Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №420/18162/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18162/25

Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.

Дата і місце ухвалення: 11.09.2025р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Єщенка О.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно не нарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, яка збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я у зв`язку тяжким пораненням за період часу з 03 квітня 2024 року по 01 червня 2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, яка збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я у зв`язку тяжким пораненням за період часу з 03 квітня 2024 року по 01 червня 2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення від 11.09.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні його позову суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що в матеріалах справи відсутні висновки ВЛК (ЛЛК) (в формі свідоцтва, довідки або протоколу) про потребу продовження терміну лікування ОСОБА_1 після сплину чотиримісячного терміну або рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах, а тому з урахуванням абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку №260, військовою частиною НОМЕР_1 правомірно не нараховано і не виплачено позивачу додаткову грошову винагороду за період з 03.04.2024р. Судом не враховано, що положеннями Постанови №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості періодів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода. Також, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо можливості виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень особі, якій за наслідками ВЛК встановлена непридатність до військової служби із переоглядом через 6 місяців. Отже, висновки суду про те, що ОСОБА_1 не має права на отримання додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, з тих підстав, що внаслідок проходження ВЛК йому було встановлено статус непридатності до військової служби із переоглядом через 6 місяців є помилковими та зроблені внаслідок невірного застосування правових норм.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що Постанова №168 прийнята у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні та регулює окремі питання виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень, тобто охоплює питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України при збройній агресії російської федерації під час воєнного стану. В той же час, Наказ №260 видано значно раніше дня введення воєнного стану в України та він визначає у загальному вигляді порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. У спірних правовідносинах по даній справі підлягають застосуванню саме приписи Постанови №168, яка регулює вужче коло суспільних відносин та на підставі якої застосовується підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Також, апелянт посилається на те, що чинне законодавство не встановлює затвердженої форми постанови ВЛК (свідоцтво про хворобу, довідку, протокол) про потребу продовження терміну лікування після сплину чотиримісячного терміну. А отже, треба виходити зі змісту Постанови ВЛК. Окрім цього, особа по відношенню до якої відбувається ВЛК, не має можливості впливати на зміст та суть висновку ВЛК, який викладається у вигляді постанови відповідними уповноваженими особами. Відсутність у даних постановах ВЛК фрази про потребу продовження терміну лікування ОСОБА_1 само по собі не може автоматично засвідчувати те, що надані позивачем свідоцтва про хворобу не є постановами ВЛК які підтверджують потребу у продовженні лікуванні позивача.

Військова частина НОМЕР_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач зазначає, що 29.03.2024р. сплив чотиримісячний термін безперервного перебування позивача на лікуванні, що стало причиною припинення виплати додаткової грошової винагороди, підвищеної до 100 000 грн. відповідно до Постанови №168. Відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати. При цьому, повноваження командира військової частини щодо видання наказу про продовження виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров`я не передбачають можливості діяти за власним розсудом, оскільки питання наявності/відсутності медичних показань для перебування військовослужбовця у відповідній відпустці належить до компетенції, зокрема, ВЛК (ЛЛК). Однак, у ОСОБА_1 відсутні висновки ВЛК (ЛЛК) у формі свідоцтва, довідки або протоколу про потребу продовження терміну лікування після сплину чотиримісячного терміну або рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах, а тому, з урахуванням абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку №260, військовою частиною НОМЕР_1 правомірно не нараховано і не виплачено позивачу додаткову грошову винагороду з 03.04.2024р. Свідоцтво ВЛК не є рівнозначним свідоцтву про хворобу ВЛК (ЛЛК) про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) (потребу в їх продовженні), а лише визначає потребу у звільненні від виконання службових обов`язків, що не є тотожним відпустці для лікування (її продовженні).

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 15.06.2022р. проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2025р. №1776/1/ф5/430.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2023р. №6994 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, у період з 24.07.2022р. по 18.11.2022р., з 14.12.2022р. по 26.04.2023р., з 08.05.2023р. по 09.08.2023р., перебуваючи в Донецькій області.

Матеріали справи містять довідку військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024р. №40052 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відповідно до якої солдат ОСОБА_1 25.01.2023р. отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму близько 18:30 год. поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області внаслідок танкового обстрілу противником позиції 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилеті, шоломі куле захисному) і без ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння, за відсутності ознак протиправної поведінки зазнав ураження в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, пов`язане з захистом Батьківщини.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024р. №40051 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), старший солдат ОСОБА_1 10.02.2023р. отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму, струс головного мозку близько 11:00 год. поблизу населеного пункту Іванівське Донецької області внаслідок штурмових дій противника позиції 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилеті, шоломі куле захисному) і без ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння, за відсутності ознак протиправної поведінки зазнав ураження в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, пов`язане з захистом Батьківщини.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024р. №40050 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_1 04.08.2023р. отримав вогнепальне уламкове поранення лівої гомілки близько 04:20 год. в районі населеного пункту Іванівське Донецької області внаслідок стрілецького та артилерійського обстрілу противником позиції 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилеті, шоломі куле захисному) і без ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння, за відсутності ознак протиправної поведінки зазнав ураження в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, пов`язане з захистом Батьківщини.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023р. №17430 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодший сержант ОСОБА_1 04.08.2023р. отримав вогнепальне уламкове поранення лівої гомілки близько 04:20 год. в районі населеного пункту Іванівське Донецької області внаслідок стрілецького та артилерійського обстрілу противником позиції 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилеті, шоломі куле захисному) і без ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння, за відсутності ознак протиправної поведінки зазнав ураження в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, пов`язане з захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Національного військово-клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 29.11.2023р. №22529 ОСОБА_1 29.11.2023р. проведено медичний огляд та встановлено, що після вогнепального багато уламкового перелому (04.08.2023р.) поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Травма тяжка. Потребує продовження терміну лікування в умовах ВГ СБУ терміном на 4 місяці.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2023р. №357 молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командира з 06.12.2023р. у зв`язку з перебуванням на тривалому лікуванні.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1174 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 09.08.2023р. по 06.02.2024р. у Центральному госпіталі Служби безпеки України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024р. №98 наказано молодшому сержанту ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 , припинити виплату грошового забезпечення з 03.04.2024р. зв`язку з перебуванням на лікуванні в лікарняному закладі понад 4 місяців із дня вибуття з військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту 9 розділу 1 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018р. №260.

Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №964 в НВМКЦ «ГВКГ» №964 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.05.2024р. по 12.07.2024р. з основним діагнозом наслідки МВТ (04.08.2023).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №9817 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Національному військово-клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» з 12.07.2024р. по 25.09.2024р. з основним діагнозом наслідки МВТ (04.08.2023).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1780 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 з 25.09.2024р. по 05.03.2025р. з основним діагнозом наслідки МВТ (04.08.2023).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №625 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у ДНП «Всеукраїнський лікувально-реабілітаційний центр «Циблі» з 05.03.2025р. по 23.04.2025р. з основним діагнозом наслідки МВТ (04.08.2023).

Згідно довідки військової частини НОМЕР_3 від 19.06.2025р. №2059/4074 ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 з 23.04.2025р. по день видачі довідки.

З свідоцтва про хворобу №2570, яке видане 29.04.2024р. гарнізонною військово-лікарською комісією НВМКЦ «ГВКГ», вбачається, що позивач непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

З свідоцтва про хворобу №112, яке видане 06.01.2025р. гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 , вбачається, що позивач непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Листами від 07.08.2024р. №24728, від 17.08.2024р. №26019, від 28.09.2024р. №31231), від 06.10.2024р. №32424 військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 , що йому припинено виплату грошового забезпечення з 03.04.2024р. у зв`язку з перебуванням на лікуванні в лікарняному закладі понад 4 місяців із дня вибуття з військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту 9 розділу 1 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно не нарахування і невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, яка збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я у зв`язку тяжким пораненням за період часу з 03 квітня 2024 року по 01 червня 2025 року, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати. Однак, в матеріалах справи відсутні висновки ВЛК (ЛЛК) (в формі свідоцтва, довідки або протоколу) про потребу продовження терміну лікування після сплину чотиримісячного терміну або рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах, а тому з урахуванням абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260, військовою частиною НОМЕР_1 правомірно не нараховано і не виплачено позивачу додаткову грошову винагороду за період з 03.04.2024р.

Суд зазначив, що НВМКЦ «ГВКГ» та військовою частиною НОМЕР_3 видані свідоцтва про хворобу №2570 від 29.04.2024р. та №112 від 06.01.2025р., з яких видно, що позивач непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Вказані свідоцтва ВЛК не є рівнозначним свідоцтвом про хворобу (довідкою, протоколом) ВЛК (ЛЛК) про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) (потребу в їх продовженні), а лише визначають потребу у звільненні від виконання службових обов`язків, що не є тотожним відпустці для лікування (її продовженні).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв Постанову “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28 лютого 2022 року №168

У пункті 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII. (далі – Закон №2232-XII)

Частиною 9 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону.

Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлено Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260).

Пунктом 9 розділу 1 Порядку №260 передбачено, що виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.

Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування військовослужбовця на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.

Пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі – Положення №402), медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Пунктом 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження) (пункт 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення).

Відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК (пункт 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення).

Відповідно до п.6.13 глави 6 розділу ІІ Положення №402 загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.

У разі визнання військовослужбовця ВЛК непридатним до військової служби, документи про його звільнення з військової служби можуть бути надіслані посадовій особі, яка видає наказ про звільнення, до виписки військовослужбовця із закладу охорони здоров`я (установи).

Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.

Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.

При цьому, висновок ВЛК за змістом (суттю) є постановою ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Тобто, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.

Повноваження командира військової частини щодо видання наказу про продовження виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров`я не передбачають можливості діяти за власним розсудом, оскільки питання наявності/відсутності медичних показань для перебування військовослужбовця у відповідній відпустці належить до компетенції, зокрема, ВЛК (ЛЛК).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки військово-лікарської комісії Національного військово-клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 29.11.2023р. №22529 ОСОБА_1 29.11.2023р. проведено медичний огляд та встановлено, що після вогнепального багато уламкового перелому (04.08.2023р.) поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Травма тяжка. Потребує продовження терміну лікування в умовах ВГ СБУ терміном на 4 місяці.

На підставі вказаної довідки позивачу виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн. до 02.04.2024р.

Після видачі вказаної довідки у позивача відсутні висновки ВЛК (ЛЛК) у формі свідоцтв, довідки або протоколу про потребу продовження терміну лікування після сплину чотиримісячного терміну.

З матеріалів справи вбачається наявність у ОСОБА_1 свідоцтва про хворобу №10048 разом із постановою ВЛУ №2570 від 29.04.2024р. про його непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

Вказане свідоцтво про хворобу на постанова ВЛУ не надають законних підстав для здійснення подальшого нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди. ВЛК дійшла висновку про непридатність ОСОБА_1 для проходження військової служби, а не про його потребу у тривалому лікуванні.

Колегія суддів критично ставиться до посилань позивача на те, що єдиним нормативно-правовим актом, який регулює спірні відносини, є Постанова №168, оскільки вказаною Постановою встановлено загальні підстави нарахування та виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди під час дії воєнного стану у розмірі 100 000,00 грн. Водночас, спеціальним нормативним актом відносно Постанови №168 є Порядок №260, який встановлює розмір такої додаткової винагороди, документи, які є підставою для її отримання, тощо.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук