Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №638/10511/24 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 638/10511/24 Провадження 2/636/83/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Оболєнської С.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивач - Бабича Ю.В. ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - Гринченко Т.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 з вимогою визначити місце проживання їх сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним за його за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частину заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачка належним чином своїх материнських обов`язків не виконує, дитину не виховує, не має стабільного доходу та постійного житла, зловживає алкогольними та наркотичними засобами, на відміну від відповідачки він спроможній забезпечити дитину всім необхідним, що відповідає найкращим інтересам дитини.

Представник відповідача - адвокат Гринченко Т.М. через канцелярію суду 16.04.2025 надала відзив, в якому зазначила, що проти задоволення вимог позивача заперечує, вказавши на те, що родина ОСОБА_6 з червня 2022 року жили в Болгарії, у зв`язку з воєнним станом в України, ОСОБА_1 періодично у справах повертався до Україну, в першій половині квітня 2024 року ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_5 , повернулися в України, оскільки ОСОБА_1 прикинувся, як з`ясувалось пізніше, тяжко хворим та 01.06.2024 ОСОБА_3 переїхали жити в СТ «Спектр» с. Липкуватівка Харківського району, 23.08.2024 відповідачка виїхала з дитиною до Республіки Хорватія, отримала статус захисту, має належні та комфортні умови проживання, працює та отримує доход, дитина зарахована до дитячого садочку, постійно спостерігається у лікаря та проходить обстеження стану здоров`я, має головне на теперішній час можливість жити в безпечних умовах, дуже прив`язаний до матері.

У відповіді на відзив поданій через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 11.01.2026 представник відповідача - адвокат Бабич Ю.В. зазначив, що відповідачка не має жодної стабільності та мігрує з країни до країни, що жодним чином позитивно не впливає на малолітню дитину, на даний час проживає в Румунії разом з ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 08.08.2007 РНОКПП НОМЕР_2 , який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку, вживання наркотичних засобів і наразі переховується від служби в ЗС України. У листопаді 2025 позивач звернувся до відповідача із пропозицією договірного врегулювання порядку спілкування із сином та запропонував проект відповідного договору, який розроблений відповідно до законодавства Румунії, однак отримав відмову та вимогу надати їй кошти. На пропозицію надати бажані для відповідача правки в запропонований проект договору остання відмовилась. На переконання позивача, описана вище поведінка матері не є належною і безумовно негативно впливає на сина, що вже само по собі є підставою для задоволення позову.

Представник відповідача - адвокат Гринченко Т.М. через канцелярію суду 12.01.2026 надала заперечення, в якіх вказала на те, що підставою для переїзду до Республіки Румунія були саме забезпечення якнайкращих інтересів дитини, так як в Румунії є досить багато дитячих садочків з використанням української мови та можливість навчатись рідною мовою. Сторона відповідача вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як не будуть відповідати забезпеченню найкращих інтересів дитини та не є підставою для зміни способу життя дитини, яка все своє життя проживає саме з матір`ю, яка належним чином виховує дитину та забезпечує його головні інтереси та права та відповідальне ставиться до цього питання.

Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 28.10.2024 виклала письмові пояснення, де зазначила, що висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини із батьком надати не можуть, оскільки дитина разом з матір`ю мешкає за кордоном, але батьком створені всі умови для проживання ОСОБА_5 із ним.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним в позові та у відповіді на відзив.

Відповідач та її представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог, надавши пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за їх відсутності.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 19.09.2024 справа прийнята до розгляду та призначене підготовче засідання, яке 08.05.2025 - закрите.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача та їх представників, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами, що вони є батьками: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Батьки дитини, сторони по справі, проживають на час розгляду справи в суді окремо, малолітня дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає з мамою у Румунії, у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України, з метою його безпеки.

Позивач по справі ОСОБА_1 - батько дитини, у лікаря нарколога та лікаря психіатра на обліку не перебуває, є фізичною особою-підприємцем, отримує дохід, має у власності нежитлові приміщення, за місцем мешкання характеризується позитивно, користується квартирою АДРЕСА_2 (Т.1. а.с. 17-23, Т.3 а.с.166-174).

Відповідач по справі ОСОБА_3 має разом з малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Румунії дозвіл на проживання для отримувачів тимчасового захисту (Т.2. а.с.205-208), працевлаштована за кордоном (Т.2 а.с.242, Т.3 а.с.44-45), не перебуває на обліку із хронічними, психічними або інфекційними захворюваннями, клінично здорова (Т.3 а.с. 40-41, 42-43), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує медичну допомогу (Т.3 а.с.181-188).

Так, з вищевикладеного вбачається, що мати виконує свої батьківські обов`язки щодо всебічного розвитку та адаптації до нового безпечного середовища. Відповідач створила своїй дитині належні умови для його проживання, може забезпечити сина ОСОБА_5 матеріально.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду

Крім того, першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки і права на життя дитини, що проголошено статтею 6 Конвенції про права дитини, а тому, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини з урахуванням особливостей, спричинених введенням в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, судове рішення має бути спрямованим на забезпечення її безпеки і права на життя.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).

Суд зазначає, що міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Суд встановив, що на час звернення з позовом дитина проживала з матір`ю - відповідачем по справі ОСОБА_3 .

Малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з червня 2022 року по квітень 2024 року мешкав в Болгарії разом з батьками, потім вони з квітня 2024 по по ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкали в Україні, а 23.08.2024 мати з дитиною виїхали до Республіки Хорватія та перебували там до жовтня 2025, а з жовтня 2025 по теперішній час проживають в Румунії.

Позивач не довів того, що відповідачка не дбала про здоров`я хлопчика чи не брала участі у його вихованні. Навпаки, документи долучені представником відповідача підтверджують, що мати піклується про ОСОБА_5 про його здоров`я та освіту.

Суд приходить до висновку, що позивач не надав достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків, а також, що в умовах воєнного стану в Україні дитині безпечніше залишатись з матір`ю в Румунії, які там проживають з жовтня 2025 року. На час ухвалення рішення не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком, що фактично призводить до зміни місця проживання дитини, буде мати більш позитивний вплив на ОСОБА_5 .

Ураховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дитини з матір`ю в Румунії, бажання самої дитини, малолітній вік, соціальні зв`язки та психологічну прив`язаність, суд приходить до висновку про відсутності підстав для задоволення позову.

Визначення місця проживання дитини з матір`ю не позбавляє позивача батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обоє з батьків, спір між якими вирішено судом. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини.

Оскільки дитина мешкає з матір`ю, перебуває на її утримання, то вимоги позивача в частині стягнення аліментів також задоволенню не підлягають.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 223, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса місцезнаходженням. Харків, вул. Чернишевська, буд. №55, ЄДРПОУ 26489104.

Повний текст рішення виготовлений 15.06.2026.

Суддя: С.А. Оболєнська