Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №524/16271/24 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/16271/24

Провадження №2/524/739/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 м.Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді – Алексашиної Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання – Поймай Я.А.,

представника позивачки – адвоката Горбенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко Андрій Миколайович, приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Прокоп Олександр Едуардович, про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину та застосування наслідків нікчемності правочинів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину та застосування наслідків нікчемності правочинів. /а.с.72-94 т.1/

У позові ОСОБА_1 вказала, що входить до кола спадкоємців за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька – ОСОБА_4 .

В свою чергу, ОСОБА_4 входив до кола спадкоємців за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 своєї матері – ОСОБА_5 .

Позивачка стверджує, що ОСОБА_4 у встановленому порядку подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Спадкове майно складається із квартири АДРЕСА_1 .

Втім, з`ясувалося, що право власності на вказану квартиру оформила відповідачка – ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Позивачка стверджує про недійсність вказаного заповіту, посвідченого 17 березня 2020 року, посилаючись на порушення порядку його посвідчення, зазначення у ньому неправдивих відомостей щодо вад зору спадкодавці, а також на особисту зацікавленість осіб, які брали участь у вчинення нотаріальної дії.

Так, позивачка вказує на те, що ОСОБА_5 , у зв`язку з частковою втратою нею рухової активності, за місцем її проживання Комунальною установою «Центр надання соціальних послуг «Турбота» надавалася соціальна послуга догляду вдома. Співробітницею вказаного Центру, яка надавала послуги по догляду ОСОБА_5 , була ОСОБА_6 . Оспорюваний заповіт підписано ОСОБА_6 . При цьому, ОСОБА_2 , на користь якої складено заповіт, та один зі свідків посвідчення заповіту – ОСОБА_7 , є близькими родичами ОСОБА_6 .

При цьому, позивачка ставить під сумнів наявність підстав для надання соціальної послуги догляду вдома ОСОБА_5 , оскільки відповідні медичні висновки видані медичною установою, до якої спадкодавець за медичною допомогою не зверталася. ОСОБА_5 перебувала на обслуговування у відділенні соціальної допомоги попри те, що мала сина – ОСОБА_4 , який був працездатним та міг про неї піклуватися.

Крім того, позивачка вказує, що спадкодавець зловживала алкогольними напоями, і ситуація загострилася після смерті її чоловіка – ОСОБА_8 .

Також, позивачка зазначає, що за її заявою 20.11.2024 внесені відомості до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

Посилаючись на порушення процедури посвідчення заповіту, позивачка просить суд:

- визнати недійсним заповіт, посвідчений 17 березня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Доценком А.М. щодо розпорядження майном ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , що був підписаний від імені спадкодавця ОСОБА_6 в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 27 грудня 2023 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Прокопом О.Е. на ім`я ОСОБА_2 на підставі заповіту, посвідченого 17 березня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Доценком А.М., на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 .

09.03.2026 року позивачка подала заяву про уточнення позовних вимог. /а.с.108-110 т.2/

У заяві зазначила про необхідність уточнення та розширення підстав звернення з позовом. Вказує на те, що як підставу позову також необхідно розглядати некоректну поведінку представниці соціальної служби ОСОБА_6 , яка в силу своїх прямих обов`язків мала діяти виключно в інтересах підопічної особи, не використовувати її стан та залежність від вживання алкогольних напоїв з метою подальшого заволодіння квартирою. Вважає, що маючи вплив на свою підопічну, ОСОБА_6 скористалася даними обставинами та шляхом зловживання довірою підопічної, спонукала її до складання заповіту на користь сторонньої особи.

Додатково до раніше заявлених позовних вимог позивачка просить, в разі задоволення позовних вимог, застосувати до правовідносин положення про нікчемність правочинів.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року задоволено заяву позивачки про залучення як співвідповідача у справі ОСОБА_3 , зважаючи на те, що спірна спадкова квартира 20.02.2025 року відчужена на користь останньої. /а.с.53 т.2/

Відповідачка ОСОБА_2 23.05.2025 року подала відзив на позовну заяву. /а.с.105-111 т.1/ У відзиві заперечила проти задоволення позову. У відзиві послалася на те, що квартира АДРЕСА_1 їй не належить. Заперечує доводи позивачки щодо стану здоров`я ОСОБА_5 та зловживання останньою алкоголем, пославшись на те, що позивачка та заявлені свідки не є фахівцями для встановлення відповідних діагнозів. Відповідачка ОСОБА_2 також вказує на те, що позивачка не надала висновків органу досудового розслідування про наявність ознак підробки заповіту, а також не надані пояснення нотаріуса щодо дотримання порядку посвідчення заповіту. Заперечує неспроможність ОСОБА_5 на час посвідчення заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Посилається на те, що ОСОБА_5 мала поганий зір в силу похилого віку, знаходилась в ліжку, і виявила бажання аби за неї підписалася інша особа за її дорученням. Відповідачка ОСОБА_2 також посилається на відсутність доказів родинних зв`язків позивачки з померлою, а також вказує, що а ні чоловік, а ні син, а ні онука померлої не брали участі у її житті. ОСОБА_2 стверджує, що самостійно оплачувала лікування та харчування померлої, здійснила її поховання. Через відсутність піклування родичів про ОСОБА_5 вона вирішила все заповісти ОСОБА_2 . Вважає, що померла реалізувала своє право на свободу заповіту і при цьому дотримано письмову форму заповіту. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , судові витрати покласти на позивачку.

15.01.2026 року відповідачка ОСОБА_2 подала додаткові пояснення у справі. /а.с.74-79 т.2/ Згідно пояснень вона та свідок посвідчення заповіту ОСОБА_7 не є близькими родичами та членами сім`ї, проживають окремо, спільного побуту не ведуть. Двоюрідний брат не є близьким родичем. Вказує на те, що впродовж трьох років вона доглядала за ОСОБА_5 , сплачувала комунальні платежі за її квартиру, здійснила її поховання, тоді як родичі не цікавилися нею. Щодо вад зору ОСОБА_5 зазначає, що спадкодавцю було 79 років і наявність вікових змін зору є природним явищем, а відсутність медичних записів не означає здоровий зір.

Відповідачка ОСОБА_3 19.01.2026 року подала відзив на позовну заяву. У відзиві ОСОБА_3 заперечила проти задоволення позову. Вказала на те, що свідок посвідчення заповіту ОСОБА_7 не є близьким родичем або членом сім`ї ОСОБА_2 . Відсутність волі спадкодавця на посвідчення заповіту назвала припущенням.

Ухвалою суду від 21.05.2025 року до участі у справі залучено законного представника неповнолітньої позивачки ОСОБА_1 – її матір ОСОБА_10 . /а.с.97/

В судове засідання позивачка та її законний представник не з`явилися.

Представник позивачки – адвокат Горбенко Т.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просить визнати недійсним оспорюваний заповіт та застосувати наслідки такої недійсності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, У відзиві та додаткових поясненнях позивачка просила розгляд справи проводити без її участі на підставі наявних матеріалів справи. Також подала заяву про розгляд справи без її участі. /а.с.68-69 т.1/

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник – адвокат Капралова І.Г. в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. У раніше поданому відзиві просили провести судове засідання без участі відповідачки та її представника.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко Андрій Миколайович, приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Прокоп Олександр Едуардович в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

На виконання ухвали суду про витребування від 27.08.2025 року приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Прокоп О.Е. надав копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 .

Заслухавши представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Горбенко Т.В., дослідивши матеріали справи, наявні докази, допитавши свідків, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. /а.с.78 т.1/

Раніше, ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер чоловік ОСОБА_5 – ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. /а.с.79 т.1/

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син ОСОБА_5 та ОСОБА_8 – ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Факт родинних відносин між ними підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 , де його батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_5 /а.с.80, 81 т.1/

Позивачка у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дочкою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. /а.с.241 т.1/

За життя ОСОБА_4 23 серпня 2023 року подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_5 /а.с.82 т.1/

Крім того, 09 червня 2023 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 . У заяві вказала, що дочка та чоловік ОСОБА_5 померли, і інших спадкоємців за законом чи заповітом немає. /а.с.83 т.1/

Також ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про прийняття у спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 належної останній квартири за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с.84 т.1/

Згідно відповіді Комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» ОСОБА_8 та ОСОБА_5 належало по частині вказаної спадкової квартири. /а.с.86/

27 грудня 2023 року приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Прокоп О.Е. видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого спадкоємцем зазначеного у заповіті майна померлої ОСОБА_5 є ОСОБА_2 . Спадщина складається з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. /а.с.87, 88 т.1/

Згідно відповіді приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Ципко Т.А. 29 травня 2024 року заведено спадкову справу №30/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Станом на 29.05.2024 року спадкоємцем за законом є ОСОБА_1 , інших спадкоємців немає. /а.с.92 т.1/

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 13.05.2024 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №2462 від 27.12.2023 року. /а.с.93 т.1/

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви представника позивачки – адвоката Горбенко Т.В. 20.11.2024 року внесені відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження №12024175500001010 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України за повідомленням про вчинення приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу підроблення заповіту ОСОБА_5 від 17.03.2020 року. /а.с.94 т.1/

Згідно наданих Кременчуцьким РУП ГУНП в Полтавській області на виконання ухвали суду від 16.06.2025 року про витребування доказів матеріалів кримінального провадження №12024175500001010 від 20.11.2024 року, встановлено наступне. /а.с.124, 129, 140-145 т.1/

Батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , що підтверджується карткою про встановлення батьківства та копією запису акта про народження №962 від 31.10.2000 року.

Разом з тим, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що підтверджується даними заяви про видачу паспорта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що дочкою соціального робітника ОСОБА_6 , яка в період з 08.10.2019 по 03.08.2021 надавала послугу догляду вдома ОСОБА_5 , є відповідачка ОСОБА_2 , на користь якої в результаті складено оспорюваний заповіт, згідно якого ОСОБА_5 заповіла належне їй майно.

При цьому, збіг прізвища та по батькові ОСОБА_6 з прізвищем та по батькові ОСОБА_13 , який є батьком ОСОБА_7 , вказує на те, що вони є родичами. Тобто, ОСОБА_7 доводиться племінником ОСОБА_6 , та відповідно двоюрідним братом ОСОБА_2 , що не заперечується останньою у відзиві та додаткових поясненнях.

Згідно наданої копії договору про надання соціальних послуг вбачається, що він укладений між ТЦ СОА ДСЗН та ПАПО та ОСОБА_5 .

Відповідно до договору Територіальний центр приймає на обслуговування отримувача соціальних послуг Маркову Л.П. на підставі наказу керівника територіального центру від 17.09.2019 року №840 та надає соціальні послуги відповідно до індивідуального плану надання соціальної послуги. Встановлено, що договір набирає чинності 18.09.2019 року. Договір підписано власноруч ОСОБА_5 . У договорі також міститься запис про соціальних робітників ОСОБА_15 , ОСОБА_6 у вівторок-п`ятницю. /а.с.146-150 т.1/

Заява на отримання послуги по догляду вдома датована 16.09.2019 року та підписана ОСОБА_5 /а.с.151-152 т.1/

Згідно копії медичного висновку КНМП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» ОСОБА_5 частково не здатна до самообслуговування. Однак, у пункті 1 висновку конкретна вада, яка б перешкоджала самообслуговуванню не обрана та не зазначена. /а.с.153 т.1/

При цьому, суд звертає увагу на дату затвердження медичного висновку – 19.09.2019 року. Тобто, медичний висновок складено пізніше, ніж видано наказ керівника територіального центру та укладено договір про надання соціальних послуг.

Крім того, згідно відповіді КНМП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» м.Кременчука від 20.09.2024 року ОСОБА_5 , за медичною допомогою до вказаного підприємства не зверталась. /а.с.90 т.1/

Згідно з відповіддю Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг «ТУРБОТА» ОСОБА_5 , 1941 року народження, яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , з 17.09.2019 року по 25.05.2023 року перебувала на обслуговуванні у відділенні соціальної допомоги вдома №1 територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області соціальними робітниками:

-з 29.08.2019 по 08.10.2019 ОСОБА_15 ;

-з 08.10.2019 по 03.08.2021 ОСОБА_6 ;

-з 03.08.2021 по 25.05.2023 ОСОБА_16 .

ОСОБА_5 отримувала соціальну послугу догляду вдома на підставі особистої заяви, медичного висновку, договору про надання соціальних послуг.

