Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №953/421/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/421/26

н/п 2/953/1557/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення моральної шкоди, ціна позову 127 210,68 грн,

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У січні 2026 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – ВЧ НОМЕР_1 ) про стягнення моральної шкоди у розмірі 127 210,68 грн.

Позов обґрунтовано таким:

-позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з 16.03.2017 до 16.03.2020 і у зв`язку з неправильним нарахуванням грошово забезпечення звернувся до суду з позовом до відповідача щодо його перерахунку грошового. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 520/4428/25 було зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 16.03.2017 до 28.02.2018 включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення – січень 2008 року; з 01.03.2018 до 31.12.2019 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у фіксованому обсязі за вирахуванням раніше сплачених сум з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

-указане рішення було передано на примусове виконання. Постановою від 13.10.2025 було відкрито виконавче провадження ВП № 79339540 і виконано відповідачем 16.12.2025 у розмірі 22 797,59 грн. 08.01.2026 виконавче провадження № 79339540 було закінчено;

-тривалим невиконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №520/4428/25 відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яка виразилась у психологічному дискомфорті, порушенні душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху на фоні того, що стаття 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

-станом на день виконання рішення облікова ставка НБУ становила 15,5% річних. Сума сплачених з затримкою коштів – 22 797,59 грн. 15,5 % річних від цієї суми становитиме – 3 533,63 грн. Помножуючи отриманий показник 3 533,63 грн на кількість днів затримки 36 робочих днів, розумною та справедливою є сума моральної шкоди у розмірі 127 210,68 грн;

-посилається на принцип належного урядування (рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України") та практику Європейського суду з прав людини щодо підходу до справ про невиконання судових рішень (справа "Харук та інші проти України") та Верховного Суду (постанова від 10.04.2019 у справі №464/3789/17).

Виклад позиції відповідачів

20.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні. Щодо строку подання відзиву просив врахувати навантаження юридичного відділу та залученням офіцерів до виконання завдань у зоні бойових дій. Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку подання відзиву та поновлює його на підставі статті 127 ЦПК України.

Відзив мотивовано таким:

-визначальним у вирішенні такої категорії спорів (стягнення моральної шкоди) є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого встановлюється наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади майнової та моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом;

-Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі № 405/500/18 вказав, що сам лише факт тривалого невиконання рішення суду не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою:

-позивач у разі незгоди з певними рішеннями, діями чи стверджуваною бездіяльністю відповідача міг оскаржити їх в адміністративному суді, єдиному органу судової гілки влади, що розглядає спори за участю суб`єктів владних повноважень. Однак, відповідно до матеріалів справи, позивач не реалізував відповідний механізм захисту своїх прав, що свідчить про безпідставність його тверджень щодо нібито протиправної бездіяльності відповідача під час виконання рішення суду у справі № 520/4428/25. Позивач не звертався до адміністративного суду в порядку контролю виконання рішення;

-позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого ним розміру моральної шкоди у розмірі 127 210,68 грн. Відшкодування моральної шкоди повинно бути спрямоване на досягнення сатисфакції і не може бути джерелом збагачення позивача, а тому стягнення морального відшкодуванні в заявленому у позові розмірі, не відповідає принципу справедливості та розумності, враховуючи обставини справи.

Інші пояснення

26.02.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів відзиву.

Відповідь мотивована таким:

-наявна ознака бездіяльності, котра полягає у невиконанні відповідачем рішення у строк, встановлений частиною шостою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження";

-посилання відповідача на залежність від бюджетних призначень не звільняє його обов`язку з виконання рішення (посилається на рішення Європейського суду з прав людини "Кечко проти України")

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 26.01.2026 відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив справу до розгляду, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав.

Суд ухвалою від 21.04.2026 закрив підготовче провадження у справі, призначив її до розгляду.

25.05.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

15.06.2026 у судове засідання учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали та повісток до електронних кабінетів, що підтверджується довідками суду про доставку електронного документу та вважається належним повідомленням відповідно до статей 128, 272 ЦПК України. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч. 5 ст. 130 ЦПК України). Заяв та клопотань про неможливість розгляду справи до суду не надходило.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

За таких обставин, ураховуючи належне повідомлення учасників справи, відсутність від них клопотань про неможливість розгляду справи, заяву представника позивача про розгляд справи без його участі та участі позивача, наявність заяв по суті позову, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 з 16.03.2017 до 16.03.2020, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого 06.04.2017 та копією витягу з наказу про звільнення від 16.03.2020 № 52.

Харківський окружний адміністративний суд рішення від 14.05.2025 у справі № 520/4428/25 частково задовольнив позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 , визнав протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 16.03.2017 до 31.12.2019 у належному та повному обсязі, зобов`язав ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 16.03.2017 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення – січень 2008 року; з 01.03.2018 до 31.12.2019 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у фіксованому обсязі за вирахуванням раніше сплачених сум з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

14.06.2025 рішення набрало законної сили.

30.06.2025 видано виконавчий лист.

13.10.2025 державний виконавець постановою у ВП № 79339540 відкрив виконавче провадження за вказаним виконавчим документом.

15.12.2025 ВЧ НОМЕР_1 виконало рішення суду та перерахувало позивачу 22 797,59 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 29609 від 15.12.2025.

