Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №120/15266/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15266/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

15 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду ( контролю) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду ( контролю) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

23 січня 2026 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області направлено для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів, що підтверджується направленням від 16.08.2024 №002473.

22.08.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час якої виявлено, що водій ОСОБА_1 на транспортному засобі MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер причепу - НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажу. В ході проведення перевірки водій ОСОБА_1 на вимогу посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті надав наступні документи: посвідчення водія видане ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортну накладну від 22.08.2024 №63958.

Відповідно до наданих водієм документів було встановлено, що транспортний засіб MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп реєстраційний номер - НОМЕР_2 належать позивачу.

Відповідно до наданої товарно-транспортної накладної від 22.08.2024 №63958 перевезення здійснювалося за допомогою транспортного засобу та причіпу позивача, вантажовідправником є ТОВ "Іванівський кар`єр та вантажоодержувачем є ТОВ "Юніон Плюс".

Надалі, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт №АР050022 від 22.08.2024, в якому серед іншого зазначено, що надана водієм товарно-транспортна накладна від 22.08.2024 №63958 містить виправлення відомостей про вантаж та його масу, а тому така товарно-транспортну накладна до уваги не приймається. Оскільки, посадові особи відповідача не взяли до уваги товарно-транспортну накладна від 22.08.2024 №63958, то на їх думку водій під час здійснення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) 22.08.2024, не надав ті документи які від нього вимагали, що у свою чергу є порушенням ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до графи пояснення водія про причину порушень зазначено: "з постановою не згідний, товарно-транспортна накладна була надана", також водієм ОСОБА_1 був підписаний акт №АР050022 від 22.08.2024.

Надалі, позивача було запрошено на розгляд справи за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” на підставі акту №АР050022 від 22.08.2024.

На розгляд справи 24.09.2024 позивач прибув, однак розгляд справи був відкладений на 08.10.2024 у зв`язку з необхідністю дослідити відеоматеріали.

08.10.2024 позивач не прибув на розгляд справи, втім справа була розглянута без його участі, за результатами якої відповідачем прийнято постанову №ПШ 050010 від 08.10.2024 про застосування до ТОВ "Компанія-Будінвест" адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” у сумі 17 000 грн.

Позивач з постановою №ПШ 050010 від 08.10.2024 не погоджується, вважаючи її протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України від 05.04.2001 за №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно із пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно - господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що склад порушення за вчинення якого позивач притягнутий до відповідальності полягав у здійсненні перевезення вантажу за відсутності товарно-транспортної накладної.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що на момент проведення рейдової перевірки водій надав товарно-транспортну накладну від 22.08.2024 №63958, що і відображено у акті перевірки №АР050022 від 22.08.2024.

Однак посадові особи відповідача не взяли до уваги пред`явлену товарно-транспортну накладну від 22.08.2024 №63958 з огляду на виправлення у ній відомостей про вантаж та його масу. Саме за таких причин відповідач дійшов висновку, що позивач здійснював перевезення вантажів за відсутності товарно-транспортної накладної.

У свою чергу з такими доводами відповідача суд погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з частиною третьою статті 48 Закону №2344-III при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Разом з тим, частиною третьою статті 48 Закону №2344-III вказано про те, що такі відомості повинен зазначити вантажовідправник, оскільки саме він у розумінні Закону вважається особою відповідальною за оформлення товарно-транспортної накладної.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, відповідно до наданої товарно-транспортної накладної від 22.08.2024 №63958, перевезення здійснювалося за допомогою транспортного засобу та причіпу позивача, при цьому вантажовідправником є ТОВ "Іванівський кар`єр, а вантажоодержувачем є ТОВ "Юніон Плюс", що власне сторонами не заперечується.

Закон №2344-III покладає обов`язок із заповнення ТТН та зазначення необхідних відомостей на вантажовідправника, яким позивач не являється, а відповідальність перевізника на підставі норм статті 60 Закон №2344-III настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення.

Отже, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області безпідставно застосована до позивача відповідальність, передбачена статтею 60 Закону №2344-III як за відсутність документів на вантаж, які фактично були наявні у водія транспортного засобу.

За таких обставин оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Також суд не може оминути поза увагою і, власне, недоліки в оформлені спірної постанови.

Так, відповідно до п. 21 Порядку №1567 (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 27 Порядку №1567 встановлено, що за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Тобто, Порядком №1567 визначено процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та визначено форму та вимоги до документів, які складають контролюючі органи. Зокрема, постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів має оформлятися по формі згідно з додатком 5 до Порядку №1567.

Згідно визначеної додатком 5 до Порядку №1567 форми такої постанови, у ній окрім відомостей про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, також має бути вказано час і місце вчинення порушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у оскаржуваній постанові відповідача від 08.10.2024 №ПШ 050010 вказано на те, що порушення вчинено 22.08.2024 за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 175 (акт АР №0000), що не відповідає фактичним даним, викладених в акті перевірки №АР050022 від 22.08.2024, а також міститься розбіжність між адресою ймовірного правопорушення, оскільки в акті перевірки зазначено "вул. Київська, 173".

Наведені обставини жодним чином не спростовані відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття та відповідність стандартизованій формі, якщо це передбачено законом.

Втім, виходячи зі змісту самої оскаржуваної постанови відповідача від 08.10.2024 №ПШ 050010 та зазначених у ній відомостей (іншої адреси місця вчинення порушення та посилання на інший номер акта перевірки) неможливо однозначно встановити, що вона винесена відносно позивача саме за те порушення, яке було зафіксовано в акті перевірки №АР050022 від 22.08.2024.

Тому навіть якщо і припустити, що відповідні відомості зазначені відповідачем помилково, то виходячи із принципу "належного врядування", така поведінка суб`єкта владних повноважень не може спричиняти негативні наслідки для осіб, щодо яких такий акт застосовується.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.