Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №160/31306/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31306/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 в адміністративній справі №160/31306/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України, третя особа Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування при звільненні сум: індексації грошового забезпечення за період проходження служби; грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; одноразової грошової допомоги мобілізованим; грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткові відпустки; одноразової грошової допомоги; грошової допомоги на оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період проходження служби з використанням показника прожиткового мінімуму; надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії за особистий внесок у загальні результати служби;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати ненараховані при звільненні суми: індексації грошового забезпечення за період проходження служби; грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; одноразової грошової допомоги мобілізованим; грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткові відпустки; одноразової грошової допомоги; грошової допомоги на оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період проходження служби з використанням показника прожиткового мінімуму; надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії за особистий внесок у загальні результати служби.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо непроведення розрахунку та виплати всіх належних позивачу при звільненні сум. Також, позивач зазначив, що, в порушеня ст. 116 та ст. 233 КЗпП України, відповідач 1 не повідомив письмово щодо всіх нарахованих та виплачених позивачу при звільненні сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 в адміністративній справі №160/31306/24 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати грошового забезпечення, в тому числі надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, за період 20.03.2022 до 18.07.2022 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на 01 січня 2022 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, в тому числі надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, за період 20.03.2022 до 18.07.2022, розрахованих із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.03.2022 до 18.07.2022. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.03.2022 до 18.07.2022, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 20 березня 2022 року по 07 лютого 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-стрільця відділення охорони 1 взводу охорони 5 роти охорони 1 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2022 №15 ОСОБА_1 призначено водієм відділення охорони 1 взводу охорони 5 роти охорони 1 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2023 №46/ДСК солдата ОСОБА_1 , водія-стрільця відділення охорони 1 взводу охорони НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про хворобу №52 від 31.01.2023 звільнено у відставку та було виплачено наступні види грошового забезпечення (щомісячні та додаткові): Щомісячна премія за особистий внесок в розмірі 535% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, відповідно до телеграми Депаратменту фінансів Міністерства оборони України від 25 лютого 2022 року №3164 за період з 01 по 07 лютого 2023 року; одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 40% місячного грошового забезпечення в сумі 8531, 70 гривень, відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби затвердженого наказом Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 (зі змінами); відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити грошову компенсацію за 3 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік в розмірі 2132, 93 гривень.

В той же час відповідно до вищевказаного наказу Військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2023 №46/ДСК позивачу щорічна основна відпустка не надавалася, грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпеченням військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 не отримувалас, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройнил Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, позивачем також не отримувалася.

На момент виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , відповідач не здійснив перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) у період з 20.03.2022 до 18.07.2022 виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року, тобто за 2022 рік, а також не була проведена індексація грошового забезпечення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав і свобод фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Матеріали справи свідчать, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений із військової служби у встановленому законом порядку.

Водночас відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували:

-проведення повного розрахунку при звільненні;

-нарахування всіх передбачених законом складових грошового забезпечення; — виплату індексації за спірний період;

-коректність застосованих розрахункових показників.

Колегія суддів звертає увагу, що індексація грошового забезпечення є обов`язковим елементом державних гарантій грошового забезпечення військовослужбовців та має системний, імперативний характер.

Невиконання обов`язку щодо нарахування та виплати індексації є формою протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки не потребує додаткового волевиявлення органу влади, а випливає безпосередньо із закону.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Вказані доводи зводяться переважно до незгоди з правовою оцінкою доказів та переоцінки встановлених обставин справи, однак не містять посилань на конкретні норми права, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що при звільненні військовослужбовця відповідач зобов`язаний здійснити повний розрахунок, що включає всі складові грошового забезпечення, визначені чинним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають правовим позиціям Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 в адміністративній справі №160/31306/24 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов