, а ОСОБА_1 лише тимчасово перебував на водійському місці такого транспортного засобу судом першої інстанції вірно зазначено, що наа відеозаписі від 18.10.2025, наданому відповідачем, чітко зафіксовано, що після виявлення факту вчинення адміністративного правопорушення водієм транспортного засобу Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_2 , поліцейськими було встановлено особу водія, яким був ОСОБА_1 . Крім того, останній не заперечував вказаного факту на місці та погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як водій транспортного засобу, жодних зауважень з приводу цього не висловлював.

Суд першої інстанції вірно вказав, що зазначеними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки надають можливість детально відновити послідовність подій, повно та об`єктивно дослідити обставини, які безпосередньо вказують на ОСОБА_1 , як на правопорушника, який керував транспортним засобом.

Також судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги показання надані будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_2 , оскільки вони суперечать наявним в матеріалах справи доказам та повністю спростовуються дослідженими по справі доказами, зокрема відеозаписами, наданими відповідачем.

Також слід зазначити, що на місці зупинки транспортного засобу ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не вказували про те, що за кермом ОСОБА_1 не перебував.

Відтак, враховуючи вищенаведені обставини та правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова серії БАД № 758359 від 18 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч.2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень є законною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а позов без задоволення.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2026 року у справі №161/23235/25 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 15.06.2026