Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №712/5132/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/5132/26

Провадження № 2-а/712/86/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

за участю секретаря - Чумак Д.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити строк на оскарження постанови, скасувати постанову №2358/М/2025 від 14.05.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на початку травня 2025 року (точної дати не пам`ятає) його на вулиці зупинив спільний наряд у складі працівників поліції та представників територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За твердженням позивача, представники ТЦК та СП запропонували йому пред`явити військово-обліковий документ. Однак такого документа при собі він не мав, оскільки у 2024 році внаслідок пожежі у власному будинку були знищені всі його документи, у тому числі військовий квиток. При цьому, паспорт громадянина України позивач отримав 10.01.2025, а військово-обліковий документ використовував в електронному вигляді через застосунок «Резерв+».

Позивач зазначає, що після перевірки його військово-облікових даних представники ТЦК та СП запропонували йому проїхати до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як зазначає позивач, після прибуття до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 через декілька годин перебування йому було надано для підпису декілька документів. При цьому зміст вказаних документів, їх призначення та правові наслідки підписання йому належним чином не роз`яснювалися. Представники ТЦК та СП повідомили, що підписання документів є необхідним для завершення оформлення перевірки військово-облікових даних та можливості залишити приміщення територіального центру.

Позивач стверджує, що йому не повідомляли про необхідність отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії, не роз`яснювали зміст такого документа, а також не повідомляли, що підписання документів може свідчити про його відмову від отримання направлення.

Після підписання наданих документів позивач залишив приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Надалі, за твердженням позивача, його повторно не викликали до ІНФОРМАЦІЯ_2 до моменту, коли в подальшому його було доставлено до територіального центру та у січні 2026 року мобілізовано до Збройних Сил України.

Позивач зазначає, що у березні 2026 року під час користування застосунком «Дія» йому стало відомо про наявність відкритого 13.11.2025 виконавчого провадження №79581956, стягувачем у якому є ІНФОРМАЦІЯ_3 , а сума стягнення становить 34 000 грн.

У зв`язку з цим 27.03.2026 позивач уклав договір про надання правничої допомоги, після чого 31.03.2026 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було подано заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №79581956.

06.04.2026 представник позивача ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, в ході чого встановлено, що 14.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №2358/М/2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Позивач вказує, що про існування зазначеної постанови до моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження він не знав, копію постанови не отримував, у зв`язку з чим строк звернення до суду пропущено з поважних причин.

Позивач вважає постанову №2358/М/2025 від 14.05.2025 незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, на його думку, відповідачем не доведено наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Позивач зазначає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яка є бланкетною нормою, а відповідно до змісту оскаржуваної постанови йому інкриміновано порушення вимог абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо обов`язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

При цьому позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові вказано про його відмову від отримання направлення на проходження ВЛК у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак такі обставини не відповідають дійсності.

Зазначив, що факт його відмови від отримання направлення на проходження ВЛК не був належним чином зафіксований, зокрема відсутні докази фото- чи відеофіксації такої відмови, пояснення свідків, акт про відмову із залученням незалежних свідків або інші належні та допустимі докази. Сам факт наявності його підпису на документах не свідчить про його усвідомлену відмову від отримання направлення на проходження ВЛК, оскільки йому не було роз`яснено зміст документів та правові наслідки їх підписання.

З огляду на викладене позивач просить поновити строк звернення до суду та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №2358/М/2025 від 14.05.2025р.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Троян Т.Є.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк для реалізації відповідачем свого процесуального права шляхом подачі заяви по суті справи, а також витребувано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в межах якої було винесено спірну постанову №1997/М/2024 від 02.11.2024.

10.05.2026 від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що постанова №2358/М/2025 від 14.05.2025 винесена законно та обґрунтовано.

Вказував, що відповідно до абз.4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Зазначив, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 було встановлено порушення вимог законодавства про військовий облік та мобілізацію, а саме неприбуття за повісткою, сформованою в Реєстрі та направленою засобами поштового зв`язку за адресою місця проживання позивача.

За твердженням відповідача, позивач був зобов`язаний з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних, однак у визначені дату та час не прибув, причин неявки не повідомив, у зв`язку з чим щодо нього було сформовано подання до органів поліції для розшуку та доставлення до територіального центру комплектування.

Після прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому було запропоновано пройти військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби, а також сформовано направлення на проходження ВЛК №3387780, від отримання якого та проходження медичного огляду ОСОБА_1 відмовився.

На підтвердження вказаних обставин відповідач послався на протокол про адміністративне правопорушення №2358/М/2025 від 10.05.2025, заяву ОСОБА_1 від 10.05.2025 та акт відмови від отримання направлення на проходження ВЛК.

Представник відповідача зазначив, що проходження медичного огляду ВЛК є обов`язком військовозобов`язаного, а відмова від отримання направлення та проходження ВЛК є порушенням вимог мобілізаційного законодавства та підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Також відповідач вказав, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 235 КУпАП наділені повноваженнями розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.210-1 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення.

У зв`язку з викладеним відповідач вважає, що оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги є необґрунтованими.

Представник відповідача також зазначив про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду та просив залишити позовну заяву без розгляду з цих підстав. Вказував, що оскаржувана постанова №2358/М/2025 від 14.05.2025 була винесена та надіслана позивачу 08.09.2025 року, що підтверджується фіскальним чеком про відправлення рекомендованого листа №1800806147311, а також конвертом який повернувся за терміном зберігання. Тому, звернення із позовом поза межами встановленого законом строку не дає підстав для його розгляду без належного обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про проведення судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи, як і відсутність заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами у порядку письмового провадження.

Оскільки розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

10.05.2025 оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП, відповідно до якого 10.05.2025 о 15.00 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що громадянин ОСОБА_3 відмовився від отримання направлення на проходження ВЛК та від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. До матеріалів адміністративної справи додається заява ОСОБА_1 , відповідно до якої він відмовився від проходження ВЛК, про що складено акт відмови від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії від 10.05.2005, направлення ОСОБА_1 на ВЛК № НОМЕР_1 від 10.05.2026 для визначення придатності до військової служби. Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 14.05.2025 року об 11.00.

14.05.2025 було складено постанову справу про адміністративне правопорушення №2358/М/2025 стосовно громадянина ОСОБА_1 справу розглядав начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_4 і враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на проходження ВЛК, скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП в особливий період.

Дане діяння є порушенням вимог абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII із змінами, згідно з якими громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводить загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної постанови).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст.235 КУпАП).

Таким чином, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період.

Указом ПрезидентаУкраїни від 24.02.2022№ 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошенопро проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).

Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Відповідно до п.6.2 розділу VI Положення про направлення військовослужбовців, на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника).

Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають навійськовому облікупризовників абоу запасіЗбройних СилУкраїни, у запасіСлужби безпекиУкраїни,розвідувальних органівУкраїни чипроходять службуу військовомурезерві,зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Аналізуючи вищенаведені норми, встановлено, що відмова від отримання направлення для проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Суд виходить з того, що проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Проходження військово-лікарської комісії є елементом виконання громадянином встановленого законодавством обов`язку щодо визначення придатності до військової служби, а тому відмова від отримання направлення на такий медичний огляд без наявності передбачених законом підстав свідчить про невиконання відповідного обов`язку.

Доводи позивача про відсутність відеофіксації, свідків чи інших додаткових способів підтвердження відмови суд оцінює критично, оскільки законодавство не встановлює виключного способу доказування факту відмови від отримання направлення на проходження ВЛК, а оцінці підлягає сукупність наявних у справі доказів.

Надані відповідачем документи у своїй сукупності підтверджують, що позивачу було сформовано направлення на проходження ВЛК, однак він відмовився від його отримання, що стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Оцінюючи зазначені докази, суд враховує, що відповідно до статті 90 КАС України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому самі по собі доводи позивача про те, що йому не було роз`яснено зміст документів, які надавалися для підписання, не спростовують встановлених відповідачем обставин, оскільки матеріали справи містять документи, які підтверджують не лише факт оформлення направлення на ВЛК, а й факт відмови позивача від його отримання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови, а позивач не надав належних та допустимих доказів її протиправності.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 122-123 КАС України позов може бути подано в межах встановленого законом строку, а у разі його пропуску з поважних причин такий строк підлягає поновленню судом.

Разом з тим, питання дотримання процесуальних строків має вирішуватися з урахуванням гарантій права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою процесуальні обмеження не повинні застосовуватися таким чином, щоб позбавляти особу реальної та ефективної можливості звернення до суду.

Суд враховує, що перебіг процесуального строку звернення до суду не може розпочинатися або ефективно обчислюватися у випадку, коли особа не була належним чином повідомлена про існування індивідуального акта, який є предметом оскарження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не був обізнаний про винесення оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №2358/М/2025 від 14.05.2025, копію зазначеної постанови не отримував, а про її існування дізнався лише 06.04.2026 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №79581956 у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси.

Саме з моменту фактичного ознайомлення позивача з матеріалами виконавчого провадження у нього виникла реальна можливість дізнатися про зміст оскаржуваного рішення та реалізувати право на судовий захист шляхом подання адміністративного позову.

За таких обставин суд доходить висновку, що пропуск строку звернення до суду з адміністративним позовом відбувся з причин, які не залежали від волевиявлення позивача та є поважними, у зв`язку з чим строк звернення до адміністративного суду підлягає поновленню.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 18, 19, 77, 90, 122-123,139, 241-246, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішення суду може бути оскаржене у відповідності до ч. 4 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано або за результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений 15.06.2026 року.

Головуючий: Т.Є. Троян