Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №712/5857/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа 712/5857/26

Провадження № 2-о/712/154/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Пироженко В.Д.

при секретарі Каплі А.С.

за участі заявниці ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

У С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з ОСОБА_3 майже 34 роки, починаючи з грудня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті її чоловіка), проживала однією сім`єю як дружина та чоловік, вели спільне сімейне життя, хоча їх шлюб не був зареєстрований у ДРАЦС. Зазначає, що вони постійно проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний побут, взаємно піклувались один про одного, разом планували та організовували сімейне життя, спільно виховували двох синів від попередніх шлюбів, що відповідало відносинам подружжя. 31.12.1992 року вона та ОСОБА_3 поєднали долі через церковне таїнство, що було здійснене в установленому релігійному порядку, яке мало для них глибоке духовне та моральне значення і сприймалося ним як підтвердження їхнього подружнього союзу, тому питання державної реєстрації шлюбу ними не порушувалося.

ОСОБА_3 був відомим журналістом і публічною особою, а вона упродовж тривалого часу працювала в інформаційній сфері. Їх сімейні відносини ними не приховувались, жили як подружжя, разом з`являлись у колі колег, друзів і знайомих, брали участь у професійних і громадських заходах, разом проводили відпочинок та підтримували один одного у професійній діяльності і повсякденному житті. Усі хто їх знав, сприймали саме як чоловіка і дружину. Вони спільно купували майно для спільного користування, розподіляли витрати на утримання житла та його ремонт, надавали взаємну допомогу.

Вказує, що у період з грудня 1992 року по березень 1994 року вони проживали у квартирі чоловіка за адресою: АДРЕСА_2 . У 1995 році ними була придбана трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3 , яку вони спільно облаштовували та здійснювали її ремонт. У грудні 2002 року зазначена квартира була обміняна на облаштовану однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , з метою забезпечення житлом сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та після здійснення обміну на його ім`я були оформлені особові рахунки, він зареєстрований за вказаною адресою та фактично проживає у вказаній квартирі з часу її придбання і по теперішній час, а також визначений спадкоємцем цього майна за заповітом ОСОБА_3 .

У грудні 2002 року вона та ОСОБА_3 спільно придбали двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оформивши валютний банківський кредит, за яким вона виступала майновим поручителем, що свідчить про наявність спільного бюджету, спільне прийняття фінансових рішень, ведення спільного господарства. Зазначене майно набувалося під час спільного їх проживання, за рахунок спільних коштів та спільної праці, що свідчить про його належність до об`єктів спільної сумісної власності. Вказує, що вони підтримували відносини з їх родинами.

Після 2019 року стан здоров`я її чоловіка ОСОБА_3 значно погіршився і до дня йог смерті вона здійснювала постійний догляд за ним, забезпечувала лікування та побутові потреби.

Заявниця зазначає, що встановлення даного факту необхідне їй для того, щоб вона могла належним чином завершити справи, розпочаті її чоловіком упорядкувати його професійну та творчу спадщину та забезпечити її збереження та доступність для суспільства, а також для вирішення питань, пов`язаних із вшануванням його пам`яті, зокрема упорядкування поховання, встановлення пам`ятника, догляду за місцем поховання, оформлення місяця для підпоховання, організації поминальних заходів та збереження пам`яті про нього як про людину, професіонала та громадянина.

Окремою підставою для встановлення зазначеного юридичного факту є необхідність належного представництва та захисту професійного імені, честі та репутації ОСОБА_3 , які формувалися протягом багатьох років його журналістської діяльності. Вона найкраще обізнана з його творчими задумами професійними принципами та авторськими напрацюваннями, має моральний професійний обов`язок забезпечити належне збереження та представлення результатів його діяльності, а також запобігти будь-яким його спробам викривлення або привласнення результатів його творчої діяльності.

Вказує, що за життя ОСОБА_3 ними було створено та розвивалося спільне медійне середовище, зокрема вони були співзасновниками громадської медійної організації ГО «Студія суспільного мовлення «ДІЯ» (юридична реєстрація ГО за місцем їхнього фактичного проживання АДРЕСА_1 ), яка об`єднувала творчих людей та сприяла розвитку незалежної журналістики. Крім того, юридично і досі не завершено діяльність ПП «Телестудія авторського телебачення «Студія-2», засновником та директором якої був ОСОБА_3 , а вона була його заступником. За його волею та життєвими намірами, які не одноразово публічно висловлювалися за життя, його творчу спадщину необхідно упорядкувати, систематизувати та передати громаді міста до міського архіву, щоб вона стала частиною культурної та інформаційної пам`яті регіону.

Вважає, що наведені обставини свідчать про те, що протягом тривалого часу вона із ОСОБА_3 фактично створили сім`ю, проживали разом, вели спільний побут, мали спільний бюджет, взаємно піклувалися один про одного та виконували обов`язки притаманні подружжю. Їх відносини були стабільними, тривалими та публічними, вони сприймалися оточуючими як подружжя. Особливою ознакою їх відносин була взаємна турбота у складні періоди життя, вона доглядала за батьками чоловіка, а згодом за ним самим до дня його смерті.

Просить встановити факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_3 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період з 31 грудня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , що супроводжувалося веденням спільного господарства, наявністю спільного побуту та взаємною турботою.

Ухвалою Соснівського районного суд м. Черкаси від 11.05.2026 року відкрито провадження у справі.

Заявник в судовому засіданні заяву підтримала та просила її задоволити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву в якій визнає вимоги заявниці та не заперечує щодо їх задоволення. Просив спарву розглянути в його відсутність.

Суд, заслухавши заявницю, дослідивши матеріали справи вважає, що заява підлягає до задоволення.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 .

Заявниця ОСОБА_1 зазначає, що вона з ОСОБА_3 майже 34 роки починаючи з грудня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті її чоловіка) проживала однією сім`єю як дружина та чоловік, спільно проживали, ведучи спільне сімейне життя, хоча їх шлюб не був зареєстрований у ДРАЦС.

Згідно довідки голови правління ОСББ «Хрещатик 200» Видовської Л.М. від 30.03.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у період з 24.12.2002 року, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 24.02.2002 та до дня смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначену довідку видано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі внутрішніх облікових даних ОСББ та фактичного користування житловим приміщенням.

З довідки від 30.03.2026 року про фактичне проживання особи без реєстрації, посвідченою головою правління ОСББ «Хрещатик 200» Видовської Л.М. встановлено, що співвласники ОСББ Хрещатик, 200» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджують факт проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 у період з 24 грудня 2002 року по 30 березня 2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що організацією поховання ОСОБА_3 займалася ОСОБА_1 , що підтверджується наявним в матеріалах справи договором № 010117 від 09.01.2026 року укладеним між нею та ритуальною службою «Реквієм», договором-замовленням № 062 від 11.01.2026 укладеного між КП «Комбінат комунальних підприємст» та ОСОБА_1 .

В матеріалах справи наявні копії довіреностей від 17.04.2014 року,21.07.2020 року посвідчені нотаріусами, якими за життя ОСОБА_3 уповноважував ОСОБА_1 , зокрема, управляти і розпоряджатися всім його майном та майновими правами, також довіреності від 14.07.2008 року, якою уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси в державних, громадських та інших підприємствах, установах та організаціях, та довіреність від 09.02.2011 року, якою уповноважував ОСОБА_1 вести справи по оформленню його спадкових прав на майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 та його матері ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В декларація х № 0001-6Е27-ТЕ00 від 22.10.2018 та № 0001-А25К-7310 від 06.01.2026 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу щодо пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його довіреною особою для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом зазначено ОСОБА_1 .

Крім того, в матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , які проживають в будинку АДРЕСА_5 та в своїх пояснення зазначають, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу спільно проживали як одна сім`я, фактично перебували у відносинах, притаманних подружжю у квартирі АДРЕСА_6 , вели спільне господарство, спільний побут. Їхні відносини мали характер стабільних, тривалих, публічних сімейних відносин.

Свідок ОСОБА_11 в своїх письмових поясненнях зазначає, що знає ОСОБА_3 з 1990 року як колегу по професійній діяльності у сфері журналістики. З 1992 року ОСОБА_3 , фактично розпочав спільно проживати з ОСОБА_1 , як із дружиною, і відтоді вони безперервно проживали разом, ведучи спільний побут та організовуючи своє життя як єдина сім`я. Він являється найближчим другом цієї сім`ї. ОСОБА_1 упродовж багатьох років була для ОСОБА_3 не лише співмешканкою а найближчою людиною, з якою він проживав однією сім`єю, розділяв побут, плани, інтереси, та життєві обставини.

Свідок ОСОБА_12 в своїх письмових поясненнях зазначила, що з 2012 року вона як провідний ревматолог, завідуюча ревматологічного відділення Черкаської обласної лікарі, а надалі як лікар ревматолог Черкаської міської реабілітаційно-оздоровчої поліклініки «Астра» здійснювала спостереження та лікування ОСОБА_3 , та протягом усього періоду його лікування невідступно перебувала з ним поруч ОСОБА_1 , забезпечуючи не лише формальний супровід а й повноцінну щоденну турботу. Беручи до уваги тривалість їхніх відносин, спільний побут, рівень взаємної прив`язаності та ту роль, яку ОСОБА_1 виконувала у період хвороби, підтверджує, що вона фактично була для ОСОБА_3 дружиною та найближчою людиною, яка залишалася поруч із ним і підтримувала його до останнього дня його життя.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з грудня 2002 року фактично разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать також надані суду документи.

Фактичне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловік та жінка, підтверджується також наявними світлинами, що надані заявницею.

Заявниця вказує, що встановлення факту її проживання разом з ОСОБА_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу є необхідним для належного підтвердження її правового статусу як особи, яка перебувала з померлим у фактичних сімейних відносинах.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із роз`ясненнями Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно вимог сімейного законодавства сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про те, що заявниця ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з грудня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (день смерті ОСОБА_3 ).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що встановлення факту проживання позивача однією сім`єю із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , має для заявниці юридичне значення, обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а відтак наявні підстави для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки у період часу з грудня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (день смерті ОСОБА_3 ).

Проте, встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини можливо лише з 01.01.2004 року, що підтверджено Постановою Другої Судової палати Касаційного цивільного Суду у справі № 546/912/16ц.

Формуючи правову позицію, КЦС послався на те, що інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство СК України, який набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України. Кодекс про шлюб та сім`ю Української РСР, який діяв до 1 січня 2004 року, таких положень не містив.

При таких обставинах, суд, не заперечуючи факту проживання заявниці однією сім`єю як чоловіка та дружини із померлим ОСОБА_3 , з 1992 року, вважає такий факт можливо встановити лише з 01.01.2004 року.

Керуючись ст. ст. 12-13, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Встановити юридичний факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року до дня смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст. 354, 355 ЦПК України). Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий В.Д. Пироженко

Повний текст рішення складено 15.06.2026