Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №505/4240/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/891/26

Номер справи місцевого суду: 505/4240/25

Головуючий у першій інстанції Івінський О. О.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого: судді Копіци О.В., секретаря судового засідання Ровенко А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу захисника Ломей Д.В., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Подільського міськрайонного суду Одеської обл. від 20.02.2026, стосовно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, особи з інвалідністю ІІ групи, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення із застосуваннямч.2 ст.36 КУпАПу виді штрафу у розмірі 40800 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн.

Відповідно до вказаної постанови суду,23.11.2025 о 17 год. 45 хв. по вул. Соборній, буд. 40 у м. Подільську Одеської обл., водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «LandRover», д.р.н. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, вчинивши правопорушення повторно протягом року, чим порушив п.2.1а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306від 10.10.2001 (далі – ПДР).

Також, 23.11.2025 о 17 год. 45 хв. по вул. Соборній, буд. 40 у м. Подільську Одеської обл., водій ОСОБА_1 ,керував автомобілем марки «LandRover», д.р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився із застосуванням приладу «Драгер», результат якого 0,84 проміле алкоголю, чим порушив п. 2.9а)ПДР.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Люмей Д.В. не погодився із оскаржуваною постановою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступні обставини:

- судом 1-ої інстанції в порушення ст. 268 КУпАП розглянув справу без участі ОСОБА_1 , не врахувавши його клопотання про відкладення розгляду справи 20.02.2026, у зв`язку із проходженням ВЛК в цей день, а також перебуванням на стаціонарному лікуванні з 12.02.2026 по 10.03.2026, чим порушив його процесуальні права;

- всі наявні у справі докази є недопустимими, оскільки ОСОБА_1 не міг ознайомитися із ними за станом здоров`я та брати участь у судових засіданнях;

- ОСОБА_1 є військовослужбовцем, має певні вади здоров`я, які отримав під час участі у бойових діях, захищаючи Батьківщину, має другу групу інвалідності, пов`язану із захистом Держави, яку отримав 13.03.2026.

З огляду на викладені обставини, захисник Ломей Д.В. просить скасувати постанову суду 1-ої інстанції від 20.02.2026 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання апеляційного суду призначене на 9 год. 50 хв. 11.06.2026 ОСОБА_1 та його захисник Ломей Д.В., будучи належним чином повідомленими, не з`явилися, клопотань про відкладання розгляду справи не заявляли.

Враховуючи неявку ОСОБА_1 та його захисника Ломей Д.В. в судове засідання, апеляційний суд, керуючись приписами ч. 1 ст.268та ч. 6 ст.294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за їх відсутності та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Апеляційний суд критично відноситься до тверджень сторони захисту щодо наявності підстав для закриття провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі.

Відповідно до п.п. а) п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП.

Так, згідно із ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1 , що полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Вимогами п. 2.9 а) ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За керування транспортним засобом особами в стані, зокрема, алкогольного сп`яніння, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №521656 від 23.11.2025, серії ЕПР1 №521652 від 23.11.2025,копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №8133502 від 12.11.2025, результатами приладу «Драгер» від 23.11.2025;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 23.11.2025;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції від 23.11.2025;

- висновком №319 від 23.11.2025 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції, дослідженими відеозаписами події.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, з відеозапису події WhatsAppVideo 2025-11-24 at 08.50.37 вбачається рух т/з, його зупинку поліцейськими, які повідомили водієві причину зупинки та ознаки алкогольного сп`яніння, а також запропонували пройти у встановленому законом порядку огляд для виявлення стану сп`яніння.

В подальшому на відео WhatsAppVideo 2025-11-24 at 10.33.13зафіксовано огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Драгер, результат якого склав 0,84 проміле (час запису: 1.30-2.07 хв.).

За фактом керування т/з в стані алкогольного сп`яніння та без права керування таким т/з особою повторно протягом року, відносно ОСОБА_1 було складено поліцейськими протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП із роз`ясненням йому прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП, а також ст. 63 Конституції України (відео 0000000_00000020251123194604_0010).

Протоколи про адміністративні правопорушення містять підписиводія ОСОБА_1 без зазначення будь-яких зауважень та пояснень.

Отже, апеляційний суд констатує, що відеозапис у повному обсязі та з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП відображає процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та свідчить про правомірну поведінку поліцейських та належне і професійне виконання ними своїх обов`язків.Підстави для зворотних висновків не встановлені.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 також не скористався своїм правом на надання пояснень по суті правопорушень, будь-яких зауважень до протоколу не заносив, як і не зазначав про незаконність дій поліцейських зі складення вказаного протоколу щодо нього.

На переконання апеляційного суду, зміст протоколів про адміністративне правопорушення відповідає приписам ст. 256 КУпАП, у яких зазначено суть вчиненого правопорушення, із зазначенням нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, що спростовує доводи сторони захисту в наведеній частині, а тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом відсутні.

З огляду на викладене, позиція сторони захисту, яка висловлена в апеляційній скарзі, та відповідна процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП за кваліфікуючою ознакою – керування транспортним засобом особою, що немає права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року та правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючою ознакою – керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що зібрані у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 докази є належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що судом 1-ої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , в той же час зауважує, що вказані обставини були підставою для поновлення останньому строку на подання апеляційної скарги.

Із цих причин апеляційний суд не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови місцевого суду, в тому числі, з огляду на те, що право ОСОБА_1 на захист було в повній мірі відновлено в апеляційному суді, шляхом забезпечення участі його ОСОБА_2 в апеляційному розгляді справи, в тому числі під час вирішення питання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Тож, апеляційним судом були здійснені всі необхідні заходи з метою реалізації ОСОБА_1 передбачених ст. 268 КУпАП прав, втім, останній в судове засідання з розгляду поданої в його інтересах скарги не з`явився, а отже - на власний розсуд розпорядився наданими йому законом правами.

Окрім того, апеляційний суд з глибокою повагою ставиться до військовослужбовців ЗСУ та сил оборони, які самовіддано захищають Україну та її громадян від збройної агресії рф, водночас, звертає увагу на те, що закон для всіх один, та він повинен застосовуватися однаково до кожного хто його порушив.

Разом із тим,апеляційний суд приймає до уваги посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, що є підставою для зміни постанови суду 1-ої інстанції в частині стягнення судового збору з огляду на наступні обставини.

Так, в матеріалах справи міститься копія витягу № 84/26/2193/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 84/26/2193/Р від 13.03.2026, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з 03.03.2026 встановлена ІІ група інвалідності(а.с. 83-84).

Згідно із ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Водночас, згідно із п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Станом на день прийняття судом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не мав статусу особи з інвалідністю, водночас, вказане не позбавляє суд апеляційної інстанції права змінити постанову місцевого суду в частині, що покращує становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, окрім того, на отримання ОСОБА_1 вказаного статусу звернув увагу захисник в апеляційній скарзі, що не може бути залишене апеляційним судом без належної уваги з наданням відповідної правової оцінки.

У відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Отже, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду 1-ої інстанції змінити в частині стягнення судового збору та виключити із резолютивної частини постанови рішення про стягнення із ОСОБА_1 судового збору.

При цьому, оскільки пільги щодо сплати судового збору визначені вказаним вище спеціальним законом, апеляційний суд не вважає за потрібне вирішувати вказане питання у резолютивній частині постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Ломей Д.В., в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Подільського міськрайонного суду Одеської обл. від 20.02.2026, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП – змінити, в частині стягнення судового збору.

Виключити із резолютивної частини постанови Подільського міськрайонного суду Одеської обл. від 20.02.2026 рішення про стягнення із ОСОБА_1 судового збору.

В іншій частині постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца