Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №490/4022/24 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 08 червня 2026 р.

Справа: №490/4022/24

Суддя: Тищук Н. О.

09.06.26

22-ц/812/1322/26

Провадження № 22-ц/812/1322/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 червня 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/4022/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем – Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 04 травня 2026 року суддею Чаричанським П.О. у приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до АТ "Миколаївобленерго",

треті особи: Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області,

про встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом.

Зазначав, що з 1981 року працював електромонтером по ремонту релейної апаратури АТ «Миколаївобленерго». 01 січня 2023 року після 16 год 45 хв, у темний час доби, у складі оперативно-виїзної бригади виїхав для виконання робіт з усунення в`язки на опорі. Під час спуску з опори після виконання завдання упав з неї та не міг піднятися. Члени бригади поклали його на робітничу куртку, перенесли в легковий автомобіль і привезли додому. Дома його переодягли в домашній одяг і викликали швидку.

В лікарні йому поставили діагноз забій грудної клітини. Прибувши додому він майже не рухався та постійно перебував на постільному режимі. Але стан здоров`я постійно погіршувався.

Після 3 години ранку 03 січня 2023 року звернувся до Миколаївської міської лікарні № 4 де був оглянутий лікарем, госпіталізований та проведено хірургічне втручання з приводу Гострого порушення мозкового кровообігу по геморагічному типу.

До 27 січня 2023 року знаходився на лікуванні та 04 січня 2023 року та 05 січня 2023 року йому були проведені операції з видалення інсульт-гематоми в лівій лобно-тім`яній ділянці. Стан був тяжкий.

Посилаючись на те, що травма отримана внаслідок падіння з опори під час виконання трудових обов`язків, отримання каліцтва та ушкодження здоров`я, яке призвело до інвалідності, ОСОБА_1 просив встановити факт нещасного випадку на виробництві.

При розгляді справи представником позивача ОСОБА_2 , для встановлення медичного причинно-наслідкового зв`язку між подією 01.01.2023 року та тяжкими наслідками для здоров`я ОСОБА_1 (ГПМК 03.01.2023 року, нейрохірургічне лікування, інвалідність), було заявлено клопотання про призначення комплексної (комісійної) судово-медичної експертизи. На вирішення якої просила поставити наступні питання:

1. Які тілесні ушкодження/клінічні симптоми зафіксовані в медичній документації 01.01.2023 (у т.ч. забій грудної клітки, результати рентгенологічного дослідження), який їх характер і давність?

2. Чи узгоджуються ці ушкодження за механізмом з падінням на тверду поверхню з висоти (у т.ч. з опори/з іншої висоти) та ударом правою частиною тіла?

3. Чи могли при вказаному механізмі травми виникнути ушкодження головного мозку за типом контрудару (contrecoup) з локалізацією у лівій лобно-тім?яній ділянці, та чи є за медичними даними ознаки такого механізму?

4. Чи є часовий проміжок між подією 01.01.2023 року та розвитком тяжкого неврологічного стану 03.01.2023 року типовим/характерним для розвитку травматичної субдуральної та/або внутрішньомозкової гематоми, у тому числі відтермінованого крововиливу?

5. За даними нейровізуалізації (КТ/МРТ) (описів та зображень), історії хвороби та операційних протоколів — який найбільш імовірний генез внутрішньочерепного ураження: травматичний чи нетравматичний (гіпертонічний/судинний)? Просимо обґрунтувати висновок конкретними ознаками.

6. Якщо за даними КТ/МРТ зафіксована субдуральна гігрома (або інші подібні ознаки), чи підтверджує це переважно травматичний генез ураження, чи такі зміни можуть відповідати і нетравматичному/післяінсультному механізму?

7. Чи могла травма 01.01.2023 року бути прямою причиною або суттєвим сприяючим фактором (тригером) розвитку ГПМК 03.01.2023 року, з урахуванням супутніх захворювань і факторів ризику, відображених у медичній документації?

8. Чи є у медичній документації дані, які свідчать про можливий початок ГПМК до травмуючої події 01.01.2023 року (версія "інсульт спричинив падіння")? Якщо так — оцінити ймовірність та узгодженість цієї версії з первинною медичною фіксацією 01.01.2023 року та подальшим перебігом.

9. Чи перебувають стійкі наслідки (парез/параліч, афазія, дефект кісток черепа, судомний синдром/епілепсія, потреба стороннього догляду), що призвели до встановлення інвалідності, у причинному зв?язку з ГПМК 03.01.2023 року та проведеним нейрохірургічним лікуванням?

10. Наскільки медично обґрунтованим є твердження КНП ММР «МЛШМД» у листі від 27.02.2024 №81/з про відсутність зв?язку між травмою 01.01.2023 року та ГПМК 03.01.2023 року — за умови дослідження повного комплексу первинної медичної документації, нейровізуалізації та операційних протоколів?

Проведення вказаної експертизи просила доручити експертам Державної спеціалізованої установи "Миколаївське обласне бюро судово-медичної експертизи" (54009, м. Миколаїв, вул. Марка Кропивницького, 138). Питання попереднього авансування витрат на проведення експертизи просила вирішити відповідно до ЦПК України, з подальшим розподілом витрат за результатами розгляду справи.

Узагальнені доводи інших учасників

Представник відповідача у задоволенні клопотання просив відмовити оскільки воно заявлене після закриття підготовчого провадження.

Представник Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці також просила у задоволенні клопотання відмовити.

Представник ГУ Пенсійного фонду України в Миколаївській області у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2026 року клопотання задоволено частково, у справі призначено комплексну (комісійну) судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставлені запитання:

Проведення експертизи доручено експертам Державної спеціалізованої установи "Миколаївське обласне бюро судово-медичної експертизи" (54009, м. Миколаїв, вул. Марка Кропивницького, 138).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ «Миколаївобленерго», посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що провадження у справі відкрито ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.05.2024 року та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.09.2024 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 197 ЦПК України саме у підготовчому судовому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик експертів, свідків, а також вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Таким чином, законодавець прямо визначив підготовче провадження як процесуальну стадію, в межах якої сторони зобов`язані заявляти клопотання про призначення експертизи.

Однак, представники позивача, будучи належним чином обізнаними про предмет спору та обставини, які підлягають доказуванню, під час підготовчого провадження відповідного клопотання не заявляли, заявили його майже через 20 місяців після закриття підготовчого засідання.

При цьому факт отримання документів чи проведення допиту свідків не є безумовною та достатньою підставою для поновлення процесуального строку або подання нового клопотання після закриття підготовчого провадження.

Клопотання про поновлення процесуального строку сторона позивача не заявляла.

Призначення експертизи після завершення підготовчого провадження за відсутності належного обґрунтування причин несвоєчасного звернення суперечить принципам процесуальної економії, правової визначеності та розумності строків судового розгляду.

Крім того, суд першої інстанції фактично обмежився формальним посиланням на необхідність проведення експертизи, не навівши належної мотивації, чим порушив вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Літкова Л.В. просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Посилалася на те, що суд першої інстанції прямо зазначив в оскаржуваній ухвалі, що клопотання про призначення експертизи було заявлено після отримання витребуваних документів та після допиту заявлених свідків, а необхідність експертного висновку обумовлена саме цими обставинами — поданими доказами та показаннями свідків.

Отже, суд встановив конкретну процесуальну підставу: поява та дослідження доказового матеріалу, який потребував спеціальної медичної оцінки. Аргумент Апелянта про те, що необхідність спеціальних знань була очевидною з самого початку, не спростовує висновку суду. До отримання та дослідження відповідних медичних документів і показань свідків сторона позивача не могла остаточно сформулювати повний обсяг питань, які необхідно поставити на вирішення експертів.

Крім того, частиною четвертою статті 225 ЦПК України прямо передбачено ситуацію, коли експертиза призначається під час судового розгляду справи.

Оскаржувана ухвала є належно мотивованою та відповідає вимогам статті 104 ЦПК України.

2.Мотивувальна частина

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Літкової Л.В., представника відповідача ОСОБА_3 , представника третьої особи – Семенцової С.А., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ "Миколаївобленерго" з позовом про встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві.

Відповідач позовних вимог ОСОБА_1 не визнає.

Під час розгляду справи представником позивача заявлено клопотання про призначення комплексної (комісійної) судово-медичної експертизи.

Як на підставу для її призначення апелянт посилався на необхідність встановлення медичного причинно-наслідкового зв`язку між подією, яка мала місце 01.01.2023 року та тяжкими наслідками для здоров`я ОСОБА_1 (ГПМК 03.01.2023 року, нейрохірургічне лікування, інвалідність).

Клопотання заявлено адвокатом після отримання витребуваних медичних документів та після допиту свідків, отже необхідність експертного висновку обумовлена саме цими обставинами (поданими доказами та показаннями свідків).

Позиція апеляційного суду

Відповідно до положень частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21 (провадження № 14-97цс22) акцентувала увагу на тому, що право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на висловлену нею раніше у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 правову позицію, згідно з якою справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів звертає увагу, що доказування – це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (стаття 110 ЦПК України).

За змістом статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Отже, особливість висновку експерта полягає в тому, що предметом його дослідження є обставини, встановлення яких потребує наявності спеціальних знань і дозволяє встановити певні специфічні обставини, які не можуть бути встановлені іншими доказами (засобами доказування).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до пунктів 8, 10 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що клопотання про призначення експертизи у справі, за правилами статті 189 ЦПК України, повинні бути заявлені на стадії підготовчого провадження.

Разом з цим ухвалюючи рішення про призначення у справі експертизи суд першої інстанції виходив із того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування, може бути визначено лише експертним шляхом, оскільки потребує спеціальних знань.

Колегія суддів погоджується із цим висновком суду першої інстанції, зокрема зважаючи на те, що відповідач позову не визнає, отже позивач, наполягаючи на задоволенні позовних вимог, вправі очікувати від суду застосування норм процесуального законодавства, які надають йому можливість подальшого вирішення спору, зокрема щодо предмета доказування.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, встановленню підлягають обставини щодо причинно-наслідкового зв`язку між подією 01.01.2023 року та тяжкими наслідками для здоров`я позивача ОСОБА_1 .

З огляду на зміст доводів позивача та заперечень відповідача, призначення судової експертизи у справі є необхідним для справедливого її розгляду, оскільки суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок щодо обставин спору.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначаючи у справі експертизу вжив заходів для повного та всебічного розгляду справи, встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що одним із принципів призначення судової експертизи є принцип доцільності.

З огляду на конкретні обставини справи, не призначення у цій справі судової експертизи не дозволить повно та всебічно встановити обставини справи та відповідно виконати завдання правосуддя щодо справедливого розгляду справи.

Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на тому, що дії суду, які сприяють встановленню істини у справі, в жодному разі не повинні сприйматися як дії щодо захисту однієї із сторін процесу. Цивільний процес є формою реалізації правосуддя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя, і гарантії права громадян на судовий захист. Такий зв`язок правосуддя і цивільного судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми.

Правосуддя через процес необхідно розглядати як доступність, що полягає у певному стандарті, який відбиває вимоги справедливого та ефективного судового захисту, що конкретизується в належних судових процедурах, розумних строках, і безперешкодного звернення усякої заінтересованої особи до суду.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 191/2592/19-ц (провадження № 61-6770св21), від 05 листопада 2025 року у справі № 757/17645/23-ц (провадження N 61-5208св25).

Зокрема у вказаних постановах Верховний Суд вказав на те, що призначення експертизи на стадії розгляду справи по суті задля повного та всебічного розгляду справи, встановлення судом фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, відповідає завданням цивільного судочинства і не порушує принцип змагальності.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Отже апеляційна скарга АТ «Миколаївобленерго» задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ «Миколаївобленерго» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції – залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції повинна містити, крім іншого, також висновки щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з цим, предметом апеляційного перегляду в межах даного судового провадження була процесуальна ухвала суду – про призначення експертизи.

Рішення по суті спору апеляційним судом не приймалося, розгляд справи наразі не закінчено.

Оскільки, відповідно до вимог чинного цивільного процесуального закону, розподіл судових витрат може бути здійснений лише за результатами розгляду позовної заяви, апеляційний суд у даному провадженні розподілу судових витрат сторін не здійснює.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Серебрякова

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua