Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №587/5310/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/5310/25

Номер провадження 22-ц/816/2179/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Сізова Д.В., Щербаченко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27 березня 2026 року, ухвалене у м. Тростянець (у складі судді Лебедь О.В.),

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У листопаді 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 30 серпня 2022 року в розмірі 17 679,06 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 серпня 2022 року ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік.

АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору, проте відповідач порушив зобов`язання, кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками не повернув, внаслідок чого, станом на 16 листопада 2025 року заборгованість за кредитним договором складає 17 679,06 грн, із яких: 12 691,67 грн заборгованість за тілом кредиту та 4987,39 грн заборгованість за відсотками.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 27 березня 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 серпня 2022 у розмірі 12 691 (дванадцять тисяч шістсот дев`яносто одна) грн 67 коп., а також кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн 79 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що з наданих доказів, зокрема виписки за рахунком, судом встановлено, що відповідач фактично користувався кредитними коштами, здійснював розрахункові операції, зняття готівки та інші транзакції, що свідчить про отримання та використання кредиту.

Разом із тим, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень статей 633, 634 ЦК України умови договору приєднання повинні бути доведені до відома споживача та підтверджені належними доказами, проте надані позивачем витяги з Умов та правил, а також Тарифів не містять підпису відповідача, у зв`язку з чим не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Суд дійшов висновку, що істотні умови договору, погоджені сторонами, містяться виключно в анкеті-заяві. Водночас у зазначеній анкеті-заяві відсутні погоджені сторонами умови щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.

Враховуючи факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів, а також невиконання ним обов`язку щодо їх повернення, суд визнав обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12691,67 грн, відмовивши у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно виходив із відсутності підпису відповідача на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах, оскільки в Анкеті-заяві від 30 серпня 2022 року відповідач підтвердив факт ознайомлення з ними та погодився на їх застосування. Крім того, фактичне користування кредитними коштами свідчить про прийняття (акцепт) умов договору відповідно до положень статей 641, 642 ЦК України.

Апелянт також зазначає, що навіть у разі відсутності підпису на Тарифах і Умовах, обов`язок сплати процентів виникає на підставі статей 1048, 1054 ЦК України, а їх розмір визначений у підписаних відповідачем документах, зокрема у заяві про встановлення кредитного ліміту та паспорті споживчого кредиту, які містять істотні умови договору, включаючи процентну ставку.

Крім того, скаржник наголошує на правомірності використання електронного підпису, посилаючись на положення статей 6, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статті 207 ЦК України, а також на нормативні акти Національного банку України, відповідно до яких електронний підпис має юридичну силу та прирівнюється до власноручного підпису.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки обставини цієї справи відрізняються. Натомість, на думку скаржника, підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20, який допускає можливість стягнення процентів за наявності підписаного паспорта споживчого кредиту.

Окрім цього, АТ «Акцент-Банк» зазначає, що висновки суду щодо недоведеності розрахунку заборгованості є необґрунтованими, оскільки на підтвердження правильності розрахунку до матеріалів справи було надано банківську виписку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Судом установлено, що ОСОБА_1 30 серпня 2022 року підписав за допомогою аналогу власноручного підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Акцент-Банк» (а.с. 32 зв.). У вказаній анкеті-заяві зазначено, що дана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг.

Також позичальник підписав заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, згідно із якою отримав кредитний ліміт на поточний рахунок, пільговий період користування яким становить до 62 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік (денна процентна ставка у пільговий період 0,000001% та денна процентна ставка у разі виходу з пільгового періоду 3,4%). Строк надання кредиту 240 місяців (а.с. 33).

До позовної заяви позивачем додано паспорт споживчого кредиту (а.с. 34-35).

У матеріалах справи міститься Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк»; Тарифи по картці «Зелена» та Статут АТ «Акцент-Банк» (а.с. 48-54).

У вказаній анкеті-заяві зазначено, що дана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» становлять договір про надання банківських послуг.

Згідно з довідкою за картами ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 зі строком дії до грудня 2028 року; № НОМЕР_3 зі строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_4 зі строком дії до грудня 2031 року (а.с. 47).

З довідки за лімітами вбачається, що розмір ліміту установленого ОСОБА_1 за кредитним договором б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10075940046 від 30 серпня 2022 року за період із 30 серпня 2022 року по 16 листопада 2025 року неодноразово змінювався, зокрема остання зміна ліміту відбулася 16 листопада 2025 року на збільшення ліміту до 12700,00 грн (а.с. 46 зв.).

З виписки по картці вбачається, що у період із 30 серпня 2022 року по 16 листопада 2025 року відповідач користувався платіжною карткою, зокрема перераховував кошти на інші рахунки; оплачував покупки; знімав готівку; приймав зарахування коштів з інших карток (а.с. 36-46).

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, що створило заборгованість розмір якої, згідно розрахунку позивача, станом на 16 листопада 2025 року складає 17679,06 грн, із яких: 12691,67 грн заборгованість за кредитом; 4987,39 грн заборгованість за відсотками (а.с. 28-32).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частково задовольняючи позов АТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив із наявності між сторонами кредитних правовідносин, зокрема отримання та використання відповідачем кредитних коштів, а також їх неповернення у повному обсязі.

Разом із тим суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами погодження сторонами у письмовій формі умов щодо сплати процентів за користування кредитом, оскільки надані витяги з Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів не містять підпису відповідача та не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.

У зв`язку з цим суд визнав обґрунтованими вимоги лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, а в частині стягнення процентів — відмовив.

Колегія суддів не може погодитися із таким способом вирішення спору з огляду на таке.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що зміст правочину може бути зафіксований в одному або кількох документах, а їх підписання сторонами дає підстави вважати правочин укладеним.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 30 серпня 2022 року підписав два документи, у тому числі Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, а також Анкету-заяву.

Також ці самі документи 30 серпня 2022 року підписані і представником банку.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина перша статті 640 ЦК України).

За змістом статей 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Таким чином, умови кредитного договору визначаються змістом зазначених двох заяв, підписаних сторонами.

Із Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком виходить, що відповідач ОСОБА_1 просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_5 на наступних умовах: вид кредиту – кредитний ліміт на поточний рахунок; тип кредиту – кредитування рахунку; мета кредиту – споживчі цілі; строк кредитування – 240 місяців.

Також сторони досягли письмової домовленості щодо відсотків за кредитом, зокрема пільговий період 62 дні за ставкою 0,000001%; у разі виходу за пільговий період – 3,4% на місяць (40,8 % річних).

Із змісту пункту 7.1. Заяви виходить, що при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка 6,8% у місяць (81,6% річних), яка нараховується на суму загальної заборгованості.

Наведене свідчить, що між сторонами існували правовідносини, пов`язані із відкриттям і обслуговуванням банківського рахунку, а також кредитні правовідносини. Спір виник з приводу неналежного виконання ОСОБА_1 кредитних правовідносин.

Поряд із цим, зважаючи на правові висновки Верховного Суду, зроблені у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що «Умови та правила надання банківських послуг» (а.с. 48-54), Тарифи по картці «Зелена» (а.с. 55-56), а також Паспорт споживчого кредиту «Кредитна карта «Зелена» (а.с. 34-35), оскільки вони не містять підписів сторін, не складають укладений між сторонами кредитний договір, визначений умовами Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 30 серпня 2022 року і Анкети-заяви від 30 серпня 2022 року.

Водночас відсутність підписів сторін на зазначених документах не виключає можливості стягнення процентів, якщо відповідні умови письмово погоджені сторонами в інших документах, що складають кредитний договір.

Щодо спірних кредитних правовідносин колегія суддів керується таким.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обставини цієї справи свідчать про те, що банком на виконання умов укладеного договору було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 зі строком дії до грудня 2028 року; № НОМЕР_3 зі строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_4 зі строком дії до грудня 2031 року (а.с. 47).

З довідки за лімітами вбачається, що розмір ліміту установленого ОСОБА_1 за кредитним договором б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10075940046) від 30 серпня 2022 року за період із 30 серпня 2022 року по 16 листопада 2025 року неодноразово змінювався, зокрема остання зміна ліміту відбулася 16 листопада 2025 року на збільшення ліміту до 12 700,00 грн (а.с. 46 зв.).

Із розрахунку заборгованості за договором слідує, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 12 691,67 грн, а залишок заборгованості за процентами становить 4987,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на те, що сторони у цій справі досягли згоди щодо відкриття банківського рахунку, надання кредиту в межах ліміту, сплати відсотків за користування кредитом, банк виконав умови договору, надав у користування ОСОБА_1 кредитні кошти у період із 30 серпня 2022 по 16 листопада 2025 року, у той час як ОСОБА_1 не повернув суму кредиту із відсотками, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 12 691,67 грн, а також проценти в сумі 4987,39 грн, а відтак задовольнити позов повністю.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом. Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на те, що сторони письмово погодили умови щодо сплати процентів у Заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 30 серпня 2022 року, яка підписана як відповідачем, так і представником банку та є складовою укладеного між сторонами кредитного договору. Саме у цьому документі визначено розмір процентної ставки, порядок її застосування та умови кредитування, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо відповідних істотних умов договору.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність письмового погодження сторонами умов щодо сплати процентів не відповідає встановленим обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам. Внаслідок цього суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють кредитні правовідносини, та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення необхідно змінити, а саме збільшити розмір заборгованості відповідача, що підлягає стягненню, таким чином задовольнивши позов повністю.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої з відповідача суми заборгованості, необхідно змінити рішення в частині розподілу судових витрат. Враховуючи, що позов задоволено повністю, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн відшкодування судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 3633,60 грн судового збору, тому, враховуючи задоволення апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути вказану суму як відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 27 березня 2026 року змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

«Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30 серпня 2022 року у загальному розмірі 17 679,06 грн, з яких: 12 691,67 грн заборгованість за тілом кредиту; 4987,39 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» відшкодування судового збору у розмірі 2422,40 грн, за розгляд справи в суді першої інстанції».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» відшкодування судового збору у розмірі 3633,60 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - М.В. Нестеренко

Судді: Д.В. Сізов

М.В. Щербаченко