Соціальна послуга догляду вдома надавалася їй за місцем проживання як особі, яка не здатна до самообслуговування у зв`язку з частковою втратою рухової активності та потребувала сторонньої допомоги згідно з медичним висновком. /а.с.89 т.1/

Надана на виконання ухвали суду копія спадкової справи №37/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 містить копію оспорюваного заповіту від 17.03.2020 року. Згідно зі змістом заповіту ОСОБА_5 все своє майно заповіла ОСОБА_2 . Заповіт записано зі слів ОСОБА_5 нотаріусом за її дорученням, прочитано вголос нотаріусом та свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . У заповіті також зазначено, що у зв`язку з вадами зору ОСОБА_5 на її особисте прохання та за її дорученням, в присутності нотаріуса та свідків, текст заповіту підписано ОСОБА_6 . /а.с.177 т.1/

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Прокопом Денисом Олександровичем копії договору від 20.02.2025 року ОСОБА_2 продала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 . Вартість квартири склала 1954325 гривень. /а.с.242 т.1, 2-3 т.2/

Судом задоволено клопотання представника позивачки про виклик та допит свідків у судовому засіданні: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 . /а.с.138 т.1/

Втім, свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в судове засідання на виклик суду не з`явилися.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 надала показання, згідно яких вона проживає у будинку АДРЕСА_3 з 1987 року. Вони з ОСОБА_5 були сусідами. Зазначила, що сім`я ОСОБА_5 була доволі закритою, друзів не мали. Свідок помітила, що коли син ОСОБА_5 . ОСОБА_19 був дитиною (підлітком) матір ставилася до нього не дуже добре. Приблизно у 1990-х роках ОСОБА_20 перестав з`являтися за вказаною адресою. За чутками він пішов служити в армію, а згодом одружився. Свідок чула як перебуваючи надворі, чоловік ОСОБА_5 – ОСОБА_8 телефонував синові та просив щось обговорити з ним, але не вдома. Дочка ОСОБА_5 померла близько 8 років тому, пізніше помер її чоловік. Після смерті дочки ОСОБА_5 стала вживати алкоголь, пляшки викидала прямо з вікна, стала агресивною. Коли ОСОБА_5 залишилась сама, то стала просити допомоги у сусідів, аби вони ходили в магазин за покупками для неї. До ОСОБА_5 приходили сусіди, а також чужі люди (зі слів сусідів – соціальні працівники). Проблем із зором у ОСОБА_5 не було, окуляри вона не носила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 надала показання суду, згідно яких вона з 1980 року проживає по АДРЕСА_3 . З ОСОБА_5 вони були сусідами. З ОСОБА_5 вони тісно спілкувалися впродовж одного року приблизно у 1980 роках. Потім ОСОБА_5 припинила спілкування з незрозумілих для свідка причин. У місто переважно виходив чоловік ОСОБА_5 – ОСОБА_8 . Коли чоловік помер, ОСОБА_5 зверталася по допомогу до сусідів, просила допомогти полагодити телефон, придбати ліки та коньяк. ОСОБА_5 рідко виходила з квартири, хоча могла самостійно пересуватися, але іноді падала і не могла підвестися, в такому випадку лежала і кликала на допомогу. Проблем із зором у ОСОБА_5 свідок не помічала. Навпаки, вказала, що ОСОБА_5 писала перелік того, що необхідно придбати та передавала чоловікові свідка, аби він допоміг придбати все необхідне. Спочатку померла дочка ОСОБА_5 , пізніше – чоловік. До ОСОБА_5 приходили дві соцпрацівниці. З однією з них, на ім`я ОСОБА_21 , спілкувалася свідок. Соцпрацівниця розповіла, що їй здалося ніби сусід ОСОБА_5 допомагає їй тому що розраховує отримати квартиру у спадок. Доглядальники приходили двічі на тиждень, також допомагали сусіди. Часто кризові стани у ОСОБА_5 траплялися, коли поруч не було соцпрацівників.

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стаття 1233 ЦК України встановлює, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. (ст.1235 ЦК України)

Згідно зі ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.207 ЦК України якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Стаття 1248 ЦК України встановлює наступний порядок посвідчення заповітів.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути:

1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

2) спадкоємці за заповітом;

3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Підстави недійсності заповіту наведені у ст.1257 ЦК України:

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Аналогічний статті 1248 ЦК України порядок посвідчення заповіту міститься у п. 1.11. глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок).

На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.

Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Заявляючи про недійсність заповіту позивачка фактично наводить дві підстави для цього: 1) нікчемність через порушення форми та порядку посвідчення заповіту (зазначення у ньому неправдивих відомостей щодо вад зору спадкодавці, участь як свідка близького родича спадкоємиці, власну зацікавленість соціального робітника – ОСОБА_6 , яка також брала участь у посвідченні заповіту); 2) оспорюваність через наявність алкогольної залежності у спадкодавця ОСОБА_5 , якою скористалася ОСОБА_6 та шляхом зловживання довірою підопічної, спонукала її до складання заповіту на користь своєї дочки ОСОБА_2 .

Щодо тверджень про участь у посвідченні заповіту близького родича спадкоємиці ОСОБА_2 , а саме, її двоюрідного брата ОСОБА_7 суд погоджується з позицією відповідачів у справі про те, що внаслідок цього не настає недійсність заповіту, та враховує наступні висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформовані у постанові від 02 березня 2026 року у справі № 462/863/23.

ЦК України не містить переліку близьких родичів, які не можуть бути свідками при посвідченні заповіту.

При тлумаченні пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України слід враховувати визначення близьких родичів, яке наведене у статті 68 ЦК України, яка за своїм змістом є найбільш близькою до статті 1253 ЦК України, оскільки нею обмежується коло осіб, які не можуть укладати договори з певними особами. Такими особами є батьки, діти, брати, сестри, і саме ці особи не можуть бути свідками при посвідченні заповітів на користь свого близького родича.

Для цивільних відносин властиві такі критерії, завдяки яким відносини є цивільними: юридична рівність, вільне волевиявлення, майнова самостійність їх учасників. Натомість публічні відносини мають інші, повністю протилежні характеристики. Парламентом не передбачено у статті 1 ЦК України можливості застосування до регулювання спадкових відносин, а саме щодо визначення близького родича в розумінні пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України, норм публічних законів.

Застосування статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», статті 26 СК України, статті 25-1 КЗпП України, за аналогією закону неможливе при вирішенні питання про визначення поняття «близькі родичі» (пункт 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України), оскільки в цих актах законодавства надаються різні визначення кола таких осіб, що пов`язано зі спеціальними цілями правового регулювання відповідних актів.

Враховуючи викладене, двоюрідний брат спадкоємиці за заповітом ОСОБА_2 – ОСОБА_7 не є її близьким родичем в розумінні в розумінні пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України.

Відтак, участь ОСОБА_7 , як свідка, у посвідченні заповіту не тягне за собою його нікчемність.

Щодо тверджень позивачки про наявну у спадкодавця ОСОБА_5 алкогольної залежності та спонукання її соціальним працівником ОСОБА_6 до складання заповіту, суд зауважує наступне. З показань допитаних у судовому засіданні свідків вбачається, що ОСОБА_5 дійсно вживала алкоголь і часом під його дією її поведінка не відповідала загальноприйнятим нормам. Разом з тим, надані докази не дають підстав для висновку, що ОСОБА_5 мала алкогольну залежність такого ступеню, яка не дозволяла їй усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними на час посвідчення заповіту. Так само, позивачкою не доведено факт психологічного або фізичного примусу щодо ОСОБА_5 з боку соціального робітника ОСОБА_6 , під дією якого був би посвідчений заповіт.

Щодо посилань позивачки на відсутність підстав для надання ОСОБА_5 соціальної послуги догляду вдома, видачі відповідного наказу про надання такої послуги керівником територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 17.09.2019 року №840, укладення з нею відповідного договору від 18.09.2019 року, то суд не надає оцінку законності таких дій, оскільки це не охоплюється заявленими підставами позовних вимог щодо визнання заповіту недійсним.

Хоча суд при цьому погоджується, що поява медичного висновку КНМП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» про часткову нездатність ОСОБА_5 до самообслуговування, без зазначення конкретної вади, яка б перешкоджала самообслуговуванню, та з порушенням хронології, коли медичний висновок з`явився лише 19.09.2019 року (тобто після видання згаданого наказу та укладення договору), виглядає дивним та ставить під сумнів наявність необхідних медичних показань для прийняття рішення про надання ОСОБА_5 послуги соціального обслуговування. Втім, оцінка законності дій територіального центру соціального обслуговування має надаватися в межах інших процедур та проваджень. Суд повторює, що наведені у позові обставини безпосередньо не впливають на вирішення питання щодо недійсності заповіту та не заявлені як підстави позову.

Разом з тим, оцінюючи дотримання порядку посвідчення заповіту, суд звертає увагу на наступне.

Як вже зазначалося відповідно до ст.1248 ЦК України та п. 1.11. глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, порядок посвідчення заповіту за участю не менше двох свідків, без особистого підписання спадкодавцем, застосовується у винятковому випадку, зокрема, коли заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.

Крім того, згідно загальних вимог щодо форми заповіту він має бути особисто підписаний заповідачем.

Лише якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням заповіт у її присутності підписує інша особа, що передбачено ч.4 ст.207 ЦК України. В такому випадку у заповіті мають бути зазначені причини, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Як вже зазначалося в оспорюваному заповіті міститься інформація про те, що у зв`язку з вадами зору ОСОБА_5 на її особисте прохання та за її дорученням, в присутності нотаріуса та свідків, текст заповіту підписано ОСОБА_6 . /а.с.177 т.1/

Втім, наявна медична документація, яка слугувала підставою для надання ОСОБА_5 послуги соціального обслуговування, не містить інформації про наявність у неї вад зору.

Згідно відповіді Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг «ТУРБОТА» ОСОБА_5 , 1941 року народження, соціальна послуга догляду вдома надавалася у зв`язку з частковою втратою рухової активності. /а.с.89 т.1/

У наведених показаннях допитаних свідків також відсутні дані про наявність вад зору у ОСОБА_5 . Свідки навели інформацію, яка дійсно вказує на певні проблеми з опорно-руховим апаратом у ОСОБА_5 . Разом з тим, свідки на запитання суду відповіли, що ОСОБА_5 не носила окуляри та не мала помітних вад зору, самостійно складала списки необхідних покупок, які прохала допомогти здійснити сусідів.

Суд відхиляє посилання відповідачки ОСОБА_2 на те, що зниження зору є природнім внаслідок вікових змін.

Вікові зміни зору не означають наявність патології та втрату зору, яка б унеможливлювала прочитання та підписання тексту заповіту.

До того ж суд звертає увагу на те, що у вересні 2019 року ОСОБА_5 власноруч підписала заяву та договір про надання їй соціальних послуг на дому, на що вказує наявність її підпису у документах. Тобто, всього за півроку до дати посвідчення оспорюваного заповіту - 17.03.2020 року.

При цьому, відповідачка ОСОБА_2 не надала жодних доказів на підтвердження появи серйозних вад зору у ОСОБА_5 за такий короткий проміжок часу.

За наведених умов є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 насправді не мала серйозних вад зору, а тому не було підстав передбачених ч.4 ст.207 ЦК України для підписання заповіту іншою особою.

Також, суд звертає увагу на те, що оспорюваний заповіт підписано ОСОБА_6 .

Як зазначалося раніше, згідно відповіді Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг «ТУРБОТА» ОСОБА_6 в період з 08.10.2019 по 03.08.2021 була соціальним робітником, який надавав соціальну послугу догляду вдома ОСОБА_5 .

Згідно Етичного кодексу спеціаліста із соціальної роботи України, затвердженого наказом Міністерства України у справах молоді та спорту від 09.09.2005 N1965, одним з етичних принципів діяльності спеціалістів із соціальної роботи є пріоритетність інтересів клієнтів. Спеціалісти із соціальної роботи спрямовують усі свої зусилля, знання та навички на допомогу окремим громадянам, сім`ям, групам, спільнотам та громадам для їх удосконалення, а також метою розв`язання конфліктів та подолання їх наслідків. (п.1.2)

Крім того, згідно п.1.1 вказаного Етичного кодексу соціальна робота є несумісною з прямим чи опосередкованим примусом клієнтів до будь-яких дій, навіть на користь клієнта або його близького соціального оточення.

Натомість, ОСОБА_6 , як соціальний робітник, брала активну участь (шляхом особистого підписання) у посвідченні оспорюваного заповіту, складеного на користь її близької особи (дочки) – ОСОБА_2 . Такі дії ОСОБА_6 вказують на певний конфлікт між її посадовими обов`язками та її майновим інтересом.

На думку суду наведена обставина також вказує на порушення форми посвідчення заповіту, адже системний аналіз статей 207, 1247, 1253 ЦК України дає підстави для висновку, що у посвідченні заповіту не мають брати участь близькі родичі спадкоємця.

Суд відхиляє доводи відповідачки ОСОБА_2 про те, що складання заповіту на її користь було проявом останньої волею заповідача, оскільки ОСОБА_2 сплачувала за її лікування харчування, комунальні послуги та здійснила її поховання.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, жодних доказів на підтвердження наведених нею обставин відповідачка ОСОБА_2 не надала. Натомість, в ході судового розгляду з`ясовано, що допомогу ОСОБА_5 надавали соціальні робітники та сусіди.

В будь-якому випадку, наведені відповідачкою аргументи не виправдовують порушення форми посвідчення заповіту.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що під час посвідчення оспорюваного заповіту порушено вимоги до його форми в частині підписання, що тягне за собою його нікчемність. Недійсність такого заповіту встановлена законом в силу положень ст.1257 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частина четверта статті 1254 ЦК України розрахована тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до статей 225 і 230 ЦК України) і не регулює наслідків нікчемності заповіту.

Частина четверта статті 1254 ЦК України не може регулювати правові наслідки нікчемності заповіту. Це обумовлено тим, що нікчемний заповіт не породжує будь-який правовий результат.

Положення частини четвертої статті 1254 ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (частина перша статті 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України.

Нікчемний заповіт у силу прямих вимог статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Отже, відповідний правочин є нікчемним не за рішенням суду, а відповідно до закону з моменту його укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини першої статті 1257 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині визнання заповіту недійсним задоволенню не підлягають, оскільки недійсність такого правочину в силу його нікчемності встановлена законом.

Разом з тим, на думку суду підлягає задоволенню позовна вимога до відповідачки ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 27 грудня 2023 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Прокопом О.Е. на ім`я ОСОБА_2 на підставі заповіту, посвідченого 17 березня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Доценком А.М., на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 .

Згідно зі ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В частині заявлених позовних вимог до відповідачки ОСОБА_3 суд не знаходить підстав для задоволення, оскільки остання не є особою, на користь якої складався заповіт, а тому не є належним відповідачем у справі про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Що стосується вимоги позивачки в уточненій позовній заяві про застосування наслідків нікчемності правочинів, суд зауважує наступне.

Згідно з ч.5 ст.216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Особа, яка вважає свої права порушеними, може пред`явити позов про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру відомостей про реєстрацію заповіту, який є ефективним способом захисту, про що зазначено у постанові КЦС ВС від 30 січня2023 року у справі № 472/566/19.

Відтак, суд вважає за необхідне застосувати наслідки нікчемності заповіту шляхом виключення із Спадкового реєстру відомостей про його реєстрацію.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17.

Втім, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 року у справі №922/5241/21 сформовано висновок, згідно якого фактори, з якими закон (стаття 388 ЦК України) пов`язує можливість віндикації майна, є добросовісність (недобросовісність) набувача майна, та наявність обставин, за яких витребування можливе також у добросовісного набувача.

Кожен з цих факторів досліджується послідовно стосовно кожного набувача у ланцюгу набувачів, якщо про існування відповідних обставин стверджує сторона, яка несе тягар їх доведення (пункти 10.79-10.80).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що позивачка у позовній заяві не заявляє вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та про витребування (віндикацію) спадкової кватири від останнього набувача – відповідачки ОСОБА_3 , відповідних підстав та обґрунтування такого витребування не наводить, суд не вважає за можливе за власною ініціативою застосувати такий наслідок нікчемності заповіту.

Сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн. /а.с.76 т.1/ слід стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки у відповідності до положення ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину та застосування наслідків нікчемності правочинів, задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 27 грудня 2023 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Прокопом О.Е. на ім`я ОСОБА_2 на підставі заповіту, посвідченого 17 березня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Доценком А.М., на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 .

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним заповіту, посвідченого 17 березня 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Доценком А.М., на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , оскільки такий правочин є нікчемним в силу закону.

Застосувати наслідок недійсності нікчемного заповіту та скасувати в Спадковому реєстрі запис №65689655 від 17 березня 2020 року про заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений та посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Доценком Андрієм Миколайовичем, за реєстровими номерами 190-191.

У задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідачі:

-ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;

-ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

-приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко Андрій Миколайович, місцезнаходження: 39631, Полтавська область, м.Кременчук, проспект Свободи, 45;

-приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Прокоп Олександр Едуардович, місцезнаходження: 39600, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Ігоря Сердюка, 37/18.

Суддя Алексашина Н.С.