Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №500/7406/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/7406/24 пров. № А/857/9735/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 500/7406/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

суддя у І інстанції Дерех Н.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 05 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – ГУ ПФУ в Хмельницькій області), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 02.09.2024 №191950012278 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.08.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу в повному обсязі періоди роботи з 23.04.1990 по 10.09.1991 та з 01.03.1994 по 03.09.2001, зобов`язати призначити та виплачувати з 26.08.2024 позивачу пенсію за віком.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №500/7406/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №191950012278 від 02.09.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.08.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 23.04.1990 по 10.09.1991 та з 01.03.1994 по 03.09.2001.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 26.08.2024, то суд першої інстанції у задоволенні таких відмовив, оскільки призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень пенсійного органу. Тому ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 26.08.2024 про призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням правової оцінки, наданої судом, та прийняти відповідне рішення.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у відповідача відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 23.04.1990 по 10.09.1991, оскільки номер наказу про прийняття на роботу у трудовій книжці НОМЕР_1 дописаний іншим чорнилом, з 01.03.1994 по 03.09.2001, оскільки в розділі «Відомості про роботу» трудової книжки НОМЕР_1 відсутня назва підприємства (організації) у вигляді заголовку, що суперечить вимогам Інструкції. Інших документів на підтвердження спірних періодів роботи позивачем надано не було.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначене при прийнятті свого рішення.

11.04.2025 ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 02.09.2024 №191950012278 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 23.04.1990 по 10.09.1991, оскільки номер наказу про прийняття на роботу у трудовій книжці НОМЕР_1 дописаний іншим чорнилом; період роботи з 01.03.1994 по 03.09.2001, оскільки в розділі "Відомості про роботу" трудової книжки НОМЕР_1 відсутня назва підприємства (організації) у вигляді заголовку, що суперечить вимогам Інструкції.

Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058).

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом (абзац 1 частини 4 статті 24 Закону № 1058).

У частині 4 статті 26 Закону № 1058 передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених вказаним Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок №22-1).

Згідно із абзацом 1 пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Змістом частини 1 статті 56 Закону № 1788, передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До 29.07.1993 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412).

Відповідно до пункту 1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Згідно із пунктами 2.2, 2.3 Інструкції заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

За змістом пункту 1.4 Інструкції питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях (назва в редакції Наказу Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001 - Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників).

Пунктом 1.1. зазначеної Інструкції встановлено що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

За приписами пункту 1.5 Інструкції питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Положеннями пункту 4 згаданої Постанови від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу наведених положень слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Виключно роботодавець несе відповідальність за внесення записів до трудової книжки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 21.01.2020 у справі № 588/647/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.

Рішенням №191950012278 від 02.09.2024 ГУ ПФУ в Хмельницькій області відмовило у призначенні пенсії, до страхового стажу не зарахувало періоди роботи позивача: з 23.04.1990 по 10.09.1991, оскільки номер наказу про прийняття на роботу у трудовій книжці НОМЕР_1 дописаний іншим чорнилом; з 01.03.1994 по 03.09.2001, оскільки в розділі «Відомості про роботу» трудової книжки НОМЕР_1 відсутня назва підприємства (організації) у вигляді заголовку, що суперечить вимогам Інструкції.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.09.1979 позивач:

- 23.04.1990 прийнятий на посаду маляром будівельником по третьому розряду по переводу з ПМК-12 за згодою між керівниками;

- 10.09.199 звільнений з роботи по статті 38 КЗпП УРСР за власним бажанням;

- 01.03.1994 прийнятий на посаду агента по торгівлі;

- 03.09.2001 звільнений за угодою сторін пункт 1 статті 36 КЗпП України.

Також витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованим 11.12.2024, підтверджується, що ОСОБА_1 набув страховий стаж у спірні періоди з 23.04.1990 по 10.09.1991 та з 01.03.1994 по 03.09.2001.

Окрім цього, період роботи з 01.03.1994 по 03.09.2001 на ПМП "Світлана" також підтверджується довідкою від 03.09.2001 №03-09/01.

Апеляційним судом встановлено, що записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 04.09.1979 про спірні періоди роботи з 23.04.1990 по 10.09.1991 та з 01.03.1994 по 03.09.2001 чіткі і не містять виправлень, з них можливо встановити дату початку і закінчення трудової діяльності.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, а позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцем, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за заповнення та ведення трудової документації несе роботодавець.

Додатково апеляційний суд звертає увагу, що якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було недостатньо, то пенсійний орган був зобов`язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково (наприклад, уточнюючі довідки, копії наказів, архівні документи, тощо). У цьому випадку ГУ ПФУ в Хмельницькій області не надало суду доказів вчинення таких дій.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача та зобов`язання такий зарахувати.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №500/7406/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська