Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №340/3346/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2026 року м. Дніпросправа № 340/3346/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 р. (суддя Кравчук О.В) в адміністративній справі №340/3346/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області №110550001806 від 03 квітня 2025 р. в частині не зарахування до його страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 28 травня 1997 р. по 31 січня 2000 р., з 01 травня 2000 р. по 31 травня 2000 р., 2001 рік, квітень, липень, жовтень -грудень 2002 року, вересень - грудень 2003 року, з 01 травня 2008 року по 31 травня 2008 року та зобов`язати відповідача зарахувати зазначені періоди здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу і розглянувши повторно його заяву від 26 березня 2025 р. про призначення пенсії за віком.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, про що зазначено у рішенні №110550001806 від 03 квітня 2025 р. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів здійснення ним підприємницької діяльності, оскільки відсутня сплата страхових внесків.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 12 лютого 2026 р.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 26 березня 2025 р. звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та рішенням № 110550001806 від 03 квітня 2025 р. у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, до якого не зараховано періоди підприємницької діяльності із посиланням на відсутність інформації про сплату страхових внесків.

Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зарахування позивачу до його страхового стажу періодів здіснення підприємницької діяльності, оскільки у позивача відсутня можливість отримати інші відомості, окрім тих, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спірні періоди, які не зараховані рішенням №110550001806 до страхового стажу позивача для визначення права на призначення пенсії та які оспорено ним до суду:

1) з 28 травня 1997 р. по 31 січня 2000 р.

2) з 01 травня 2000 р. по 31 травня 2000 р.

3) 2001 рік (квітень, липень)

4) 2002 рік (з жовтня по грудень)

5) 2003 рік (з вересня по грудень)

6) з 01 травня 2008 р. по 31 травня 2008 р.

Підстава відмови відповідачем - відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (а.с.21).

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 28.05.1997, що підтверджено свідоцтвом серії НОМЕР_1 (а.с.18). З часу реєстрації та станом на 09.05.2025 він перебуває на обліку в Кропивницькій ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області, що підтверджено листом Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 09.05.2025 (а.с.22). На спрощеній системі оподаткування позивач перебуває з 10.01.2013, що повідомлено Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області листом від 16.05.2025 (а.с.24).

Таким чином з 28 травня 1997 р. позивач займається підприємницькою діяльністю, а з 10 січня 2013 р.- перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Підпунктом 1 пункту 3 - 1 Розділу ХУ "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ (Закон №1068-ІУ) передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 01 січня 1998 р. по 30 червня 2000 р. включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 01 липня 2000 р. по 31 грудня 2017 р. включно - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Пунктом 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 р. (Порядок № 637) визначено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Щодо періоду з 28 травня 1997 р. по 31 січня 2000 р. та періоду з 01 травня 2000 р. по 31 травня 2000 р.

Позивач має довідку про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. Однак на спрощеній системі оподаткування він перебуває з 10.01.2013. Відомості про застосування ним фіксованого податку у зазначений період - відсутні; документи про сплату єдиного податку, або фіксованого податку, або придбання спеціального торгового патенту - відсутні.

Відповідач у спірному рішенні №110550001806 навів перелік документів, визначених чинним законодавством, які необхідні для підтвердження права заявника на зарахування спірних періодів підприємницької діяльності до страхового стажу (а.с.52).

Суд першої інстанції дійшов висновку про зарахування зазначених періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу позивача, вказавши на відсутність документів у зв`язку із обставинами, що "виникли не з його волі, та на які він не міг вплинути".

Колегія суддів з таким висновком не може погодитись, оскільки позивач неможливість підтвердження спірних періодів обґрунтував листом Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 28.03.2025, в якому повідомлено про відсутність архівних даних по платникам Кропивницького (Бобринецького) районів (а.с.26).

Однак, відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 (набув чинності з 06.01.1993), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (фіксований податок) шляхом придбання патенту. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту.

Згідно пункту 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 (набув чинності з 01.01.1999), суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Позивачем не надано суду доказів сплати ним єдиного (з 1999 року) або фіксованого (з 1997 року) податку, придбання торгового патенту (квитанції, платіжні доручення, тощо) або отримання патенту після сплати фіксованого податку чи свідоцтва про сплату єдиного податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що усі наведені документи призначалися для зберігання безпосередньо у фізичній особи-підприємця і з метою підтвердження виконання нею обов`язку по сплаті податків, зборів, і з метою підтвердження права на трудовий (в подальшому - страховий) стаж для призначення пенсії. Незважаючи на відсутність таких документів, не надано позивачем суду і доказів неможливості отримання ним від Кропивницької ДПІ чи Головного управління ДПС у Кіровоградській області відомостей про сплату ним зазначених платежів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що періоди підприємницької діяльності позивача з 28 травня 1997 р. по 31 січня 2000 р. та з 01 травня 2000 р. по 31 травня 2000 р. підлягають зарахуванню до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії, виключно після надання ним документів, передбачених п.п. 1 п. 3 - 1 Розділу ХУ "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІУ та п. 4 Порядку № 637.

Щодо періодів 2001 рік (квітень, липень), 2002 рік (з жовтня по грудень), 2003 рік (з вересня по грудень).

Як зазначено вище, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 липня 2000 р. по 31 грудня 2017 р. включно - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

За даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відомості про сплату позивачем страхових внесків за квітень, липень 2001 року, з жовтня по грудень 2002 року, з вересня по грудень 2003 року - відсутні (а.с.84). При цьому, в Реєстрі відображені дані про сплату позивачем страхових внесків, починаючи з 2000 року.

Позивачем не надано доказів на спростування невідповідності зареєстрованих даних дійсним обставинам та підтвердження сплати ним страхових внесків за вказані періоди, а саме: квитанції, платіжні інструкції, інші платіжні документи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав за можливе зарахувати періоди 2001 рік (квітень, липень), 2002 рік (з жовтня по грудень), 2003 рік (з вересня по грудень) до страхового стажу позивача, проігнорувавши вимоги п.п. 1 п. 3 - 1 Розділу ХУ "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІУ та п. 4 Порядку № 637.

Щодо періоду з 01 травня 2008 р. по 31 травня 2008 р.

Суд першої інстанції погодився із доводами позивача та врахував в якості доказу патент серії НОМЕР_2 , який був виданий позивачу, та який підтверджує сплату ним прибуткового податку в сумі 70,00 грн. (а.с.19).

Однак, як вже зазначено колегією суддів вище, за вимогами п.п. 1 п. 3 - 1 Розділу ХУ "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІУ до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 липня 2000 р. по 31 грудня 2017 р. включно - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

За даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відомості про сплату позивачем страхових внесків за травень 2008 року (як і за весь 2008 рік) - відсутні (а.с.84 звор. бік).

Крім того, за приписами п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Отже зазначений патент не є підставою для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії позивача період його підприємницької діяльності в травні 2008 року.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що конституційне право особи на соціальний захист у старості гарантується пенсійним страхуванням, як одним із видів соціального страхування, за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій. Виплата пенсії напряму залежить від сплати страхових внесків. В протилежному випадку порушується принцип справедливості, оскільки особи, які не сплачували (пенсійні) страхові внески, претендують на отримання пенсійних виплат за рахунок інших, добросовісних платників.

Колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області №110550001806 від 03 квітня 2025 р. є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права є підставами для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового судового рішення у справі. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 колегія суддів відмовляє з мотивів, наведених у цій постанові.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 р. в адміністративній справі №340/3346/25 - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування в частині рішення №110550001806 від 03 квітня 2025 р. - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 червня 2026 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш