Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №536/3090/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/3090/25

Провадження № 2/536/522/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Коваль В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості -

ВСТАНОВИВ :

Позов обґрунтовано зокрема тим, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.08.2018 року ( справа № 537/1578/18, суддя Нестеренко С.Г збільшено розмір аліментів визначений рішенням Кременчуцьким, районним судом Полтавської області від 30.11.2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 350 грн щомісячно на 1/4 частину з усіх видів заробітку починаючи з 17 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім цього, він являється боржником по виконавчому провадженні за № 32765770 за виконавчим листом № 2-323 виданим 28.10.2011 року виданий Автозаводським районним судом м. Кременчука про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно листа Крюківського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області від 21.10.2025 р за № 158825 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 57808813 - 249 596,83 грн ( на користь ОСОБА_2 ); по виконавчому провадженні № 3275770 - 316 385, 28 грн ( на користь ОСОБА_4 ).

Не знімаючи з себе відповідальності за сплату аліментів на утримання дітей, просив суд врахувати слідуючі обставини по справі. На початку 2020 року почалась епідемія захворювання ковіду, а тому працювати в повному обсязі він не міг через певні обмеження.

З 03 травня 2017 року він перебуває офіційно в зареєстрованому шлюбі гр. ОСОБА_6 ( після шлюбу прізвище ОСОБА_7 ), що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, актовий запис за № 412 від 21.05.2017 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати дружини - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис за № 1374 виданий 07.05.2021р (серії НОМЕР_1 ). В цьому ж році, майже через 2 місяці померла ІНФОРМАЦІЯ_5 його мати - ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис за № 1984 від 05.07.2021 року (серії НОМЕР_2 ).

Тобто, протягом 2021 року вони з дружиною поховали своїх матерів, та несли з даного приводу відповідні матеріальні затрати на поховання своїх батьків, що він вважаю поважною причиною неможливості сплати аліментів.

Крім цього, він має батька, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . В листопаді 2022 року батько переніс ішемічний інсульт, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого за № 4966, виданої КНМП « Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського». 17.10.2025 року його батько, ОСОБА_10 переніс другий ішемічний інсульт ( гострий період), що підтверджується випискою із медичної карти станціонарного хворого № 1088 КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька».

Крім цього, його дружина, ОСОБА_11 з 2018 року та по даний час має ряд захворювань, які потребують постійного медикаментозного лікування та нагляду лікарів ( довідки про стан здоров`я ОСОБА_11 та призначення лікування додаються).

Також, його дружина має двох дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_13 , 1992 року народження. ОСОБА_14 хворіє з 2018 року, являється інвалідом 2 групи, потребує постійного нагляду у лікаря невропатолога, та постійного медикаментозного лікування ( довідки про стан здоров`я ОСОБА_15 та ОСОБА_16 - додаються).

ОСОБА_17 має діагноз транзиторно- ішемічне порушення на фоні гіпоплазії лівої хребтової артерії, судомний синдром. Кожні 4 місяці вона потребує амбулаторного лікування, що підтверджується медичними висновками, які додаються до справи. Аліменти на утримання доньки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дружина від батька дитини не отримує з 2022 року, що підтверджується розрахунком по ВП № 41827440 та сумою боргу 357 266, 74 грн ( довідка розрахунок додається).

Також, на даний час, погіршився і його стан здоров`я. Відповідно довідки № 3 виданої 15.07.2025 р КНМП « Кременчуцька міська лікарня « Правобережна» вбачається, що він перебуває з 2023 року на диспансерному обліку, потребую лікування та нагляд (копія довідки додається).

Відповідно відповіді КНМП « Кременчуцька міська лікарня « Правобережна» від 24.10.2025р за № 614/01-16 вбачається, що я маю діагноз: застарілий горизонтальний розрив заднього рогу та філа медіального меніску, дегеративні зміни латеріального меніску, синовіїт лівого колінного суглоба. Потребує оперативного втручання. Дану операцію він не може провести через матеріальні труднощі. Крім цього, ОСОБА_2 постійно є ініціатором для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 ч.1 КпАП України. Тобто, я двічі притягувався до адміністративної відповідальності та відбував адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт Через дану обставину, я не міг повноцінно працювати, а кошти, які мені нараховували за відбування адміністративної відповідальності були мізерними і йшли тільки на погашення боргу по аліментам. Також, за ініціативою ОСОБА_2 державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці постановою від 23.09.2025 р (ВП № 57808813) на мене, ОСОБА_18 був накладений штраф у розмірі 123 622, 38 грн. Про даний штраф я дізнався випадково тільки у листопаді 2025 року ( копія постанови додається). Він намагався запропонувати відповідачці погасити заборгованість шляхом продажу будинку, та погасити борг в сумі 249 96, 83 грн. Але відповідачка категорично відмовилась від такої пропозиції, та наполягала на погашення заборгованості саме на суму 500 000 грн.

Ураховуючи вказані обставини просив суд, змінити розмір стягуваних аліментів, з ОСОБА_1 які стягуються на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), на утримання ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з 1/4 частини з усіх видів заробітку до 1/8 частини з усіх видів заробітку щомісячно, до досягнення повноліття дитини. Виконавчий лист виданий на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.08.2018 року за № 537/1578/18 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - відкликати.

Звільнити ОСОБА_1 ( РНОКПІ: НОМЕР_4 ) від заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), які були стягнуті за рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.08.2018 року по справі № 537/1578/18 за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року.

11.02.2026 року представником відповідачки до суду подано відзив на позовну заяву в якому повністю заперечує проти позовних вимог позивача, вважає їх безпідставними, та такими, що не можуть бути задоволені судом, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин, який надалі було продовжено Постановою Кабінету Міністрів “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 9 грудня 2020 р. № 1236 зі змінами.

З довідки Крюківського ВДВС у м. Кременчуці СМРУ Мін`юсту від 02.12.2025 р. № 186349 вбачається, що станом на 01.09.2025 р. у позивача вже була наявна заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 57808813 (стягнення аліментів на дитину - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ) у розмірі - 87410,72 грн, при цьому, з цієї ж довідки вбачається, що щомісячна сума аліментів у вересні 2020 р. становила - 2699,75 грн, відповідно вказана заборгованість утворилась не за один місяць. Крім того з інформації зазначеної у цій довідці, можливо вказати, що загальна сума заборгованості нарахованої Позивачу за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р. (за який Позивач просить суд звільнити його від заборгованості) становить 40353,75 грн.

Також вказала, що позивачем не було підтверджено жодними доказами його твердження про те, що у зв`язку із введенням карантину він не міг працювати у повному обсязі, зокрема, не зазначено, які саме обмеження пов`язанні із введенням карантину могли зумовити такі обставини, при цьому, ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що він взагалі був працевлаштований до моменту введення в Україні карантину, тобто, до 12.03.2020 р., що вказує на недоведеність таких обставин.

Позивач є особою працездатного віку та здоровою особою і з наданих суду доказів не вбачається, що позивач втратив працездатність чи наявності у нього інвалідності. Стосовно тверджень Позивача про неможливість сплачувати аліменти за 2021 рік через понесені витрати на ритуальні послуги та поховання, звертаємо увагу суду на те, що Позивачем не було надано суду доказів того, що саме ОСОБА_1 та його дружина - ОСОБА_11 несли відповідні витрати на ритуальні послуги та поховання.

Доводи позивача про відсутність можливості працевлаштування не може бути обставиною, яка б звільнила його від обов`язку зі сплати заборгованості за аліментами. Звільнення з попереднього місця праці та одна відома суду відмова у прийнятті на роботу підтверджує факт відсутності працевлаштування платника аліментів та не впливає на його обов`язок утримувати дітей.

Також до суду не було надано доказів того, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після ОСОБА_9 , а також, що ОСОБА_11 є єдиним спадкоємцем після ОСОБА_8 , та відповідно мали понести такі витрати та/або зобов`язані відшкодувати їх особам, які понесли такі витрати. У випадку, якщо ж вказані особи були спадкоємцями після спадкодавців для повного встановлення обставин, що мають значення для справи варто встановити обсяг успадкованого майна, адже Відповідач вказує саме про наявність матеріальних труднощів у його сім`ї.

Померлі особи були пенсійного віку, а тому відповідно до вказаного Закону особам, які здійснили їх поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті, однак Позивачем не було повідомлено суду вказані обставини.

Також, враховуючи посилання Позивача на витрати, які начебто, були понесені його сім`єю у 2021 році та беручи до уваги те, що відповідно до приписів ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (презумпція права спільної сумісної власності подружжя), вважаємо за необхідне звернути увагу суду на те, що 06.05.2020 р., дружиною Позивача було укладено договір фінансового лізингу № APPK000000000098820 з ТОВ “Автокредит Плюс”, предметом лізингу згідно специфікації та акту приймання-передачі від 13.05.2020 р. (Додаток 1 до вказаного Договору) є: автомобіль ВАЗ 217030, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , вартість якого (у т.ч. ПДВ) - 122 000 гривень. Відповідно до п. 14.1.2. заяви про приєднання до вказаного публічного Договору від 06.05.2020 р. (далі - Заява) строк лізингу: 60 місяців з моменту підписання Додатку 2 (Графік лізингових платежів).

Відповідно до п. 14.2. Заяви, серед іншого зазначено, що щомісяця у період сплати Лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 3030 грн. Необхідно повідомити, що копію Додатку 2 до Договору ТОВ “Автокредит Плюс” так і не було надано. З вищезазначеного вбачається, що у період коли за твердженнями Позивача він не міг працювати в повному обсязі, через певні обмеження, а також ніс зі своєю дружиною матеріальні витрати на поховання, що Позивач вважає поважними причинами неможливості сплати аліментів на утримання дитини, його дружиною - ОСОБА_11 , укладається вищезазначений договір фінансового лізингу предметом якого є автомобіль загальною вартістю - 122 000 грн, що в свою чергу покладає на неї обов`язок зі сплати відповідних щомісячних платежів, сама яких є наближеною до щомісячної суми аліментів, які мав сплачувати її чоловік - ОСОБА_1 .

Доказів розірвання вищезазначеного Договору або несплати вищезазначених місячних платежів, а також звернення Позивача до суду з про визнання вищезазначеного договору недійсним матеріали справи не містять. Отже, з вищезазначеного вбачається, що при наявності у Позивача обов`язку зі сплати аліментів на утримання дітей, зокрема, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який не виконувався Позивачем, його дружиною, яка відповідно до Закону діє за згодою ОСОБА_1 приймається рішення укласти відповідний Договір фінансового лізингу, предметом якого є автомобіль, при цьому, обставини на які посилається Позивач щодо понесення його сім`єю фінансових витрат не були перешкодою для укладення вказаного Договору. Вищезазначені обставини, спростовують твердження Позивача про наявність поважних причин, що мали істотне значення та унеможливлювали сплату ОСОБА_1 аліментів у 2021 році, що підтверджує відсутність підстав для задоволення судом позовних вимог Позивача про його звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Також заперечила проти задоволення позовної вимоги щодо зменшення розміру аліментів, оскільки наявність у Позивача на утриманні інших дітей самі по собі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, без доведення погіршення його майнового становища. Разом з тим, виконавче провадження № 32765770 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття було закінчено постановою державного виконавця від 11.12.2025 р. (копія постанови з АСВП додається). Тобто, наразі у Позивача відсутній обов`язок щодо здійснення утримання дітей від іншого шлюбу.

Відносно тверджень Позивача про оплату лікування ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка є старшою донькою його дружини ОСОБА_11 зазначила, що ОСОБА_13 не є донькою Позивача, тому у нього відсутній обов`язок щодо її утримання, яке має здійснювати її батьки окремо від Позивача у справі. При цьому, варто також вказати, що ОСОБА_13 є повнолітньою та працездатною особою, яка при цьому, має у власності нерухоме майно - квартиру, земельну ділянку житловий будинок з господарськими будівлями, що підтверджується відповідними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно копії вказаних відомостей додаються.

Стосовно тверджень Позивача про здійснення витрат на доньку дружини Позивача - ОСОБА_12 , також звертаємо увагу суду на те, що вона не є донькою Позивача і в нього не виник обов`язок щодо її утримання, при цьому в нього наявний обов`язок щодо здійснення утримання своєї доньки - ОСОБА_3 , який Відповідачем не виконується належним чином. Наявність заборгованості по сплаті аліментів у батька дитини - ОСОБА_12 , (у виконавчому провадженні № 41827440) не може бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини Позивача

Щодо тверджень Позивача про утримання ним батька ОСОБА_10 , звернула увагу на те, що доказів здійснення фактичного його утримання не надано, вказані твердження Відповідача можуть вказувати лише про здійснення ним догляду за батьком, що відрізняється від утримання.

Стосовно посилань Позивача на його захворювання та захворювання його дружини, то звернула увагу суду на те, що Позивачем фактично не було надано доказів понесення грошових витрат у зв`язку із вказаними обставинами. Позивачем не було повідомлено вартість такої операції та не надано доказів, якими б вона була підтверджена. Також Позивачем не надано суду доказів понесення ним фактичних витрат на лікування у зв`язку з встановленими діагнозами, розміру цих витрат, конкретного періоду їх понесення на лікування у зв`язку з встановленими діагнозами, розміру цих витрат, конкретного періоду їх понесення.

Враховуючи вказане, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Проти задоволення позовних вимог заперечують у повному обсязі.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони по справі мають спільну дитину – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.11.2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з позивача присуджено до стягнення аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , в розмірі 350 грн щомісячно до її повноліття.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.08.2018 року збільшено розмір аліментів та з позивача присуджено до стягнення аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частину з усіх видів його заробітку, починаючи з 17 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно листа Крюківського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області станом на 01.11.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі 253184,83 гривень.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру аліментів присуджених до стягнення з позивача, на підставі рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 20.08.2018 року, суд керувався наступним.

Частинами 1, 3 статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Також, у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Як на підстави для зменшення розміру аліментів, позивач посилається на неможливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, оскільки змінився його стан здоров`я та сімейний стан. Водночас на його утриманні перебуває батько пенсійного віку, тобто змінився його матеріальний стан.

Також, згідно матеріалів справи, позивач є боржником по виконавчому провадженню за № 32765770 - за виконавчим листом № 2-323 виданим 28.10.2011 року Автозаводським районним судом м. Кременчука про стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 , на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, сума боргу становить - 316 385, 28 грн.

Стаття 273 СК України, регламентує, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При дослідженні наявності вказаних обставин, суд встановив наступне.

Позивачем стверджується, що на його утриманні перебувають дві доньки дружини від попередніх шлюбів - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_13 , 1992 року народження.

ОСОБА_14 хворіє з 2018 року, являється інвалідом 2 групи, потребує постійного нагляду у лікаря невропатолога, та постійного медикаментозного лікування.

ОСОБА_17 має діагноз транзиторно- ішемічне порушення на фоні гіпоплазії лівої хребтової артерії, судомний синдром.

Вказані обставини підтверджується медичними висновками у матеріалах справи.

Згідно довідки розрахунку по ВП № 41827440, батько ОСОБА_12 аліменти з 2022 року на утримання доньки не сплачує та сума боргу становить 357 266, 74 грн.

Суд зазначає, що нормами Сімейного кодексу України та Конституцією України обов`язок по утриманню дітей покладається на їх батьків.

Суд вважає доречним вказати, що згідно ст. 260 СК України, позивач по справі як вітчим неповнолітньої ОСОБА_12 та повнолітньої ОСОБА_13 у разі проживання однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, має лише право брати участь у їхньому вихованні та обов`язок утримувати падчерку, пасинка виникає лише у разі, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер (стаття 268 СК України).

З урахуванням вказаного, суд вважає, що у позивача по справі не виникло обов`язку щодо утримання доньок дружини ОСОБА_11 , оскільки у даному випадку їх грошове забезпечення покладається на батьків у відповідності до Глави 15 ЦПК України щодо неповнолітньої дитини, та щодо повнолітньої дитини за наявності підстав згідно Глави 16 ЦПК України.

Тобто, позивач не є зобов`язаною особою щодо утримання доньок дружини, а тому витрати щодо них є особистим волевиявленням позивача, а не обов`язком, що не має впливати на визначення розміру аліментів, на утримання його дитини ОСОБА_20 .

Також суд критично ставиться до тверджень позивача про перебування на його утримання непрацездатного батька.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Ст.ст. 172, 202 ЦПК України встановлено, що дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Суд зазначає, що посилання на утримання батька ОСОБА_10 , 1952 року народження, не підтверджені доказами фактичного утримання. Сам по собі факт наявності похилого віку батька, який переніс інсульт, не свідчить про те, що позивач несе додаткові матеріальні витрати на його утримання, які впливають на можливість сплачувати аліменти.

До того ж, батько позивача був непрацездатною особою (досяг пенсійного віку) і на момент ухвалення рішення Автозаводським районним судом м. Кременчука від 20.08.2018 року відповідно до якого змінено розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_1 , тобто зазначена обставина не є новою яка могла вплинути на матеріальний стан позивача, оскільки існувала на момент зміни розміру стягуваних аліментів з ОСОБА_1 у 2018 році і задовго до цього.

Стан здоров`я дружини позивача суд також не вважає підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини, з огляду на наступне.

Позивачем вказано, що його майновий стан погіршився у зв`язку із захворюваннями дружини та надано медичну документацію щодо її обстежень. Проте позивачем не надано суду доказів понесення фактичних витрат на лікування у зв`язку з встановленими діагнозами.

Відтак, з досліджених доказів, у суду відсутні підстави вважати, що вказані обставини щодо погіршення стану здоров`я дружини позивача мали вплив на матеріальний стан сім`ї.

Водночас, досліджуючи матеріальне становище дружини позивача судом встановлено, що вона є працездатною особою, працевлаштована у ПП «ФУДЗМАРТ» на посаді продавця продовольчих товарів.

Водночас, 06.05.2020 року дружиною позивача ОСОБА_11 було укладено договір фінансового лізингу на придбання автомобіля ВАЗ 217030 вартістю 122 000 грн із щомісячним платежем близько 3030 грн.

Виходячи з вартості приналежного майна дружини позивача, враховуючи, що вона є працездатною особою, її рівня доходів, а також відсутність доказів будь-яких витрат на її лікування, суд вважає зазначену обставину для зменщення розміру аліментів позивачем недоведеною.

Розглядаючи погіршення стану здоров`я позивача, що вплинуло на його матеріальний стан, як підставу для зменшення розміру аліментів судом досліджено відповідь КНМП « Кременчуцька міська лікарня « Правобережна» від 24.10.2025р за № 614/01-16, згідно якої позивачу встановлений діагноз: застарілий горизонтальний розрив заднього рогу та тіла медіального меніску, дегеративні зміни латеріального меніску, синовіїт лівого колінного суглоба. Рекомендоване оперативне втручання в плановому порядку.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що вказана інформація КНМП «Кременчуцька міська лікарня «Правобережна» від 24.10.2025 р надана позивачем є єдиним доказом, який надав позивач на підтвердження погіршення свого стану здоров`я.

З наданого доказу суд позбавлений можливості встановити значне погіршення стану здоров`я ОСОБА_22 , що впливає на його матеріальне становище.

Позивачем також вказано, що він не в змозі оплатити операцію через матеріальні труднощі.

У той час позивач не працевлаштований з червня 2023 року, однак останній в свою чергу, не наводить жодних обставин, які б вказували на неможливість працевлаштування, будучи працездатною особою. Доказів встановлення йому інвалідності або стійкої втрати працездатності суду не надано. Наявні медичні діагнози (застарілий розрив меніска, синовіїт лівого колінного суглоба) не підтверджують неможливість працювати та отримувати дохід задля сплати аліментів та погашення заборгованості.

Також доводи позивача щодо його лікування яке потребує значних матеріальних трат належними доказами не підтверджено, а судом із консультативного висновку від 02.08.2025 року встановити неможливо. Тобто доказів вартості необхідної операції та неможливості її проведення через матеріальні труднощі в розумінні їх впливу на сплату аліментів не надано.

