Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №560/17717/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/17717/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

15 червня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці, і просить визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000137/2 від 17.06.2025 та визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000343 від 17.06.2025.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000137/2 від 17.06.2025.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці №UA400040/2025/000343 від 17.06.2025.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» 4844,80 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Прийняте рішення суд мотивував тим, що позивач під час митного оформлення надав документи, які містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору (контракту), а у митного органу не було достатніх підстав для висновку про неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості в частині включення складових митної вартості та для застосування резервного методу визначення митної вартості.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ «ПОБУТ ПОСТАЧ».

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості була наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, які не було спростовано декларантом. Хмельницька митниця вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені розбіжності та не врахував аргументів митного органу, а коригування митної вартості на підставі інформації з бази даних ЄАІС Держмитслужби є правомірним. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається, зокрема на постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 809/1260/17, від 04.08.2021 у справах №520/3421/19 та № 520/4787/19, від 17.02.2022 у справі № 520/4051/19.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргуне перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.08.2023 між Приватним підприємством «СВІТ-ХІМ» (покупець) та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №N1-23 (далі – Контракт).

На виконання умов укладеного Контракту №N1-23 від 23.08.2023 NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD (продавець) виставлено на адресу ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМТВА "СВІТ-ХІМ» (покупець) інвойс №2514 від 01.04.2025 на загальну суму 25518,92 доларів США.

У відповідності до п. 1.1. Контракту «Продавець продає, а Покупець купує Товар на умовах (ІНКОТЕРМС-2010) відповідно до кількості, асортиментом і цінами, вказаними в Інвойсах, який є невід`ємною частиною цього Контракту».

Загальна сума Контракту зазначається в Інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Валюта контракту USD (п. 2.1. Контракту). Умови оплати: 100% передоплата.

03.12.2024 укладена Додаткова угода №1 до Контракту №N1-23, якою внесено зміни до п. 2.4. Контракту та викладено його у наступній редакції, зокрема: «2.4. Умови оплати уточнюються у кожному інвойсі».

13.05.2025 укладено договір про заміну сторони контракту №N1-23 від 23.08.2023.

Вказаним договором сторони погодили заміну Первісного покупця - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМТВО "СВІТ-ХІМ» на Нового покупця - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОБУТ ПОСТАЧ» в межах зобов`язань щодо поставки товару, передбаченої інвойсом №2514 від 01.04.2025 на суму 25 518,92 доларів США (п.1 Договору про заміну сторони контракту).

Тобто, ТОВ «ПОБУТ ПОСТАЧ» набуло статусу сторони Контракту №N1-23 у частині, що стосується поставки товару відповідно до інвойсу №2514 від 01.04.2025, та стало повним правонаступником Приватного підприємства «СВІТ-ХІМ» щодо всіх прав і обов`язків Покупця за Контрактом (п.3 Договору про заміну сторони контракту).

На виконання Контракту купівлі-продажу №N1-23 від 23.08.2023 здійснено поставку Товару згідно інвойсу №2514 від 01.04.2025, загальна сума інвойсу складає 25 518,92 доларів США.

Відповідно до умов інвойсу №2514 від 01.04.2025 оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку, поставка здійснювалась на умовах «Інкотермс» 2010 – FOB Ningbo (Китай).

Доставка товару здійснено за рахунок Покупця, згідно договору про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025 укладеним з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».

16.06.2025 з метою митного оформлення поставленого товару, позивачем складено та подано до Хмельницької митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA400040014197U0.

Митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом) в розмірі 1 322 002,46 грн. До складових митної вартості включено ціну товару – 1 057 672,47 грн. (25 518,92 доларів США (графа 22 МД №25UA400040014197U0 * 41,4466 грн./1 долар США), також, відповідно до вимог МК України до митної вартості товару включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 264 330,00 грн.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митної декларації №25UA400040014197U0 додано (графа 44 Декларації): - Контракт купівлі-продажу №N1-23 від 23.08.2023; - Договір про заміну сторони Контракту від 13.05.2025; - Інвойс (Invoice) №2514 від 01.04.2025; - Декларація про походження товару №2514 від 01.04.2025; - Заявка №17 від 13.06.2025; - Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025; - Договір перевезення вантажів автотранспортом №9/2023 від 09.11.2023; - Довідка про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025; - Рахунок № LS-4652439 від 13.06.2025; - Автотранспортна накладна (CMR) №464890 від 12.06.2025; - Довіреність б/н від 01.05.2025;

17.06.2025 відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000343 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000137/2 в сторону збільшення за резервним методом.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000137/2 від 17.06.2025 неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач обґрунтовує наявністю розбіжностей, що впливають на правильність визначення митної вартості товарів в частині включення складових митної вартості, зокрема:

- заявлений рівень митної вартості окремих товарів (1,3,4,5,9,10,13) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;

- до митного оформлення не надано платіжні документи на оплату вартості фрахту, хоча заявкою на перевезення передбачено 100% передоплату на момент прибуття на склад вивантаження;

- вартість міжнародного морського перевезення в заявці на перевезення вища, ніж заявлено до митного оформлення;

- по окремих товарах наявні розбіжності в частині виробника товару та торговельної марки, зазначених на етикетці та заявленого до митного оформлення;

- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення, при цьому в поданих до митного оформлення документах відсутня інформація про числові значення експедиційної винагороди;

- до митного оформлення не подано документів, які підтверджують витрати на транспортування (рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)), банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг), договір про надання транспортно-експедиційних послуг;

- до митного оформлення не надано документи передбачені контрактом, а також доповненням до контракту - копія МД країни відправлення, коносамент, замовлення;

- наявні розбіжності в частині умов оплати за товар, а саме, відповідно до додаткової угоди до контракту, умови оплати визначаються в інвойсі. Поданим інвойсом передбачена оплата протягом 180 днів від дати інвойсу, однак це не відповідає п. 3.1 контракту, де передбачено, що поставка товару повинна бути здійснена не пізніше 180 днів з моменту перерахування суми зазначеної в інвойсі, тобто з даних пунктів випливає, що поставка товару має здійснюватися після його оплати, натомість банківських платіжних документів, які б підтверджували оплату за товар до митного оформлення не подано;

- витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення, що ставить під сумнів достовірність включення складових митної вартості товарів таких як транспортування, оскільки відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати, вартість перевезення вантажу за 1 км до кордону України нижча ніж вартість після кордону (тариф на перевезення до кордону складає 82,39 грн/км, після кордону України - 189,52 грн/км);

- подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості перевезення та експедиційних послуг, комісійної та брокерської винагороди.

При винесенні рішення про коригування митної вартості товару №UA400000/2025/000137/2 від 17.06.2025 джерелом числового значення митної вартості товару є: Товару №1 - МД від 11.06.2025 №25UA100330109734U9 (1,62 дол. США/кг) («Пластилін, виготовляється для дитячих розваг, розфасований у наборах», походженням з Китаю); Товару №3 - МД від 13.06.2025 №25UA408020022383U8 (1,9355 дол.США/кг). («Стрічки плоскої форми з пластмаси самоклейні, у рулонах завширшки не більш як 20 см, з покриттям з полівініл-хлориду», походженням з Китаю); Товару №4 - МД від 13.06.2025 №25UA500580004346U8 (2,34 дол. США/кг). («Приладдя канцелярське, в тому числі коректор стрічковий», походженням з Китаю); Товару №5 - МД від 24.03.2025 №25UA100230005634U0 (2,95 дол.США/кг). («Гумки канцелярські», походженням з Китаю); Товару №9 - МД від 05.06.2025 №25UA500580004032U5 (5,5201 дол.США/кг). («Набори конструкторські та іграшки для конструювання», походженням з Китаю); Товару №10 - МД від 13.06.2025 №25UA100190562865U1 (5,5216 дол. США/кг) («Іграшки в наборах та комплектах: Набір для творчості», походженням з Китаю,); Товару №13 - МД від 23.04.2025 №25UA400040009542U7 (2,36 дол.США/кг) («Олівці механічні», походженням з Китаю). Пред`явлений до розмитнення товар випущено в обіг за ЕМД №25UA400040014260U0 від 17.06.2025.

Не погоджуючись із таким рішенням товариство звернулось до суду із цим позовом.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами частини 4-6 статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У силу норм частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Частиною сьомою статті 54 МК України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості є перший метод — за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною четвертою статті 57 МК України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Стаття 58 МК України регулює метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 2-3 статті 58 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що витребування додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. При цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, від 14.08.2018 у справі № 826/5868/16, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує під час застосування до спірних правовідносин.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України, а саме: контракт купівлі-продажу №N1-23 від 23.08.2023; договір про заміну сторони Контракту від 13.05.2025; Інвойс (Invoice) №2514 від 01.04.2025; декларація про походження товару №2514 від 01.04.2025; заявка №17 від 13.06.2025; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025; договір перевезення вантажів автотранспортом №9/2023 від 09.11.2023; довідка про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025; Рахунок № LS-4652439 від 13.06.2025; автотранспортна накладна (CMR) №464890 від 12.06.2025; довіреність б/н від 01.05.2025.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 та 3 статті 53 Митного Кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства та перелічені вище документи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Стосовно посилань відповідача на те, що заявлений рівень митної вартості окремих товарів (1,3,4,5,9,10,13) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби, то вказані посилання є безпідставними, оскільки в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод, та відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Так, згідно з п. 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору” посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, у рішенні про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні відповідачем не зазначено.

Отже, в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.

Щодо посилань відповідача на те, що до митного оформлення не надано платіжні документи на оплату вартості фрахту, хоча заявкою на перевезення передбачено 100% передоплату на момент прибуття на склад вивантаження, то суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі № 540/1918/20 від 22 липня 2021 року, постанові по справі №809/1884/16 від 20.02.2018.

У той же час, судом встановлено, що позивачем до митного оформлення надані всі документи визначені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про митну вартість товарів, й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З приводу висновку відповідача про те, що вартість міжнародного морського перевезення в заявці на перевезення вища, ніж заявлено до митного оформлення, суд зазначив що до митного оформлення з метою підтвердження вартості складової доставки товару, зокрема вартості морського перевезення (фрахту) позивачем, надано рахунок-фактуру №LS-4652439 від 13.06.2025 та довідку про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025.

Надані документи містять аналогічні числові значення вартості транспортування до митного кордону, не містять розбіжностей та дають можливість митному органу чітко та однозначно встановити митну вартість товару.

Також, митним органом не обґрунтовано, яким чином зазначені на етикетці позначення щодо виробника чи торговельної марки можуть впливати на визначення митної вартості, з огляду на відсутність будь-яких посередників у межах поставки.

Щодо твердження відповідача про те, що особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення, при цьому в поданих до митного оформлення документах відсутня інформація про числові значення експедиційної винагороди, суд враховував, що з метою доставки товару позивачем залучено Експедитора – ТОВ «Ламан Шипінг» за договором №05/05 від 05.05.2025.

Так, для виконання зобов`язань за договором транспортного експедирування №05/05 від 05.05.2025 експедитор – ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» залучив перевізника ФОП ОСОБА_1 на підставі договору №9/2023 від 09.11.2023, який надано до митного оформлення, що не суперечить ч.1 ст. 932 Цивільного кодексу України.

Тобто, для виконання взятих на себе експедиторських зобов`язань за договором №05/05 від 05.05.2025 укладений з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» має право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача.

Залучення до перевезення третіх осіб, з якими позивачем не укладено прямого договору перевезення, не суперечить умовам законодавства України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що здійснення перевезення товару особою, відмінною від тієї, з якою укладено договір, не впливає на митну вартість товару.

Щодо документів, які підтверджують витрати на транспортування, суд правильно врахував, що з метою підтвердження транспортних витрат до митного оформлення позивачем надано: - договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025; довідку про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025; рахунок фактуру №LS-4652439 від 13.06.2025,

Відповідно до зазначених документів вартість транспортування за маршрутом: Ningbo (Китай) – п/п Рава-Руська (Україна) становить: 264 330,00 грн.

Надані документи містять аналогічні числові значення вартості транспортування до митного кордону, не містять розбіжностей та дають можливість митному органу чітко та однозначно встановити митну вартість товару.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах розгляду справи №804/16553/14 у постанові від 31.05.2019 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Відтак, надані позивачем під час митного оформлення документи, а саме довідка про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025 та рахунок №LS-4652439 від 13.06.2025 є належним доказом числових значень складової митної вартості - транспортних витрат.

Щодо необхідності надання до митного оформлення додаткових документів (копія МД країни відправлення, коносамент, замовлення), то колегія суддів зазначає, що частина 2 ст. 53 МК України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару, то під час судового розгляду було встановлено, що на підтвердження митної вартості позивачем надано до митного оформлення усі зазначені ч. 2 ст. 53 МКУ документи.

Щодо твердження відповідача про наявні розбіжності в частині умов оплати за товар, суд враховує, що Сторони у відповідності до принципу свободи договору погодили внесення змін до умов контракту та уклали Додаткову угоду №1 від 03.12.2024, згідно яких Сторони Договору самостійно визначають умови оплати в межах договірних зобов`язань, наявність таких положень не може свідчити про розбіжності, які впливають на виконання контракту.

Верховний суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 висловив наступну позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг із страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.»

Щодо висновку відповідача про те, що витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення, що ставить під сумнів достовірність включення складових митної вартості товарів таких як транспортування, колегія суддів зауважує, що перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик. Позивач жодним чином не може впливати на запропоновані перевізником умови.

У той же час, відповідачем не надано доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, які підтверджують вартість перевезення.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 зазначає, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснене, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність або не підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Щодо складових митної вартості товару, то суд обгрунтовано врахував, що при визначенні митної вартості товару у розмірі – 1 322 002,46 позивачем включено наступні складові: Вартість товару – 1057672,47 грн (графа №22 ЕМД №25UA400040014197U0), що стверджено інвойсом №2514 від 01.04.2025. Транспортування до митного кордону України у розмірі – 264 330,00 грн, що стверджено довідкою про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025 наданою експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» та включає в себе: - міжнародне морське перевезення за маршрутом Ningbo, China – Gdansk, Poland вартість якого становить: 153930,00 грн; транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України до п/п Рава-Руська вартістю – 54 870,00 грн; міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України до п/п Рава-Руська вартістю – 55530,00 грн. У вартість транспортування входять вантажно-розвантажувальні роботи. Страхування вантажу не проводилось. Інших витрат, що включаються до складових митної вартості товару позивач не поніс.

Таким чином, з метою підтвердження вартості доставки товару до митної території України позивачем надано до митного оформлення документи, які чітко та однозначно підтверджував вартість доставки товару. Отже, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Відповідачем не було повідомлено позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами. До того ж, митний орган, витребовуючи додаткові документи, обмежився фактично формальним переписом документів з положень ч. 3 ст. 53 МК України, не вказавши котрих саме документів недостатньо для підтвердження числових значень митної вартості.

Позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, у відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Коригування митної вартості товару на підставі інформації наявної в базі даних про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі №826/16046/16.

Окрім цього, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувались митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 по справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції, враховує висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 12.07.2022 у справі № 814/2172/16, від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17, де касаційний Суд зазначив, що рівень митної вартості імпортованого товару, який формально нижчий від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, як і не може бути достатньою самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.01.2020 у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020 у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі № 826/13892/16, інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визнання митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору.

Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 зазначив, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом резервного методу.

Також Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, щодо посилань апелянта на постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 809/1260/17, від 04.08.2021 у справах № 520/3421/19 та № 520/4787/19, від 17.02.2022 у справі № 520/4051/19, колегія суддів зазначає, що зазначені постанови ухвалені за інших фактичних обставин, зокрема за умов, коли декларантом не було надано витребувані документи для підтвердження митної вартості товару та не було спростовано виявлені розбіжності. У цій же справі позивачем до митного оформлення надано документи, передбачені частиною другою статті 53 МКУ, які містили необхідні числові дані, що підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а виявлені митним органом розбіжності фактично спростовуються наданими декларантом документами та умовами контракту.

Колегія суддів також зазначає, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не обґрунтував належними доказами, чому митна вартість була визначена ним саме у такому розмірі, які складові вплинули на формування цієї вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого була взята за основу для коригування, що свідчить про недотримання вимог статті 55 МКУ щодо обґрунтованості рішень.

Відтак, апеляційний суд констатує, що апелянт не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

За встановлених у даній справі обставин та з урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000137/2 від 17.06.2025 і відповідно картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000343 від 17.06.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.