Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №469/720/25 — Миколаївський апеляційний суд

15.06.26

22-ц/812/1283/26

Справа №469/720/25 Доповідач апеляційного суду Т.Б. Кушнірова

Провадження №22-ц/812/1283/26

Постанова

Іменем України

15 червня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Коломієць В.В., Лівінського І.В.,

із секретарем Чистою В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на рішення Березанського районного суду Миколаївської області, вступна та резолютивна частини якого ухвалені 02 квітня 2026 року, повне судове рішення складно 07 квітня 2026 року, під головуванням судді Тавлуя В.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про стягнення заборгованості з орендної плати,

в с т а н о в и л а:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (далі за текстом – ТОВ «Південь Агро Інвест»), в якому просила стягнути з останнього на свою косить 181 390 грн 90 коп. заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками, судовий збір у розмірі 1813 грн 91 коп. та витрати на професійну правову допомогу орієнтовно у сумі 24224 грн.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Південь Агро Інвест» про стягнення заборгованості з орендної плати.

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 181 390,90 грн. загальної суми боргу, яка складається з заборгованої орендної плати за:

-земельні ділянки з кадастровими номерами: 4820981800:02:000:0190, 4820981800:03:000:0166,4820981800:02:000:0147,4820981800:03:000:0138,4820981800:02:000:0150 та 4820981800:03:000:0160 за період з 02 вересня 2022 року по 17 червня 2025 року–132868,95 грн загальної суми боргу, яка складається з: заборгованості по орендній платі в розмірі 54899,72 грн (з урахуванням відрахованих обов`язкових податків та зборів), інфляційних втрат в розмірі 17368,97 грн, пені в розмірі 55 997,71 грн, 3% річних в розмірі 4 602,55 грн;

- земельні ділянки з кадастровими номерами 4820981800:02:000:0096 та 4820981800:03:000:0157 за період з 01 січня 2023 року по 17 червня 2025 року – 48 521,95 грн загальної суми боргу, яка складається з: заборгованості по орендній платі в розмірі – 36 599,82 грн. (з урахуванням відрахованих обов`язкових податків та зборів), інфляційних втрат в розмірі - 8 888,72 грн, пені в розмірі - 329,03 грн, 3% річних в розмірі - 2 704,38 грн.

На підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1813,91 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Обґрунтовуючи вищевказане рішення районного суду в частині розподілу судових витрат на професійну правову допомогу суд вважав витрати у сумі 15000 грн такими, що є достатніми та відповідають складності даної цивільної справи, обсягу задоволених вимог, тому підлягають задоволенню у даному розмірі.

Не погодившись з рішенням суду в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, ТОВ «Південь Агро Інвест» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції всіх обставин справи, просило суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Мотивуючи апеляційну скаргу вказує на те, що висновок суду про стягнення 15000 грн компенсації витрат на правничу допомогу на користь позивача за рахунок відповідача є помилковим, оскільки даний розмір витрат не відповідає критерію розумності його розміру та суперечать принципу розподілу таких витрат.

Суд не врахував, що відповідач порушував питання щодо зменшення розміру стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки вони є завищеними та такими, що неспівмірні з характером витраченого адвокатом позивача часу та обсягу наданих ним послуг.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивачка не скористалася.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У пункті 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21), зважаючи на конкретні обставини справи, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність та розумність їх розміру, ураховуючи складність справи та фінансовий стан її учасників, погодилась з висновками суду апеляційної інстанції про зменшення судових витрат на правничу допомогу та не вбачала підстав для задоволення касаційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Південь Агро Інвест» про стягнути на свою косить з ТОВ «Південь Агро Інвест» заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками у загальному розмірі 181 390 грн 90 коп.

В позовній заяві зазначено, що «судові витрати, пов`язані з розглядом справи, орієнтовно складаються із судового збору у сумі 1813 грн 91 коп та витрати на надання професійної правничої допомоги у сумі 24 224 грн».

До позовної заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу стороною позивача надані докази на підтвердження обсягу понесених позивачем витрат та їх розміру, а саме: копію договору про надання правничої допомоги №14/25 від 28 березня 2025 року; додаткову угоду від 17 червня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №14/25 від 28 березня 2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 17 червня 2025 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру №15 від 17 червня 2025 року про сплату послуг з надання правничої допомоги у розмірі 23020 грн 80 коп.

З додаткової угоди від 17 червня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №14/25 від 28 березня 2025 року та акту приймання-передачі наданих послуг від 17 червня 2025 року, вбачається, що розрахунок витрат зроблений адвокатом Дорошенко А.В. виходячи від 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року і становить 1 211 грн 20 коп за 1 годину роботи адвоката.

Проаналізувавши вказані докази, обсяг наданих адвокатом послуг, їх дійсність та необхідність, колегія суддів вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах справи.

Так, матеріалами справи підтверджується, що адвокат опрацював нормативну базу та судову практику, підготував позовну заяву, в якій здійснив аналіз подібності справи Об`єднаної Палати КЦС від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22, Великої Палати Верховного Суду у справах №686/21962/15-ц від 16 травня 2018 року, № 918/631/19 від 22 вересня 2020 року, провів розрахунок суми заборгованості по орендній платі щодо кожної з 8 спірних земельних ділянок, за період 2022, 2023-2025 роки, здійснив розрахунок суми інфляційних втрат та 3 % річних щодо кожної земельної ділянки окремо, оформив та виготовив копії документів, додатків до позовної заяви у кількості 52 арк (правовстановлюючі документи на земельні ділянки, договори оренди, додатки до них, підготував клопотання та документи щодо виплати орендної плати позивачці.

Представник ТОВ «Південь Агро Інвест» звернувся до суду із клопотанням, в якому заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу, зазначав про їх завищений розмір.

З огляду на наявність заперечень відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що судовим рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

При цьому, судом враховано характер правовідносин, конкретні обставини у цій справі, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, такі як, їх співмірність зі складністю справи, перелік виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на їх виконання. Суд взяв до уваги обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, які справді були необхідними, реальність адвокатських витрат, розумність їх розміру та конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром витрат на професійну правничу допомогу, вважає їх такими, що становлять розумну суму і відповідають критеріям розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Південь Агро Інвест» про те, що розмір визначених судом першої інстанції витрат не відповідає критерію розумності його розміру та суперечать принципу розподілу таких витрат, є безпідставними, оскільки сама лише незгода сторони з розміром визначених витрат на професійну правничу допомогу, без належного доведення їх невідповідності критеріям, визначеним у ст. 141 ЦПК, не може бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Адже обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги наявність заперечень відповідача щодо розміру заявлених витрат, є помилковими, оскільки саме з урахуванням таких заперечень суд зменшив суму судових витрат на професійну правничу допомогу з 24 224 грн до 15 000 грн.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» залишити без задоволення, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді:

_____________________

Повне судове рішення складено 15.06.2026 р.