Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №570/1583/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1583/26

Номер провадження 3/570/721/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м.Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Гладишева Х.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Биличі, Самбірського району Львівської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , особу встановлено за військовим квитком НОМЕР_2 виданим 26.05.2025 року,

за ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а:

Згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення серії А3425 №23 від 27.02.2026 року, о 16 годині 30 хвилин 19.02.2026 року під час перевірки було виявлено відсутність старшого сержанта ОСОБА_1 , начальника польової лазні взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , в місці тимчасового розташування підрозділу поблизу АДРЕСА_2 . Спроби розшукати військовослужбовця результату не дали. ОСОБА_1 21.02.2026 року о 10 годині 00 хвилин прибув до тимчасового розташування підрозділу поблизу АДРЕСА_2 після самовільного залишення військової частини. Таким чином, військовослужбовець старший сержант ОСОБА_1 у порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, абзацу 7 ст.4 Розділу І Закону України "Про Дисциплінарний статут ЗСУ" у період з 16 години 30 хвилин 19.02.2026 по 10 годину 00 хвилин 21.02.2026 року самовільно залишив розташування військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), тривалістю до десяти діб в умовах особливого періоду, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи завчасно та належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, жодних заяв та клопотань до суду не направляв.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, суд вважає, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід розглядати за відсутності вказаної особи та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, згідно вимог статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗС України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжено до 08 лютого 2025 року.

Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію».

Таким чином, на час скоєння адміністративного правопорушення, яке розглядається, діяв воєнний стан.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-11 КУпАП передбачено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи суд повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд визнає доведеним вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, оскільки його вина підтверджується матеріалами адміністративної справи,

а саме: протоколом про військове адміністративне правопорушення серії А3425 №23 від 27.02.2026, доповіддю про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_1 за №4241 від 19.02.2026 року командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , доповіддю про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_1 за №4329 від 21.02.2026 року командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2026 №124, копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2023 №186, копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.07.2025 №207, копією військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 виданого 26.05.2025 року та іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Таким чином, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, оскільки він будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, самовільно залишив місце служби тривалістю до десяти діб.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу єохорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують правопорушення під час судового розгляду справи, не встановлено.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, слід врахувати характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, сімейний та майновий стан, обставину, що пом`якшує відповідальність.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне піддати правопорушника такому виду адміністративного стягнення як штраф в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, оскільки така міра відповідальності відповідає вчиненому правопорушенню і є такою, що відповідає меті адміністративного стягнення, встановленого ст. 23 КУпАП.

Згідно з ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

В той же час, відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці під час виконання службових обов`язків.

Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору у справі про адміністративне правопорушення, оскільки вчинив правопорушення, будучи військовослужбовцем під час виконання службових обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 23, 40-1, ч.3 ст.172-11, ст.ст. 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрати йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя Гладишева Х.В.