Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №709/1957/25 — Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1957/25

Провадження № 2/708/57/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Попельнюха А.О.,

з участю:

секретаря судових засідань Омельченко Ю. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачки адвоката Солода В. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства. В обґрунтування поданого позову зазначив, що у травні 2025 року під час розгляду Чорнобаївським районним судом Черкаської області цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства він був допитаний свідком у справі. Рішенням у справі було встановлено, що батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 . Під час розгляду даної справи ОСОБА_2 на його питання хто є батьком її іншої дитини повідомила, що саме ОСОБА_1 є батьком її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також ОСОБА_2 повідомила, що дитини була зареєстрована у органах РАЦСу на підставі ст. 135 СК України за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записані за її вказівкою.

Аналізуючи повідомлену нею інформацію ОСОБА_1 згадав, що дійсно у 2014 році мав інтимні стосунки із відповідачкою, вони жили із нею як чоловік та жінка, хоча вона і була суттєво молодшою від позивача, у зв`язку із чим сторони свої відносини не афішували. У цей же час вона проживала із ОСОБА_3 .

Тому просить суд визнати його батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести відповідні зміни до актового запису про його народження.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04.11.2025 справа передана за підсудністю до Чигиринського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 01.12.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Під час проведення підготовчого провадження ухвалою суду від 05.02.2026 у справі призначена судова молекулярно-генетична експертиза, провадження у справі зупинено.

Після повернення матеріалів без виконання ухвалою суду від 24.04.2026 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 11.05.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті. За клопотанням позивача судом розглянуто та задоволено клопотання про виклик у судове засідання свідків.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Додатково суду пояснив, що вони разом із відповідачкою протягом тривалого періоду часу проживали у сусідніх селах на незначній відстані. ОСОБА_2 проживала зі співмешканцем, але у них відносини періодично то припинялися, то поновлювалися. Приблизно з 2013 – 2014 років позивач почав із нею зустрічатися. Проте, оскільки у них значна різниця у віці, вони свої стосунки не афішували. Також у цей період часу вона періодично поновлювала відносини зі своїм співмешканцем, тому коли у неї народилася дитина він не думав, що це може бути його син. Але згодом йому стало про це відомо, тому він подав цей позов.

Представник відповідачки – адвокат Солод В. М. проти задоволення позову заперечував. Суду пояснив, що його довірителька визнає факт наявності між сторонами інтимних стосунків, а також погоджується, що батьком її сина ОСОБА_6 є позивач у справі ОСОБА_1 . Проте не хоче цього визнавати, оскільки між ними значна різниця у віці, а вона хоче, щоб у її сина був молодий батько.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_7 підтвердив, що він є батьком відповідачки у справі ОСОБА_2 . Також пояснив, що донька йому колись казала, що її син ОСОБА_6 народжений від ОСОБА_1 , проте вона не хотіла, щоб він про це знав через значну різницю у віці, тому йому про це не казали протягом тривалого часу.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_8 підтвердив, що він знайомий зі сторонами у справі протягом тривалого часу. Також підтвердив, що колись під час риболовлі вони спілкувалися, і ОСОБА_2 сказала, що ОСОБА_6 син ОСОБА_1 .

Заслухавши присутніх учасників, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом установлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Наявний між сторонами спір стосується прав та обов`язків матері, батька і дитини, визначення походження дитини, а також питань виконання батьками обов`язку утримувати дитину та способів виконання цього обов`язку, у зв`язку із чим до їх правового регулювання підлягають застосуванню відповідні норми Сімейного кодексу України.

Статтею 15 Конституції України гарантовано, що сім`я дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст. 7 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20.11.1989 дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків і мати право на їх піклування за нею.

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Порядок визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, регламентований статтею 125 СК України, відповідно до якої якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

1) за заявою матері та батька дитини;

3) за рішенням суду.

Визнання батьківства за рішенням суду регламентовано статтею 128 СК України, з положень якої вбачається, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У абзаці 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (надалі-Постанова) вказано, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК (1618-15), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Підставою для категоричного висновку для встановлення батьківства в судовому порядку може бути результат судової молекулярно-генетичної експертизи.

Під час розгляду справи судом установлено, що відповідачка ОСОБА_9 є матір`ю малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дитини зазначений ОСОБА_10 . З наданого суду Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України за № 00054084097 від 09.10.2025 судом установлено, що до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який складений Виконавчий комітетом Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області 21.05.2015 за № 04, відомості про батька дитини записані відповідно до статті 135 СК України.

Одним із основних (базових) принципів цивільного судочинства є принцип змагальності, регламентований статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України, зі змісту якої вбачається, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Диспозитивність цивільного процесу передбачає розгляд справи судом не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Доказами, у розумінні статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів, регламентований статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, покладає на сторону обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та акцентує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ зауважував, що "на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (рішення від 7 травня 2009 року у справі "Калачова проти Російської Федерації", заява № 3451/05, § 34).

З урахуванням наведеного суд констатує, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи у даній справі за умови його наявності міг би бути одним із основних доказів, за наслідком оцінки якого у сукупності із іншими наявними доказами у суду була б можливість постановити рішення за наслідками розгляду справи. Натомість, такий висновок надати суду на виконання ухвали від 05.02.2026 у експертів не було об`єктивної можливості через неявку відповідачки ОСОБА_2 із дитиною для відбирання біологічних зразків, хоча про місце, день та час вона була повідомлена належним чином. Відповідно її умисні дії на переконання суду пов`язані із ухиленням від участі у проведенні експертизи, а тому ураховуючи відсутність іншої можливості її провести, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання підтвердженим факту батьківства позивача.

Одночасно суд ураховує показання свідків, одним із яких є батько відповідачки, які у свою чергу підтвердили визнання ОСОБА_2 батьківства саме ОСОБА_1 щодо її сина ОСОБА_6 . За таких обставин суд дійшов до висновку про доведення під час розгляду справи позивачем обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Порядок розподілу судових витрат регламентований статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки під час звернення до суду позивач від сплати судового збору був звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» як особа з інвалідністю ІІ групи, сплата судового збору за кожну із заявлених позивачем позовних вимог немайнового характеру підлягає покладенню на відповідачку, що загалом становить 2 662,40 грн (1 331,20 грн х 2).

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 122, 126, 129, 136 СК України, ст. ст. 2-5, 12, 13, 76-80, 109, 141, 258-259, 263-265, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Виконавчий комітетом Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області 21.05.2015 за номером 04, а саме зазначити у графі «Батько» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, та змінити прізвище дитини « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 », а також змінити по батькові дитини « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_13 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 2 662,40 грн (дві тисяча шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_1 , прож.: АДРЕСА_2 );

Відповідачка: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_3 );

Представник відповідачки: адвокат Солод Валентин Миколайович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 123 від 07.06.2016, видане Радою адвокатів Черкаської області, адреса робочого місця адвоката: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с-ще Чорнобай, вул. Центральна, буд. 120, оф. 2).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