Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №560/21599/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21599/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

15 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Драновським Я.В. у м. Хмельницькому) від 18 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасуваня рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року позов задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27 червня 2025 року № 220450007137 про відмову в призначенні пенсії;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 26 квітня 1990 року, в тому числі періоди роботи з 22 липня 1997 року по 07 лютого 2000 року, з 16 березня 2000 року по 20 січня 2005 року та період навчання відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 від 22 січня 1983 року, а також призначити пенсію за віком з 02 квітня 2025 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що періоди роботи позивача з 22 липня 1997 року по 07 лютого 2000 року та з 16 березня 2000 року по 20 січня 2005 року підтверджуються записами трудової книжки, а тому пенсійним органом безпідставно не зараховано до страхового стажу такі періоди трудової діяльності. При цьому суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи в трудовій книжці є недійсними та/або недостовірними.

Окрім того, суд зауважив, що на підтвердження навчання на курсах водіїв позивачем надано свідоцтво № НОМЕР_2 від 22 січня 1983 року, що видане Кам`янець-Подільською автошколою. В свою чергу, відсутність у свідоцтві про навчання посилання про присвоєння кваліфікації не може бути підставою для незарахування часу навчання до страхового стажу.

З огляду на наявність обов`язкових передумов для призначення пенсії (такими є досягнення відповідного пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу) суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу слід призначити пенсію за віком з 02 квітня 2025 року.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що страховий стаж позивача складає 18 років 10 місяців 27 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Апелянт стверджує, що судом першої інстанції безпідставно зараховано до страхового стажу періоди роботи, записи про які внесені до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26 квітня 1990 року, оскільки дата народження позивача, що зазначена на титульній сторінці такої книжки, вказана не повністю (зазначено лише рік); період навчання відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 від 22 січня 1983 року, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікаційного рівня; періоди роботи з 22 липня 1997 року по 07 лютого 2000 року та з 16 березня 2000 року по 20 січня 2005 року згідно із довідкою № 07-18/2025/292 від 09 квітня 2025 року, оскільки зазначене в документі прізвище особи " ОСОБА_2 " не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " (згідно з паспортними даними).

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

19 червня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності розгляд такої заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке рішенням від 27 червня 2025 року № 220450007137 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зі змісту такого рішення слідує, що страховий стаж позивача складає 18 років 10 місяців 27 днів.

При цьому до страхового стажу відповідно до наданих документів не зараховано такі періоди:

- періоди роботи, записи про які внесені до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26 квітня 1990 року, оскільки дата народження, зазначена на титульній сторінці такої книжки, вказана не повністю (зазначено лише рік);

- період навчання по програмі підготовки водія транспортних засобів відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 від 22 січня 1983 року, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікаційного рівня;

- періоди роботи з 22 липня 1997 року по 07 лютого 2000 року та з 16 березня 2000 року по 20 січня 2005 року згідно із довідкою № 07-18/2025/292, що видана архівним відділом Хмельницької районної державної адміністрації від 09 квітня 2025 року, оскільки зазначене в документі прізвище особи " ОСОБА_2 " не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " (згідно з паспортними даними).

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом а досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Отже, важливим є те, що страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

При цьому статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що рішенням пенсійного органу відмовлено позивачеві в призначенні пенсії за віком з підстав недостатності необхідного страхового стажу, не зарахувавши при цьому до страхового стажу позивача всі періоди роботи, записи про які внесені до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26 квітня 1990 року, періоди роботи з 22 липня 1997 року по 07 лютого 2000 року та з 16 березня 2000 року по 20 січня 2005 року згідно із довідкою № 07-18/2025/292, що видана архівним відділом Хмельницької районної державної адміністрації від 09 квітня 2025 року, а також період навчання по програмі підготовки водія транспортних засобів відповідно до свідоцтва № 456598 від 22 січня 1983 року.

Окружний адміністративний суд не погодився з таким рішенням територіального органу Пенсійного фонду та вирішив його скасувати.

Колегія суддів повністю поділяє такі висновки суду першої інстанції та вважає їх цілком обгрунтованими.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині, що стосується висновків про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача незарахованих періодів роботи, колегія суддів ураховує те, що на момент заповнення трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 (26 квітня 1990 року) чинним був Порядок ведення трудових книжок колгоспників, що затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 "Про трудові книжки колгоспників". Цією ж постановою затверджено Загальні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників.

Пунктом 2 Порядку ведення трудових книжок колгоспників передбачалося, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

У пунктах 1, 2, 5 Загальних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників йшлося, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

В трудову книжку колгоспника вносяться:

відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про членство у колгоспі: прийом у члени колгоспу, припинення членства;

відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи;

відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавством;

відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використаних винаходах та раціоналізаторських реченнях та про виплачених у зв`язку з цим винагороди.

Трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 повністю відповідає вимогам, що встановлені до неї Загальними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників.

При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що неврахування записів про трудову діяльність, внесених до такої трудової книжки, з підстав зазначення у такій книжці неповних відомостей про дату народження позивача є безпідставним.

Саме уповноважена особа колгоспу, що заповнювала таку трудову книжку, несе відповідальність за правильність ведення трудової книжки колгоспника.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, що внесені до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 26 квітня 1990 року, в тому числі й періоди роботи з 22 липня 1997 року по 07 лютого 2000 року та з 16 березня 2000 року по 20 січня 2005 року.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що до страхового стажу позивача неможливо зарахувати періоди його трудової діяльності з 22 липня 1997 року по 07 лютого 2000 року та з 16 березня 2000 року по 20 січня 2005 року з посиланням на невідповідність прізвища (" ОСОБА_2 "), зазначеного в архівній довідці № 07-18/2025/292, що видана архівним відділом Хмельницької районної державної адміністрації від 09 квітня 2025 року, прізвищу відповідно до паспортних даних (" ОСОБА_3 ").

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в даному випадку подання такої довідки взагалі не впливає на можливість вирішення питання про призначення пенсії, оскільки періоди роботи позивача у спірні періоди підтверджуються трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 26 квітня 1990 року, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що незарахування до страхового стажу позивача відповідних періодів є безпідставним.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання по програмі підготовки водія транспортних засобів.

Так, на момент проходження позивачем такого навчання діяв Закон УРСР "Про народну освіту" від 01 жовтня 1974 року.

Відповідно до частини 1 статті 47 вказаного Закону для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.

Частиною 4 статті 48 згаданого вище Закону передбачалося, що особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.

Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

На підтвердження навчання на курсах по програмі підготовки водія транспортних засобів позивачем надано копію свідоцтва № НОМЕР_2 , що видане Кам`янець-Подільською автошколою 22 січня 1983 року, відповідно до якого ОСОБА_1 в період з 06 вересня 1982 року по 20 січня 1983 року навчався за програмою підготовки водіїв транспортних засобів категорії "С".

При цьому у такому свідоцтві дійсно відсутня інформація про присвоєння ОСОБА_1 відповідної кваліфікації.

Разом із тим відсутність такої інформації не спростовує того, що позивач дійсно навчався на курсах по програмі підготовки водія транспортних засобів, а тому такі доводи не можуть слугувати підставою для незарахування до страхового стажу позивача згаданого вище періоду навчання.

Колегія суддів зауважує, що згадане вище свідоцтво не мiстить помарок, виправлень тощо, воно містить пiдпис уповноваженої особи, у ньому проставлена печатка та вiдмiтка про дату його видачі та реєстраційний номер, а тому з вказаного документа можливо визначити вci данi для встановлення факту навчання позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що пенсійним органом безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача і період його навчання з 06 вересня 1982 року по 20 січня 1983 року по програмі підготовки водія транспортних засобів.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що станом на день звернення за призначенням пенсії позивач досягнув 60-річного віку, а його страховий стаж становить понад 32 роки, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову і в частині призначення позивачу пенсії.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.