Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №743/800/25 — Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/800/25

Провадження № 2/743/41/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Ріпки справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади в особі Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача — ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина. До складу спадкового майна входить право на земельну частку (пай) розміром 4,76 умовних кадастрових гектарів по КСП імені Карла Маркса, село Високинь на території Ріпкинської селищної ради, що належало спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай).

У травні 2025 року позивач усно звернувся до державного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав після смерті матері, однак у відкритті спадкової справи йому було відмовлено через пропуск встановленого законом строку для прийняття спадщини. За твердженням позивача нотаріус роз`яснив йому необхідність звернення до суду для вирішення питання щодо надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що він є спадкоємцем після смерті матері та має намір оформити свої спадкові права, а також на відсутність іншого способу захисту свого права на спадкування, позивач просить суд визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.07.2025.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2025.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.09.2025 відкладено судове засідання до 20.10.2026. Явку позивача в судове засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.09.2025, постановленою без оформлення окремим документом, у справі оголошено перерву до 03.12.2025 за клопотанням представника позивача для надання додаткових доказів.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.12.2025 судове засідання відкладено до 10.02.2026. Явку представника відповідача в судове засідання визнано обов`язковою.

10.02.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

18.03.2026 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника. У заяві зазначено про заперечення проти позовних вимог.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25.03.2026 судове засідання відкладено до 05.06.2026. Явку представника відповідача в судове засідання визнано обов`язковою з метою уточнення позиції відповідача.

27.05.2026 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника. Також, у поданому клопотанні відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що після смерті матері позивача минуло майже двадцять років, протягом яких останній не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та не вчиняв дій щодо оформлення спадкових прав.

На думку відповідача такий тривалий строк свідчить про відсутність у позивача наміру прийняти спадщину, а наведені ним обставини не підтверджують наявності об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до нотаріуса. Відповідач вважає, що позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, а тому підстави для визначення додаткового строку відсутні.

У судовому засіданні 05.06.2026 позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що після смерті його матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки був переконаний, що єдиним спадкоємцем за заповітом є його брат — ОСОБА_4 .

Зі слів позивача, після поховання матері він виявив відсутність документів на майно та свідоцтва про смерть. Під час телефонної розмови брат повідомив йому, що забрав усі документи та буде самостійно оформляти спадщину, оскільки на його користь нібито складено заповіт.

Як пояснив позивач, лише влітку 2024 року він дізнався про смерть брата, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після цього, маючи намір з`ясувати подальшу долю спадкового майна, він звернувся до органу місцевого самоврядування за відповідними роз`ясненнями. Під час спілкування йому стало відомо, що земельні ділянки на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого на ім`я матері, не виділялися, а також те, що заповіт був складений не лише на користь брата, а й на його користь. Тоді ж він отримав копію заповіту.

Позивач зазначив, що саме після отримання цієї інформації дізнався про наявність у нього права на спадкування за заповітом та вжив заходів щодо оформлення спадкових прав. Вважає, що строк для прийняття спадщини був пропущений ним з поважних причин, оскільки протягом тривалого часу він перебував у переконанні, що спадщина оформлена братом як єдиним спадкоємцем за заповітом, а тому просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 18.03.2025.

Згідно з довідкою Ріпкинської селищної ради Малолиственського старостинського округу № 8 від 16.06.2025 № 58 ОСОБА_3 на момент смерті була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі листа Головного управління держгеокадастру у Чернігівській області судом встановлено, що у відповідності до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП ім. Карла Маркса село Високинь Ріпкинського району Чернігівської області, розміром 4,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), серії ЧН № 0203911, який виданий згідно розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації від 10.06.1996 № 209 та зареєстрований 24.10.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 174.

Відповідно до витягу з спадкового реєстру № 81471193 спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

До позовної заяви позивачем додано заповіт ОСОБА_3 від 13.03.1993, згідно з яким все своє майно спадкодавець заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_4 порівну.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна, складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховним Судом у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц (провадження № 61-1750св18); від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц (провадження № 61-2397св18), від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц (провадження № 61-200св18), від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18).

Отже, правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Таким чином в даній справі судом мають бути досліджені причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача, у зв`язку з якими він не звернувся із заявою про прийняття спадщини починаючи з 08.09.2006 (день відкриття спадщини) до 08.03.2007 (завершення шестимісячного строку). Більше того, дослідженню підлягають аналогічні (або інші, що виникли пізніше) причини, що завадили позивачу звернутися із заявою після спливу шестимісячного строку протягом 18 років, до 2025 року, коли, за свідченням позивача, він усно звернувся до нотаріуса.

Із пояснень самого позивача вбачається, що про смерть матері та відкриття спадщини він знав з моменту її смерті у 2006 році. Обставини, на які посилається позивач, фактично зводяться до того, що він повірив словам брата про існування заповіту на користь останнього та про намір самостійно оформити спадкові права. А щодо спадкового майна у вигляді земельного паю позивач у судовому засіданні заявив, що дізнався про нього лише у 2024 році.

Інших обставин, які б призвели до об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для позивача звернутись у вказаний період із заявою про прийняття спадщини сторона позивача не заявляла.

Досліджуючи вказані позивачем обставини суд враховує їх вплив на фізичну можливість звернення позивачем із вказаною заявою.

При цьому суд враховує, що позивач протягом майже двадцяти років не вчиняв жодних дій, спрямованих на прийняття спадщини чи перевірку інформації щодо її оформлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), конкретизувавши висновок Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, сформулювала висновок про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте лише за обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Натомість необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги (або кожної наступної черги в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування). Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в тому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, і навіть у разі незнання про існування заповіту повинен вчинити активні дії для прийняття спадщини.

Отже, враховуючи, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги, наведені ним причини пропуску не можуть бути визнані такими, що мають характер об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які унеможливлювали звернення до нотаріуса протягом усього відповідного періоду.

Такі обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до нотаріуса для з`ясування складу спадкоємців, змісту заповіту та реалізації власних спадкових прав.

Відсутність документів на майно, переконання позивача щодо оформлення спадщини братом, а також необізнаність про зміст заповіту не свідчать про існування непереборних труднощів, які б унеможливлювали звернення до нотаріуса у встановлений строк.

Водночас суд враховує тривалість пропуску строку (майже двадцять років) як самостійний чинник оцінки з огляду на засади розумності, добросовісності та справедливості.

Слід звернути увагу й на позицію відповідача, який за наявних у справі доказів змінив свою позицію протягом розгляду справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог саме через відсутність доказів, які б свідчили про існування непереборних труднощів, які б унеможливлювали звернення до нотаріуса у встановлений строк.

Це кореспондується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, в якій зазначено, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

За таких обставин суд приходить до висновку, що причин, які за змістом частини третьої статті 1272 ЦК України та сформованою практикою Верховного Суду могли б вважатися поважними (тобто пов`язаними з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами), позивачем не доведено, а тому правові підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 200, 206, 258, 259, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Чернігівського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.06.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