Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №523/232/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/941/26

Номер справи місцевого суду: 523/232/26

Головуючий у 1-й інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу захисниці Баранової Оксани Володимирівни, яка діяла в інтересах ОСОБА_1

на постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 25 березня 2026 року

встановив:

Постановою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 25 березня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 17 грудня 2025 року близько 22 год 53 хв керував транспортним засобом – «Hyundai Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Сергія Ядова, буд.28, у м.Одеса в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, проводився із згоди водія у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком №002817, чим порушив п.2.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р., № 1306, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисниця Баранова О.В., яка діяла в інтересах

ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Пересипського районного суду

м. Одеси від 25 березня 2026 року та закрити провадження у справі.

За доводами апеляційної скарги не зважаючи на клопотання захисниці про відкладення розгляду справи, суд розглянув справу без участі сторони захисту, чим порушив вимоги ст. 268 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд належним чином не перевірив дотримання процедури направлення на медичний огляд, належність та допустимість доказів, відповідність висновку медичного огляду вимогам законодавства. Фактично суд обмежився формальним перерахуванням доказів без надання їм критичної оцінки, у той час як сторона захисту була позбавлена можливості надати власні докази, поставити під сумнів докази, надані правоохоронцями, заявити клопотання.

В апеляційній скарзі захисниця порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на перебування на лікарняному упродовж тривалого періоду часу, який охоплює і строк на апеляційне оскарження.

В судове засідання призначене на 27 квітня 2026 року о 14:30 год, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_2 та його захисниця Баранова О.В. не з`явилися.

27 квітня 2026 року захисниця Баранова О.В. подала клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтувала тим, що цього дня вона приймає участь у іншому судовому засіданні у Овідіопольському районному суді Одеської області на підтвердження чого надала відповідні докази.

Зазначене вище клопотання захисниці Баранової О.В. з урахуванням обставин, якими таке обґрунтоване, апеляційним судом було задоволено та відкладено розгляд справи на 25 травня 2026 року.

25 травня 2026 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебування судді у відпустці.

Про наступну дату та час розгляду цієї справи (03 червня 2026 року о 11:00) сторона захисту була повідомлена у порядку, встановленому законом.

02 червня 2026 року адвокат Баранова О.В. подала заяву про припинення її повноважень, як захисниці Бовсуновського К.М.

В судове засідання, призначене на 03 червня 2026 року о 11:00 год,

ОСОБА_1 не з`явився.

03 червня 2026 року захисниця Білунова С.Г. подала заяву у якій просила надіслати їй для ознайомлення через систему «Електронний суд» матеріали справи та відкласти судовий розгляд на іншу дату.

Вказану заяву захисниці апеляційним судом було задоволено, відкладено розгляд справи на 10 червня о 11:15 год, забезпечено захисниці можливість ознайомлення з відсканованими матеріалами справи через підсистему «Електронний суд», які вона отримала 06 червня 2026 року у її електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Копію відеозапису, що міститься у матеріалах справи, за клопотанням сторони захисту, ОСОБА_1 отримав особисто під розписку 24 квітня 2026 року.

09 червня 2026 року захисниця Білунова С.Г. вдруге звернулася із заявою у якій просила відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість у іншому судовому засіданні, призначеному на 10 червня 2026 року о 10:20 год у Пересипському районному суді

м. Одеси.

Однак, захисницею не надано будь-яких доказів, на підтвердження вказаних вище обставин якими обґрунтована заява, та не зазначено номер судової справи, у якій, як стверджує захисниця вона приймає участь.

Крім того, захисниця не наводить аргументів на підтвердження існування у неї обставин, які б перешкоджали прийняти участь в судовому засіданні, зокрема у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, зважаючи на те, що судові засіданні у справах, призначені у різний час.

Також захисниця не повідомила про наявність обставин, які б унеможливлювали особисту участь ОСОБА_1 в судовому засіданні.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року).

ЄСПЛ зауважує, що сторона, яка задіяна під час судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 21 листопада 1995 року у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" ("Ciricosta and Viola v. Italy", заява N 19753/92)).

Апеляційний суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні особи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на наведене, та зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, а також ту обставину, що апеляційний розгляд справи вже було двічі відкладено за клопотанням сторони захисту, і зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду справи, відмовляє у задоволенні клопотання захисниці Білунової С.Г. про відкладення розгляду цієї справи, та вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , та його захисниці Білунової С.Г., які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зауважує про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Так, 25 березня 2026 року прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 26 березня 2026 року і закінчився 06 квітня 2026 року.

З матеріалів справи убачається, що справу розглянуто без участі

ОСОБА_1 та його захисниць, відомості про отримання стороною захисту копії постанови суду у справі відсутні.

Беручи до уваги обставини, якими захисниця обґрунтовує поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, з метою забезпечення доступу до правосуддя, апеляційний суд вважає, що апелянту потрібно поновити строк на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Із тексту апеляційної скарги убачається, що захисницею не заперечується факт керування ОСОБА_1 вказаним вище транспортним засобом у часі та місці, зафіксованому у протоколі про адміністративне правопорушення, як і те, що на вимогу правоохоронців він пройшов у спеціалізованому закладі охорони здоров`я огляд на стан наркотичного сп`яніння, а також, що вказані вище обставини фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.

Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них,тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (Рішення Європейського суду з правлю дини по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства"("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).

Згідно з п.2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я (ч.4 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 266 КУпАП).

Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів, регламентовано Iнструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).

Згідно із п.4 розділу I Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п.3 розділу I Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я (п.12 Розділу II).

Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (п. 1 розділу III Інструкції).

Огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур (п.3 розділу III Інструкції).

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи (п.4 розділу III Інструкції).

Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове (п.6 розділу III Інструкції).

Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння (п.7 розділу III Інструкції).

Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи (п.7 розділу III Інструкції).

Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження. Другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів у закладах охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв. Для визначення концентрації алкоголю у другий набір відбирається не менше ніж 20 мл сечі та крові. Для дослідження на наркотичні, психотропні та лікарські засоби у другий набір ємностей відбирається не менше ніж 80 мл сечі та 20 мл крові (п. 9 розділу III Інструкції).

Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (п. 12 розділу III Інструкції).

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (п. 14 розділу III Інструкції).

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (п. 15 розділу III Інструкції).

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку (п. 16 розділу III Інструкції).

Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма» (п. 17 розділу III Інструкції).

Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я (п. 18 розділу III Інструкції).

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я (п. 19 розділу III Інструкції).

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п. 21 розділу III Інструкції).

Крім цього, порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі - Порядок).

Огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п.3 Порядку).

Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням (п.10 Порядку).

Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я (п.13 Порядку).

Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку (п. 14 Порядку).

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відеозапис, інші документи.

Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд в основу свого рішення поклав відомості, зафіксовані у: протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №550569 від 25 грудня 2025; відеозаписах портативних відеореєстраторів; висновку №002817 щодо результатів медичного огляду, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відеозапис, інші документи.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550569 від 25 грудня 2025 року, правоохоронцями зафіксовано, що: «17 грудня 2025 року о 22:53 год в м. Одеса, вул. Ядова, 28, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata» днз НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком 002817, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР».

Вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення,

ОСОБА_1 , як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності підписав без зауважень.

З відеозапису убачається, що правоохоронцями зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з яким правоохоронцями виявлено у нього ознаки наркотичного сп`яніння у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на що водій погодився. В медичному закладі ОСОБА_1 , окрім того, що здав біологічне середовище (сечу), також був оглянутий лікарем, який за результатами отриманого на місці експрес-тесту, повідомив про вірогідність перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, викликаного вживанням канабіноїдів.

З висновку №002817 від 25 грудня 2025 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Висновок) убачається, що лікар дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, викликаного вживанням канабіноїдів.

Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу керував автомобілем у стані наркотичного сп`яніння, поліцейськими підставно складено відносно

ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, суд зауважує про таке.

У рішенні "Корнєв і Карпенко проти України" від 21.10.2010 року (Заява N 17444/04), ЄСПЛ зазначив, що: пункт 3 (b) статті 6 (995_004) гарантує обвинуваченому "мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту", а отже, ця гарантія означає, що підготовка основного захисту в його інтересах охоплює все, що є "необхідним" для підготовки основного розгляду справи судом. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень можливості надання суду, який розглядає справу, всіх відповідних аргументів захисту і, таким чином, вплинути на результат провадження. Питання адекватності часу та можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи (пункт 66).

Зазначена правова позиція, висвітлена також і у рішеннях ЄСПЛ "Вєренцов протиУкраїни" заява N 20372/11 (пункти 76 та 77) від 11 квітня 2013 року, та Михайлова проти України, заява N 10644/08 від 06.03.2018 року (пункти 69,70).

У цій справі, протокол про адміністративне правопорушення складено 25 грудня 2025 року, у провадженні суду першої інстанції справа перебувала з 06 січня 2026 року.

Вперше із заявою про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність ознайомлення з її матеріалами, захисниця Баранова О.В. звернулася 03 лютого 2026 року, однак до моменту прийняття судом оскаржуваної постанови (25 березня 2026 року), сторона захисту не зважаючи на численні заяви про відкладення розгляду справи, подані у подальшому, не з`явилася до суду з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Загальний проміжок часу, що минув від дня надходження справи до суду (06 січня 2026 року) і до прийняття судом рішення за результатами розгляду справи (25 березня 2026 року), склав 79 календарних днів.

За вказаних обставин у розпорядженні сторони захисту було достатньо часу і наявна можливість, необхідна для підготовки захисту під час розгляду справи судом першої інстанції, з огляду на те, що судом були створені для цього відповідні умови, оскільки судом неодноразово задовольнялися клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи, водночас докази того, що останні мали перешкоди у можливості ознайомлення з матеріалами справи відсутні.

Крім цього, на стадії апеляційного перегляду справи, апеляційним судом було забезпечено стороні захисту можливість ознайомлення з матеріалами справи, у тому числі відеозаписом, копію якого ОСОБА_1 отримав особисто під розписку ще 24 квітня 2026 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисниці про відкладення розгляду справи, суд відхиляє, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про відкладення розгляду справи, призначеного на 25 березня 2026 року (день прийняття оскаржуваної постанови), захисниця Білонова С.Г. не надала суду доказів, які б обґрунтовували поважність причин її неявки до суду (а.с. 24-26).

Водночас, за матеріалами справи, судом двічі задовольнялися клопотання захисниць Білунової С.Г. та ОСОБА_3 про відкладення судових засідань, призначених на 04 лютого 2026 року, 04 березня 2026 року.

Крім цього, апеляційний суд зауважує на такому.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов`язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).

Переглядаючи цю справу апеляційний суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".

Апеляційний суд враховує, що судове засідання в якому прийнято оскаржувану постанову, проведено без участі ОСОБА_1 та його захисниць водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості захищати свої інтереси у суді, шляхом подання апеляційної скарги з наведенням мотивів і доводів в обґрунтування власної правової позиції захисту, і це право йому було забезпечено апеляційним судом, шляхом проведення судового засідання .

Апеляційним судом створено ОСОБА_1 умови з метою забезпечення реалізації права особисто надати пояснення у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи, однак особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з`явився, тим самим нівелював можливість надати пояснення за доводами апеляційної скарги особисто.

З огляду на наведене, апеляційним судом було забезпечено ОСОБА_1 реалізацію права бути "почутим", тим самим дотримано гарантії справедливого розгляду справи.

Отже, апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до

ст. 252КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є вірним.

Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.

Керуючись ст. 294 КУпАП

постановив:

Клопотання захисниці Баранової Оксани Володимирівни, яка діяла в інтересах ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Пересипського районного суду м. Одеси від 25 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисниці Баранової Оксани Володимирівни, яка діяла в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 25 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко