Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №826/16341/18 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/16341/18 Головуючий у 1 інстанції: Кукоба О.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Керімова К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» та Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (далі - ТОВ «УХЛК») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21.09.2018 №0048641406 про застосування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2098222,65 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21.09.2018 №0048641406 в частині нарахування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 48424,52 грн.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що, відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків. При цьому, апелянт зазначає, що наданими до перевірки висновками Міністерства економічного розвитку і торгівлі України період 01.05.2018 не охоплено, а висновок про продовження строків розрахунків за станом на 01.05.2018 відсутній. Крім того, наголошує, що аналіз законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності не містить положень про зупинення строку розрахунків у вихідні дні, продовження строку у разі, якщо останній день припадає на святковий день, або перенесення кінцевої дати на перший робочий день. У зв`язку з цим, зазначає, що подання позивачем заяви від 27.04.2018 саме по собі не припиняє перебіг строку, оскільки, такий строк продовжується лише з дати, визначеної у відповідному висновку. Відтак, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність порушення строків розрахунків з огляду на вихідні та святкові дні, оскільки, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не передбачає переривання, зупинення чи перенесення строку розрахунків у разі, якщо його останній день припадає на вихідний або святковий день.

Також, не погодившись із рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тій обставині, що у всіх спірних епізодах, крім контракту з компанією «ETM European Techno Montagen GmbH», йшлося саме про продовження строків розрахунків, а не про їх поновлення. При цьому, вказує, що сам факт видачі Мінекономіки висновків про продовження строків розрахунків свідчить про дотримання позивачем вимог законодавства та відсутність підстав для висновку про пропуск таких строків, оскільки у разі наявності порушень у видачі відповідних висновків мало б бути відмовлено. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції непослідовно оцінив однакові за своєю суттю обставини, оскільки щодо контрактів з компанією «Microtec sri/GmbH» визнав формальний характер порушення строків розрахунків та відсутність підстав для нарахування пені, тоді як аналогічний підхід не застосував до контракту з компанією «SPRINGER Maschinenfabrik AG», хоча за цим контрактом також було отримано висновок Мінекономрозвитку про продовження строків розрахунків.

Також, апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував положення абзацу першого пункту 44.6 статті 44 ПК України та безпідставно відмовився врахувати акт виконаних робіт від 30.03.2018 за контрактом з компанією «ETM European Techno Montagen GmbH» лише з підстав його ненадання під час проведення перевірки. У зв`язку з цим, зазначає, що даний акт не є документом податкової звітності, а підтверджує факт виконання нерезидентом договірних зобов`язань та має істотне значення для встановлення відсутності порушення строків розрахунків.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "УХЛК", ідентифікаційний код 39325379, зареєстроване як юридична особа та взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податків.

У червні 2018 року ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УХЛК», результати якої оформлені Актом від 26.06.2018 №864/26-15-14-06-04/39325379.

За висновками Акту перевірки, податковий орган встановив порушення ТОВ «УХЛК» вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надання послуг за імпортними контрактами від 03.07.2015 №10150098V2 з компанією «Microtec sri/GmbH» (Італія) на суму 250311,00 Євро, від 03.07.2015 №10150097V2 з компанією «Microtec sri/GmbH» (Італія) на суму 255427,20 Євро, від 03.07.2015 № 1215035 з компанією «SPRINGER Maschinenfabrik AG" (Австрія) на суму 143105,00 Євро, не надання послуги за імпортним контрактом від 05.09.2016 № ЕТМ03/09/2016 з компанією «ETM European Techno Montagen GmbH» (Німеччина) на суму 196559,00 Євро.

На підставі висновків Акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві сформовано та надіслано ТОВ «УХЛК» податкове повідомлення-рішення від 18.07.2018 №0037881406 про застосування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2353824,65 грн/.