08.01.2026 державний виконавець ухвалив постанову у ВП № 79339540 про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з виконання рішення.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Між сторонами існували службові відносини і виник спір щодо розміру грошового забезпечення, який було вирішено у іншій справі. Спір у цій справі стосується наявності / відсутності підстав для стягнення моральної шкоди за невиконання судового рішення протягом 36 робочих днів.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 405/500/18 зазначено, що лише факт тривалого невиконання рішення суду та дії/бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.

Верховний Суд у постановах від 20.03.2019 у справі № 918/203/18; від 28.10.2020 у справі № 904/3667/19, зробив висновок, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (див. до прикладу постанову від 02.09.2025 у справі № 953/825/24) при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007, заява № 68490/01).

Необхідною підставою для притягнення держави в особі органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК (див. постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 462/6940/24).

Суд зазначає, що декларативне (формальне) посилання на завдання моральної шкоди без надання відповідних доказів не є підставою для її стягнення.

Так, на підтвердження завдання моральної шкоди, заявник може надати: медичні документи (довідки від лікарів, виписки з історії хвороби (епікризи); рецепти на заспокійливі або інші ліки, необхідні для подолання стресу чи болю; висновок про психологічний стан постраждалої людини після інциденту та експертний висновок психолога тощо); фінансові документи (чеки на придбання ліків; договори та квитанції про оплату послуг психолога, реабілітолога чи інших фахівців тощо); свідчення про зміну способу життя (документи, що підтверджують неможливість продовжувати роботу, довідки про те, що особа була змушена припинити навчання, заняття спортом тощо).

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У справі, що розглядається позивач вказує, що ВЧ НОМЕР_1 , невиконання рішення суду щодо здійснення йому перерахунку грошового забезпечення протягом 36 робочих днів, завдала йому моральну шкоду, яка виразилась у психологічному дискомфорті, порушенні душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху.

Водночас жодного доказу на підтвердження таких обставин (психологічний дискомфорт, порушенні душевної рівноваги), зокрема звернення до лікаря, іншого спеціаліста тощо заявник в порушення статей 12, 81 ЦПК України не надає.

Суд також враховує, що тривале невиконання саме по собі може завдавати шкоди особі, на користь якої ухвалено відповідне рішення.

У цьому контексті суд вважає за необхідне оцінити тривалість невиконання судового рішення, яким заявник обґрунтовує завдання йому моральної шкоди, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, на яку посилається позивач.

Європейський суд з прав людини у справі "Харук та інші проти України" (рішення від 26.07.20212, Заява № 703/05 та 115 інших заяв) констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції і вказав, що держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1, та 1500 (одну тисячу п`ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

Відповідно до додатків 1, 2 до вказаного рішення компенсація у розмірі 3 000 євро присуджена особам за невиконання судових рішень тривалістю понад три роки (рішення з 1998 до 2008 року) та 1 500 євро за невиконання тривалістю менше трьох років (рішення 2009, 2010 року, тобто понад 2 роки).

Натомість у справі, яка розглядається, судове рішення, як вказує сам заявник було виконано протягом 36 робочих днів. Тобто (І) рішення виконання, (ІІ) тривалість виконання 36 робочих днів).

При цьому суд також звертає увагу, що позивач здійснює обрахунок моральної шкоди, виходячи з облікової ставки НБУ.

Облікова ставка Національного банку — один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів. Облікова ставка є найнижчою серед процентних ставок Національного банку і є орієнтиром вартості грошових коштів.

Тобто фактично вказана ставка є державно визначеним орієнтиром вартості грошових коштів.

Водночас заявник у цій справі заявляє саме моральну шкоду, а не знецінення коштів за строк виконання судового рішення. До того ж, указана ставка визначає розмір річних, а позивач здійснює обрахунок від розміру виплати за відповідною ставкою за кожний день у загальному розмірі 127 210,68 грн, тобто на момент розгляду понад 2 400 євро, що не співвідноситься з розмірами моральної шкоди за більш тривалі строки невиконання судових рішень, під час розгляду заяв Європейським судом з прав людини.

За таких обставин, враховуючи наведену самим заявником практику Європейського суду з прав людини, суд, оцінюючи докази (обставини) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до статті 89 ЦПК України, вважає, що у цій справі не встановлено обставин дійсного тривалого невиконання судового рішення на користь позивача, оскільки таке складало 36 робочих днів. Доказів того, що за цей строк позивач зазнав моральної шкоди (психологічних страждань), пов`язаної з виконанням рішення протягом 36 днів, заявник не надає. Відповідно доводи позивача визнаються недоведеними. У вказаній частині приймаються заперечення відповідача.

Суд наголошує, що за обставинами цієї конкретної справи, декларативне посилання позивача на завдання моральної шкоди (психологічних страждань), без надання жодного доказу в розумінні статей 76 – 80 ЦПК України у порядку визначеному статтями 12, 81 ЦПК України та встановлений строк виконання рішення (36 робочих дні, за які заявлено вимоги), позовні вимоги визнаються недоведеними та необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

Судові витрати

Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому такий залишається за державою.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 133, 141, 223, 263 – 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.06.2026.

Суддя Роман ВІТЮК