Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №620/2580/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2580/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 254150013207 від 28.10.2024 про відмову у проведенні перерахунку;

зобов`язати Головне управління ПФУ у Чернігівській області здійснити перерахунок і виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 з 01.01.2024 відповідно до довідки № 762 від 16.10.2024, виданої Територіальним управління Державної судового адміністрації України в Чернігівській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, якою визначено, що станом на 01.01.2024, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та складає 127 176 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Чернігівській області подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що державним бюджетом на 2024 рік було передбачено розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді на рівні 2 102 грн. Зміни розмірів складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулось.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 620/3389/24, яке набрало законної сили 18.09.2024 за наслідком апеляційного перегляду, задоволено позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії:

- визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Новозаводського районного суду міста Чернігова у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - 3 028 гривень;

- зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3028 гривень.

На виконання вказаного рішення суду начальником ТУ ДСА в Чернігівській області видана довідка № 762 від 16.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 про те, що станом на 01.01.2024 її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/ перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 127 176 грн (посадовий оклад - 90 840 грн, доплата за вислугу років - 36 336 грн).

21.10.2024 позивач подала заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання до управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та додала довідку № 762 від 16.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 254150013207 від 28.10.2024 позивачу відмовлено у задоволенні заяви від 21.10.2024 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідач покликався на рішення Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020 та зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII- у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишено без змін порівняно з 01.01.2020 і становить 2102 грн з 01.01.2021. Відповідач вважає після 18.02.2020 збільшення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбулось, а тому в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці було відмовлено.

Вважаючи такі висновки та рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що для спірних правовідносин спеціальними є норми ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Законів України «Про державний бюджет», які фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до ст. 4 Закону № 1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Частина 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII встановлює, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

На виконання частин 4 та 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 135 Закону № 1402-VІІІ встановлює, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 2 та 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Вказану правову позицію було викладено у рішеннях Конституційного Суду України, зокрема у від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 2563 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;

працездатних осіб - 3028 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Отже, у 2024 році визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3 028 грн.

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Законом № 966-XI визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Законом № 1402-VIII встановлено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Отже, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону № 1402-VIII, у зв`язку з чим при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки № 762 від 16.10.2024 про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 пенсійний орган мав керуватися виключно Законом № 1402-VIII.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, в якій зазначено, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого в даному випадку встановлено на 01 січня календарного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2 102 грн), є протиправним.

Колегія суддів у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий:

- у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

- для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За приписами ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи обставини справи, законодавче регулювання, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

О. М. Ганечко