Рішенням ДФС України від 18 вересня 2018 року №30235/6/99-99-11-01-02-25 частково задоволено скаргу ТОВ «УХЛК», податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 18.07.2018 №0037881406 скасовано в частині нарахування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 255602,00 грн.

З урахуванням згаданого рішення ДФС України, ГУ ДФС у м. Києві 21.09.2018 сформовано та надіслано ТОВ «УХЛК» податкове повідомлення-рішення №0048641406 про застосування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2 098 222,65 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185/94-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» було передбачено, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, визначені контрактами, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а у разі експорту робіт (послуг) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг. Перевищення зазначеного строку потребувало отримання висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За приписами частини першої статті 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, якщо таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, також потребували висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Водночас, частиною четвертою статті 2 Закону №185/94-ВР Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж визначені частиною першою цієї статті.

Так, пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 №140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та 2 Закону №185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Надалі, пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 14.09.2016 №386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 №410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» було визначено, що відповідні розрахунки здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України від 25.05.2017 №41 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» виключено пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 №410, у зв`язку з чим з 26.05.2017 строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та 2 Закону №185/94-ВР, становили 180 календарних днів.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону №185/94-ВР, строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 №1409 затверджено Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1409, датою подання документів, на підставі яких видається висновок, вважається дата їх реєстрації в Мінекономрозвитку, а строк продовження розрахунків не може починатися раніше дати реєстрації таких документів.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1409, Мінекономрозвитку розглядає подані резидентом документи протягом десяти робочих днів після їх реєстрації та за результатами розгляду видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстав.

Пунктом 3.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136, передбачено, що відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення відповідної операції.

Приписами пункту 1.1 зазначеної Інструкції визначено, що днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною або імпортною операцією чи строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості, при цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суму неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" та компанією "Microtec sri/GmbH" (Італія) було укладено імпортний контракт від 03.07.2015 №10150098V2 щодо надання послуг з монтажу обладнання.

На виконання умов імпортного контракту, ТОВ "УХЛК" були перераховані валютні кошти компанії нерезиденту "Microtec sri/GmbH" (Італія) на загальну суму 250311,00 Євро (екв. 7092819,19 грн), а саме: 07.06.2016 на суму 222498,00 Євро (екв. 6309202,99 грн), 10.11.2016 на суму 27813,00 Євро (екв. 783616,28 грн).

Граничний строк надання послуг відповідно до дати зарахування валютних коштів 05.10.2016 та 10.03.2017.

Послуги нерезидентом "Microtec sri/GmbH" (Італія) не надані.

До перевірки надано висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України:

- від 19.10.2016 №1197 на продовження строків розрахунків з 06.10.2016 по 31.12.2016 на суму 222498,00 Євро;

- від 17.01.2017 №67 на продовження строків розрахунків з 31.12.2016 по 30.05.2017 на суму 222498,00 Євро та з 11.03.2017 по 30.05.2017 на суму 27813,00 Євро;

- від 08.06.2017 №606 на продовження строків розрахунків з 30.05.2017 по 31.01.2017 на суму 222498,00 Євро та з 30.05.2017 по 31.01.2017 на суму 27813,00 Євро;

- від 12.02.2018 №63 на продовження строків розрахунків з 31.01.2018 по 30.04.2018 на суму 222498,00 Євро та з 31.01.2018 по 30.04.2018 на суму 27813,00 Євро;

- від 14.05.2018 №289 на продовження строків розрахунків з 02.05.2018 по 31.10.2018 на суму 222498,00 Євро та з 02.05.2018 по 31.10.2018 на суму 27813,00 Євро.

Крім того, між ТОВ "УХЛК" та компанією "Microtec sri/GmbH" (Італія) було укладено імпортний контракт від 03.07.2015 №10150097V2 щодо надання послуг з пуско-налагодження обладнання.

На виконання умов імпортного контракту, ТОВ "УХЛК" були перераховані валютні кошти компанії нерезиденту "Microtec sri/GmbH" (Італія) на загальну суму 255427,20 Євро (екв. 7231046,74 грн), а саме: 08.06.2016 на суму 227046,00 Євро (екв. 6431433,03 грн) та від 10.11.2016 на суму 28380,80 Євро (екв. 799613,71 грн).

Граничний строк надання послуг відповідно до дати зарахування валютних коштів 06.10.2016 та 10.03.2017.

Послуги нерезидентом "Microtec sri/GmbH" (Італія) не надані.

До перевірки надано висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України:

- від 19.10.2016 №1200 на продовження строків розрахунків з 07.10.2016 по 31.12.2016 на суму 227046,40 Євро;

- від 17.01.2017 №68 на продовження строків розрахунків з 31.12.2016 по 30.05.2017 на суму 227046,40 Євро та з 11.03.2017 по 30.05.2017 на суму 28380,80 Євро;

- від 08.06.2017 №605 на продовження строків розрахунків з 30.05.2017 по 31.01.2017 на суму 227046,40 Євро та з 30.05.2017 по 31.01.2017 на суму 28380,80 Євро;

- від 12.02.2018 №61 на продовження строків розрахунків з 31.01.2018 по 30.04.2018 на суму 227046,40 Євро та з 31.01.2018 по 30.04.2018 на суму 28380,80 Євро;

- від 14.05.2018 №288 на продовження строків розрахунків з 02.05.2018 по 31.10.2018 на суму 227046,40 Євро та з 02.05.2018 по 31.10.2018 на суму 28380,80 Євро.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що станом на 01.05.2018 позивач порушив законодавчо встановлені терміни, передбачені статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", для здійснення розрахунків у сфері ЗЕД за контрактами від 03.07.2015 №10150098V2 та від 03.07.2015 №10150097V2, оскільки не отримав висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики про продовження строку розрахунків.

Сума пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за імпортним контрактом від 03.07.2015 №10150097V2 становить 24457,20 грн, а за контрактом від 03.07.2015 №10150098V2 - 23967,32 грн.

Матеріали справи свідчать, що на підставі висновку Мінекономіки від 12.02.2018 №63 позивачу продовжено строк розрахунків контрактом від 03.07.2015 №10150098V2 з 31.01.2018 по 30.04.2018 на суму 222498,00 Євро та з 31.01.2018 по 30.04.2018 на суму 27813,00 Євро, а за контрактом від 03.07.2015 №10150097V2 - на підставі висновку від 12.02.2018 №61 продовжено строк розрахунків з 31.01.2018 по 30.04.2018 на суму 227046,40 Євро та з 31.01.2018 по 30.04.2018 на суму 28380,80 Євро.

Так, 27 квітня 2018 року позивач звернувся до Мінекономіки з листами-зверненнями від 27.04.2018 вих.№№ 201, 202 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 03.07.2015 №10150098V2 та від 03.07.2015 №10150097V2, що закінчувались 30.04.2018.

14 травня 2018 року Мінекономіки надано наступні висновки:

- №288 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, яким продовжено строк розрахунків за контрактом від 03.07.2015 №10150097V2 з 02.05.2018 по 31.10.2018 на суму 227046,40 Євро та з 02.05.2018 по 31.10.2018 на суму 28380,80 Євро;

- №289 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, яким продовжено строк розрахунків за контрактом від 03.07.2015 №10150098V2 з 02.05.2018 по 31.10.2018 на суму 222498,00 Євро та з 02.05.2018 по 31.10.2018 на суму 27813,00 Євро.

Згідно приписів пункту 5 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 №1409, датою подання документів, на підставі яких видається висновок, вважається дата їх реєстрації в Мінекономрозвитку. Строк продовження розрахунків не може починатися раніше дати реєстрації в Мінекономрозвитку зазначених документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач завчасно (27.04.2018) звернувся до Мінекономіки із заявами про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 03.07.2015 №10150097V2 та №10150098V2.

Колегія суддів враховує, що строк дії висновків Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.02.2018 №61 та №63 закінчувався 30.04.2018. При цьому матеріалами справи підтверджується, що ще до закінчення строку їх дії позивач звернувся до Мінекономіки із листами від 27.04.2018 вих. №№201, 202 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 03.07.2015 №10150097V2 та №10150098V2.

При цьому, колегія суддів зазначає, що 28 та 29 квітня 2018 року були вихідними днями, 30 квітня 2018 року був неробочим днем у зв`язку з перенесенням робочого дня відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 №1-р, а 01 травня 2018 року є святковим днем. Таким чином, першим робочим днем після звернення позивача до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України було 02.05.2018.

З наведеного вбачається, що позивач вчинив усі залежні від нього дії, необхідні для отримання чергових висновків про продовження строків розрахунків, та звернувся до уповноваженого органу завчасно, до закінчення строку дії попередніх висновків.

Посилання апелянта - відповідача на те, що станом на 01.05.2018 у позивача був відсутній чинний висновок про продовження строків розрахунків, а тому, ним допущено порушення вимог валютного законодавства, колегія суддів вважає формальним та таким, що не враховують фактичних обставин справ.

Так, відповідно до пункту 7 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 №1409, Мінекономрозвитку розглядає подані резидентом документи протягом десяти робочих днів після їх реєстрації та за результатами розгляду видає відповідний висновок або письмово відмовляє у його видачі.

Отже, видача відповідного висновку залежала не лише від волевиявлення позивача, а й від здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України передбачених законодавством процедур щодо розгляду поданих документів та прийняття відповідного рішення.

Крім того, пунктом 5 Порядку №1409 передбачено, що строк продовження розрахунків не може починатися раніше дати реєстрації документів у Мінекономрозвитку. Водночас наведена норма не покладає на резидента негативних наслідків у вигляді відповідальності за період розгляду його належним чином поданого звернення уповноваженим органом.

Колегія суддів також враховує, що за результатами розгляду поданих позивачем документів Міністерством економічного розвитку і торгівлі України були видані висновки від 14.05.2018 №288 та №289, якими продовжено строки розрахунків за спірними зовнішньоекономічними контрактами починаючи з 02.05.2018, тобто з першого робочого дня після святкових та неробочих днів.

За таких обставин, відсутність у позивача висновків про продовження строків розрахунків саме станом на 01.05.2018 була зумовлена об`єктивними обставинами, які не залежали від його поведінки, а тому сама по собі не може бути достатньою підставою для нарахування пені у розмірі 48 424,52 грн.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях позивача відсутня вина, як кваліфікуюча ознака для притягнення його до фінансової відповідальності шляхом нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до формального тлумачення положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо своєчасного звернення позивача до уповноваженого органу з метою продовження строків розрахунків за спірними зовнішньоекономічними контрактами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 21.09.2018 №0048641406 в частині застосування пені за порушення на один день (01.05.2018) строків розрахунків за контрактами від 03.07.2015 №10150097V2 та №10150098V2 належить визнати протиправним та скасувати в частині нарахування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 48424,52 грн (23967,32 грн + 24457,20 грн), а позов ТОВ "УХЛК" в цій частині задовольнити.

Матеріали справи також свідчать, що між ТОВ "УХЛК" та компанією "SPRINGER Maschinenfabrik AG" (Австрія) було укладено імпортний контракт від 03.07.2015 №1215035 щодо монтажу та введення в експлуатацію обладнання.

На виконання умов імпортного контракту, ТОВ "УХЛК" 14.04.2016 перераховано валютні кошти компанії нерезиденту "SPRINGER Maschinenfabrik AG" (Австрія) на загальну суму 143105,00 Євро (еквівалент 4120169,26 грн).

Граничний строк надання послуг відповідно до дати зарахування валютних коштів 13.07.2016.

Послуги нерезидентом "SPRINGER Maschinenfabrik AG" (Австрія) не надані.

До перевірки надані висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України:

- від 20.07.2016 №898 на продовження строків розрахунків з 14.07.2016 по 27.01.2017 на суму 143105,00 Євро;

- від 08.02.2017 №125 на продовження строків розрахунків з 27.01.2017 по 30.06.2017 на суму 143105,00 Євро;

- від 29.06.2017 №671 на продовження строків розрахунків з 30.06.2017 по 31.01.2018 на суму 143105,00 Євро;

- від 12.02.2018 №62 на продовження строків розрахунків з 31.01.2018 по 30.04.2018 на суму 143105,00 Євро;

- від 19.06.2018 №07/43236-18 на продовження строків розрахунків з 19.06.2018 по 31.08.2018 на суму 143105,00 Євро.

За висновком податкового Акту перевірки, позивач порушив строки розрахунків за контрактом від 03.07.2015 №1215035, оскільки, під час перевірки не надав висновок Мінекономіки про продовження строків розрахунків у період з 01.05.2018 по 18.06.2018.

Сума пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "УХЛК" за імпортним контрактом від 03.07.2015 №1215035 з компанією "SPRINGER Maschinenfabrik AG" (Австрія) становить 671 414,03 грн.

Разом з тим, на відміну від обставин щодо зовнішньоекономічних контрактів від 03.07.2015 №10150097V2 та №10150098V2, укладених з компанією «Microtec sri/GmbH» (Італія), обставини виконання контракту від 03.07.2015 №1215035, укладеного з компанією «SPRINGER Maschinenfabrik AG» (Австрія), не свідчать про наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

Колегія суддів звертає увагу, що за вказаним контрактом останній до спірного періоду висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.02.2018 №62 продовжував строк розрахунків з 31.01.2018 по 30.04.2018 на суму 143105,00 Євро.

Водночас, наступний висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.06.2018 №07/43236-18 продовжував строк розрахунків лише з 19.06.2018 по 31.08.2018 на суму 143105,00 Євро.

Отже, період з 01.05.2018 по 18.06.2018 включно не був охоплений жодним висновком Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 03.07.2015 №1215035.

Саме ця обставина є визначальною для правової оцінки спірних правовідносин у зазначеній частині, оскільки, відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Таким чином, після закінчення строку, встановленого висновком від 12.02.2018 №62, тобто після 30.04.2018, у позивача з 01.05.2018 виник обов`язок або забезпечити завершення відповідної імпортної операції, або мати чинний висновок уповноваженого органу про продовження строків розрахунків за такою операцією.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що у період з 01.05.2018 по 18.06.2018 строк розрахунків за контрактом від 03.07.2015 №1215035 був продовжений у встановленому законом порядку.

При цьому, сам факт подальшого отримання позивачем висновку від 19.06.2018 №07/43236-18 не спростовує факту порушення строку розрахунків у попередній період, оскільки такий висновок визначив початок продовженого строку саме з 19.06.2018, а не з 01.05.2018.

Колегія суддів враховує, що, відповідно до пункту 5 Порядку №1409, строк продовження розрахунків не може починатися раніше дати реєстрації в Мінекономрозвитку документів, на підставі яких видається відповідний висновок.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що висновок про продовження строків розрахунків має дію на майбутнє та не може ретроспективно поширюватися на період, який передував даті реєстрації відповідного звернення або даті, визначеній у самому висновку як початок продовженого строку.

Відтак, висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.06.2018 №07/43236-18 не може усувати правові наслідки відсутності чинного висновку у період з 01.05.2018 по 18.06.2018.

Посилання апелянта-позивача на те, що сам факт видачі Мінекономіки висновку про продовження строків розрахунків свідчить про відсутність порушення з боку ТОВ «УХЛК», колегія суддів вважає необґрунтованим.

Таке твердження апелянта фактично ототожнює продовження строку розрахунків із поновленням уже пропущеного строку, однак, ні Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ні Порядок №1409 не передбачають можливості ретроспективного поновлення строків розрахунків або звільнення резидента від відповідальності за період, який не охоплювався чинним висновком уповноваженого органу.

Крім того, Порядок №1409 визначає процедуру видачі висновку щодо продовження строків розрахунків, однак не встановлює, що видача такого висновку автоматично свідчить про відсутність порушення валютного законодавства за весь попередній період.

Навпаки, пункт 5 Порядку №1409 прямо обмежує початок строку продовження датою реєстрації відповідних документів у Мінекономрозвитку, що виключає можливість поширення такого продовження на період, який не охоплено висновком.

Так, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта-позивача про те, що суд першої інстанції застосував різні підходи до аналогічних ситуацій щодо контрактів з компаніями «Microtec sri/GmbH» та «SPRINGER Maschinenfabrik AG».

Так, обставини щодо зазначених контрактів не є тотожними.

Щодо контрактів з компанією «Microtec sri/GmbH» судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Мінекономіки із заявами про продовження строків розрахунків 27.04.2018, тобто, до закінчення строку дії попередніх висновків, а перерва між попередніми та наступними висновками фактично стосувалася лише 01.05.2018, що було зумовлено вихідними, неробочим та святковим днями.

Натомість, щодо контракту з компанією «SPRINGER Maschinenfabrik AG» спірний період з 01.05.2018 по 18.06.2018 становить істотно триваліший проміжок часу, який не був охоплений жодним висновком Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Крім того, на відміну від ситуації з контрактами «Microtec sri/GmbH», матеріали справи не містять належних і допустимих доказів своєчасного звернення позивача до Мінекономіки до закінчення строку дії попереднього висновку від 12.02.2018 №62, тобто до 30.04.2018, з метою продовження строків розрахунків за контрактом від 03.07.2015 №1215035.

За таких обставин, різні висновки суду першої інстанції щодо контрактів з компаніями «Microtec sri/GmbH» та «SPRINGER Maschinenfabrik AG» обумовлені не різним застосуванням норм права, а різними фактичними обставинами справи, різною тривалістю періодів, не охоплених висновками уповноваженого органу, та наявністю або відсутністю доказів своєчасного звернення позивача за продовженням строків розрахунків.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта-позивача про те, що у разі наявності порушень Мінекономрозвитку мало б відмовити у видачі висновку.

Так, підстави для відмови у видачі висновку, визначені пунктом 9 Порядку №1409, стосуються належності поданих документів, достовірності викладених у них відомостей та їх відповідності вимогам законодавства, однак не передбачають, що видача висновку має наслідком автоматичне скасування або нівелювання факту порушення строків розрахунків за період, який передував початку дії такого висновку.

Отже, видача висновку від 19.06.2018 №07/43236-18 підтверджує лише те, що Мінекономрозвитку продовжило строк розрахунків за контрактом від 03.07.2015 №1215035 на період з 19.06.2018 по 31.08.2018, але не підтверджує правомірність поведінки позивача у період з 01.05.2018 по 18.06.2018.

У цьому контексті колегія суддів зазначає, що правове значення має не лише сам факт видачі висновку, а й конкретний період, на який таким висновком продовжено строк розрахунків.

Оскільки, висновок від 19.06.2018 №07/43236-18 не охоплював період з 01.05.2018 по 18.06.2018, доводи апелянта-позивача про відсутність порушення строків розрахунків за контрактом від 03.07.2015 №1215035 є безпідставними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за імпортним контрактом від 03.07.2015 №1215035 з компанією «SPRINGER Maschinenfabrik AG» за період з 01.05.2018 по 18.06.2018.

Відповідно, доводи апеляційної скарги ТОВ «УХЛК» у цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо пені, нарахованої за вказаним зовнішньоекономічним контрактом.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "УХЛК" та компанією "ETM European Techno Montagen GmbH" (Німеччина) було укладено імпортний контракт від 05.09.2016 №ЕТМ03/09/2016 щодо монтажу та введення в експлуатацію обладнання.

На виконання умов імпортного контракту, позивач перерахував валютні кошти компанії нерезиденту "ETM European Techno Montagen GmbH" (Німеччина) на загальну суму 196559,00 Євро (екв. 5731063,97 грн), а саме: 27.09.2016 на суму 39843,00 Євро (екв. 1162231,90 грн), 08.11.2016 на суму 31093,00 Євро (екв. 1728092,30 грн), 12.04.2017 на суму 53124,00 Євро (екв. 1516713,68 грн) та 31.10.2017 на суму 42499,00 Євро (екв. 1324026,09 грн).

Граничний строк надання послуг відповідно до дати зарахування валютних коштів 25.01.2017, 08.03.2017,10.08.2017 та 28.02.2018.

До перевірки надані висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України:

- від 03.02.2017 №116 на продовження строків розрахунків з 26.01.2017 по 30.06.2017 на суму 39843,00 Євро та з 09.03.2017 по 30.06.2017 на суму 61093,00 Євро;

- від 11.07.2017 №685 на продовження строків розрахунків з 30.06.2017 по 30.09.2017 на суму 39843,00 Євро та з 30.06.2017 по 30.09.2017 на суму 61093,00 Євро;

- від 18.09.2017 №840 на продовження строків розрахунків з 30.09.2017 по 30.11.2017 на суму 100936,00 Євро та з 10.10.2017 по 30.11.2017 на суму 53124,00 Євро;

- від 12.12.2017 №1009 на продовження строків розрахунків з 30.11.2017 по 31.03.2018 на суму 154060,00 Євро.

Згідно висновків Акту перевірки, послуги на суму 196559,00 Євро нерезидентом "ETM European Techno Montagen GmbH" (Німеччина) не надані.

Також, в Акті перевірки вказано, що ТОВ "УХЛК" надало до перевірки позовну заяву від 18.06.2018 до Господарського суду Житомирської області щодо стягнення з нерезидента "ETM European Techno Montagen GmbH" (Німеччина) валютних коштів в сумі 196559,00 Євро згідно імпортного контракту від 05.09.2016 №ЕТМ03/09/2016.

Перевіркою своєчасності розрахунків при проведенні імпортних операцій встановлено порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо ненадання послуг на суму 196559,00 Євро на підставі контракту від 05.09.2016 №ЕТМ03/09/2016.

Сума пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "УХЛК" за імпортним контрактом від 05.09.2016 №ЕТМ03/09/2016 з компанією "ETM European Techno Montagen GmbH" (Німеччина) становить 1 378 384,11 грн.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «УХЛК» про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував акт виконаних робіт від 30.03.2018 за контрактом від 05.09.2016 №ЕТМ03/09/2016, укладеним з компанією «ETM European Techno Montagen GmbH» (Німеччина), та дійшов помилкового висновку про наявність порушення строків розрахунків за зазначеним зовнішньоекономічним контрактом.

Так, зі змісту Акта перевірки вбачається, що під час її проведення позивач не повідомляв контролюючий орган про фактичне виконання нерезидентом робіт за контрактом від 05.09.2016 №ЕТМ03/09/2016 та не посилався на завершення відповідної зовнішньоекономічної операції у березні 2018 року.

Більше того, під час проведення перевірки позивач зазначав про неможливість підтвердження факту виконання робіт у зв`язку з ненадходженням від контрагента підписаного уповноваженою особою акта виконаних робіт, тобто фактично визнавав відсутність документального підтвердження належного виконання нерезидентом своїх зобов`язань за вказаним контрактом.

Колегія суддів також враховує, що після отримання акта перевірки позивач скористався правом на подання заперечень та направив до контролюючого органу заперечення від 05.07.2018 №302.

Водночас, аналіз змісту зазначених заперечень свідчить про те, що позивач не посилався на факт виконання компанією «ETM European Techno Montagen GmbH» робіт за контрактом від 05.09.2016 №ЕТМ03/09/2016, не зазначав про завершення відповідних робіт станом на 30.03.2018 та не надавав акта виконаних робіт від 30.03.2018 як доказ відсутності порушення валютного законодавства.

Натомість, свої заперечення позивач обґрунтовував виключно наявністю вантажно-митних декларацій, які, на його переконання, підтверджували факт ввезення обладнання на митну територію України.

Разом з тим, сам по собі факт ввезення обладнання на митну територію України не може свідчити про належне виконання нерезидентом робіт з монтажу такого обладнання, які були самостійним предметом контракту від 05.09.2016 №ЕТМ03/09/2016 та підлягали окремому виконанню і документальному оформленню.

Отже, навіть після ознайомлення з результатами перевірки та отримання можливості надати свої пояснення щодо встановлених контролюючим органом обставин, позивач не заявляв про завершення виконання робіт у березні 2018 року та не використовував акт від 30.03.2018, як доказ належного виконання нерезидентом договірних зобов`язань.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що, відповідно до умов спірного контракту, роботи з монтажу обладнання виконувалися безпосередньо на території замовника - ТОВ «УХЛК» за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. С. Кемського, 11-б.

За таких обставин, саме позивач, як замовник робіт, повинен був володіти інформацією щодо фактичного стану їх виконання, строків завершення та результатів проведених робіт.

Однак, під час розгляду справи позивач не навів жодних належних та переконливих пояснень щодо причин, з яких станом на час проведення перевірки у червні 2018 року йому нібито не було відомо про завершення робіт ще 30.03.2018, якщо такі роботи фактично виконувалися на його виробничих потужностях та в його інтересах.

Зазначені обставини обґрунтовано були враховані судом першої інстанції при оцінці достовірності доводів позивача щодо фактичного виконання робіт нерезидентом у березні 2018 року.

Також, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що 18.06.2018 ТОВ «УХЛК» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з компанії «ETM European Techno Montagen GmbH» валютних коштів у розмірі 196559,00 євро, сплачених на виконання контракту від 05.09.2016 №ЕТМ03/09/2016.

При цьому, саме факт звернення позивача до суду був врахований контролюючим органом під час проведення перевірки при застосуванні положень статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до яких, у разі прийняття до розгляду судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості строки, передбачені статтями 1 та 2 зазначеного Закону, зупиняються, а пеня за їх порушення у відповідний період не нараховується.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на червень 2018 року позивач пов`язував правові наслідки спірних правовідносин за контрактом від 05.09.2016 №ЕТМ03/09/2016 із фактом наявності судового спору з нерезидентом, що знайшло своє відображення як під час проведення перевірки, так і в Акті перевірки.

Водночас, твердження про виконання робіт нерезидентом станом на 30.03.2018 та відповідний акт виконаних робіт не були покладені позивачем в основу своїх заперечень ані під час проведення перевірки, ані під час адміністративного оскарження її результатів.

Оцінюючи акт виконаних робіт від 30.03.2018 у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, колегія суддів враховує його ненадання контролюючому органу під час перевірки, відсутність посилань на нього у запереченнях від 05.07.2018 №302, пояснення позивача щодо відсутності підписаного контрагентом акта виконаних робіт, а також наведені вище обставини, пов`язані із зверненням до Господарського суду Житомирської області.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий позивачем акт від 30.03.2018 сам по собі не підтверджує належними та достатніми доказами факт виконання компанією «ETM European Techno Montagen GmbH» робіт за контрактом від 05.09.2016 №ЕТМ03/09/2016 у строк до 31.03.2018, визначений додатковою угодою від 28.11.2017 №5 до вказаного контракту.

Відтак, доводи апеляційної скарги позивача про помилковість висновків суду першої інстанції у цій частині є необґрунтованими та не спростовують встановлених у справі обставин.

Враховуючи вищевказане в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21.09.2018 №0048641406 в частині нарахування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 48424,52 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень апелянтів висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» та Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.

Повне судове рішення складено 12.06.2026 р.