Таким чином, з досліджених доказів, у суду відсутні підстави вважати, що вказані обставини щодо погіршення стану здоров`я мали вплив на матеріальний стан позивача.

Суд зазначає, що аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.

Дослідивши надані докази у їх сукупності, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що у вказаній справі обставини відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, які могли б слугувати підставами для зменшення розміру аліментів відсутні.

Зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я позивача, що унеможливлюють виконання рішення суду про стягнення аліментів у розмірі 1/4 ч з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який є мінімальним встановленим Законом суд вважає не доведеними.

Суд зауважує, що згідно статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Також згідно з ст.8 Закону Українивід 26квітня 2001року №2402-ІІІ " Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27, ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Враховуючи, що обставини зазначені у позовній заяві належним доказами не підтверджені, судом не встановлено підстав для зменшення розміру аліментів присуджених до стягнення з позивача за рішенням суду, а тому суд вважає, що вказана позовна вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру заборгованості по алвментам на утримання ОСОБА_3 09.04.2014 року, суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, якщо вона виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Отже, платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або інших обставин, що мають істотне значення та можуть бути безумовною підставою для звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 197 СК України не встановлено конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 381/1553/19-ц.Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року по справі №706/136/16-ц, від 25 червня 2018 року у справі № 753/23672/16-ц та від 27 лютого 2019 року у справі №307/1186/17 дійшов висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що таких доказів з боку позивача суду не надано.

Як встановлено, позивач просив суд звільнити його від сплати заборгованості по виконавчому провадженню № 186349 за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з підстави запровадження карантинних обмежень, у зв`язку з COVID-19, також у нього і у його дружини у 2021 року померли матері, що вплинуло на його матеріалний стан у зв`язку із похованням.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що таких доказів з боку позивача суду не надано.

Як вбачається з довідки Крюківського ВДВС від 02.12.2025 року № 186349, загальна сума заборгованості, нарахованої позивачу за вказаний період (2021 рік), становить 40 353,75 грн.

При цьому, до початку періоду, за який позивач просить звільнити його від заборгованості, станом на 01.09.2020 року у ОСОБА_1 вже була наявна заборгованість у розмірі 87 410,72 грн та вже станом на січень 2021 року розмір заборгованості становив 98954,22 гривень.

Вказане свідчить про те, що позивач мав заборгованість і до 2021 року, а відтак її виникнення не може бути пояснене виключно обставинами, що сталися у 2021 році.

Також позивачем жодними доказами не підтверджено, що карантинні обмеження, запроваджені у зв`язку з COVID-19, унеможливлювали роботу позивача у 2021 році.

Позивачем не надано доказів його працевлаштування до введення карантину, а також доказів втрати роботи саме через карантинні обмеження. Відповідно до Довідки ТОВ «КРЕМАГРОЦЕНТР» ОСОБА_1 був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів з 05.09.2022 року та був звільнений з роботи за власним бажанням 29.04.2023 року.

Докази понесення витрат на поховання матері позивача та матері дружини суду не надано.

А тому зазначені обставини суд не може визнати істотними та такими, що можуть бути безумовною підставою для звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів.

Сам факт наявності захворювань у позивача та членів його сім`ї, за відсутності доказів понесення значних матеріальних витрат на лікування, суд не вважає достатньою підставою для звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, оскільки обов`язок утримувати дитину є першочерговим та не може ставитись у залежність від наявності інших сімейних обставин, які не мають характеру істотних, вагомих.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, передбачених статтею 197 Сімейного кодексу України, позивачем не дотримано вимогу ст. 81 ЦПК України та не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Суд зазначає, що за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку.

Зважаючи, на викладені обставини суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги слід відмовити у повному обсязі в зв`язку з безпідставністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, а саме частиною першою встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини другої вказаної статті: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то суд доходить висновку, що судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись, ст. ст. 4, 12, 76, 82, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 192, 197 СК України-

ВИРІШИВ:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський