Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №630/1757/25 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1757/25

Провадження № 2/630/179/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Люботин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про особу, як батька з актового запису про народження дитини,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому вказав, що 24.05.2023 року з відповідачкою був зареєстрований шлюб. До реєстрації шлюбу сторони попередньо вже були знайомі декілька років, тому позивач вважав себе біологічним батьком сина відповідачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і в подальшому запропонував відповідачці записати себе біологічним батьком дитини. Але ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не є сином позивача, на підставі цього позивач просить виключити відомості про нього, ОСОБА_1 , як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з актового запису про народження № 36 складеного Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 22.01.2026 було відкрито провадження у справі та її розгляд призначено у порядку загального позовного провадження.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги підтвердила у повному обсязі та вказала, що позов визнає, а тому необхідності у проведенні експертиз щодо батьківства немає. Вона підтверджує, що ОСОБА_3 не є сином позивача.

16.04.2026 відповідачка подала до суду додаткові письмові пояснення про те, що позивач не був обізнаний про перебіг її вагітності та пологи, оскільки у той період вони не проживали разом. На момент подання до органів РАЦС спільної заяви про визнання батьківства, позивач експертних досліджень батьківства не проводив, проте був щиро переконаний у своєму батьківстві, що ґрунтувалося на їх особистих стосунках у той момент. НА даний час їй та позивачу достеменно відомо, що позивач не є батьком дитини ОСОБА_3 , що підтверджується їх спільною позицією.

Ухвалою від 21.04.2026 за письмовим клопотанням позивача витребувано докази від Харківського відділу ДРАЦС.

24.05.2026 відповідачка подала до суду додаткові письмові пояснення про те, що позивач не був обізнаний про перебіг її вагітності та пологи, оскільки у той період вони не проживали разом. Вона надала відомості про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК України у актовий запис про народження сина ОСОБА_4 у 2010 році. Стосунки між нею та позивачем ОСОБА_1 повністю припинилися у 2008 році, після чого жодних стосунків вони не підтримували, а ОСОБА_1 у січні 2009 року уклав шлюб з іншою жінкою, від якої у нього у липні 2009 року народився старший син. У січні 2023 року ОСОБА_1 на власний розсуд, перебуваючи під добросовісним помилковим переконанням, добровільно визнав батьківство сина ОСОБА_4 у органах РАЦС, а у подальшому позивач та відповідачка зареєстрували шлюб у 2023 році. За рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 18.03.2026 шлюб розірвано та вони бажають привести документи про народження дитини у відповідність до реального походження. Вона впевнена, що позивач не є біологічним батьком її сина, і повністю визнає позовні вимоги, а тому проведення генетичної експертизи є недоцільним.

Ухвалою від 28.05.2026 закрито підготовче провадження та розгляд справи призначено у судовому засіданні.

Позивач надав заяви про проведення підготовчого засідання та розгляд справи у його відсутності.

Відповідачка надала заяви про проведення підготовчого засідання та розгляд справи у її відсутності.

Представник третьої особи подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

13.12.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Шевченківського відділу РАЦС у м.Львові Західного МУ МЮ (м.Львів) спільну заяву про визнання батьківства, де ОСОБА_1 визнав себе батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а мати дитини ОСОБА_2 підтвердила батьківство ОСОБА_1 . Також просили внести зміни до актового запису про народження та змінити по батькові дитини, вказавши « ОСОБА_6 ». Заява має припис про те, що батьки дитини у шлюбі не перебувають.

Актовий запис про народження №36 від 16.02.2010 року містив наступні первісні відомості про дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : мати дитини: ОСОБА_2 , 1987 р.н.; відомості про батька: ОСОБА_7 ; підстава запису відомостей про батька: заява матері від 16.02.2010. У подальшому, на підставі заяви про визнання батьківства від 13.12.2022, було внесено зміни до даного актового запису, та виправлено по батькові дитини з « ОСОБА_8 » на : « ОСОБА_6 », а також виправлено відомості про батька дитини: « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_1 »

Згідно до витягу з вказаного актового запису про народження №36, сформованого ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначений ОСОБА_7 , і відомості про батька внесені відповідно до ч.1 ст.136 СК України.

Згідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 24 травня 2023 року. Прізвище подружжя: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Відповідно до повторного свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого Шевченківським відділом ДРАЦС у місті Львові Західного МУ МЮ 31.01.2023, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно зі ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану ( ч.1 ст. 126 СК України).

Відповідно до ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про «узаконення» свого батьківства чоловік ураховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

Разом із тим, законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо).

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 встановлено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК) - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорюваних відомостей з актового запису про народження дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство. Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), зазначено, що:

«при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.

За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати».

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 , від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц , від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17 , від 05 лютого 2021 року в справі № 615/483/20.

Отже, при оспорюванні батьківства необхідним є встановлення як відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, так і обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

Суд, під час ухвалення рішення вирішує питання зокрема чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ( п.1 ч.1 ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, при оспорюванні батьківства необхідним є встановлення як відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, так і обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Позивач у позовній заяві не наводить хронологію своїх дошлюбних стосунків із відповідачкою як до моменту народження дитини ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і після цього. Письмові пояснення обмежуються лише тим, що до шлюбу він попередньо був знайомий із відповідачкою декілька років, а тому вважав дитину своєю.

Позивачка у всіх поданих до суду заявах та письмових поясненнях вказала, що позов визнає, та підтверджує, що позивач ОСОБА_1 не є біологічним батьком її сина ОСОБА_11 . Також суд зауважує, що в письмових поясненнях від 24.05.2026 відповідачка ОСОБА_2 вказує, що вона повністю припинила стосунки з позивачем ОСОБА_1 у 2008 році. Після чого вони жодних стосунків не підтримували.

Відповідачка вважала, що визнання позову з її сторони є достатньо для задоволення позову.

Сторонами не надано до суду жодних доказів відсутності кровного споріднення між батьком та дитиною.

Як зазначено у Рішенні Європейського суду з прав людини від 07 травня 2009 року у справі "Калачова проти російської федерації", на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

За таких обставин, одне лише визнання відповідачкою позову не може бути достатнім доказом відсутності кровного споріднення між батьком та дитиною.

Частина п`ята статті 136 СК України встановлює, що не має права оспорювати своє батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком цієї дитини, а також особа, яка дала згоду на використання допоміжних репродуктивних технологій.

Позивач та відповідачка не скористалися своїм право надати пояснення у судовому засіданні та надати відповіді на запитання суду.

Тому суд надає оцінку доводам сторін, які викладені у письмових заявах по суті справи.

З письмових пояснень відповідачки ОСОБА_2 від 24.05.2026 вбачається, що вона повністю припинила стосунки з позивачем ОСОБА_1 у 2008 році. Після чого вони жодних стосунків не підтримували.

З цих пояснень слідує, що ОСОБА_1 , припинивши повністю стосунки із ОСОБА_2 у 2008 році, не міг зачати разом із нею сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 заперечень на такі пояснення не надав.

З цього слідує, що у 2023 році ОСОБА_1 повинен був бути обізнаним, що оскіль ки він припинив усі стосунки з ОСОБА_2 ще у 2008 році, він не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_11 , який народився у 2010 році, так як вагітність жінки не може тривати два роки.

Отже, ОСОБА_1 у момент реєстрації себе батьком ОСОБА_11 , повинен був достовірно знати, що не є батьком дитини та при цьому надав згоду на реєстрацію себе батьком.

Отже, беручи до уваги те, що позивач достовірно знав, що він не є батьком дитини, особисто виявив бажання, щоб запис щодо батьківства був здійснений державними органами, тому в силу вимог ч. 5 ст. 136 СК України він не вправі оспорювати запис про своє батьківство, оскільки сам у 2022 році добровільно і з власної волі записав себе батьком дитини.

Суд звертає увагу на те, що положення ч. 5 ст. 136 СК України захищають законні інтереси дитини, а тому подальша зміна позивачем свого первинного рішення про визнання батьківства не допускається незалежно від мотивів такої зміни. Це відповідає принципу правової визначеності як складової верховенства права, що вимагає забезпечення стабільного правового становища дитини.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, з врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Зважаючи на результат вирішення спору, відповідно до ст.144 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 211, 259, 263, 264, 273 ЦПК України, ст.ст. 121, 125, 136 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про особу, як батька з актового запису про народження дитини– відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони: позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;

третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,79007 м. Львів вул. Котляревська, буд. 6.

Суддя І.М. Сухоруков