Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №420/28941/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28941/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

17.11.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01 серпня 2025 року №155350024640 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до пільгового стажу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №202 період навчання з 1 вересня 1995 року по 21 червня 1999 року, період роботи з 30 липня 1999 року по 1 листопада 1999 року, період проходження військової служби з 10 листопада 1999 року по 17 квітня 2001 року, а також зарахувати до пільгового стажу, як працівнику провідних професій, періоди роботи прохідником з 13 червня 2001 року по 26 лютого 2015 року, з 27 квітня 2015 року по 31 березня 2018 року та з 15 серпня 2018 року по 30 квітня 2022 року згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 30.07.1999, та призначити пенсію на пільгових умовах, як працівнику провідних професій з 24 липня 2025 року відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову зазначено, що у липні 2025 року позивач звернувся до ГУПФУ із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Спірним рішенням ГУПФУ відмовило позивачеві у призначенні заявленої пенсії, визначивши, що страховий стаж позивача становить 36 років 1 місяць 9 днів; пільговий стаж, як працівника провідних професій – 12 років 3 місяці 13 днів; пільговий стаж на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, затверджений Постановою №202 – 1 рік 5 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість рішення ГУПФУ, позивач зазначає, що набув усіх умов для призначення пенсії, а саме досяг відповідного віку та має необхідний страховий і пільговий стаж, який підтверджується записами основного документу – трудової книжки. При цьому, записи трудової книжки є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. Ведення ж обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, тому на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Позивач наполягає на тому, що відмова у призначенні позивачеві пенсії відбулась з формальних причин, що, в свою чергу, доводить невідповідність рішення ГУПФУ критеріям правомірності та обґрунтованості.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10 вересня 2025 року №155350024640 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,2 гривень.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страховий стаж позивача підтверджений записами трудової книжки, оформленими з дотриманням установлених вимог, такі записи містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери та дати видачі відповідних наказів, посаду, на якій працював позивач, містять відбиток печатки підприємства.

Також, керуючись частиною 1 статті 58 Конституції України, суд першої інстанції вказав на необґрунтованість висновків ГУПФУ щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності, відомості про який містяться в трудовій книжці, а саме за час роботи на території російської федерації. В цій частині суд першої інстанції визначився, що право позивача на зарахування таких робіт до страхового стажу було гарантоване чинними на той час міжнародними угодами з пенсійного забезпечення, тому подальше припинення дії угод не може впливати на право особи на належне пенсійне забезпечення.

Поряд з цим, суд першої інстанції встановив, що питання зарахування страхового стажу позивача піддано неодноразовому перегляду з боку ГУПФУ та кінцевим рішенням, яким фактично відмовлено позивачеві у призначенні заявленої пенсія є рішення за №155350024640, датоване 10 вересня 2025 року. Таким чином, керуючись приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд першої інстанції вирішив, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є саме висновок суду про скасування цього рішення ГУПФУ із покладенням на відповідача обов`язку здійснити повторний розгляд поданої заяви.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норма матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Порядку №22-1, помилково залишено поза увагою те, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/ фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Натомість, в порушення вимог статей 44, 48 КАС України судом першої інстанції та не залучено до участі у справі в якості третьої особи ГУПФУ за місцем проживання позивача (Одеська область), оскільки рішення у цій справі може вплинути на обов`язки зазначеного органу ПФУ.

Поряд з цим, обов`язковою умовою для призначення пенсії на пільгових умовах за нормами Закону №1058 є наявність необхідного страхового стажу та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку. Натомість, згідно частини 3 статті 24-1 Закону №1058 не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19.02.2014 особі, яка після 19.02.2014 добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора. Апелянт зауважує на тому, що податки, сплачені з доходу позивача, спрямовувались до бюджету, а й, відповідно, на фінансування міністерства оборони російської федерації. Отже, апелянт наполягає на тому, що після 01.01.1992 до страхового стажу не зараховується період трудової діяльності за межами України, тому ГУПФУ правомірно не зарахувало до страхового стажу позивача період роботи з 27.04.2015 по 31.03.2018 на території російської федерації.

Також, у спірному випадку зарахувати період роботи до страхового стажу позивача без додаткових документів, передбачених статтею 56 Закону №1788, не є можливим. Наполягає на тому, що ГУПФУ діяло правомірно та обґрунтовано, порушень прав позивача на належне пенсійне забезпечення не допускало.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений апеляційним судом строк від ОСОБА_1 не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно паспорту № НОМЕР_2 є громадянином України. Місце народження позивача: м. Українськ, Донецька область, Україна.

Згідно Довідки від 30.09.2022 за №5105-7501328700 позивач взятий на облік внутрішньо переміщеної особи.

24.07.2025 позивач звернувся до відділу ГУПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУПФУ в Кіровоградській області від 01.08.2025 за №155350024640, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачеві відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Рішенням ГУПФУ в Кіровоградській області від 15.08.2025 за №155350024640 відкориговано рішення від 01.08.2025 в частині обчислення пільгового стажу.

Рішенням ГУПФУ в Кіровоградській області від 10.09.2025 за №155350024640 відкориговано попередні рішення про відмову в призначенні пенсії, відмовлено позивачеві у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Так, ГУПФУ зазначило, що страховий стаж позивача, з урахуванням кратності, становить 40 років 1 місяць 9 днів.

До страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності на території російської федерації з 27.04.2015 по 31.03.2018.

Пільговий стаж обчислено на підставі наданих уточнюючих довідок та наявного спеціального стажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Пільговий стаж особи для визначення права на призначення пільгової пенсії за віком складає 22 роки 4 місяці 21 день, а саме:

на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, затверджених Постановою №202, при необхідному – 25 років.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 19.01.1999 по 17.04.1999 згідно довідки, виданої ВП «Шахта Україна» від 01.12.2021 за №1-2831, оскільки в довідці відсутня інформація про тарифну ставку підземного робітника, спуски в шахту та підсумок пільгового стажу. Крім того, на вказану довідку наклеєно виписку з наказу №582 від 29.08.1994, що закриває зміст довідки та не відповідає нормам чинного законодавства.

Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону заявник не має, в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону заявник набуде після досягнення 50-річного віку, з 29.06.2030.

Не погоджуючись з рішенням ГУПФУ, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 зазначеного Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, чоловікам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності 25 років страхового стажу, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Частинами 5, 6 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах. Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Таким чином, необхідною умовою для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до наведених положень статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року, а також документальне підтвердження зайнятості працівника повний робочий день за відповідною професією.

При цьому, право на передбачену частиною 3 статті 114 Закону №1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників, професії яких містяться у Списку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202, або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону №1788-XII, частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV - не менше 20 років.

Слід враховувати, що відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказані положення Закону від 05.11.1991 року №1788-XII кореспондуються із приписами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.

У пунктах 1, 3 Порядку від 12.08.1993 року №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Сталою та послідовною є правова позиція Верховного Суду про те, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулась за пенсією.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Отже, право особи на пенсію не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Судом першої інстанції правильно зауважено на тому, що наявність записів у трудовій книжці про трудовий стаж позивача дає останньому право на врахування цього періоду робіт до страхового стажу, у тому числі при вирішенні питання щодо призначення пенсії на пільгових умовах. При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Поряд з цим, записи в трудовій книжці про роботу позивача у період з 19.01.1999 по 17.04.1999 відповідають вимогам до заповнення трудової книжки, у тому числі містять дати прийому та звільнення з роботи, номери та дати видачі відповідних наказів, найменування посади, на якій працював позивач, ці записи скріплені печаткою підприємства. Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість та неправомірність рішення ГУПФУ про відмову позивачеві у зарахуванні періоду з 19.01.1999 по 17.04.1999 до стажу робіт.

Одночасному слід враховувати, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Судом першої інстанції надано належну правову оцінки положенням частини 1 статті 58 Конституції України, обґрунтовано враховано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно ж Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), дію нормативно-правового акта в часі потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце.

Слід зазначити, що статтею 1 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 року, укладеної між Україною і росією, передбачалось, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 цієї Угоди визначалось, що Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Згідно статті 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж взаємно визнається Сторонами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.

Разом з цим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Таким чином, правильно застосовуючи у спірних правовідносинах положення статті 58 Конституції України та положення раніше чинних міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, судом першої інстанції вірно зауважено на тому, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 Україною має визнаватись період робіт позивача з 27.04.2015 по 31.03.2018 на території російської федерації, згідно записів трудової книжки.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції вимог статей 44, 48 КАС України, внаслідок чого не залучено до участі у справі в якості третьої особи ГУПФУ за місцем проживання позивача (Одеська область), слід зазначити про правильність висновків суду про те, що спірне рішення прийняте саме ГУПФУ в Кіровоградській області, стосується саме прав та інтересів позивача, тому у розумінні вищевказаних положень КАС України жодним чином не впливає на права та інтереси ГУПФУ в Одеській області.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський