Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №260/9777/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/9777/25 пров. № А/857/16961/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Січеславського Ігоря Анатолійовича на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року, ухвалене суддею Маєцькою Н.Д. у м. Ужгороді у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №260/9777/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2025 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

-изнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000 грн за період з 30.07.2023 по 28.08.2023 та з 02.06.2024 по 05.12.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, ураховуючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини;

-зобов`язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000,00 грн за період з 30.07.2023 по 28.08.2023 та з 02.06.2024 по 05.12.2024пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, ураховуючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я можливе виключно за умови пов`язаності поранення із захистом Батьківщини та якщо відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. У даному випадку відсутні докази як отримання позивачем тяжкого поранення, так і перебування позивача у відпустці для лікування після такого поранення, а тому військова частина у спірні періоди не мала правових підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач через свого представника оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії А 1065 від 29 липня 2023 року № 1184 діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 : стан після перенесеної мінно-вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, акубаротравми, бойової психічної травми (16.07.2023) з травматичною перфорацією обох барабанних перетинок у вигляді гострої двобічної сенсоневральної приглуховатості зі зниженням слуху на обидва вуха при сприйнятті шепітної мови 4,0 м на праве вухо та 4.0 м на ліве вухо, цефалгічного, тривожно-інсомнічного, посткомоційного синдромів. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми не надана).

На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів. За наказом МОЗ від 04.07.2007 № 370 травма легкого ступеня.

Відповідно до Довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 № 3500/КП позивач 16 липня 2023 року отримав мінно-вибухову травму. Закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку. Акубаротравму з травматичною перфорацією обох барабанних перетинок.

Позивач звернувся із рапортом від 22 серпня 2025 року до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив здійснити належні йому всі виплати гарантовані Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року .

Відповідач листом від 12 вересня 2025 року № 138/53/4546 повідомив позивача, що з 30 липня по 28 серпня 2023 року він перебував у відпустці за станом здоров`я (на підставі висновку ВЛК від 29.07.2023, довідка №1184 видана військовою частиною НОМЕР_2 ). За липень 2023 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.08.2023 № 3449/кп позивачу нараховано додаткову винагороду в розмірі 93548,39 грн з розрахунку100000,00 грн за період безпосередньої участі в бойових діях з 01.07.2023 по 16.07.2023 та за період стаціонарного лікування з 17.07.2023 по 29.07.2023 та перераховано на картковий рахунок 18.08.2023.

За період перебування у відпустці за станом здоров`я наданої на підставі висновку ВЛК від 29.07.2023 (довідка №1184 видана військовою частиною НОМЕР_2 ) додаткова винагорода не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки у висновку ВЛК зазначено, що згідно «Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості» затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 «травма легкого ступеня», що не відповідає умовам для включення до наказу на виплату додаткової винагороди визначеним в Порядку №260.

Також, за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 02.06.2024 по 10.06.2024 (виписка з медичної карти №5891 від 10.06.2024 видана КНП «Міська лікарня №9»), у відпусці для лікування у зв`язку з хворобою з 11.06.2024 по 12.07.2024, наданій на підставі рішення ВЛК від 10.06.2024 (довідка ВЛК №622 видана КНП «Міська лікарня №9»), з 12.07.2024 по 10.08.2024, наданій на підставі рішення ВЛК від 11.07.2024 (довідка ВЛК № 3865 видана військовою частиною НОМЕР_3 ), на стаціонарному лікуванні з 14.10.2024 по 25.10.2024 (виписка з медичної карти №23575 від 25.10.2024, видана КНП «Київська міська лікарня №4») та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою з 06.11.2024 по 05.12.2024, наданої на підставі рішення ВЛК від 05.11.2024 (довідка ВЛК № 29259 видана НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь»). За ці періоди додаткова винагорода не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки позивач лікувався із захворюваннями, які не пов`язані з отриманою травмою під час захисту Батьківщини, відповідно нарахування та виплата додаткової винагороди за періоди перебування на такому лікуванні чи у відпустці не передбачена чинним законодавством.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової винагороди за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування, позивач звернувся до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова Кабінету Міністрів України №168).

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Статтею 262 Закону України від 24.03.1999 №548-XIV "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №548-XIV) начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний за п`ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.

Згідно із частиною першою 1 статті 40 Закону №548-XIV військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі: призначення на посаду і звільнення з неї; присвоєння військового звання; вручення нагороди; відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, Міністр оборони України прийняв Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

Відповідно до пункту 7 Окремого доручення №912/з/29 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також, включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько- експертної комісії).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).

У Довідці обов`язково зазначити: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).

Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі одночасно надавати висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

Відповідно до пункту 6.11 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення №402), постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК ( без затвердження).

Пункт 6.15. глави 6 розділу ІІ Положення №402. Відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

Пункт 21.5 Положення №402 Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби".

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії".

ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини".

д)"Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

е) "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби".

є) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН".

ж) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН

з) "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН".

и) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу".

к) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН".

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 2, 3 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пункт 15 розділу І Порядку №260. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини

Згідно з пунктом 17 розділу I Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.

За змістом пункту 19 статті 10-1 вказаного Закону надання військовослужбовцям у період, передбаченим пунктом 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Відповідно до пункту 189 Указу Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", після прибуття до місця проведення відпустки військовослужбовці зобов`язані стати на облік, а в разі вибуття - знятися з обліку в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

Спірні правовідносини у цій справи виникли у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за періоди з 30.07.2023 по 28.08.2023, з 02.06.2024 по 05.12.2024.

Згідно доводів скаржника, суд не дослідив у сукупності зібрані докази, які мають значення для вирішення спору (медичні документи, які містяться у матеріалах справи), зазначив, що обидві умови (пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) дотримані.

Суд апеляційної інстанції у контексті спірних правовідносин уважає за необхідне зазначити таке.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тобто норми постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати військовослужбовцю збільшеної до 100000 гривень винагороди у зв`язку з пораненням військовослужбовця та за час перебування його у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Водночас суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.

Пункт 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачає, що у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.

Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я).

Аналіз пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 та Окремого доручення №912/з/29, виданого на виконання цієї постанови Уряду, дає підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100 000,00 грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, здійснюється, зокрема, за такої умови, а саме: за наявності довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), визначеної додатком 5 до Положення №402, виданої командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, що містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України).

Судом встановлено, що позивач з 30 липня 2023 року по 28 серпня 2023 року перебував у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК від 29.07.2023 року № 1184.

В той же час, відповідно до вищевказаної довідки ВЛК від 29.07.2023 року № 1184: Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби, на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Водночас, з вказаної довідки вбачається, що травма кваліфікована як травма легкого ступеня.

Натомість матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував віднесення травми позивача до категорії тяжких.

Доказів перебування позивача у відпустці у спірний період для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, до суду не надано.

Відтак правильними є висновки суду першої інстанції, що відповідачем правомірно не видавались накази щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень під час перебування у відпустці для лікування з 30.07.2023 по 28.08.2023 після легкого поранення, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікування та у відпустці для лікування в період 02.06.2024 по 05.12.2024, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, встановлено, що у період з 02.06.2024 по 10.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою. Згідно виписки з медичної карти №5891 від 10.06.2024, виданої КНП «Міська лікарня №9», довідки військово-лікарської комісії №622 від 10.06.2024, довідки ВЛК № 3865 виданої військовою частиною НОМЕР_3 , діагноз: стан після операції (03.06.2024 року) висічення пілонідальної кістки з приводу пілонідальної кістки без абсцесу (від 02.06.2024), з тимчасовим порушенням функції.

У період з 14.10.2024 по 25.10.2024 та з 06.11.2024 по 05.12.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою. Згідно виписка з медичної карти №23575 від 25.10.2024 року виданої КНП «Київська міська лікарня №4» та довідки ВЛК № 29259 виданої НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» діагноз: віддалені наслідки пошкодження менісків обох колінних суглобів, ліковане оперативно (15.10.2024 артроскопія, парціальна резекція меніску лівого колінного суглобу) у вигляді післяопераційних ран та анталгічних контрактур при тимчасовому порушенні функцій). Захворювання, Так, пов`язане з проходженням служби.

Відтак, у період з 02.06.2024 по 10.08.2024, з 14.10.2024 по 25.10.2024, з 06.11.2024 по 05.12.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні та відпустках для лікування, однак зазначені періоди були пов`язані з лікуванням захворювань, що не є безпосереднім наслідком поранення, травми, контузії чи каліцтва, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Отже, сам по собі факт перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні чи у відпустці для лікування не є достатньою та безумовною підставою для нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.

З огляду на те, що отримана 16.07.2023 позивачем травма, відповідно до довідки ВЛК від 29.07.2023 № 1184 кваліфікована як легка, а також зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем після 16.07.2023 нової травми та не підтверджують наявності причинного зв`язку між його перебуванням на стаціонарному лікуванні і у відпустці для лікування у спірні періоди та пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за вищевказані періоди.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн за період з 11.08.2024 по 12.10.2024, слід зазначити таке.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.08.2024 № 243 позивач вважається таким що прибув до району ведення бойових дій на території України з відпустки для лікування в зв`язку з хворобою та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2024 № 307 позивач вважається таким, що з 12.10.2024 вибув з району ведення бойових дій до КПН «Київська міська лікарня № 8» м. Київ.

Отже, у період з 11.08.2024 по 12.10.2024 позивач перебував на військовій службі.

З огляду на те, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікування в закладах охорони здоров`я або перебування у відпустці після тяжкого поранення за висновком (постановою) військо-лікарської комісії, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та у спірний період позивач не перебував на лікуванні та не знаходився у відпустці для лікування, суд приходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині вказаного періоду.

Отже правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 у спірні періоди.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції не вбачає у діях відповідача ознак невідповідності критеріям правомірності та погоджується із висновкам суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Січеславського Ігоря Анатолійовичазалишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року справі №260/9777/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк